Сум

Сумно… Хочу... До тебе хочу! Все в душі по тобі клекоче... Наче Ева грішна… Регоче біс у схованці чорноти. Різні барви сховали колір, мов, така моя чорна доля - в сумі жити і по між волі настрій бачити в гіркоті… Залишилась від тебе частка - закарбовані ім’я, подих… Кожен день розумую: в пасці, але в спогадах водограй… Ніч духмяна, яка шепоче колискову і в сон уводить. Вже не чую в собі «Я хочу!..» і далекоє «Прощавай!».

Комментировать