RSS feed of hiblogger.net user maxi4u Голосов: 1 Адрес блога: http://maxi4u.hiblogger.net/ Добавлен: 2010-05-08 02:04:06 блограйдером maxi4u

Золотий резерв нації

2012-03-15 15:40:49 (читать в оригинале)

Є в Україні тиха гавань, в якій незалежно від змін політичного режиму розпил не припиняється ні на секунду. У цьому році Держрезерв почав закупівлі з яловичини і дизпалива. На третину дорожче від ринку.


Державне агентство резерву одне з найбільш втаємничених місць України. Однак мороком таємниці оповиті не місця зберігання запасів на випадок війни чи якогось іншого лиха, це якраз відомо кожному бажаючому. Справжній секрет – це чому ні на секунду не припиняється розпил державних грошей в резервній скарбниці. Для прикладу. Найсвіжіші дані про 85 мільйонів гривень за дизпаливо і яловичину.

Держрезерв на початку березня за результатами тендерів уклав угоди на придбання замороженої яловичини (39,6 тис грн./т) та дизпалива (12,4 тис грн./т).

Це без перебільшення захмарні ціни. Оскільки заморожену яловичину придбано в півтушах, тобто з кістками і не розрубану на дрібні шматки як це роблять на ринку та в магазинах. Ринкова вартість півтуш складає 28-30 тис грн./т. Гуртові ціни на дизпаливо – 10,5 тис грн./т. Тобто маємо 20-30% «маржі» чи «дельти», як на мові приватно-державного партнерства прийнято називати банальні відкати.

Яловичину придбали у ТОВ «Імоті стар», паливо – у ТОВ «ВКП «СКБ». Перша компанія вже відома своєю участю в тендерах Держрезерву. Минулого року саме «Імоті стар» продала Держерезву дизпалива на 118 млн грн. зі значною «маржою». З того часу дещо змінилось – тепер компанія продає в резерв не паливо, а яловичину. Принагідно змінився і засновник фірми, що має статутний капітал 52 тис грн. Замість такої собі Галини Федоренко з’явився такий собі Олег Чиж. В публічних координатах це абсолютно невідомий персонаж (якщо знаєте ким він доводиться кому – пишіть). Хоча на ринку держзакупівель він відомий як постачальник дизпалива для «Укрзалізниці» на 338 млн грн. Як бачимо, величезні купи мільйонів проходяться через геть невідомі руки. Хоча і за допомогою відомих особистостей.

Річ у  тім, що для проведення відкритих торгів обов’язково потрібен другий учасник. Один із двох учасників має виставити ціну на свою продукцію за межею добра і зла, а другий – на кілька копійок дешевше. Ця нехитра оборудка дозволить замовнику торгів обрати більш дешеву пропозицію у повній відповідності до закону і бути чистим перед будь-якими ревізорами. А те, що ціна захмарна, так замовник невинен. Обирав з того, що пропонували і бізнесмени, які вільні заламати будь-яку ціну. І факт змови між ними довести без залучення правоохоронців неможливо.

Єдине, що залишається, це апелювати до публічності. Другим учасником тендеру по яловичині було ПАТ «Ритм». За даними SMIDA, головним акціонером компанії група «Укрлендфармінг» Олега Бахматюка, що якраз збирається на ІРО продавати свої акції цивілізованим інвесторам. Сподіваємось, що потенційним акціонерам буде цікаво, чому «Ритм» запропонував Держрезерву яловичину по 39,65 тис грн./т, що всього на 5 копійок на одному кілограмі, або на 0,01% дорожче від переможця торгів. Здоровий глузд підказує, що агрохолдинг Бахматюка міг поставити м’ясо по ринковій ціні і виграти цей тендер, принісши акціонерам купу грошей. Ба, ні…

У випадку з тендером по дизпаливу маємо інших бенефіціарів, що мають дуже близький стосунок до Партії регіонів, яку і представляє голова Держрезерву Олексій Лелюк (лише цього тижня після року роботи на чиновницькій посаді Верховна Рада позбавила його депутатського мандату).

ТОВ «ВКП «СКБ» контролюється донеччанином Андрієм Барсуком, відомим як помічник народного депутата від ПР Вадима Столара. Цей нардеп в свою чергу є партнером забудовника Вагіфа Алієва, який будує офіси, що згодом опиняються у власності Дмитра Фірташа (наприклад, «Парус», «Мандарин-плаза»).

Пара Столар-Алієв стала відомою після спроби київської влади знести скандальний офісний центр поряд зі станцією метро «Театральна» прямо в центрі Києва. «Знайдено унікальне рішення цієї складної проблеми, імена дарувальників: це дві приватні особи – Вагіт Алієв і Вадим Столар. Вони за свої власні особисті кошти викуповують землю і будівлю у забудовників, добудовують будинок до введення в експлуатацію, і вони як дві людини дарують музей Києву», – заявив голова КМДА Олександр Попов, який спершу божився, що зрівняє з землею хамське будівництво в охоронній зоні, а потім дякуючи унікальному рішенню дозволив продовжити будівництво. Залишилось дочекатись кінця будівництва, щоби пошукати музей в цій будівлі десь в підвалі, чи на стінах вестибюлю.

Однак повернемось до Держрезерву. На жаль в «Віснику державних закупівель» не публікуються дані щодо товарів, які Держрезерв продає зі скарбниці. Тому нагадаємо про минулорічне розслідування «Економічної правди», яке виявило, що при продажу товарів Держрезерв дає знижки в такому ж розмірі, як і при закупівлі. Тобто покупець отримує товар вже на 20-40% дешевше від ринкової ціни. Лише за три літніх місяці 2011 року на операціях «купи-продай» Держрезерв дозволив своїм контрагентам отримати близько 100 млн грн. на різниці з ринковими цінами.

Виявлені нами відмінності між закупівельними та ринковими цінами – це не єдиний вид отримання специфічного прибутку на операціях з Держрезервом. Днями податківці повідомили про розкриття справи по оборудці 2009 року. Тоді Держрезерв заплатив невказаній фірмі 20 млн грн. за згущене молоко. Однак фірма здала в резерв не згущонку, а «продукт молочно-рослинний». І не 2,8 млн банок, а на мільйон менше. Як результат – 7 мільйонів – тю-тю…

Ще довершенішою аферою може бути операція з рентабельністю 100%. Для цього потрібно не вивозити і не завозити до державної скарбниці ні дизпаливо, ні яловичину. Достатньо просто замінити бирки на товарах, які лежать на складах. І вінцем творіння була б афера, коли на складі взагалі нічого не лежить (хіба що протигази для коней), але за документами товар постійно продається і купується.

Звісно подеколи починають щось перевіряти. Наприклад, після падіння режиму Тимошенко за окремих управляючих скарбниці взялись ревізори КРУ (махінації з яловичиною, дизпаливом, цукром і газом в 2008-2010 роках оцінили в 2 млрд грн.) і правоохоронці СБУ (заарештували за цими підозрами екс-заступника голови Держрезерву Віталія Нікітіна). Але ось що цікаво.

«Наші Гроші» зібрали всі відкриті дані щодо колишніх голів Держререзву і виявилось, що карні справи по розкраданням резерву іноді порушувались, але жоден з керівників не сів у тюрму, ба, навіть не отримав умовного покарання. Хіба що Поживанову довелось рятувати себе закордонним притулком. А мова йде про 17 керівників, які очолювали скарбницю за 21 рік її існування під постійні стогони про те, що все вкрали попередники.

Те, що ситуація зміниться найближчим часом, ми не сподіваємось. Олексій Лелюк претендує на роль довгожителя в цьому кріслі. Ось-ось виповниться 14 місяців його керування Держрезервом, що є середнім строком для керівника цього відомства. До того ж він проскочив магічний грудень, коли призначались чотири з шести останніх голів Держрезерву. Тож будемо чекати нових досягнень на ниві освоєння державних мільярдів.

 

Керівники Держрезерву в 1991-2012 рокахДата призначення/час на посаді, місяці    Керівник    Примітки
28 грудня 2010/14


Продовжує обіймати посаду    ЛЕЛЮК Олексій Володимирович    Кількаразовий нардеп від Партії регіонів, харківський бізнесмен.
21 липня 2010/5    БЛАГОДИР Юрій Анатолійович    Литвинівець з Ровенщини, якого висмикнули з Ровенської ОДА і звільнили, коли на його посаду намалювався потужний «регіонал».
24 березня 2010/3    ЗЛОЧЕВСЬКИЙ Микола Владиславович    Після звільнення очолив міністерство екології та природних ресурсів, близьке йому по бізнес-профілю – видобуток природних ресурсів, в тому числі нафти.
23 грудня 2009/3    АЛЬОХІН Володимир Ілліч    Багаторічний помічник одного з лідерів БЮТ Івана Кириленко.
17 грудня 2008/12    ГАНЖА Сергій Валентинович    СБУшник з Дніпропетровська, зараз очолює партію «Всеукраїнський патріотичний союз». На початку його головування відомство купило десяток новеньких авто, в тому числі кілька джипів і два «Лексуси» vip-класу. Цікавий момент: в момент призначення Ганжу – вихідця з батьківщини Олександра Турчинова – чомусь називали креатурою Володимира Литвина, який цим призначенням нібито отримав «хабаря» за міцність помаранчевої коаліції.
29 грудня 2007/12    ПОЖИВАНОВ Михайло Олександрович    Після звільнення став бізнес-партнером Лесі Васюник, дружини тодішнього віце-прем’єра Івана Васюника, в компанії «Центрреконструкція». Фірма отримала на реконструкцію будівлю в самому центрі Києва на вул. Паторжинського, 6. Карні справи по розкраданню в Держрезрві були порушені вже після обрання Януковича президентом. Поживанов з сім’єю втік в Австрію.
13 вересня 2006/15    КИРИЧЕНКО Віктор Миколайович    Відомий як бізнесмен в сфері будівництва, «Офісний центр «Індустріальний».
7 вересня 2006/0    ФЕДОРЧУК Богдан Петрович    Призначено на кілька днів через скандальне поновлення.
2 серпня 2006/1    ШЕКЕРА Володимир Вікторович    Після отримав дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посланника першого класу. Директор департаменту МЗС України, керуючий справами Верховної Ради, коли ці органи очолював Яценюк.
27 грудня 2005/7    ФЕДОРЧУК Богдан Петрович    Отримав посаду по квоті «Нашої України», жодних даних про карні справи немає.
30 березня 2005/6    БОЙКО Віктор Олексійович    Звільнено після порушення карної справи за закупівлю дизпалива, яке коштувало бюджету зайвих 20 млн грн. Залишився на свободі, був народним депутатом від блоку Литвина. Потім був заступником міністра АПК.
17 квітня 2004/22    ПЕСОЦЬКИЙ Микола Федорович    Член СДПУ(о) Медведчука. Після звільнення перебував під арештом за підозрою в зловживанні службовим становищем, однак залишився на свободі.
7 серпня 2001/20    КУРАТЧЕНКО Володимир Олександрович    н/д
1 лютого 2000/20    ЧЕРВОНЕНКО Євген Альфредович    Мав карну справу за свою діяльність, нібито віддавав фірмі рідного брата зерно з Держрезерву по пільговим цінам, яке потім йшло на експорт. Справу було закрито через відсутність складу злочину. Потім очолив особисту охорону Ющенка, в уряді якого і очолював Держрезерв, став народним депутатом «Нашої України». За часів президентства Ющенка був міністром транспорту, головою Держагенства з питань Євро-2012, губернатором Запорізької обл., заступником голови КМДА.
30 липня 1997/27    МІНЧЕНКО Анатолій Каленикович    В різні часи – міністр у справах економіки, міністр державних ресурсів, міністр промислової політики, голова УСПП. Звільнено з Держрезерву після догани за провал роботи по поверненню зерна в Держрезерв. Після цього очолив наглядову раду ВАТ «Укрпідшипник» Андрія Клюєва. Коли компанія «Ен Ес Ай буд» ввійшла в склад «Укрпідшипника» став її засновником. Фірма вела роботи на будівництві Запорізького заводу напівпровідників. Також володіє ТОВ «Обухівський піщаний кар’єр», ТОВ «Трейдпром груп».
29 липня 1996/12    КЛЕШНЯ Анатолій Федотович    Потім недовго очолював Прикордонні війська України, зараз очолює Дніпропетровську раду ветеранів
3 липня 1995/13    ШОСТАК Анатолій Сергійович    До 2010 року працював в системі Держрезерву. Очолював Тил Міністерства оборони
27 листопада 1991/43    РАГУЛІН Микола Федорович    н/д


 

Юрій Ніколов, «Наші Гроші»

---

Золотий резерв нації

2012-03-15 15:40:49 (читать в оригинале)

Є в Україні тиха гавань, в якій незалежно від змін політичного режиму розпил не припиняється ні на секунду. У цьому році Держрезерв почав закупівлі з яловичини і дизпалива. На третину дорожче від ринку.


Державне агентство резерву одне з найбільш втаємничених місць України. Однак мороком таємниці оповиті не місця зберігання запасів на випадок війни чи якогось іншого лиха, це якраз відомо кожному бажаючому. Справжній секрет – це чому ні на секунду не припиняється розпил державних грошей в резервній скарбниці. Для прикладу. Найсвіжіші дані про 85 мільйонів гривень за дизпаливо і яловичину.

Держрезерв на початку березня за результатами тендерів уклав угоди на придбання замороженої яловичини (39,6 тис грн./т) та дизпалива (12,4 тис грн./т).

Це без перебільшення захмарні ціни. Оскільки заморожену яловичину придбано в півтушах, тобто з кістками і не розрубану на дрібні шматки як це роблять на ринку та в магазинах. Ринкова вартість півтуш складає 28-30 тис грн./т. Гуртові ціни на дизпаливо – 10,5 тис грн./т. Тобто маємо 20-30% «маржі» чи «дельти», як на мові приватно-державного партнерства прийнято називати банальні відкати.

Яловичину придбали у ТОВ «Імоті стар», паливо – у ТОВ «ВКП «СКБ». Перша компанія вже відома своєю участю в тендерах Держрезерву. Минулого року саме «Імоті стар» продала Держерезву дизпалива на 118 млн грн. зі значною «маржою». З того часу дещо змінилось – тепер компанія продає в резерв не паливо, а яловичину. Принагідно змінився і засновник фірми, що має статутний капітал 52 тис грн. Замість такої собі Галини Федоренко з’явився такий собі Олег Чиж. В публічних координатах це абсолютно невідомий персонаж (якщо знаєте ким він доводиться кому – пишіть). Хоча на ринку держзакупівель він відомий як постачальник дизпалива для «Укрзалізниці» на 338 млн грн. Як бачимо, величезні купи мільйонів проходяться через геть невідомі руки. Хоча і за допомогою відомих особистостей.

Річ у  тім, що для проведення відкритих торгів обов’язково потрібен другий учасник. Один із двох учасників має виставити ціну на свою продукцію за межею добра і зла, а другий – на кілька копійок дешевше. Ця нехитра оборудка дозволить замовнику торгів обрати більш дешеву пропозицію у повній відповідності до закону і бути чистим перед будь-якими ревізорами. А те, що ціна захмарна, так замовник невинен. Обирав з того, що пропонували і бізнесмени, які вільні заламати будь-яку ціну. І факт змови між ними довести без залучення правоохоронців неможливо.

Єдине, що залишається, це апелювати до публічності. Другим учасником тендеру по яловичині було ПАТ «Ритм». За даними SMIDA, головним акціонером компанії група «Укрлендфармінг» Олега Бахматюка, що якраз збирається на ІРО продавати свої акції цивілізованим інвесторам. Сподіваємось, що потенційним акціонерам буде цікаво, чому «Ритм» запропонував Держрезерву яловичину по 39,65 тис грн./т, що всього на 5 копійок на одному кілограмі, або на 0,01% дорожче від переможця торгів. Здоровий глузд підказує, що агрохолдинг Бахматюка міг поставити м’ясо по ринковій ціні і виграти цей тендер, принісши акціонерам купу грошей. Ба, ні…

У випадку з тендером по дизпаливу маємо інших бенефіціарів, що мають дуже близький стосунок до Партії регіонів, яку і представляє голова Держрезерву Олексій Лелюк (лише цього тижня після року роботи на чиновницькій посаді Верховна Рада позбавила його депутатського мандату).

ТОВ «ВКП «СКБ» контролюється донеччанином Андрієм Барсуком, відомим як помічник народного депутата від ПР Вадима Столара. Цей нардеп в свою чергу є партнером забудовника Вагіфа Алієва, який будує офіси, що згодом опиняються у власності Дмитра Фірташа (наприклад, «Парус», «Мандарин-плаза»).

Пара Столар-Алієв стала відомою після спроби київської влади знести скандальний офісний центр поряд зі станцією метро «Театральна» прямо в центрі Києва. «Знайдено унікальне рішення цієї складної проблеми, імена дарувальників: це дві приватні особи – Вагіт Алієв і Вадим Столар. Вони за свої власні особисті кошти викуповують землю і будівлю у забудовників, добудовують будинок до введення в експлуатацію, і вони як дві людини дарують музей Києву», – заявив голова КМДА Олександр Попов, який спершу божився, що зрівняє з землею хамське будівництво в охоронній зоні, а потім дякуючи унікальному рішенню дозволив продовжити будівництво. Залишилось дочекатись кінця будівництва, щоби пошукати музей в цій будівлі десь в підвалі, чи на стінах вестибюлю.

Однак повернемось до Держрезерву. На жаль в «Віснику державних закупівель» не публікуються дані щодо товарів, які Держрезерв продає зі скарбниці. Тому нагадаємо про минулорічне розслідування «Економічної правди», яке виявило, що при продажу товарів Держрезерв дає знижки в такому ж розмірі, як і при закупівлі. Тобто покупець отримує товар вже на 20-40% дешевше від ринкової ціни. Лише за три літніх місяці 2011 року на операціях «купи-продай» Держрезерв дозволив своїм контрагентам отримати близько 100 млн грн. на різниці з ринковими цінами.

Виявлені нами відмінності між закупівельними та ринковими цінами – це не єдиний вид отримання специфічного прибутку на операціях з Держрезервом. Днями податківці повідомили про розкриття справи по оборудці 2009 року. Тоді Держрезерв заплатив невказаній фірмі 20 млн грн. за згущене молоко. Однак фірма здала в резерв не згущонку, а «продукт молочно-рослинний». І не 2,8 млн банок, а на мільйон менше. Як результат – 7 мільйонів – тю-тю…

Ще довершенішою аферою може бути операція з рентабельністю 100%. Для цього потрібно не вивозити і не завозити до державної скарбниці ні дизпаливо, ні яловичину. Достатньо просто замінити бирки на товарах, які лежать на складах. І вінцем творіння була б афера, коли на складі взагалі нічого не лежить (хіба що протигази для коней), але за документами товар постійно продається і купується.

Звісно подеколи починають щось перевіряти. Наприклад, після падіння режиму Тимошенко за окремих управляючих скарбниці взялись ревізори КРУ (махінації з яловичиною, дизпаливом, цукром і газом в 2008-2010 роках оцінили в 2 млрд грн.) і правоохоронці СБУ (заарештували за цими підозрами екс-заступника голови Держрезерву Віталія Нікітіна). Але ось що цікаво.

«Наші Гроші» зібрали всі відкриті дані щодо колишніх голів Держререзву і виявилось, що карні справи по розкраданням резерву іноді порушувались, але жоден з керівників не сів у тюрму, ба, навіть не отримав умовного покарання. Хіба що Поживанову довелось рятувати себе закордонним притулком. А мова йде про 17 керівників, які очолювали скарбницю за 21 рік її існування під постійні стогони про те, що все вкрали попередники.

Те, що ситуація зміниться найближчим часом, ми не сподіваємось. Олексій Лелюк претендує на роль довгожителя в цьому кріслі. Ось-ось виповниться 14 місяців його керування Держрезервом, що є середнім строком для керівника цього відомства. До того ж він проскочив магічний грудень, коли призначались чотири з шести останніх голів Держрезерву. Тож будемо чекати нових досягнень на ниві освоєння державних мільярдів.

 

Керівники Держрезерву в 1991-2012 рокахДата призначення/час на посаді, місяці    Керівник    Примітки
28 грудня 2010/14


Продовжує обіймати посаду    ЛЕЛЮК Олексій Володимирович    Кількаразовий нардеп від Партії регіонів, харківський бізнесмен.
21 липня 2010/5    БЛАГОДИР Юрій Анатолійович    Литвинівець з Ровенщини, якого висмикнули з Ровенської ОДА і звільнили, коли на його посаду намалювався потужний «регіонал».
24 березня 2010/3    ЗЛОЧЕВСЬКИЙ Микола Владиславович    Після звільнення очолив міністерство екології та природних ресурсів, близьке йому по бізнес-профілю – видобуток природних ресурсів, в тому числі нафти.
23 грудня 2009/3    АЛЬОХІН Володимир Ілліч    Багаторічний помічник одного з лідерів БЮТ Івана Кириленко.
17 грудня 2008/12    ГАНЖА Сергій Валентинович    СБУшник з Дніпропетровська, зараз очолює партію «Всеукраїнський патріотичний союз». На початку його головування відомство купило десяток новеньких авто, в тому числі кілька джипів і два «Лексуси» vip-класу. Цікавий момент: в момент призначення Ганжу – вихідця з батьківщини Олександра Турчинова – чомусь називали креатурою Володимира Литвина, який цим призначенням нібито отримав «хабаря» за міцність помаранчевої коаліції.
29 грудня 2007/12    ПОЖИВАНОВ Михайло Олександрович    Після звільнення став бізнес-партнером Лесі Васюник, дружини тодішнього віце-прем’єра Івана Васюника, в компанії «Центрреконструкція». Фірма отримала на реконструкцію будівлю в самому центрі Києва на вул. Паторжинського, 6. Карні справи по розкраданню в Держрезрві були порушені вже після обрання Януковича президентом. Поживанов з сім’єю втік в Австрію.
13 вересня 2006/15    КИРИЧЕНКО Віктор Миколайович    Відомий як бізнесмен в сфері будівництва, «Офісний центр «Індустріальний».
7 вересня 2006/0    ФЕДОРЧУК Богдан Петрович    Призначено на кілька днів через скандальне поновлення.
2 серпня 2006/1    ШЕКЕРА Володимир Вікторович    Після отримав дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посланника першого класу. Директор департаменту МЗС України, керуючий справами Верховної Ради, коли ці органи очолював Яценюк.
27 грудня 2005/7    ФЕДОРЧУК Богдан Петрович    Отримав посаду по квоті «Нашої України», жодних даних про карні справи немає.
30 березня 2005/6    БОЙКО Віктор Олексійович    Звільнено після порушення карної справи за закупівлю дизпалива, яке коштувало бюджету зайвих 20 млн грн. Залишився на свободі, був народним депутатом від блоку Литвина. Потім був заступником міністра АПК.
17 квітня 2004/22    ПЕСОЦЬКИЙ Микола Федорович    Член СДПУ(о) Медведчука. Після звільнення перебував під арештом за підозрою в зловживанні службовим становищем, однак залишився на свободі.
7 серпня 2001/20    КУРАТЧЕНКО Володимир Олександрович    н/д
1 лютого 2000/20    ЧЕРВОНЕНКО Євген Альфредович    Мав карну справу за свою діяльність, нібито віддавав фірмі рідного брата зерно з Держрезерву по пільговим цінам, яке потім йшло на експорт. Справу було закрито через відсутність складу злочину. Потім очолив особисту охорону Ющенка, в уряді якого і очолював Держрезерв, став народним депутатом «Нашої України». За часів президентства Ющенка був міністром транспорту, головою Держагенства з питань Євро-2012, губернатором Запорізької обл., заступником голови КМДА.
30 липня 1997/27    МІНЧЕНКО Анатолій Каленикович    В різні часи – міністр у справах економіки, міністр державних ресурсів, міністр промислової політики, голова УСПП. Звільнено з Держрезерву після догани за провал роботи по поверненню зерна в Держрезерв. Після цього очолив наглядову раду ВАТ «Укрпідшипник» Андрія Клюєва. Коли компанія «Ен Ес Ай буд» ввійшла в склад «Укрпідшипника» став її засновником. Фірма вела роботи на будівництві Запорізького заводу напівпровідників. Також володіє ТОВ «Обухівський піщаний кар’єр», ТОВ «Трейдпром груп».
29 липня 1996/12    КЛЕШНЯ Анатолій Федотович    Потім недовго очолював Прикордонні війська України, зараз очолює Дніпропетровську раду ветеранів
3 липня 1995/13    ШОСТАК Анатолій Сергійович    До 2010 року працював в системі Держрезерву. Очолював Тил Міністерства оборони
27 листопада 1991/43    РАГУЛІН Микола Федорович    н/д


 

Юрій Ніколов, «Наші Гроші»

---

Профильный комитет Верховной Рады Украины поддержал просьбу о поощрении сотрудника крымской милиции ( документ).

2012-03-15 15:23:22 (читать в оригинале)

Профильный комитет Верховной Рады Украины поддержал просьбу о поощрении сотрудника крымской милиции ( документ).

Соответствующее обращение на имя Министра внутренних дел Украины Виталия Захарченко о поощрении сотрудника Управления Внутренней Безопасности МВД Украины в Крыму Людмилы Фесенко, руководившей задержанием крымского милиционера -садиста- педофила Артура Гаджиахмедова, обвиняемого в пытках детей и сексуальных домогательствах к задержанным детям, направлено Председателем Комитета Верховной Рады Украины по вопросам правовой политики Сергеем Мищенко.

Об этом правозащитнику Марку Бен-Наим сообщил сам Народный Депутат Украины.

Напомним, что в настоящее время в Центральном районном суде города Симферополь слушается уголовное дело по обвинению бывшего сотрудника сектора криминальной милиции по делам детей Центрального райотдела милиции города Симферополь Артура Гаджиахмедова, обвиняемого в пытках и сексуальных домогательствах к задержанным детям. Разоблачила и задержала милиционера—садиста- педофила сотрудник УВБ в АРК ДВБ МВД Украины Людмила Фесенко, в связи с чем Региональная Правозащитная Группа «ПОЛУОСТРОВ КРЫМ» обратилась в профильный комитет Верховной Рады Украины с просьбой о содействии в поощрении Людмилы Фесенко.

Региональная Правозащитная Группа «ПОЛУОСТРОВ КРЫМ» от всей души благодарит Народного Депутата Украины Сергея Мищенко за постоянное внимание к вопросам соблюдения законности в деятельности органов внутренних дел Украины.

Адрес статьи: http://poluostrov1.livejournal.com/385674.html

Пресс-группа Региональной Правозащитной Группы «ПОЛУОСТРОВ КРЫМ» и издания «Крымские Ведомости»

https://sites.google.com/site/markbennayim/

http://poluostrov1.livejournal.com/

Разрешается распространение при условии ссылки на пресс-группу проекта 

---

Леся Оробец: заслуженная «тушка» украинской политики. Часть 2

2012-03-15 15:16:13 (читать в оригинале)

.Леся Оробец формально относится к молодому поколению политиков. Она молода, она много говорит, плюс ко всему этому сделала правильный выбор и вступила в ряды перспективной партии «Фронт перемен». Она открыта к общению, говорит много, но еще больше критикует. Объектом ее выпадов стал министр образования Дмитрий Табачник. Женщина активно защищает права студентов, выступает за здоровый образ жизни, то есть против рекламы сигарет и хочет урегулировать работу благотворительных фондов. Но, по словам экспертов, вся робота Леся Оробец в качестве народного депутата сводиться к популизму и борьбе с ветряными мельницами.

Дон Кихот отечественной политики
 За всю свою политическую деятельность Леся Оробец смогла написать сама и в соавторстве с другими депутатами около 30 законопроектов (получили путевку в жизнь не более пяти, утверждают эксперты). По словам политологов, украинцам госпожа Оробец больше всего запомнилась в качестве ярого противника Дмитрия Табачника и его реформ. Ее оценочные суждения наводнили интернет и социальные сети. Конечно, действия Табачника на поле образования вызывают негодование у многих. Но если простые украинцы могут тихо повозмущаться на кухне или максимум собраться на пикет или флеш-моб, то депутаты теоретически имеют рычаги влияния и могут предложить альтернативные законопроекты, которые помогут осуществлять реформы в другом ракурсе. Если таких законопроектов нет, то это означает одно – говорить проще, нежели что-то делать самому, да и представители власти могут спокойно заявить, что никто из депутатов не выступил с альтернативными предложениями, значит, их все устраивает.

 Так вот, отмечают политологи, среди законопроектов, которые предложила Леся Оробец, есть несколько, которые касаются деятельности благотворительных организаций, а также законопроекты, которые касаются общественных организаций. Есть законопроекты, которые касаются Уголовного Кодекса и бюджета Украины на 2012 год. Законопроектов по образованию предельно мало. Они затрагивают два важных вопроса – зарплату учителей и бюджетные мест в университетах. В частности Леся Оробец требует увеличить количество этих самых бюджетных мест и проголосовать за 20 % надбавку учителям к зарплате. Глобального видения реформ в сфере образования, которые бы вылились в конкретные законопроекты, у Леси Оробец пока нет, отмечают политологии. Более того, утверждают, что инициативы по увеличению зарплаты педагогам и увеличению государственных мест в университетах – это популизм чистейшей воды, дескать, бюджет кризисный, денег не хватает даже на выплату льгот, поэтому регистрация этих законопроектов – это очередной информповод для раскрутки политика и джинсы в СМИ.

Кстати, именно с вопросами образования связан небольшой скандал, когда нардеп Олег Зарубинский обозвал Лесю Оробец «грантосисей» и «грантососом». Такую реакцию мужчины вызвала критика госпожи Оробец по поводу избрания Максима Луцкого председателем комитета по науке и образованию. Тогда политик заявила, что было фальсифицировано решение комитета.

И еще немного о законодательной деятельности Леси Оробец. К примеру, отмечают эксперты, политик в соавторстве другими депутатами предоставила законопроект «О благотворительности и благотворительных организациях». Основная цель – сделать все для того, чтобы государство не перекрывало кислород благотворительным фондам, которым и так работать в сегодняшних реалиях непросто, и вместе с этим пресечь попытки подкупа избирателей, которые маскируют под благотворительную помощь. Идея, так сказать правильная и отличная, но вот на законодательном уровне прописана, прямо таки плохо, отмечают эксперты. Дескать, госпожа Оробец хочет полностью подчинить создание и работу таких организаций государству. А это противоречит Конституции и некоторым Рекомендациям Комитета Министров Совета Европы, т.к. благотворительные организации создаются по инициативе граждан, и государство не может вмешиваться в их работу, отмечают эксперты. И добавляют, что странно, как этого могла не знать дипломированный юрист-международник. Исходя из выводов Главного научно-экспертного управления Верховной Рады, получается, что в законопроекте прослеживается тенденция к немотивированному контролю над благотворительными организациями, в частности к таким вопросам которые касаются, например, целей и видов благотворительной деятельности, а это нарушает Конституцию Украины (статья 92).

И еще одна инициатива по запрету рекламы табачных изделий. По мнению экспертов из ГНЭУ законопроект просто пестрит ляпами. К примеру, Леся Оробец предлагает запретить дегустацию табачных изделий, а это, по словам специалистов, не реклама, а маркетинговые исследования, которые нельзя регулировать законами.

На содержании «фондов»?
 Леся Оробец подала в суд на Олега Зарубинского, который заявил, что деятельность женщины финансируют некие «фонды». О таком решении госпожа Оробец традиционно огласила через социальные сети. По ее словам, она сначала решила не обращать внимания на такие заявления, поскольку они даже выеденного яйца не стоят, хотя позже изменила свое решение. Депутат требует через суд у Зарубинского опровергнуть свои заявления и выплатить одну копейку материального ущерба.
 Тем не менее, Леся Оробец совсем не бедная женщина. У нее есть два очень дорогих автомобиля Mercedes S 500 Long, стоит такая машинка около 200 тыс. долларов и Lexus RX 350 за, как минимум 70 тыс. долларов. При этом, на первом авто красуются номера Верховной Рады. В одной из соцсетей Леся Оробец заявила, что ей, как и всем депутатам, такие номера выдали автоматически. Это не правда, отмечают другие депутаты. Для того, чтобы получить «козырные» номера нужно обратиться со специальным заявлением в ГАИ. То есть Леся Оробец, которая считает себя очень близкой к студентам, целенаправленно обращалась в ГАИ, чтобы получить заветные номера.

Кстати, о машинках. Депутат отмечает, что они являются совместно нажитым имуществом, то есть находятся в собственности у нее и ее мужа. О том, оттуда деньги, женщина отмечает, что и она и ее «половинка» очень много работали, даже по 12-14 часов в день и добавляет, что на шикарные авто она заработала «потом и кровью».

Олеся Ткачик, job-sbu.org

---

Леся Оробец: заслуженная «тушка» украинской политики. Часть 2

2012-03-15 15:16:13 (читать в оригинале)

.Леся Оробец формально относится к молодому поколению политиков. Она молода, она много говорит, плюс ко всему этому сделала правильный выбор и вступила в ряды перспективной партии «Фронт перемен». Она открыта к общению, говорит много, но еще больше критикует. Объектом ее выпадов стал министр образования Дмитрий Табачник. Женщина активно защищает права студентов, выступает за здоровый образ жизни, то есть против рекламы сигарет и хочет урегулировать работу благотворительных фондов. Но, по словам экспертов, вся робота Леся Оробец в качестве народного депутата сводиться к популизму и борьбе с ветряными мельницами.

Дон Кихот отечественной политики
 За всю свою политическую деятельность Леся Оробец смогла написать сама и в соавторстве с другими депутатами около 30 законопроектов (получили путевку в жизнь не более пяти, утверждают эксперты). По словам политологов, украинцам госпожа Оробец больше всего запомнилась в качестве ярого противника Дмитрия Табачника и его реформ. Ее оценочные суждения наводнили интернет и социальные сети. Конечно, действия Табачника на поле образования вызывают негодование у многих. Но если простые украинцы могут тихо повозмущаться на кухне или максимум собраться на пикет или флеш-моб, то депутаты теоретически имеют рычаги влияния и могут предложить альтернативные законопроекты, которые помогут осуществлять реформы в другом ракурсе. Если таких законопроектов нет, то это означает одно – говорить проще, нежели что-то делать самому, да и представители власти могут спокойно заявить, что никто из депутатов не выступил с альтернативными предложениями, значит, их все устраивает.

 Так вот, отмечают политологи, среди законопроектов, которые предложила Леся Оробец, есть несколько, которые касаются деятельности благотворительных организаций, а также законопроекты, которые касаются общественных организаций. Есть законопроекты, которые касаются Уголовного Кодекса и бюджета Украины на 2012 год. Законопроектов по образованию предельно мало. Они затрагивают два важных вопроса – зарплату учителей и бюджетные мест в университетах. В частности Леся Оробец требует увеличить количество этих самых бюджетных мест и проголосовать за 20 % надбавку учителям к зарплате. Глобального видения реформ в сфере образования, которые бы вылились в конкретные законопроекты, у Леси Оробец пока нет, отмечают политологии. Более того, утверждают, что инициативы по увеличению зарплаты педагогам и увеличению государственных мест в университетах – это популизм чистейшей воды, дескать, бюджет кризисный, денег не хватает даже на выплату льгот, поэтому регистрация этих законопроектов – это очередной информповод для раскрутки политика и джинсы в СМИ.

Кстати, именно с вопросами образования связан небольшой скандал, когда нардеп Олег Зарубинский обозвал Лесю Оробец «грантосисей» и «грантососом». Такую реакцию мужчины вызвала критика госпожи Оробец по поводу избрания Максима Луцкого председателем комитета по науке и образованию. Тогда политик заявила, что было фальсифицировано решение комитета.

И еще немного о законодательной деятельности Леси Оробец. К примеру, отмечают эксперты, политик в соавторстве другими депутатами предоставила законопроект «О благотворительности и благотворительных организациях». Основная цель – сделать все для того, чтобы государство не перекрывало кислород благотворительным фондам, которым и так работать в сегодняшних реалиях непросто, и вместе с этим пресечь попытки подкупа избирателей, которые маскируют под благотворительную помощь. Идея, так сказать правильная и отличная, но вот на законодательном уровне прописана, прямо таки плохо, отмечают эксперты. Дескать, госпожа Оробец хочет полностью подчинить создание и работу таких организаций государству. А это противоречит Конституции и некоторым Рекомендациям Комитета Министров Совета Европы, т.к. благотворительные организации создаются по инициативе граждан, и государство не может вмешиваться в их работу, отмечают эксперты. И добавляют, что странно, как этого могла не знать дипломированный юрист-международник. Исходя из выводов Главного научно-экспертного управления Верховной Рады, получается, что в законопроекте прослеживается тенденция к немотивированному контролю над благотворительными организациями, в частности к таким вопросам которые касаются, например, целей и видов благотворительной деятельности, а это нарушает Конституцию Украины (статья 92).

И еще одна инициатива по запрету рекламы табачных изделий. По мнению экспертов из ГНЭУ законопроект просто пестрит ляпами. К примеру, Леся Оробец предлагает запретить дегустацию табачных изделий, а это, по словам специалистов, не реклама, а маркетинговые исследования, которые нельзя регулировать законами.

На содержании «фондов»?
 Леся Оробец подала в суд на Олега Зарубинского, который заявил, что деятельность женщины финансируют некие «фонды». О таком решении госпожа Оробец традиционно огласила через социальные сети. По ее словам, она сначала решила не обращать внимания на такие заявления, поскольку они даже выеденного яйца не стоят, хотя позже изменила свое решение. Депутат требует через суд у Зарубинского опровергнуть свои заявления и выплатить одну копейку материального ущерба.
 Тем не менее, Леся Оробец совсем не бедная женщина. У нее есть два очень дорогих автомобиля Mercedes S 500 Long, стоит такая машинка около 200 тыс. долларов и Lexus RX 350 за, как минимум 70 тыс. долларов. При этом, на первом авто красуются номера Верховной Рады. В одной из соцсетей Леся Оробец заявила, что ей, как и всем депутатам, такие номера выдали автоматически. Это не правда, отмечают другие депутаты. Для того, чтобы получить «козырные» номера нужно обратиться со специальным заявлением в ГАИ. То есть Леся Оробец, которая считает себя очень близкой к студентам, целенаправленно обращалась в ГАИ, чтобы получить заветные номера.

Кстати, о машинках. Депутат отмечает, что они являются совместно нажитым имуществом, то есть находятся в собственности у нее и ее мужа. О том, оттуда деньги, женщина отмечает, что и она и ее «половинка» очень много работали, даже по 12-14 часов в день и добавляет, что на шикарные авто она заработала «потом и кровью».

Олеся Ткачик, job-sbu.org