" Не жери більше чим влізе, не лазь в чужий огород,  не паскудь в хаті та шануй свою  зграю! " - це життєве кредо мого собаки Макса.

                  Макс є рівноправним членом родини, а в деяких питаннях він навіть є привілейованим її членом.

                 Нашу сім'ю  він по своєму, по собачому, розуміє як таку собі зграю. З притаманними зграї особливостями – наявність вожака, наявність будки та прилеглої до будки території, а також правилами поведінки в будці та на території. Як на прибудочній так і на  забудочній .

                   В нашій сімї в рівній мірі розмовляють як українською, так і російською мовою.  Тому Макс досконало розуміє і ту, і іншу. І добре знає, що , нібито різні  за звучанням команди,  - « Макс, іді  жрать!» і «Макс , гайда  жерти!» означають одне й те сааме – ЗАДОВОЛЕННЯ ЖИТТЯМ!

                  Макс любить всіх членів сім'ї та друзів сім'ї,  незалежно від того  хто і скільки разів давав йому сосиску.  Макс всіх привітно зустрічає радісним вищанням та помахуванням хвоста. Найбільш любимих до нестями лиже.

                     Однак з кожним поводить себе по різному:

1.          до тата підходить охоче, однак хвоста піджимає завжди;

2.          маму він обожнює і може годинами сидіти ( зазначу, що це тільки до обіду буває !)  на кухні та   спостерігати за її рухами.   Тоді в Макса в очах поволока…

3.       Всіх інших він сприймає як рівних собі собачат

Макс добре знає, що по-большому  не можна ходити ні в хаті ,  ні в дворі. Бо тоді тато візьмуть за мордяку і натовчуть мордякою в то саме місце, куди не можна це робити.

По малєнькому дозволяється в дворі, але тільки не на татову машину, бо тоді буде те ж сааме, що й по-большому.

            Макс добре знає, що по своєму двору він може ходити вільно, а от за сітку-рабицю – тільки в наморднику, на повідку і в супроводі тата. Бо якщо без тата, без намордника і повідка, то Максові завжди хочеться покусати чужого кобеля, згвалтувати чужу сучку та насікати на чужу машину.

            Якщо таке трапиться, то буде майже так як по-большому, тільки в три рази більше, довше й сильніше.   Крім того тато такий мастак на видумки, що ну його…  

             Вибачте, не тата «ну його»  , а …. Ну його з тою самоволкою  на забудочну територію.

            Літом сім'я мешкає на дачі, тому зі всіх сторін світу наш  двір оточують сусідські ділянки.

                   Наприклад , північний наш сусіда – Максім Пєтровіч. В Максіма Пєтровіча теж є собака – здоровенний волохатий собацюра невідомої  Максу породи, дуже злий і гавкучий і втричі більший за Макса. І ім' я в нього ісконно максімпєтровськоє  – Шаааарік…

                   Тьфу – яка гидота! Він часто через сітку-рабицю гавкає на Макса, на тата і власне на всіх на кого захоче..

                   Однак Макс на нього не звертає уваги, ходить собі по двору, сікає на свої дерева, або займається своєю улюблено справою ( після їжі ж звичайно) – спить без задніх ніг на татовому дивані. Йому те брехання того паскудного Шаріка  до дупи, бо якщо треба то любий підтбуль з  любого Шаріка зробить дюрочку від бублика….   Та й ту надкусає.

                    Шаріку б не допомогла  і сітка-рабиця.  Макс би  через неї лобом, як ніж через масло…  Але ж тато… Ой буде бити за це!!!  Як паслєдню сабаку!

               Шарік це тоже добре знає, бо він льогко міг би перескочити ту метрову сітку-рабицю. Але ж, сука, не перестрибує….  От би було б  добре щоб перестрибнув!!! О то було б  діло!!!!! В своєму дворі можна  і з Шаріка, і з Тузіка, із кого хочеш робити тирло! 

                Тато нічого не скажуть проти!  Бо так прямо Максові і сказав. .. Шо? Не вірите ???  Да! так і сказав : « Макс, всех нарушителей государственной границы - к едрёнефене !!!»  Ось так.

               А ще татові дуже подобаєть коли Макс разом з ним співає « Дивлюсь я на небо, та й думку гадаююююююююю!!!!»,  або ж  « Ще не вмерла Україна».

               Правда це буває лише тоді, коли тато врєжуть з друзями зо дві півлітри і тоді тато хочуть похвалитися Максовими талантами.

                Оооо !!!!  тоді можна й завити … тоді всі добрі… регочуть, як жеребці, і кожен тиче Максу в морду свій шашлик…  Ляпота !

                Правда, перед обєктивом камери Макс встидається співати з татом «Ще не вмерла Україна». Бо перед Сашком Пономарьовим соромно… не той діапазон.

               Але тата Макс  ніколи не зрадить, бо тато його шанує.