Цей велетень (204 см.) з інтелігентними манерами та реформаторською риторикою є досить поміним на тлі «завсідників» російських президентських виборів – Зюганова і Жирінвського. З лівих поглядів Мироновим його також навряд чи сплутаєш. Мало хто вірить, що Прохоров насправді може вийти із Путіним у другий тур, як він це анонсує в своїх інтерв’ю (соціологи «Левада-Центр» дають йому 2%), але наявність такого кандидата у виборчому списку створює бодай видимість альтернативи «реінкарнації» Владіміра Путіна

У. Т.: Вам неодноразово закидали, що ви «лялька» Кремля на президентських виборах. Чому вас не хочуть бачити справжнім опонентом влади?

– Мене часто називають чиїмось проектом – Кремля, Заходу, великого бізнесу. Коли пішов із партії «Правое дело» у вересні того року, то багато хто говорив: «Тепер віримо, що ви налаштовані серйозно». Пишаюся, що люди стежать за моєю позицією. Це хороший знак. Впевнений, що єдиний спосіб продемонструвати, що відстоюю свою позицію, це виключно власними вчинками.

У. Т.: Побутує думка, що якби ви справді становили загрозу Путіну на виборах, то в кращому разі вас би не зареєстрували, а в гіршому – на вас чекала б доля Березовського чи Ходорковського. Чи не боїтеся повторити долю одного з них – втратити частину майна і, зрештою, втекти за кордон або потрапити за ґрати?

– Той факт, що моє прізвище потрапило в бюлетень, означає, що певною мірою я зручний для правлячої еліти. Використовую це в своїх інтересах. Не боюся брати участь у політичних процесах, тому що, на відміну від інших ділових людей, пішов із бізнесу в політику і оголосив про свої наміри відверто.

Читайте також: Продумана Дума

У. Т.: Ви єдиний кандидат, за якого можуть проголосувати ті, хто вийшов на Болотну площу. Чи підтримуєте зв'язок із лідерами несистемної опозиції, чи координуєте з ними свої дії?

– Я поділяю багато ідей, озвучених на Болотній площі та проспекті Сахарова. Брав участь у мітингах. Відчуваю, що настрої не лише тих людей, які вийшли на ці мітинги, а й тих, які залишилися вдома, але дотримуються таких самих думок. Із Борісом Нємцовим дружу доволі давно. Щиро поважаю також інших лідерів протестного руху. Але ми розходимося в тому, що я категорично проти самої ідеї революції. У нашої країни історія багата на кровопролиття і провали, коли народ намагався домогтися своєї мети силою. Я за швидку еволюцію.

У. Т.: Чимало росіян не віддадуть голосів за надбагатого кандидата, позаяк уважають, що усі, хто збагатів у 1990-х, зробили це нечесно. Як плануєте переконати їх у протилежному?

– Насамперед, слід жорстко і чесно оцінити часи 1990-х років, процес приватизації і визнати, що її провели з величезними помилками. Але тоді були такі закони і нам доводилося з ними жити. Визнаю, що в мене була можливість знайти власний шлях у цій системі, тому домігся успіху. Це була та сама система, яка створила умови громадянам приватизувати квартири за копійки. Ніхто з тих, хто зараз живе у цих квартирах, не хотів би повернути їх державі, його не охоплює відчуття несправедливості щодо цього. У нашій історії були часи, коли ми втрачали найталановитіших співгромадян – у роки розкуркулення, репресій. Може, саме тому в нас не сформувалася культура успіху. Люди, які чогось досягли, включаючи успішних бізнесменів, мають бути зацікавлені в тому, щоби ділитися своїм талантом та ідеями з суспільством, мають викликати повагу.

У. Т.: чи вважаєте ви справедливим вирок Ходорковському?

– Час звільнити Міхаіла Борісовіча з в’язниці. Моїм першим кроком на посаді президента буде рішення про його звільнення. Такі проекти, як його «Відкрита Росія», є добрими прикладами того, як активні люди можуть працювати на поліпшення суспільства. Мій Фонд теж спрямований на підтримку російської культури, розвиток науки і спорту.

У. Т.: Як плануєте змінити режим «керованої демократії» Путіна?

– Вже спостерігаємо кінець «ери керованої демократії». Час змінився, а влада – наразі ні. Росіяни дотримуються значно активнішої позиції, відкрито висловлюють думки. Правлячий режим вже заговорив про повернення прямих виборів губернаторів і мерів, про спрощення реєстрації політичних партій тощо. Якщо доб’ємося другого туру виборів, то це стане серйозним сигналом, що потрібні серйозні зміни. Це може призвести до створення коаліційного уряду. На це сподіваюся.

У. Т.: Багато оглядачів вважають, що Росія ставиться до колишніх республік СРСР зверхньо, як до колишніх колоній, на які хоче й надалі впливати. Якої ви думки з приводу українсько-російських відносин?

– Нинішнє ставлення Росії до України, як і до інших держав колишнього СРСР, не визначають емоції Путіна і його ностальгія за минулим. Усіх охоплює почуття знедоленості від розриву зв’язків із рідними, друзями, однокурсниками. Але Путін помилково трансформував ці відчуття на нове «збирання земель» навколо Росії, тобто навколо себе. Звідси й постають ідеї сектантського Євразійського союзу, коматозної Союзної держави з Білоруссю. Наш спільний шлях з Україною – це інтеграція в єдину, нову Європу. Переконаний, Росія і Україна не є дармоїдами для Європи, не є учнями брюссельської бюрократії, а насамперед - це її міст до виходу з кризи.

У. Т.: Як, на вашу думку, завершаться перманентні газові війни між Україною та Росією, чи зазнає змін схема нині непрозорої корумпованої газової співпраці?

– Ані в Росії, ані в Україні немає прозорого, вільного від політики, ринку газовидобування, споживання газу і його транзиту. Держава може перебувати на цьому ринку, але виключно як регулятор і контролер. Не більше. Решта – справа відкритого, організованого за європейським зразком прозорого ринку. Організувати яких є питанням кількох тижнів. Україна і Росія володіють сучасним набором інструментів для цього. Потрібна лише політична воля. Ставши президентом, планую цю волю проявити.

У. Т.: Яка є ваша думка щодо вступу України в НАТО?

– Це суверенна справа України і нікого більше. Я за зближення і Росії, і України з Європою. Але, якщо хочете мою рекомендацію, то НАТО для цього зближення найдорожчий і найменш ефективний шлях. Погляньте на приклад Туреччини.

У. Т.: Для Путіна «розвал СРСР був найбільшою трагедією ХХ століття», а «Україна – це навіть не держава» (таке він начебто сказав під час бесіди з екс-президентом США Джорджем Бушем-молодшим). Чим є Україна і розвал СРСР для вас?

– Для мене, як і для мільйонів українців і росіян, – це розрив людських зв’язків, які об’єднували нас століттями. Але розвал неефективного союзу, який не вмів забезпечувати і гарантувати спільне майбутнє, – неминучість. Найбільша трагедія минулого століття в тому, що нам не вдалося, маючи таку близькість і спорідненість, замінити цей союз сучасними й ефективними наддержавними та міждержавними механізмами. Доведеться вирішувати це у ХХІ столітті.

У. Т.: Ваше ставлення до «перезавантаження» відносин Росія – США?

– Так зване перезавантаження – це лише популістський хід у виборчих програмах Обами і Путіна. Недавнє голосування у Раді Безпеки ООН (Росія на противагу країнам Заходу проголосувала проти прийняття санкцій) щодо Сирії засвідчило це. Небезпечно, що так зване перезавантаження відсуває завдання практичного вибудовування відносин Росії зі США на основі економічних інтересів і гуманітарних свобод.

У. Т.: Екс-офіцер КДБ Алєксандр Літвінєнко вважав, що за багатьма терактами в Росії стоять російські спецслужби і Кремль. Чи готові ви, як майбутній президент, сприяти створенню незалежного суду, який би розслідував ці звинувачення?

– Справа Літвінєнка – це справа про недовіру до російської правоохоронної системи та її здатності контролювати спецслужби. Останні у будь-якій країні прагнуть вирішувати питання «за потребою», а не за законом. Якщо мені, як президенту, вдасться створити законний контроль за їхньою роботою, то таких питань не поставатиме. Контроль включає і розслідування попередніх операцій, до того ж як реальних, так і міфічних. Це, як показує досвід сформованих демократій, дуже допомагає самим спецслужбам.

У. Т.:Чи готові ви провести в Росії люстрацію?

– Обережний у цьому питанні. Обмеження когось у правах без рішення суду неприйнятне. Інакше почнемо середньовічне полювання на відьом. Лише кожен особисто має відповідати за законом, а сьогодні закону немає. Такі питання слід вирішувати лише через незалежний, прозорий і самостійний суд.

У. Т.: Чи контактуєте з українською політичною й економічною елітою?

– Не маю жодних контактів із політичною чи діловою елітою України.

У. Т.: Як ставитеся до можливих масових виступів, своєрідного Майдану, якщо будуть доведені випадки масові фальсифікації під час президентських виборів?

– Ситуація в Росії непередбачувана. Усі чекають результатів виборів. Якщо підсумки будуть сумнівними, то, вочевидь, спалахнуть нові протести. Тому витрачаю нині багато часу і сил, щоби залучити спостерігачів, навчити їх і підготувати до виборів.

Довідка

Міхаіл Прохоров народився 1965 року в Москві. Підприємець, президент приватного інвестиційного фонду «Група ОНЕКСИМ», президент Союзу біатлоністів Росії, власник баскетбольного клубу «Нью-Джерсі Нетс» (грає в NBA). З 2011-го – політичний діяч. Ніколи не був одружений.

У липні того року був обраний лідером партії «Правое дело», яка планувала як опозиційна боротися на виборах в Думу. Як кажуть оглядачі, Прохоров насправді взявся за створення опозиційної сили, що не сподобалося Кремлю, і його «руками» тодішнього першого заступника керівника Адміністрації президента РФ Владислава Суркова прибрали з партії.

На початку 2007-го на французькому курорті Куршевель спалахнув скандал, пов'язаний з ім’ям Прохорова, – місцева поліція затримала його на чотири дні за підозрою в причетності до організації міжнародної мережі проституції. Поліція підозрювала, що Прохоров привіз дівчат для своїх багатих друзів. Сам підозрюваний заявив, що привіз жінок, тому що «полюбляє компанію розумних, красивих і молодих супутниць». Справу закрили «за відсутністю складу злочину».

http://tyzhden.ua/World/42862

Цей велетень (204 см.) з інтелігентними манерами та реформаторською риторикою є досить поміним на тлі «завсідників» російських президентських виборів – Зюганова і Жирінвського. З лівих поглядів Мироновим його також навряд чи сплутаєш. Мало хто вірить, що Прохоров насправді може вийти із Путіним у другий тур, як він це анонсує в своїх інтерв’ю (соціологи «Левада-Центр» дають йому 2%), але наявність такого кандидата у виборчому списку створює бодай видимість альтернативи «реінкарнації» Владіміра Путіна

У. Т.: Вам неодноразово закидали, що ви «лялька» Кремля на президентських виборах. Чому вас не хочуть бачити справжнім опонентом влади?

– Мене часто називають чиїмось проектом – Кремля, Заходу, великого бізнесу. Коли пішов із партії «Правое дело» у вересні того року, то багато хто говорив: «Тепер віримо, що ви налаштовані серйозно». Пишаюся, що люди стежать за моєю позицією. Це хороший знак. Впевнений, що єдиний спосіб продемонструвати, що відстоюю свою позицію, це виключно власними вчинками.

У. Т.: Побутує думка, що якби ви справді становили загрозу Путіну на виборах, то в кращому разі вас би не зареєстрували, а в гіршому – на вас чекала б доля Березовського чи Ходорковського. Чи не боїтеся повторити долю одного з них – втратити частину майна і, зрештою, втекти за кордон або потрапити за ґрати?

– Той факт, що моє прізвище потрапило в бюлетень, означає, що певною мірою я зручний для правлячої еліти. Використовую це в своїх інтересах. Не боюся брати участь у політичних процесах, тому що, на відміну від інших ділових людей, пішов із бізнесу в політику і оголосив про свої наміри відверто.

Читайте також: Продумана Дума

У. Т.: Ви єдиний кандидат, за якого можуть проголосувати ті, хто вийшов на Болотну площу. Чи підтримуєте зв'язок із лідерами несистемної опозиції, чи координуєте з ними свої дії?

– Я поділяю багато ідей, озвучених на Болотній площі та проспекті Сахарова. Брав участь у мітингах. Відчуваю, що настрої не лише тих людей, які вийшли на ці мітинги, а й тих, які залишилися вдома, але дотримуються таких самих думок. Із Борісом Нємцовим дружу доволі давно. Щиро поважаю також інших лідерів протестного руху. Але ми розходимося в тому, що я категорично проти самої ідеї революції. У нашої країни історія багата на кровопролиття і провали, коли народ намагався домогтися своєї мети силою. Я за швидку еволюцію.

У. Т.: Чимало росіян не віддадуть голосів за надбагатого кандидата, позаяк уважають, що усі, хто збагатів у 1990-х, зробили це нечесно. Як плануєте переконати їх у протилежному?

– Насамперед, слід жорстко і чесно оцінити часи 1990-х років, процес приватизації і визнати, що її провели з величезними помилками. Але тоді були такі закони і нам доводилося з ними жити. Визнаю, що в мене була можливість знайти власний шлях у цій системі, тому домігся успіху. Це була та сама система, яка створила умови громадянам приватизувати квартири за копійки. Ніхто з тих, хто зараз живе у цих квартирах, не хотів би повернути їх державі, його не охоплює відчуття несправедливості щодо цього. У нашій історії були часи, коли ми втрачали найталановитіших співгромадян – у роки розкуркулення, репресій. Може, саме тому в нас не сформувалася культура успіху. Люди, які чогось досягли, включаючи успішних бізнесменів, мають бути зацікавлені в тому, щоби ділитися своїм талантом та ідеями з суспільством, мають викликати повагу.

У. Т.: чи вважаєте ви справедливим вирок Ходорковському?

– Час звільнити Міхаіла Борісовіча з в’язниці. Моїм першим кроком на посаді президента буде рішення про його звільнення. Такі проекти, як його «Відкрита Росія», є добрими прикладами того, як активні люди можуть працювати на поліпшення суспільства. Мій Фонд теж спрямований на підтримку російської культури, розвиток науки і спорту.

У. Т.: Як плануєте змінити режим «керованої демократії» Путіна?

– Вже спостерігаємо кінець «ери керованої демократії». Час змінився, а влада – наразі ні. Росіяни дотримуються значно активнішої позиції, відкрито висловлюють думки. Правлячий режим вже заговорив про повернення прямих виборів губернаторів і мерів, про спрощення реєстрації політичних партій тощо. Якщо доб’ємося другого туру виборів, то це стане серйозним сигналом, що потрібні серйозні зміни. Це може призвести до створення коаліційного уряду. На це сподіваюся.

У. Т.: Багато оглядачів вважають, що Росія ставиться до колишніх республік СРСР зверхньо, як до колишніх колоній, на які хоче й надалі впливати. Якої ви думки з приводу українсько-російських відносин?

– Нинішнє ставлення Росії до України, як і до інших держав колишнього СРСР, не визначають емоції Путіна і його ностальгія за минулим. Усіх охоплює почуття знедоленості від розриву зв’язків із рідними, друзями, однокурсниками. Але Путін помилково трансформував ці відчуття на нове «збирання земель» навколо Росії, тобто навколо себе. Звідси й постають ідеї сектантського Євразійського союзу, коматозної Союзної держави з Білоруссю. Наш спільний шлях з Україною – це інтеграція в єдину, нову Європу. Переконаний, Росія і Україна не є дармоїдами для Європи, не є учнями брюссельської бюрократії, а насамперед - це її міст до виходу з кризи.

У. Т.: Як, на вашу думку, завершаться перманентні газові війни між Україною та Росією, чи зазнає змін схема нині непрозорої корумпованої газової співпраці?

– Ані в Росії, ані в Україні немає прозорого, вільного від політики, ринку газовидобування, споживання газу і його транзиту. Держава може перебувати на цьому ринку, але виключно як регулятор і контролер. Не більше. Решта – справа відкритого, організованого за європейським зразком прозорого ринку. Організувати яких є питанням кількох тижнів. Україна і Росія володіють сучасним набором інструментів для цього. Потрібна лише політична воля. Ставши президентом, планую цю волю проявити.

У. Т.: Яка є ваша думка щодо вступу України в НАТО?

– Це суверенна справа України і нікого більше. Я за зближення і Росії, і України з Європою. Але, якщо хочете мою рекомендацію, то НАТО для цього зближення найдорожчий і найменш ефективний шлях. Погляньте на приклад Туреччини.

У. Т.: Для Путіна «розвал СРСР був найбільшою трагедією ХХ століття», а «Україна – це навіть не держава» (таке він начебто сказав під час бесіди з екс-президентом США Джорджем Бушем-молодшим). Чим є Україна і розвал СРСР для вас?

– Для мене, як і для мільйонів українців і росіян, – це розрив людських зв’язків, які об’єднували нас століттями. Але розвал неефективного союзу, який не вмів забезпечувати і гарантувати спільне майбутнє, – неминучість. Найбільша трагедія минулого століття в тому, що нам не вдалося, маючи таку близькість і спорідненість, замінити цей союз сучасними й ефективними наддержавними та міждержавними механізмами. Доведеться вирішувати це у ХХІ столітті.

У. Т.: Ваше ставлення до «перезавантаження» відносин Росія – США?

– Так зване перезавантаження – це лише популістський хід у виборчих програмах Обами і Путіна. Недавнє голосування у Раді Безпеки ООН (Росія на противагу країнам Заходу проголосувала проти прийняття санкцій) щодо Сирії засвідчило це. Небезпечно, що так зване перезавантаження відсуває завдання практичного вибудовування відносин Росії зі США на основі економічних інтересів і гуманітарних свобод.

У. Т.: Екс-офіцер КДБ Алєксандр Літвінєнко вважав, що за багатьма терактами в Росії стоять російські спецслужби і Кремль. Чи готові ви, як майбутній президент, сприяти створенню незалежного суду, який би розслідував ці звинувачення?

– Справа Літвінєнка – це справа про недовіру до російської правоохоронної системи та її здатності контролювати спецслужби. Останні у будь-якій країні прагнуть вирішувати питання «за потребою», а не за законом. Якщо мені, як президенту, вдасться створити законний контроль за їхньою роботою, то таких питань не поставатиме. Контроль включає і розслідування попередніх операцій, до того ж як реальних, так і міфічних. Це, як показує досвід сформованих демократій, дуже допомагає самим спецслужбам.

У. Т.:Чи готові ви провести в Росії люстрацію?

– Обережний у цьому питанні. Обмеження когось у правах без рішення суду неприйнятне. Інакше почнемо середньовічне полювання на відьом. Лише кожен особисто має відповідати за законом, а сьогодні закону немає. Такі питання слід вирішувати лише через незалежний, прозорий і самостійний суд.

У. Т.: Чи контактуєте з українською політичною й економічною елітою?

– Не маю жодних контактів із політичною чи діловою елітою України.

У. Т.: Як ставитеся до можливих масових виступів, своєрідного Майдану, якщо будуть доведені випадки масові фальсифікації під час президентських виборів?

– Ситуація в Росії непередбачувана. Усі чекають результатів виборів. Якщо підсумки будуть сумнівними, то, вочевидь, спалахнуть нові протести. Тому витрачаю нині багато часу і сил, щоби залучити спостерігачів, навчити їх і підготувати до виборів.

Довідка

Міхаіл Прохоров народився 1965 року в Москві. Підприємець, президент приватного інвестиційного фонду «Група ОНЕКСИМ», президент Союзу біатлоністів Росії, власник баскетбольного клубу «Нью-Джерсі Нетс» (грає в NBA). З 2011-го – політичний діяч. Ніколи не був одружений.

У липні того року був обраний лідером партії «Правое дело», яка планувала як опозиційна боротися на виборах в Думу. Як кажуть оглядачі, Прохоров насправді взявся за створення опозиційної сили, що не сподобалося Кремлю, і його «руками» тодішнього першого заступника керівника Адміністрації президента РФ Владислава Суркова прибрали з партії.

На початку 2007-го на французькому курорті Куршевель спалахнув скандал, пов'язаний з ім’ям Прохорова, – місцева поліція затримала його на чотири дні за підозрою в причетності до організації міжнародної мережі проституції. Поліція підозрювала, що Прохоров привіз дівчат для своїх багатих друзів. Сам підозрюваний заявив, що привіз жінок, тому що «полюбляє компанію розумних, красивих і молодих супутниць». Справу закрили «за відсутністю складу злочину».

http://tyzhden.ua/World/42862