missov - BLOG.I.UA Голосов: 1 Адрес блога: http://blog.i.ua/user/3035919/ Добавлен: 2010-04-27 19:40:43

Sashenka Merkulova!

2013-04-06 01:43:00 (читать в оригинале)

---

Документальний фільм про Квітку Цісик

2013-04-06 01:42:00 (читать в оригинале)

Як це не дивно, але навіть на 22-му році незалежності України в тіні залишається багато імен визначних особистостей, справжніх патріотів, які зробили значний внесок у культурну спадщину нашої країни. До таких постатей, про яких мало знають, але якими варто пишатися, належить американська співачка українського походження Квітка Цісик. Її унікальний голос відомий на весь світ, пісню в її виконанні було номіновано на «Оскар», її музичний альбом — збірку українських народних пісень — номінували на «Греммі»... Але найголовніше — ця людина популяризувала українську пісню у світі та навіть не знала, як вона популярна на Україні, що плівки з її записами розійшлися протягом трьох тижнів після того, як її платівку раптово привіз з-за кордону канадієць українського походження. Ці пісні у виконанні Квітки мали неабиякий резонанс, особливо на Західній Україні — люди масово робили копії, передавали їх одне одному. Її називали «Голосом Америки та Душею України».

Квітка Цісик народилася і мешкала у США, але все життя вважала себе українкою. Вона з’явилася на світ 4 квітня 1953 року у Нью-Йорку в родині емігрантів з України, які після Другої світової війни були змушені залишити батьківщину, тікаючи на Захід від сталінського режиму. Але жодного дня Цісики не забували свого коріння і мріяли повернутися на рідну землю.

«Наші батьки були великі патріоти. Дідусь біля дверей завжди тримав спаковану валізу — щоб повернутися назад в Україну одразу, щойно вона стане незалежною, але не дожив до того часу, — згадує двоюрідна сестра Квітки Христина. — Нас виховували в українському дусі. Ми з Квіткою розмовляли українською, ходили в українську школу, були членами української скаутської організації «Пласт». Я грала на бандурі, сестра співала українські пісні. Нас ніби готували до того, що ми повернемося назад».

У такому середовищі виростала майбутня зірка. В дорослому віці вона також не втрачала зв’язок з Україною — слідкувала за подіями в країні, підтримувала і спонсорувала молодих українських митців, збирала картини українських художників та вироби гончарів. Але, безумовно, найголовнішою її заслугою перед Україною є два альбоми з народними піснями — «Пісні України» (1980) та «Два кольори» (1989). У роботу над ними вона вклала всю душу. Для створення платівок Квітка запросила найкращих музикантів Нью-Йорка, які свого часу працювали з самим Френком Сінатрою, дуже професійно і вимогливо підійшла до якості звукозапису і аранжування. Цісик випускала альбоми своїм власним коштом — це обійшлося її родині в 200 тисяч доларів США.

Завдяки співачці українські народні пісні зазвучали по-новому — на якісному рівні. Як зазначають спеціалісти, вона позбавила українську музику шароварної мішури. Більше того, нашу пісню нарешті почув увесь світ — обидва альбоми було номіновано на головну міжнародну музичну премію «Греммі». Та найважливіше те, що пісні у її виконанні сколихнули тоді ще радянську Україну, стали уособленням такої бажаної, але на той час ще недосяжної незалежності.

Народна артистка України Ніна Матвієнко стверджує, що саме Квітка змогла зберегти українську пісню в ті нелегкі часи. Таким чином американка Цісик стала втіленням української національної самоідентифікації.

Квітка мріяла записати ще один альбом з українськими піснями — цього разу для дітей. Вона хотіла приїхати з концертом в незалежну Україну, заспівати для земляків вживу. Але, на жаль, її життя перервала страшна хвороба...

«Цісик казала, що двома платівками з народними піснями хотіла внести частинку своєї душі в розшарпане життя українців. Для неї було головне, щоб ці пісні почула українська громада і наші емігранти у всьому світі», — розповідає Алекс Гутмахер, шанувальник творчості співачки і продюсер благодійного проекту «Незабутня Квітка». До речі, пан Алекс — також американець українського походження, один з небагатьох людей, який намагається популяризувати ім’я Квітки Цісик в нашій країні. Він організував Фестиваль романсу імені Квітки Цісик, посприяв у тому, щоб одну із вулиць Львова було названо її іменем, а на будинок, де жили батьки співачки, встановили меморіальну дошку.

«Хотілося б, щоб в Україні в музичних школах та й навіть в середніх дітям розповідали про Квітку Цісик. Щоб кожна дитина почула її голос, — говорить Гутмахер. — Щоб вони побачили, як американка, котра говорила з акцентом, відчувала українську душу і з якою повагою ставилася до української культури».

Цього року — до 60-ї річниці від дня народження Квітки Цісик — Алекс Гутмахер організував у Львові благодійний гала-концерт.

До вшанування пам’яті співачки також приєднався телеканал «Інтер» — зняв власний документальний проект «Квітка. Голос у єдиному екземплярі», який вийде в ефір 5 квітня. А 4 квітня «Інтер» організував спеціальний показ телевізійного проекту у чотирьох містах України — Києві, Львові, Одесі та Луганську. Єгор Бенкендорф, голова правління телеканалу «Інтер», каже: «Ми раді представити нашим глядачам історію дивовижної жінки — співачки Квітки Цісик, творчість якої стала знаковим явищем для мільйонів людей у нашій країні та в усьому світі, які відчувають себе українцями не лише за громадянством, але й за духовною та культурною приналежністю. Її пісні — надзвичайно ліричні та щирі — пробуджують найкращі емоції, думки та відчуття причетності до талановитого українського народу. Відтепер у ефірі «Інтера» з’являтимуться подібні проекти, важливі, на наш погляд, для формування національної об’єднуючої ідеї громадян незалежної України».

---

"Поспели вишни в саду"

2013-04-06 01:38:00 (читать в оригинале)

---

Цитаты

2013-04-06 01:31:00 (читать в оригинале)

---

А.С. Пушкин!

2013-04-06 01:22:00 (читать в оригинале)

Мой дядя самых честных правил,
Когда не в шутку занемог,
Он уважать себя заставил
И лучше выдумать не мог.
Его пример другим наука;
Но, боже мой, какая скука
С больным сидеть и день и ночь,
Не отходя ни шагу прочь!
Какое низкое коварство
Полуживого забавлять,
Ему подушки поправлять,
Печально подносить лекарство,
Вздыхать и думать про себя:
Когда же черт возьмет тебя!

А затем:
"Вдруг получил он в самом деле
От управителя доклад,
Что дядя при смерти в постеле
И с ним проститься был бы рад.
Прочтя печальное посланье,
Евгений тотчас на свиданье
Стремглав по почте поскакал
И уж заранее зевал,
Приготовляясь, денег ради,
На вздохи, скуку и обман
(И тем я начал мой роман);
Но, прилетев в деревню дяди,
Его нашел уж на столе,
Как дань готовую земле."