Автори фентезі
2009-11-13 14:02:00 (читать в оригинале)
Сьогодні я розпочинаю низку статей про людей які створили і творять світи фентезі.
Я в жодному разі не претендую на автортво біографії та бібліографії авторів, дану інформацію легко найти на сторінках багатьох сайтів.Я намагатимусь говорити лише про тих авторів, з творчістю яких я знайомий особисто, і висловлюватиму свої думки.
Отже, з кого розпочати?Честно кажучи, цьому випадку у мене не вникло жодного сумніву.Перша стаття присвячується батькові фентезі(хоча я би сказав названому, оскільки рідними батьками фентезійних світів є прктично всі народи світу,їх історія,єпос, легенди та міфи), автору вссвітньо відомої трилогії "Володар перснів"-Джону Рональду Руелу Толкіну.
Джон Рональд Руел Толкін (англ. John Ronald Reuel Tolkien; (*3 січня, 1892 — †2 вересня, 1973) — видатний англійський письменник, філолог-медієвіст, класик світової літератури ХХ ст. та один із фундаторів жанрового різновиду фантастики – фентезі, всесвітню славу якому приніс роман «Володар Перстенів».
Дж. Р. Р. Толкін народився 3 січня 1892 р. у м. Блумфонтейн (на той час столиці Оранжевої Вільної Держави, нині адміністративний центр Південноафриканської Республіки) у родині банківського службовця, співробітника «Бенк оф Ефріка» Артура Руела Толкіна та його дружини Мейбл Толкін, у дівоцтві Сáффілд .
Початкову освіту Дж. Р. Р. Толкін здобув удома з матір’ю, яка навчила його читати, писати, малювати, а також основам латини. Водночас Мейбл Толкін, шукаючи духовної опори у складному житті, за порадою своєї зовиці Ґрейс у 1900 р. навертається у католицизм, що, в свою чергу позбавило і без того небагату мати-одиначку фінансової підтримки батьків і родичів-баптистів. За чотири роки у Редналі вона помирає від цукрового діабету, попередньо передавши опіку над дітьми отцю Френсісу Хав’єру Морґану із Бірмінґемської Ораторії. Дж. Р. Р. Толкін переїжджає у притулок місіс Фолкнер для дітей-сиріт до Еджбастона , району Бірмінґема.
Із 1900 р. Дж. Р. Р. Толкін навчається у Школі ім. Короля Едуарда , при цьому в період 1903 – 1904 рр. він з братом певний час навчається у Школі св. Філіпа . Пізніше він навчається в Ексетер-Коледжі у складі Оксфордського університету, спеціалізуючись на вивченні класичних мов, однак у 1915 р. отримує диплом із відзнакою за спеціальністю «англійська філологія».
Під час навчання у Школі ім. Короля Едуарда Дж. Р. Р. Толкін знайомиться із Робертом Ґілсоном (англ. Rob Gilson, 1893 - 1916), Джеффрі Смітом (англ. Geoffrey Smith, 1894 - 1916) та Крістофером Вайзменом. Учотирьох вони засновують неформальне товариство «ЧКБТ» – «Чайний Клуб і Барровіанське товариство» , назване так через те, що хлопці полюбляли збиратися потайки в бібліотеці школи або сусідньому універмазі «Берроуз», латинізована назва якого і дала компанії ім'я. Навіть після закінчення навчання друзі підтримували спілкування аж до самої війни. Саме на зустрічах «ЧКБТ» Дж. Р. Р. Толкін приймає рішення писати поезії.
У 1908 р. Дж. Р. Р. Толкін знайомиться із сусідкою по пансіонату місіс Фолкнер, такою ж сиротою, як і він, Едіт Мері Бретт , старшою від нього на три роки. Він у неї швидко закохується і, що не виключено, унаслідок цього провалює іспит на стипендію до Оксфордського університету. Наляканий ранніми стосунками та почуттями Рональда до старшої дівчини, ще й протестантки за віросповіданням, отець Морґан забороняє хлопцеві спілкуватися з Едіт до його повноліття. На свій двадцять перший день народження Дж.Р.Р. Толкін пише листа до Едіт із проханням вийти за нього заміж, на який та відповідає, що вже заручилася, бо вважала, що він її забув. Рональд їде до неї і переконує повернути обручку нареченому. За наполяганням хлопця вона також навертається у католицизм, після чого вони формально оголошують про заручини у січні 1913 р., а 22 березня 1916 р. беруть шлюб у Церкві Пресвятої Непорочної Діви Марії у м. Ворик (Англія).
По закінченню університету Дж. Р. Р. Толкін добровільно записується до лав війська. Його зараховують до складу Ланкаширського стрілецького полку у званні молодшого лейтенанта. Протягом 11 місяців він проходить вишкіл у Кеннок-Чейсі , а 4-го червня 1916 р. його переводять до 11-го батальйону зазначеного полку у складі Британського експедиційного корпусу.
Під час Битви на Соммі Дж. Р. Р. Толкін служить офіцером зв’язку. 27-го жовтня того ж року його шпиталізують із діагнозом: окопна пропасниця , яка протягом наступних двох років даватиме рецидиви і постійно вимагатиме лікування. Решту війни Рональд проводить у тилу, в Англії, переїжджаючи із гарнізону до гарнізону та займаючись штабною роботою. Саме в цей час він починає працювати над міфологією та історією вимріяного в думках світу, що пізніше перетвориться на всесвіт, у котрому відбуваються події роману «Володар Перстенів». 16 листопада 1917 р. Едіт народжує первістка – Джона Френсіса Руела
Із війська Дж. Р. Р. Толкін демобілізується у званні лейтенанта.
Війна залишила помітний відбиток на свідомості письменника. Під час неї він утратив двох друзів із «ЧКБТ»: Р. Ґілсона та Дж. Сміта. І в подальшому під час складного процесу написання «Володаря Перстенів» Дж. Р. Р. Толкін тяжко, депресивно переживатиме період Другої Світової війни.
Одразу по війні Дж. Р. Р. Толкіна запрошують до участі в створенні новітнього словника англійської мови, який згодом стане відомим як «Оксфордський словник англійської мови» . У його обов’язки входить вивчення етимології та історії слів германського походження, що починаються на букву W. Водночас він підробляє приватними уроками англійської мови.
У 1920 р. Дж. Р. Р. Толкіна запрошують на посаду старшого лектора з англійської мови у Лідському університеті. Саме тут майбутній автор «Володаря Перстенів» здобуде репутацію провідного англіста свого часу. Уже за два роки він видасть «Словник середньоанглійської мови», а після приїзду ще одного крупного спеціаліста у галузі Еріка Ґордона вони вже вдвох оприлюднюють нову редакцію відомого тексту із циклу Артурівських легенд – «Сер Ґáвейн і Зелений Лицар» . У 32 роки Дж. Р. Р. Толкін стає наймолодшим на той час професором в історії свого університету. Загалом у Лідсі Толкіни прожили чотири роки. За період його роботи тут, у письменника народилося ще двоє дітей: Майкл та Крістофер .
Восени 1925 р. Дж. Р. Р. Толкіна обирають професором староанглійської мови в рідному Оксфорді, і він залюбки туди вертається. Працює спершу на посаді професора у Пембрук-Коледжі, а з 1945 р. – у Мертон-Коледжі на посаді професора англійської мови і літератури. У 1936 р. Дж. Р. Р. Толкін виголошує публічну лекцію «„Беофульф”: чудовиська і критики» , яка справила беззаперечний вплив на всю традицію вивчення середньовічної епічної літератури.
В Оксфорді ж поет і письменник входить до лав неформального професорського літературного клубу «Інклінґи», де остаточно здружується з іще одним майбутнім відомим письменником, своїм колегою Клайвом Стейплзом Льюїсом, спілкування з яким розпочалося ще з часів іншого неформального об’єднання – клубу декламаторів ісландських саг «Коулбайтер». Зокрема, Дж. Р. Р. Толкін відіграв першочергову роль у наверненні К.С. Льюїса до релігії і подальшому перетворенні останнього на християнського апологета. Щоправда, у старшому віці їхня дружба помітно ослабла, що було викликане як зверненням симпатій Дж. Р. Р. Толкіна до ще одного «інклінґа» – письменника Чарльза Вільямса, так і перемінами в житті самого К.С. Льюїса: шлюбі та значній публічності життя.
У 1959 р. Дж. Р. Р. Толкін виходить на пенсію. Комерційний успіх його книг забезпечив його родині заможне життя. Свідченням суспільного і загальнонаціонального визнання письменника став Орден Британської імперії, який йому вручила королева Єлизавета ІІ 28 березня 1972 р. під час прийому в Букінгемському палаці. Однак щораз сильніша увага громадськості до толкінівських сюжетів та творів, а також до його особистого життя змусили подружжя переїхати на південне узбережжя, під м. Борнмут (Дорсет, Англія). 29 листопада 1971 р. Едіт Толкін померла у віці 82-ох років, її поховали на оксфордському Вулверкотському цвинтарі , а на надгробку, за особистим розпорядженням чоловіка, вигравіювали ім’я Лутієн – героїні толкінівського епосу, із котрою її все життя ототожнював. 2 вересня 1973 р., перебуваючи в гостях у борнмутських друзів, подружжя лікарів Толгерстів , (сам письменник на той час встиг повернутися до Оксфорда), Джон Рональд Руел Толкін помер, не переживши наслідків кровоточивої виразки шлунка. Похований він поруч із дружиною.
