RSS feed of hiblogger.net user maxi4u Голосов: 1 Адрес блога: http://maxi4u.hiblogger.net/ Добавлен: 2010-05-08 02:04:06 блограйдером maxi4u

За кем будущее в интернете!

2012-05-09 11:28:04 (читать в оригинале)

Итак, давайте обсудим за кем будущее в интернете. На сегодняшний день ни для кого уже не секрет что в социальных сетях миллионы людей общаются и ищут потенциальных клиентов. Для предпренимателей такая аудитория является нейболее желаемой, так как подав рекламу в социальную сеть, её смогут увидеть миллионы. Не менее популярным являются блогосферы. В последнее время наблюдаеться большой интерес людей к ведению блогов, так как это отличный способ заявить миру о себе или о своём бизнесе. Кроме того опытние блогеры на раскрученом блоге уже зарабатывают довольно таки хорошие суммы. Одной из самых интересных блогосфер это сайт http://my-lifestory.com . Отличие этой блогосферы в том, что к блогам прикреплён проект  Happy life. (о проекте вы сможете узнать на сайте my-lifestory.com) .

Так что же лучше блоги или социальная сеть? Я думаю здесь можно развести черту. Ведь отличие между блогами и социальными сетями существенное. Блог- это больше личный дневник, в котором записи ведуться снизу вверх, тоесть последняя запись сверху . И общение гостя блога и блогера зачастую происходит через коментарии к статьям. Так же блог может быть посвящен как-то конкретной теме. Например: творчество или виставка своих работ. В социальных сетях люди больше заняты поисками новых знакомств чем обсуждением какой-то тематики.  Подведя итог скажу, если вы направлены на поиск большого количесва людей-вам в социальную сеть. Если же хотите привлечь ту самую социальную аудиторию какой-то темой, вам в блоги. Используйте эти два интернет пространства и у вас всё получиться.

Автор: Якименко Павел. Одесса

---

Китайские лампочки

2012-05-09 01:54:07 (читать в оригинале)

Как же мне надоели эти китайские электрические лампочки - их хватает не больше, чем на месяц-полтора. И что самое обидное - сгорают в наиболее неподходящий момент. Раньше советские горели годами и все было окей. Сейчас я даже начинаю думать, что китайцы специально создают их такими "хрупкими" - чтобы чаще покупали новые.

---

Моему личному богу

2012-05-09 00:39:29 (читать в оригинале)

 

---

Ветер

2012-05-08 23:52:16 (читать в оригинале)

Почему я люблю ветер? Он целует лицо тогда, когда целовать больше некому...

---

витримка

2012-05-08 23:51:27 (читать в оригинале)

Ну от, начебто більш-менш прийшла до тями після поїздки.

Пломба успішно була врятована, заново нічого не бурили, не сверлили і це просто чудово, але  поки дойшла до кабінету, думала що здурію. серце калатає, ноги не йдуть, так і намагаються розвернути і  рванути куди подалі.

Блін, але лікар всетаки чарівний, в плані як особа чоловічої статі і в принципі як людина мабуть також....але  перше всетаки більше. вже скільки часу я його знаю,   не припиняю милуватись...ну такий він, такий...ммм, що голос, що манера розмовляти, вести розмову, жартувати, клас, просто  розрада для ока. А ці милі назви сонечко,  дитя,  блііін,  з ним хочеться відчувати себе дитям, та ким хоч....єдиний мінус,  це те, що він причиняє біль,  ну чого лікування зубів це така жахлива річ....блін, а ця його звичка вести розмову коли в тебе повний рот вати, трубка і він взагалі розкритий, це щось з чимось,  Ти мусиш видавати смішні "угу" "у-у" "е-е" бліііін, цього разу він  жалівся що не має здібностей до творчості, щось створити, гарно облаштувати кімнату там чи ще щось.   Але в кінці кінців ми прийшли до висновку, з поперемінним моїм "угу" "у-у" і його міркуваннями,  що  всетаки "прекрасне" він може бачити, оцінювати і це  зовсім не мало і що все в нього нормально. ^__^

Це так страшно бачити її без ноги, нездатну піднятись, з постійним страхом впасти, хоч вона лежить на ліжку, боляче бачити  щастя в її очах і посмішку коли я зайшла в палату, я намагалась тримати себе в руках, але не витримала і розридалась....так сумно і в горлі щось давить, давить і заодно відчуваєш полегшення, що вона житиме, що все закінчилось, що її не ріже цей біль....я сиділа на колінах біля її ліжка, а вона гладила, як і в дитинстві, мою голову, тільки  рука тоді не дрижала як зараз..... все обійшлось і від цього хочеться  радісно плакати.