RSS feed of hiblogger.net user maxi4u Голосов: 1 Адрес блога: http://maxi4u.hiblogger.net/ Добавлен: 2010-05-08 02:04:06 блограйдером maxi4u

"Я знаю, що ти знаєш, що я знаю". Враження.

2012-05-12 00:07:56 (читать в оригинале)

   В моєму улюбленому журналі, започаткували нову рубрику в якій редакція (жіноча її половина) випробовує на собі новинки косметики і парфумерії, а потім рекомендує її читаючій аудиторії. Подумалося, добре, що є ХБ, можна почитати відгуки про книги, або інші цікаві кожному речі і прочитати ту ж книгу, поділившись враженням. Одним словом, тепер моя черга =)).

     Давно хотілось почитати роман "Гудзик" Ірен Роздобудько та завжди то часу не було, то можливості, karmacoma мене "підштовхнув" до читання цього роману. І от, я обираючи серед різноманіття книг пані Роздобудько натрапила на роман "Я знаю, що ти знаєш, що я знаю". Особисто для мене важливим при виборі книги є не так анотація, як перші фрази роману, якщо він починається легко і цікаво- він мій! У цьому романі фраза була така "Кінець березня був схожий на початок січня-..."  це була розповідь-опис про дівчину. Поспішаючи захопила "Гудзик" підійшла до каси.

      Вже повертаючись додому розпочала читання у маршрутці. Добре, що кілька днів було вихідних- я від книги відірватися не могла! Чесно кажучи аж після першого розділу розумієш суть роману, читаючи складалося враження, що авторка просто спілкувалася з людьми які проживали, або жили за кордоном. Дуже реальні переживання героїв, такі про які чула не один раз від знайомих які жили за кордоном. Тому цей роман для мене був дуже життєвим, так як фантастики я не люблю. Про життєві, психологічні, фізіологічні переживання чоловіка, жінки, це до болю правда на папері.

       Розповідь про німкеню, яка здавала у найм помешкання емігрантам з України, ділиться спостереженнями за одинадцятьма житлонаймачами, старша, досвідчена жінка, яка по-своєму нещаслива та не залишилася черствою до людської доброти. У кінці роману все стає зрозуміло, подальша доля кожного героя дописана автором до кінця. А ще дуже чудові фрази, які хочеться пам"ятати:

- все в світі – лише одна велика історія однієї людини, в якій злилося безліч інших людських історій. І її треба прожити на своїй землі».

- Всі ускладнення і умовності вигадали люди.

- Апокаліпсис уже настав. Непомітно – тому і моторошно… Він давно розпочався в головах.

- Художник або будь-який митець проживає тисячі життів через те, що хоче перемогти смерть. І взагалі творчість – це боротьба зі страхом смерті. 

- Творчість – це кара. Нею займаються самогубці. Самогубець пише у своєму житті одного листа – передсмертного, а художник кожну роботу пише, як прощання.

-  Надзавдання кожного справжнього митця – довести читача до незручності від упізнання себе у книзі, на полотні чи на екрані… Ось це і є диво! Влучення у больову точку. 

- Життя коротке і визначатися в ньому треба швидко. З реакцією бійця, в якого летить куля. 

- Учень сам мусить знайти свого вчителя, а не навпаки. Мусить іти по сліду, мов пес, хоч в яких би хащах були ці сліди – і не впустити миті пізнання.

- Зацікавлений сторонній спостерігач за мить уловлює ті нюанси, які якраз хочеться приховати. І чим більше хочеться приховати, тим яскравіше вони кидаються в очі сторонньому. Такий от парадокс.

-  Є люди, які проживають не своє життя. це розумієш одразу, варто лише поглянути на їхні обличчя.  

- Старість і самотність роблять з людини високо-чуттєвий прилад. 

- Любов не має пояснень! Але має наслідки і… продовження.

- Часом у житті трапляється таке, чого не може передбачити найвигадливіший письменник.

-  Це у нас можна прийти «на чай» – і обжертись, обпитись і лишитися до ранку.

- Їсти і пити разом, спати під одним дахом і проводити вихідні в зоопарку – не завжди є еквівалентом почуття любові.

- Немає більшої мудрості і сили, як на несправедливість і образу відповідати коротко або взагалі не відповідати.

- Часом, якщо, звісно, тина це заслуговуєш, доля знайде тебе і під кришкою зламаного роялю...
 

      Сто років  я подібного не читала, мене просто переповнювали емоції, слова авторки про те, що вона намагаєть писати для кожного читача підтверджую. Цей роман в 100 разів вражаючий ніж "Гудзик." Читайте і насолоджуйтеся- не пошкодуєте!

 

---

как делают молоко со вкусом... банана

2012-05-11 23:03:52 (читать в оригинале)

наши детки очень любят молоко со вкусом бананов, или клубнички, или шоколадки

а задумывались ли они как трудно коровам за бананами лазить?

нет?!

ну так покажите им эту картинку

---

Минск: Проекты развития транспорта

2012-05-11 22:23:09 (читать в оригинале)

Минск еще в советское время хотели сделать городом солнца. С тех пор и появляются различные проекты в области минского транспорта, один другого чуднее и забавнее. Вот самые интересные из них. На практическое их воплощение в ближайшем будущем надеяться не стоит, но наверняка сказать нельзя.

Читать дальше... 

---

А знаете ли вы что...

2012-05-11 21:51:49 (читать в оригинале)

---

Что такое образная память?

2012-05-11 21:30:34 (читать в оригинале)

Миллионы лет человек жил в условиях дикой природы. От состояния его сигнальной системы: зрения, слуха, осязания, вкуса, обоняния зависела сама жизнь. Ощущение постоянной готовности к опасной ситуации организовывало по-своему мышление, реакцию, внимание, память. Ведь это кладовая опыта, пережитого человеком и чем-то ему ценного. Ненужное забывалось быстро и без следа. Каким же образом выработалась самая лучшая форма запоминания? Достаточно просто и привычно, и потому наиболее экономно: память на звуки, запахи, цвета и т.д. Причем, память яркая, четкая - человек жил этим. Таким образом, в процессе естественного отбора у человека развилась образная память. Теперь такая память сохранилась лишь у дошкольников.

Пользуясь образной памятью, человек воспроизводит воспринимаемое им не словами, а образами, т.е. продолжает их видеть, и уже работает с ними как хочет: то ли списывает, то ли считывает. "Ну, допустим, - скажут скептики, - хорошая вещь ваша образная память. Но она развита и у животных. Человек стал превращаться в человека с развитием другого вида памяти - абстрактной, словесной. В совсем иных условиях. В словах можно выразить все то же и многое другое, чего не передашь в образах конкретного мира. Как передать без слов сложнейшие философские, моральные и другие категории? Зачем ворошить в человеке ожившее звериное, когда есть целая наука о словесной памяти - мнемотехника?"

Ну что можно на это ответить? Древние говорили: "Мысль изреченная есть ложь". Каждому знакомо состояние озарения, когда кажется, что понимаешь все до таких глубин..., твоей мысли доступно все..., такая резкость и ясность воображения... И как бледно и тускло выглядит все это, когда переводишь это в слова. Вообразить вилку легко, а попробуй описать ее словами. Простота тут кажущаяся. Сначала надо воспринять, потом понять, потом - подобрать слова. Не всякий способен хорошо описать что-либо, но в воображении все гениальны. Сны всем снятся, а это ведь внутреннее произведение искусства. А уже к описанию надо подбирать мнемотехнические опоры, которые позволят запомнить то, что не совсем понятно. Поэтому мнемонисты внедряют элементы образной памяти, говоря, что сначала необходимо понять смысл. Человек со словесной памятью попадает в заколдованный круг. Чтобы улучшилась память - надо все время специально учиться и тренироваться: для того чтобы учиться - нужна память. Учтите, что вся эта нагрузка падает на три процента мозга. Стоит ли удивляться, что уже к двадцати пяти годам словесная память переполняется воспринятой информацией - большей частью ненужной - и возможность запоминать новое резко падает. А вместе с ней уходят все бесполезные без памяти способности. Человек прекращает учиться. А безделье добивает даже то, что у него осталось.

Механизм образной памяти совершенно противоположен. Сначала человек воспринимает безразлично что (события, цифры, буквы, слова) путем упомянутого ранее озарения, переводимого не в малый круг знаний, выраженный малым запасом слов, а в тот безграничный запас образов, которые щедро поставляет нам окружающий мир. Абстрактное (словесное) мышление - это схема. И образы вставляются в нее, как страницы в книгу. Они сохраняются столько, сколько необходимо. Когда нужно, они встают перед мысленным взором. А раз так, то наше абстрактное мышление свободно и может делать с перелистываемыми образами что угодно: использовать при сдаче экзаменов, вносить поправки в схему, додумывать любые недостающие детали. Запоминаемые образы перед глазами, а перевести их можно в любой язык: русский, английский, немецкий, формулы, символы и т.д.