Ruda_Tigra Голосов: 4 Адрес блога: http://www.liveinternet.ru/users/ruda_tigra/ Добавлен: 2007-12-15 07:57:37 блограйдером Sensual

Херовый день сегодня

2014-02-06 20:02:12 (читать в оригинале)

В Зраде зрадныки.
На Майдане взрыв и двое пострадавших. Опять медики. Вскрыли пакет якобы с лекарствами.
Пшонка сказал, что избиение Чорновол - это хулиганство. Мы ни разу и не сомневались. В Пшонке.
Ещё стрёмные чувачки разгромили два ресторана и интернет-клуб. Народ пытается объяснить, что это не могли быть майдановцы, потому что на них кроссовки. Люди, вы чё? Кроссовки - это дело десятое. За периметром Майдана внезапно материализуются чоткие пацинчики в камуфле, касках, масках и Беркуту с ментами нет до них никакого дела. То, понимаешь, винтили по запаху от курток и при виде строительной каски в руках, а тут прям все условия создали и даже чисто случайно журналисты там прогуливались. Почему-то ахметовской газеты.
Вот. К чему это я.
Нуланд приехала. А как-только Нуланд приезжает, у нас тут же фигня какая-то начинает творится. Уже примета народная.

Апдейт: пострадавшим шестнадцать и двадцать лет. Мальчишки. Один теперь без руки, второй без глаза. Повторяюсь. Горите в Аду, суки!!!!

---

Обыкновенный фашизм

2014-02-06 18:37:45 (читать в оригинале)





И ещё с фотографиями
http://news.liga.net/photo/politics/975122-bulatov...sle_pokhishcheniya_foto_.htm#4

---

Без заголовка

2014-02-06 18:12:39 (читать в оригинале)


Это цитата сообщения juerg Оригинальное сообщениеДОСИТЬ СКАРЖИТИСЬ! ЧАС ДІЯТИ!

ДОСИТЬ СКАРЖИТИСЬ! ЧАС ДІЯТИ! Хотел бы обратиться ко всем тем, кто задает вопрос- а кто будет все это восстанавливать? Скажите, а кто всю страну восстанавливать будет? 200 метров мусора убрать и пару дверей починить это одно, а восстановить проданные и искусственно обанкроченые заводы, детские сады, школы, спортплощадки, дороги, парки, фермы, поля, вырубленые леса и вывезенные черноземы и уголь? Кто будет утилизировать млрд тонн отходов и кто будет выплачивать внешний долг страны и закрывать дыры бюджета? Кто будет возвращать приватизированые водоканалы, обленерго... Это вас не волнует. Вас также не волнуют виайпи кортежы и люкс вертолеты, миллиардные счета депутатов в банках, изнасилования девочек которым говорят что это им показалось, ... Вас не волнует то что управление по борьбе с наркооборотом само и продает наркоту... Но вот чистота улицы хрещатик это для Вас проблема. Постарайтесь просто открыть глаза и подумать... Хотя бы чуть чуть. И Вы увидите, как старики отказываются от лекарств, чтобы купить внучке сладостей, как мать одиночка работает на 2 работах чтобы просто прокормить деток, как люди умирают потому что в селе нету скорых... На Майдане люди не за кроля и боксера стоят - они там стоят за свободу и в отличии от антимайдана они не берут 200 грн а наоборот приносят. (с) Димчик Кононенко

---

Без заголовка

2014-02-06 17:42:32 (читать в оригинале)


Это цитата сообщения Милиана_ Оригинальное сообщениеКримінальні авторитети дали «розпорядження» допомагати ув’язненим активістам Євромайдану

Друзі, дякую Вам за СВОБОДУ!
Багатогодинними стояннями чи акціями під судами, приїздами Автомайдану під СІЗО, розголосом у пресі та пошуком підтримки європарламентаріїв, збиранням підписів депутатів опозиції та своїми молитвами саме Ви вибороли мені звільнення із заручників.
Ця підтримки давала неймовірну силу бути там за гратами. Коли я зустрічав майданівців та автомайданівців у коридорах СІЗО після прийняття закону «про заручників», то поміж запитань про здоров'я та настрій запитував - «скільки ще є сил сидіти в тюрмі?» І від усіх, без виключення, чув одну й ту ж відповідь - «будемо тут стільки, скільки потрібно для перемоги». І це не був пафос, бо в СІЗО з ним швидко розстаєшся. 

Ми знали що Ви не здаєтеся, майдан стоїть в 20-и градусний мороз, а друзі з усіх сил зігрівають наші родини. І це нас тримало.
Дякую коханій дружині, яка стала в ці дні моєю безстрашною та невтомною правозахисницею. Дякую батькам, які з усіх сил трималися, взяли на себе всі сімейні клопоти і давали відчуття надійного тилу.
Друзі, може не усвідомлюєте, але саме Ви підготували атмосферу у в'язниці до нашого приїзду - цілу ніч Ви не полишали нас після рішення першого суду, співали, несамовито сигналили та їхали за нами. Ваше гасло «Друзі - ми з Вами» уже навіть почали повторювати міліціонери, що охороняли нас в середині автозаку. І як в нагороду за цю підтримку стало те, що першу фразу яку ми почули в тюрмі коли відкрилися двері було - «Слава Україні!». 

Вже потім за два тижні перебування це привітання можна було запросто почути в коридорах в'язниці. І так віталися не тільки ми один до одного, а і кримінальні ув'язнені до нас, дізнавшись хто ми. А в боксах, де тримають в'язнів після зустрічі з адвокатом чи слідчим, перед поверненням до камери («хати» на тюремному жаргоні), поруч із застарілими нецензурними висловами в адресу судово-міліцейської системи на стінах нарешті почали з'являтися свіжі написи - «Героям слава!», «Автомайдан-2014».

Територія майдану таки поширилась на Лук'янівське СІЗО! 

Звісно там інший тип боротьби із «системою», про який двома словами не скажеш. І скромні та інтелігентні майданівці, не вважають себе в тих умовах героями-революціонерами. Ми скоріше там виступаємо провідниками, живими свідками подій на Майдані та Грушевського, які інші арештанти СІЗО бачать з екранів телевізорів. 

А інші в’язні, а це і прості люди, яким існуюча система міліцейського свавілля ламає долі, і навіть авторитетні в кримінальному світі люди почали, як не дивно, висловлювати нам свою підтримку. До речі, останні дали «розпорядження» по тюрмі щодо майданівців - тепло приймати, допомагати з усім, що може знадобитися людині, яку прямо з вулиці кинули за грати.
Але деталі матиму час розповісти Вам згодом, тим більше, що з кожним, хто вболівав та підтримав , подарував радість виходу на волю (нехай навіть під домашній арешт і при відкритій кримінальній справі) хочеться зустрітися особисто. 
Друзі, хочу сказати, що ще ніколи не зустрічав таку кількість людей здатних ділити труднощі один одного.
Якщо ми такі, то ніяке зло не може нам протистояти.
Друзі – ми з Вами! Пліч-о-пліч!

---

Футляр совкової української стабільності

2014-02-06 15:36:19 (читать в оригинале)

Одним із найцікавіших феноменів людської свідомості є несприйняття нею очевидного. Події навколо Майдану дають нам тонни цікавого антропологічного матеріалу для подальшого вивчення на користь людству.

Дехто просто не вірить своїм очам, тому і намагається пояснити Майдан звичними кліше. Щось таке знайти хитре, якусь нестиковочку, абощо. На кшталт "та це вони самі своїх і вбили на Грушевського", "ну поміняють одних олігархів на інших і шо далі?".

Це легко зрозуміти і навіть пробачити. Совковій свідомості дуже непросто осягнути, що народний вибух можливий без конспірологічних схем, без чиїхось далекоглядних зазіхань і ретельного планування. Совок, навіть якщо побачить усю цю двіжуху на власні очі, так просто не переконається і не повірить. Завжди буде сидіти в голові оце кріпацьке "ой, шото тут нє то".

Несподівано з'явився майже непрогнозований фактор – масштабне громадянське суспільство, при тому страшно розлючене і завзяте. Ця раптовість викликає недовіру. Як це так люди повстали? Це їх олігархи вкотре ошукують, а якщо не ошукують, ну тоді все за гроші. Ну хіба ж буває інакше? І чомусь їм здається, що оці рішучі дядьки з кийками і щитами в руках - просто кімнатні дурники або майже дебіли. А мусора, як завжди, побєдятъ, бо так було завжди.

Дійсно, в совку так було завжди, але ж і він не вічний. Цього тривожного факту деякі громадяни бояться панічно, бо совок - це їхня зона комфорту, ба навіть домівка. Зникне совок - зникне і їхній світ, зникнуть і вони, бо якщо нема клоповника, то нема й клопів, і це страшно.

Смак брєжнєвського морозива з дитинства накладається на кріпацькі поведінкові стереотипи і перетворюється на зашкарубле радянське "я". Коли ви переконуєте недовірливого опонента в щирості протестів, то фактично позбавляєте його дитячих спогадів, а цього ніхто так просто не дарує.

За УРСР я був піонером і щиро ненавидів піонерію, просто в силу свого природного індивідуалізму, а хтось згадує цей період свого життя як солодкий сон. Саме тому не думаю, що когось варто переконувати. Треба стрімко і рішуче брати своє. Людей непогано переконує дійсність, якщо їхні серця не посохли остаточно, як позаторічна бульба. Зараз, після того, як майже випадково наш упирятник показав свою справжню мармизу, багато хто прямо на очах переживає тяжкий процес трансформації свідомості.

Але завжди були і будуть такі особи, котрі забиваються в найглибші льохи, аби не бачити і не розуміти. Я особисто знайомий з однією літньою жіночкою, мешканкою спального району Києва, котра ніколи не чула слова “тітушки”, і щиро питала – а что ето такоє? Гадаєте, до цієї пані не долітали тривожні вібрації заворушень? Очевидно, що долітали, і це свідчить лише про одне – як тільки пані краєм мозку відчула шурхіт реальності, вона моментально сховалася в футляр побутового вошкання.

І їй не треба нічого розуміти, їй просто треба дожити своє, і лягти в найнадійніший із можливих футлярів – затишну могилку на Лісовому цвинтарі, де не буде ні "тітушок", ані розлючених громадян, ані озвірілої беркутні, ні "регіональних" рил, ні Госдепа, нічого такого, що може зламати кволий розум літньої ідіотки. Там, у цьому футлярі, буде тільки знайомий із дитинства смак брєжнєвського морозива, закручені у слоїк позаторічні огірки, нова ондатрова шапка, піонерський табір і багато гарної стабільності.

Єдине, що ми можемо зробити, - присипати цю стабільність землею і посадити на ній симпатичні чорнобривці, а самим сміливо пірнути у вир перетворень, у коловорот життя. Цвинтар - не місце для дискусій.

http://www.theinsider.com.ua/art/52f1133823669/?fb...ikes%22]&action_ref_map=[]