RSS feed of hiblogger.net user maxi4u Голосов: 1 Адрес блога: http://maxi4u.hiblogger.net/ Добавлен: 2010-05-08 02:04:06 блограйдером maxi4u

цвяцвя

2011-12-17 21:58:36 (читать в оригинале)

мені не подобається, що сучасні юнаки й юначки такі всі атеїсти. й чути не хочуть щось про існування Бога. космос і галактики їм подавай. звісно, це вибір кожного і не маю найменших намірів змінювати їх думку.

сама не занадто задоволена релігійними фанатиками, що заморюють себе мало не до смерті. не подобаються мені обмеження в їжі під час посту, бо вважаю, що від того, що ти їси, не станеш добрішим. звісно, всяку каку до рота пхати непотрібно, але й пухнути від сирих овочів, перетворюючи пости у спосіб скинути зайві кг і хвастонутися подругам, що не їси нічого, як робить моя бабуся, не потрібно. ще я не розумію строгості поведінки в храмах, чітких канонів - перехреститися тоді, поклонися після таких то слів, прийти в спідниці, тощо.

на мою думку, Бог має не зважати на одяг, місце стояння, знання слів псалтирів. це вже люди вигадали самі ці правила. Бог в моєму розуміння - якась надсила, в яку треба просто вірити. можливо це і є сама віра. те, до чого ми звертаємося в особливо тяжкі моменти, що допомагає нам, але від якої наші біди, невдачі прямопорпорційно не залежать. 

я не виступаю проти церкви, як такої. мені подобаються всі ці красиво оздоблені стіни в храмах, величі ікон яких можна дивуватися годинами. мені подобається світло від свічок, що розливається по приміщенню, коли немає електричного освічення. тонкі голоси тих, що співають на прикольних таких балкончиках. Святий отець в мене завжди асоціється з доброї людиною, чи не Дідом Морозом, мабуть за рахунок бороди і своїх наставлень.

мені подобається Пасха з пасочками і крашанками, Різдво, Старий новий рік, Масляна, Зелена неділя, Миколая та Маковія. і мабуть, якщо в мене колись буде сім"я, ми іноді по неділях всі разом будемо ходити до храму.

і нещодавно я повернулась звідти. за дивним збігом, сьогодні певною мірою близьке мені свято. якби я народилась хлопчиком, що очікували батьки, сьогодні б був день ангела.

---

А жить хорошо - ещё лучше!

2011-12-17 21:16:39 (читать в оригинале)

Смотрю на фотографию этого удивительного человека... Наверняка, со мной согласятся многие, что его имя и образ пробуждают только хорошие ассоциации, потому что он весь был как бы создан из улыбки - солдатской, пролетарской, не заискивающей, простой человеческой улыбки. Наш Юрий Никулин! Завтра ему исполнилось бы 90!

Почему-то запомнился анекдот из "Белого попугая". Впрочем, не мудрено -  ведь сыгран он был Юрием Владимировичем мастерски.

Строит мужик дачу. Чтобы отбить охоту у любителей чужого добра, завёл пса. Написал на калитке: "Во дворе злая собака". Утром видит, кто-то приписал: "Но беззубая". Мужик, недолго думая, добавил: "Но засасывает насмерть!"

Самая НАРУЖНАЯ РЕКЛАМА в Киеве!
 

---

Лист до Президента

2011-12-17 21:15:14 (читать в оригинале)

Доброго дня, Вікторе Федоровичу!

Пишу з надією про те, що можливо хоч мій лист нагадає вам про ваші передвиборчі обіцянки, котрим так і не судилось бути втіленими в наше скромне життя.

На момент виборів я перебувала на контракті в одній із військових частин Київщини. Все нібито й нормально:зарплату виплачують вчасно, гроші на оздоровлення також видають, але що робити коли все грошове забезпечення йде на оплату оренди житла, котре й так проблематично віднайти у даному регіоні? Коли крім цього ще потрібно подбати про своє щоденне обмундирування, адже держава настільки збідніла, що вже не має змоги забезпечувати своїх захисників якісним одягом. Тому приходиться купувати все втридорога у тієї ж таки держави, а не отримувати безкоштовно гарантоване Конституцією матеріальне забезпечення.

З кожним роком у нас все більше проводиться реформ щодо покращення життя військовослужбовців, але толку від них мало. По крайній мірі нам вони нічого нового не передбачають. Тому саме біля вашого прізвища у виборчому бюлетені мої колеги поставили галочку, в надії на те, що всі ваші плани щодо забезпечення житлом матимуть місце у житті кожного солдата, контрактника та офіцера.

І що ми маємо на даний час?Будинки, що мали бути введені в експлуатацію до кінця 2010 року ще й досі перебувають в стані солодких обіцянок. Військовослужбовці як перебивалися по 4 чоловіка у кімнатці, так і живуть далі. А як бути тим, хто вирішив завести сім′ю, у кого маленькі діти?Так, сучасна армія-безпека держави.

От і на даний час, навчаючись у Військовому інституті, мимоволі замислюєшся: «А чи потрібен ти будеш Батьківщині, коли закінчиш навчання, отримаєш погони офіцера і підеш відбувати обов′язкові 5 років служби у військах?» Хотілося б мати надію, що в управлінні з питань звернень громадян буде прочитаним мій лист.

З повагою, Ярослава Марченко

---

Сповідь божевільної

2011-12-17 19:59:09 (читать в оригинале)

In chess, it's called Zugzwang…

when the only viable move… is not to move.

Nemo

 Все стоїть на місці. Час стоїть на місці. Вибір зроблено. Багато виборів зроблено. Так стало. Так було. Змінюється лише погода, рухається лише планета. А я стою збоку. Недалеко, але збоку. І просто спостерігаю. Як глядач. Все йде, а я стою і спостерігаю. І ні поруху в мій бік. Я не змінююсь. Залишаюсь молекулою. 

 Це не сталось недавно. Так було завжди. Якби це сталось недавно, я б вже не була молекулою. Я була б принаймні 5-річною дівчинкою. Або 15-річною. Або немовлям. І сцени, де мала бути я, лишаються пустими. Ось матір везе колиску. В ній мала бути я. Ось мій перший клас. Я там стою, з самого краю з букетом квітів. Ось мій перший диплом. Ось моє перше кохання. Перший поцілунок. Він цілує простір. Тому що я молекула. Сцени залишились такими, як є. Тільки без мене. І ні краще, ні гірше. Так, ніби все нормально. Ніби нічого не змінилось. 

 Час. Що це? Він існує? Людина сама поділила час. На 365 днів. На 24 години. На 60 хвилин. На 60 секунд. Для самоконтролю. Для організації. Щоб встигати. Куди? Щоб уникнути хаосу. Для чого? Може хаос - це не погано. Може анархія - це добре. Можливо ці обмеження - це не те, до чого я прагну. Але я молекула. І тільки глядач. Біля планети, яку люди назвали планетою "Земля". І кожен рухається, аби не сидіти. Аби не стати молекулою. 

---

В джинсах из сэконд-хэнда нашли 100 евро и письмо из Германии

2011-12-17 19:41:45 (читать в оригинале)

В Ковеле Волынской области в джинсах из «сэконд-хэнда» женщина нашла письмо немецкого студента, адресованное новому владельцу одежды, и 100 евро. Как сообщает газета "Волинь", 40-летняя жительница города Любомль купила джинсы для сына-студента. Дома, осматривая карманы перед стиркой, она нашла бумагу, в которую были завернуты 100 евро. Сама бумага оказалась письмом, написанным на немецком языке. В письме говорилось: «Неизвестный друг из Украины! Я - немецкий студент Вальтер, как и ты, осуждаю войну. Она унесла жизнь моего деда Йоганна, который служил в Вермахте. Погиб он на вашей земле. Дарю тебе джинсы, знаю, что у вас не такая хорошая жизнь...».