RSS feed of hiblogger.net user maxi4u Голосов: 1 Адрес блога: http://maxi4u.hiblogger.net/ Добавлен: 2010-05-08 02:04:06 блограйдером maxi4u

Музика

Так було не завжди. Раніше це було схоже на якусь розвагу (як часто буває в дитинстві), інколи мене підхоплювала якась хвиля та несла вдалечінь, але я не знала, що мені з тим робити, що робити з собою. Власне, це для мене дуже характерно - плести за течією. Ці сплески засліплювали, як вранішне сонце на початку весни...

Зараз все інакше. Насправді це занадто схоже на звичайну залежність. Я не кваплюся підвищувати дозу, бо чітко відчуваю, що в системі, але роблю все можливе, аби ефект щоразу посилювався. І це виснажує. Такі пошуки забирать всі сили, власне, інколи навіть позбавляють всякого бажання.

Але це не має ніякого значення. Я знаю, як воно буває і вже ніхто та ніщо не відбере в мене це знання, знання того як воно буває.

Багато говорять про те, що самотність жахлива, багато роблять, аби не бути сам на сам. Вони просто не знають, яка насолода бути сам на сам з самим собою, коли ти - музика. Все просто. Нема нікого і нічого навколо, лише інструмент, але він місток в реальний світ, балка, без якої нічого не вийде, адже повертатися треба (а чи треба?). Тож вакуум. Можливо я - також вакуум, чи оболонка, провідник. Щось, а може "ніщо". Це лише слова, значення вони не мають, адже що точно є, так це музика. О, так музика є. І вона починає жити мною, жити в мені, через мене, пронизуючи, сколихуючи, наповнюючи та спорожняючи одночасно. Вона є і цього достатньо. 

Що може бути прекрасніше, аніж не бути оттак? Це солодке небуття, забуття, (смерть?).

Вона марево. Можливо це лише ілюзія, але усвідомлення, розуміння, думка - нездатні скувати ество, поставити мури, які їй не подолати, крізь які вона не зможе озватися і збурити солодкі спогади. Ні. Спробувавши раз, можна забути, але коли почав гнатися за міражем - вже не повернутися назад.

Вона не дає ілюзій. Не буває подарунків, бувають імітації - дешеві підробки слухання. (Що може бути жалюгідніше, аніж слухати, коли знаєш насолоду виконання, коли саме її бажаєш?) І якщо виходиш на шлях шукань, то шукаєш лише себе. Того себе, який здатен відкритися, зможе прийняти її, той, що достоїн наповнитися. Мене там чекала зневіра. Безкінечна каторга. Але якщо знаєш, що маяк попереду, що світло буде... Йдеш на осліб, збиваючи пальці, присипляючи здичавілий від утоми розум, заради зблиску, заради натяку на правильний шлях, на приблизний напрям. Я просто вірю, що вона повернеться, що наповнить мене, якщо я житиму для неї.