RSS feed of hiblogger.net user maxi4u Голосов: 1 Адрес блога: http://maxi4u.hiblogger.net/ Добавлен: 2010-05-08 02:04:06 блограйдером maxi4u

Взаимоотношения со смертью

2011-06-03 17:51:07 (читать в оригинале)

Обмануть смерть не получится при любых запасах личной силы ибо смерть по любому и сильнее и умнее, но с ней можно сотрудничать и таким образом выторговывать себе лишнее время жизни при помощи отбирания его у окружающих тебя субъектов (именно этим и объясняются на первый взгляд необъяснимые случаи когда вокруг какого-то субъекта начинается мор в результате которого умирают как его родные и близкие, так и просто люди случайно оказавшиеся в его орбите, а сам он не просто не умирает, но цветёт и пахнет (такие субъекты это агенты смерти среди живых, те с помощью которых она входит в мир живых и использует их как насосы выкачивающие живых из мира живых в мир мёртвых (сиречь в смерть ибо мир мёртвых это и есть смерть, мир мёртвых это её организм)).
 

---

«В Іраку кожен боїться, що нині біля нього вибухне бомба...»

2011-06-03 17:50:37 (читать в оригинале)

«В Іраку кожен боїться, що нині біля нього вибухне бомба...»
Фото ЕПА Ігор ТИМОЦЬ
Львівський студент Яссер Каяті не вірить, що мільйони іракських емігрантів повернуться додому.

Після вбивства Осами бен Ладена мало згадують, що одним із наслідків терактів 11 вересня 2001 року стала воєнна кампанія проти режиму іракського лідера Саддама Хусейна. 23 березня 2003 року США вторглися в Ірак, а вже 1 травня того ж року президент США Джордж Буш урочисто проголосив з авіаносця «Авраам Лінкольн» у Перській затоці, що війну виграно. Ірак окупували США та союзники, серед яких були українські солдати. У серпні 2010 року останні бойові підрозділи США покинули Ірак.

За даними WikiLeaks, за період кампанії загинули 14,5 тисячі солдатів в армії США, понад мільйон іракців. Мільйони іракців емігрували, інфраструктура країни - у руїнах. Серед мільйонів іракців, які втекли, був Яссер Каяті, який знайшов притулок у Львові. Вчиться вже два роки у нас на інженера. Свого майбутнього на батьківщині не бачить…

закінчив університет у Багдаді й працював інженером, заробив гроші і втік. Практично усі, з ким я вчився, втекли. Багато емігрували у США, Швецію, Австралію. Із приходом до влади Хусейна країна весь час котилася на дно – постійні війни, терор. Тому прихід американців був надією. Але ситуація після падіння Саддама стала ще гіршою. Замість диктатора ми отримали криваву анархію... У суспільстві панувала вбогість. Деякі вчителі отримували п’ять доларів на місяць. Сама країна була багатою, але все концентрувалося в руках Хусейна... Зараз у Багдаді не бракує роботи. Багато руїн – багато будівництва.

- Яка середня зарплата в Іраку?

- Середня зарплата в технічній сфері – близько тисячі доларів. Будівництво переживає бум. Єдине, чим там можна займатися, – це працювати. Зайвий раз виходити на вулицю не хочеться. Ціни на продукти харчування не такі низькі, як у сусідів, бо імпортуються. Через хімічну зброю, яку використовували під час війни з Іраном, велика частина Іраку заражена, і на ній неможливо щось вирощувати. У південному місті Басра, наприклад, жити безпечно можна буде лише через сім поколінь. Але, попри це, там живуть люди. Там добувають нафту. Ірак володіє другими в ОПЕК запасами нафти і природного газу. Експорт вуглеводнів - основна частка доходів бюджету.

- Як це було, жити в такій гарячій точці, як Багдад?

- Дуже страшно. Кожен боїться, що нині біля нього вибухне бомба. Багато тих, хто там працюють, не втекли лише через високі зарплати. Це божевілля - жити і не знати, чи доживеш до наступної зарплати. Але іракці адаптуються. До всього можна звикнути. Кілька разів я приходив на роботу і чув від колег жахливі історії про те, як вони пережили теракти. Довкола гинули люди. Проте життя тривало, і вони продовжували ходити на роботу. До смерті теж звикаєш. Ти живеш цим ненормальним життям, доки витримуєш…

- У чому причина насильства в Іраку?

- Думаю, за всім цим стоїть Іран. Імами кажуть вбивати невірних сунітів, щоб потрапити в рай. І вони вбивають ціною власних життів… Ще перед війною Саддама проти Ірану це було в стилі Тегерану - підривати життєво важливі будівлі. Вони хочуть, аби до влади в Багдаді прийшли шиїти - прихильники Ірану. 35% населення Іраку – суніти, 10% курди, що борються за незалежність, решта - шиїти. Іранці хочуть взяти до рук іракський бізнес, підприємства… Вони хочуть перетворити Ірак на Іран. За Хусейна шиїти були в опозиції, і США перед вторгненням розраховували на їхню підтримку. Однак, незважаючи на заклики шиїтського духовенства до нейтралітету щодо окупантів, шиїти почали поступово політизуватися, і розпочався джихад проти американців і колабораціоністів.

- А ви віруючий?

- Я – атеїст. Людині, яка бачила, як вбивають в ім’я Бога, важко бути віруючою. Як писала Washington Post, зазвичай добрі люди роблять добрі речі, погані люди – погані речі. А релігія – єдина річ, яка змушує добрих людей робити погані речі.

- Наскільки іранці та іракці схожі між собою?

- Іранці, яких я знаю, такі ж відкриті й сучасні, як ми. Уся проблема у владі. Після здобуття незалежності в 1932 році Ірак формувався як світська країна, був однією з двох найбільш світських арабських країн. У Ірані ж усе замішано на ісламі. В них вся влада належить муллам. Вони хочуть насадити нам свій лад. Ірак - прабатьківщина ассирійців і шумерів, які ісламізувалися й стали арабами. Іран має окрему від арабів перську культуру. Й навіть релігія, шиїтський іслам, у них інша. Іракські шиїти прихильні до Ірану, суніти — навпаки. І всі всіх ненавидять і вбивають... За Хусейна іракські жінки могли не носити хіджабів. Зараз релігійні фанатики можуть відтяти такій жінці голову. Це час фанатиків.

- Яке ставлення в Іраку до американців?

- Американські солдати забралися з Іраку у серпні 2010-го, але в країні нічого не змінилося на краще. Це - громадянська війна.

- Скільки іракців втекло з країни?

- Емігрували п’ять мільйонів. Це при тому, що населення Іраку 31 мільйон. У Сирію та Йорданію - до двох мільйонів, сотні тисяч у США, ЄС… Вони сподіваються колись повернутися додому, але міст, звідки вони втекли, більше нема, тож це повернення – сумнівне. Мені здавалося щоразу, що ситуація в Іраку не може стати гіршою. Але вона ставала дедалі паскуднішою. Люди гинули без причин. Не думаю, що за мого життя там буде спокій...


На фото: Вибухи і смерть довкола – щоденна реальність Іраку...

http://www.wz.lviv.ua/articles/93961

---

«В Іраку кожен боїться, що нині біля нього вибухне бомба...»

2011-06-03 17:50:37 (читать в оригинале)

«В Іраку кожен боїться, що нині біля нього вибухне бомба...»
Фото ЕПА Ігор ТИМОЦЬ
Львівський студент Яссер Каяті не вірить, що мільйони іракських емігрантів повернуться додому.

Після вбивства Осами бен Ладена мало згадують, що одним із наслідків терактів 11 вересня 2001 року стала воєнна кампанія проти режиму іракського лідера Саддама Хусейна. 23 березня 2003 року США вторглися в Ірак, а вже 1 травня того ж року президент США Джордж Буш урочисто проголосив з авіаносця «Авраам Лінкольн» у Перській затоці, що війну виграно. Ірак окупували США та союзники, серед яких були українські солдати. У серпні 2010 року останні бойові підрозділи США покинули Ірак.

За даними WikiLeaks, за період кампанії загинули 14,5 тисячі солдатів в армії США, понад мільйон іракців. Мільйони іракців емігрували, інфраструктура країни - у руїнах. Серед мільйонів іракців, які втекли, був Яссер Каяті, який знайшов притулок у Львові. Вчиться вже два роки у нас на інженера. Свого майбутнього на батьківщині не бачить…

закінчив університет у Багдаді й працював інженером, заробив гроші і втік. Практично усі, з ким я вчився, втекли. Багато емігрували у США, Швецію, Австралію. Із приходом до влади Хусейна країна весь час котилася на дно – постійні війни, терор. Тому прихід американців був надією. Але ситуація після падіння Саддама стала ще гіршою. Замість диктатора ми отримали криваву анархію... У суспільстві панувала вбогість. Деякі вчителі отримували п’ять доларів на місяць. Сама країна була багатою, але все концентрувалося в руках Хусейна... Зараз у Багдаді не бракує роботи. Багато руїн – багато будівництва.

- Яка середня зарплата в Іраку?

- Середня зарплата в технічній сфері – близько тисячі доларів. Будівництво переживає бум. Єдине, чим там можна займатися, – це працювати. Зайвий раз виходити на вулицю не хочеться. Ціни на продукти харчування не такі низькі, як у сусідів, бо імпортуються. Через хімічну зброю, яку використовували під час війни з Іраном, велика частина Іраку заражена, і на ній неможливо щось вирощувати. У південному місті Басра, наприклад, жити безпечно можна буде лише через сім поколінь. Але, попри це, там живуть люди. Там добувають нафту. Ірак володіє другими в ОПЕК запасами нафти і природного газу. Експорт вуглеводнів - основна частка доходів бюджету.

- Як це було, жити в такій гарячій точці, як Багдад?

- Дуже страшно. Кожен боїться, що нині біля нього вибухне бомба. Багато тих, хто там працюють, не втекли лише через високі зарплати. Це божевілля - жити і не знати, чи доживеш до наступної зарплати. Але іракці адаптуються. До всього можна звикнути. Кілька разів я приходив на роботу і чув від колег жахливі історії про те, як вони пережили теракти. Довкола гинули люди. Проте життя тривало, і вони продовжували ходити на роботу. До смерті теж звикаєш. Ти живеш цим ненормальним життям, доки витримуєш…

- У чому причина насильства в Іраку?

- Думаю, за всім цим стоїть Іран. Імами кажуть вбивати невірних сунітів, щоб потрапити в рай. І вони вбивають ціною власних життів… Ще перед війною Саддама проти Ірану це було в стилі Тегерану - підривати життєво важливі будівлі. Вони хочуть, аби до влади в Багдаді прийшли шиїти - прихильники Ірану. 35% населення Іраку – суніти, 10% курди, що борються за незалежність, решта - шиїти. Іранці хочуть взяти до рук іракський бізнес, підприємства… Вони хочуть перетворити Ірак на Іран. За Хусейна шиїти були в опозиції, і США перед вторгненням розраховували на їхню підтримку. Однак, незважаючи на заклики шиїтського духовенства до нейтралітету щодо окупантів, шиїти почали поступово політизуватися, і розпочався джихад проти американців і колабораціоністів.

- А ви віруючий?

- Я – атеїст. Людині, яка бачила, як вбивають в ім’я Бога, важко бути віруючою. Як писала Washington Post, зазвичай добрі люди роблять добрі речі, погані люди – погані речі. А релігія – єдина річ, яка змушує добрих людей робити погані речі.

- Наскільки іранці та іракці схожі між собою?

- Іранці, яких я знаю, такі ж відкриті й сучасні, як ми. Уся проблема у владі. Після здобуття незалежності в 1932 році Ірак формувався як світська країна, був однією з двох найбільш світських арабських країн. У Ірані ж усе замішано на ісламі. В них вся влада належить муллам. Вони хочуть насадити нам свій лад. Ірак - прабатьківщина ассирійців і шумерів, які ісламізувалися й стали арабами. Іран має окрему від арабів перську культуру. Й навіть релігія, шиїтський іслам, у них інша. Іракські шиїти прихильні до Ірану, суніти — навпаки. І всі всіх ненавидять і вбивають... За Хусейна іракські жінки могли не носити хіджабів. Зараз релігійні фанатики можуть відтяти такій жінці голову. Це час фанатиків.

- Яке ставлення в Іраку до американців?

- Американські солдати забралися з Іраку у серпні 2010-го, але в країні нічого не змінилося на краще. Це - громадянська війна.

- Скільки іракців втекло з країни?

- Емігрували п’ять мільйонів. Це при тому, що населення Іраку 31 мільйон. У Сирію та Йорданію - до двох мільйонів, сотні тисяч у США, ЄС… Вони сподіваються колись повернутися додому, але міст, звідки вони втекли, більше нема, тож це повернення – сумнівне. Мені здавалося щоразу, що ситуація в Іраку не може стати гіршою. Але вона ставала дедалі паскуднішою. Люди гинули без причин. Не думаю, що за мого життя там буде спокій...


На фото: Вибухи і смерть довкола – щоденна реальність Іраку...

http://www.wz.lviv.ua/articles/93961

---

«В Іраку кожен боїться, що нині біля нього вибухне бомба...»

2011-06-03 17:50:37 (читать в оригинале)

«В Іраку кожен боїться, що нині біля нього вибухне бомба...»
Фото ЕПА Ігор ТИМОЦЬ
Львівський студент Яссер Каяті не вірить, що мільйони іракських емігрантів повернуться додому.

Після вбивства Осами бен Ладена мало згадують, що одним із наслідків терактів 11 вересня 2001 року стала воєнна кампанія проти режиму іракського лідера Саддама Хусейна. 23 березня 2003 року США вторглися в Ірак, а вже 1 травня того ж року президент США Джордж Буш урочисто проголосив з авіаносця «Авраам Лінкольн» у Перській затоці, що війну виграно. Ірак окупували США та союзники, серед яких були українські солдати. У серпні 2010 року останні бойові підрозділи США покинули Ірак.

За даними WikiLeaks, за період кампанії загинули 14,5 тисячі солдатів в армії США, понад мільйон іракців. Мільйони іракців емігрували, інфраструктура країни - у руїнах. Серед мільйонів іракців, які втекли, був Яссер Каяті, який знайшов притулок у Львові. Вчиться вже два роки у нас на інженера. Свого майбутнього на батьківщині не бачить…

закінчив університет у Багдаді й працював інженером, заробив гроші і втік. Практично усі, з ким я вчився, втекли. Багато емігрували у США, Швецію, Австралію. Із приходом до влади Хусейна країна весь час котилася на дно – постійні війни, терор. Тому прихід американців був надією. Але ситуація після падіння Саддама стала ще гіршою. Замість диктатора ми отримали криваву анархію... У суспільстві панувала вбогість. Деякі вчителі отримували п’ять доларів на місяць. Сама країна була багатою, але все концентрувалося в руках Хусейна... Зараз у Багдаді не бракує роботи. Багато руїн – багато будівництва.

- Яка середня зарплата в Іраку?

- Середня зарплата в технічній сфері – близько тисячі доларів. Будівництво переживає бум. Єдине, чим там можна займатися, – це працювати. Зайвий раз виходити на вулицю не хочеться. Ціни на продукти харчування не такі низькі, як у сусідів, бо імпортуються. Через хімічну зброю, яку використовували під час війни з Іраном, велика частина Іраку заражена, і на ній неможливо щось вирощувати. У південному місті Басра, наприклад, жити безпечно можна буде лише через сім поколінь. Але, попри це, там живуть люди. Там добувають нафту. Ірак володіє другими в ОПЕК запасами нафти і природного газу. Експорт вуглеводнів - основна частка доходів бюджету.

- Як це було, жити в такій гарячій точці, як Багдад?

- Дуже страшно. Кожен боїться, що нині біля нього вибухне бомба. Багато тих, хто там працюють, не втекли лише через високі зарплати. Це божевілля - жити і не знати, чи доживеш до наступної зарплати. Але іракці адаптуються. До всього можна звикнути. Кілька разів я приходив на роботу і чув від колег жахливі історії про те, як вони пережили теракти. Довкола гинули люди. Проте життя тривало, і вони продовжували ходити на роботу. До смерті теж звикаєш. Ти живеш цим ненормальним життям, доки витримуєш…

- У чому причина насильства в Іраку?

- Думаю, за всім цим стоїть Іран. Імами кажуть вбивати невірних сунітів, щоб потрапити в рай. І вони вбивають ціною власних життів… Ще перед війною Саддама проти Ірану це було в стилі Тегерану - підривати життєво важливі будівлі. Вони хочуть, аби до влади в Багдаді прийшли шиїти - прихильники Ірану. 35% населення Іраку – суніти, 10% курди, що борються за незалежність, решта - шиїти. Іранці хочуть взяти до рук іракський бізнес, підприємства… Вони хочуть перетворити Ірак на Іран. За Хусейна шиїти були в опозиції, і США перед вторгненням розраховували на їхню підтримку. Однак, незважаючи на заклики шиїтського духовенства до нейтралітету щодо окупантів, шиїти почали поступово політизуватися, і розпочався джихад проти американців і колабораціоністів.

- А ви віруючий?

- Я – атеїст. Людині, яка бачила, як вбивають в ім’я Бога, важко бути віруючою. Як писала Washington Post, зазвичай добрі люди роблять добрі речі, погані люди – погані речі. А релігія – єдина річ, яка змушує добрих людей робити погані речі.

- Наскільки іранці та іракці схожі між собою?

- Іранці, яких я знаю, такі ж відкриті й сучасні, як ми. Уся проблема у владі. Після здобуття незалежності в 1932 році Ірак формувався як світська країна, був однією з двох найбільш світських арабських країн. У Ірані ж усе замішано на ісламі. В них вся влада належить муллам. Вони хочуть насадити нам свій лад. Ірак - прабатьківщина ассирійців і шумерів, які ісламізувалися й стали арабами. Іран має окрему від арабів перську культуру. Й навіть релігія, шиїтський іслам, у них інша. Іракські шиїти прихильні до Ірану, суніти — навпаки. І всі всіх ненавидять і вбивають... За Хусейна іракські жінки могли не носити хіджабів. Зараз релігійні фанатики можуть відтяти такій жінці голову. Це час фанатиків.

- Яке ставлення в Іраку до американців?

- Американські солдати забралися з Іраку у серпні 2010-го, але в країні нічого не змінилося на краще. Це - громадянська війна.

- Скільки іракців втекло з країни?

- Емігрували п’ять мільйонів. Це при тому, що населення Іраку 31 мільйон. У Сирію та Йорданію - до двох мільйонів, сотні тисяч у США, ЄС… Вони сподіваються колись повернутися додому, але міст, звідки вони втекли, більше нема, тож це повернення – сумнівне. Мені здавалося щоразу, що ситуація в Іраку не може стати гіршою. Але вона ставала дедалі паскуднішою. Люди гинули без причин. Не думаю, що за мого життя там буде спокій...


На фото: Вибухи і смерть довкола – щоденна реальність Іраку...

http://www.wz.lviv.ua/articles/93961

---

Грузія прийняла закон про люстрацію. Усе радянське – незаконне!

2011-06-03 17:41:17 (читать в оригинале)

Грузія прийняла закон про люстрацію. Усе радянське – незаконне!

Фото ЕПА

Ігор ТИМОЦЬ

Парламент Грузії ухвалив «Хартію свободи», яка, зокрема, запроваджує обмеження для колишніх співробітників радянських спецслужб і керівників компартії та комсомолу, а також забороняє використовувати у громадських місцях радянську і нацистську символіки.

Частина Хартії, що стосується люстрації, передбачає встановлення посадових обмежень для колишніх співробітників спецслужб СРСР та колишніх вищих посадових осіб компартії та комсомолу. Ці люди не зможуть працювати у представницьких чи виконавчих органах, Раді безпеки, уряді, обіймати посади голів департаментів, в адміністрації президента, апараті парламенту, урядовій канцелярії тощо. Вони не зможуть також обіймати посади декана в навчальних закладах, завідувати кафедрою чи працювати суддею. Крім того, їм заборонено працювати у керівництві Громадського телебачення. Особи, які потрапляють під люстрацію, мають піти у відставку протягом місяця після набуття законом чинності, в іншому разі спеціальна комісія оприлюднить інформацію про них.

Окрім того, в Грузії має бути вилучено з громадських місць пам’ятники, скульптури і барельєфи з радянською символікою та змінено назви вулиць і населених пунктів, в яких міститься натяк на радянське минуле. Частину пам’ятників перенесуть до Музею окупації.

http://www.wz.lviv.ua/articles/93960