RSS feed of hiblogger.net user maxi4u Голосов: 1 Адрес блога: http://maxi4u.hiblogger.net/ Добавлен: 2010-05-08 02:04:06 блограйдером maxi4u

час

Я перестала думати про краще. так сухо якось, обвітрено, постійне відчуття...таке, ніби довго йшла проти вітру, сильного та гострого, а потім зайшла за стіну, а губи сухі та потріскані і язик шершавий і відчуваєш відголоски спраги....так от зараз щось схоже, правда на іншому рівні.

в мене мало малюнків, мало, мало, мало а перегляд скоро, а їх до біса мало! А ще випала пломба, на тому самому зубі, і прийшлося все кидати і їхати в полонне. Я вже голос не підвищувала мабуть місяця три, а тут раз крикнула і відчуваю, що  саднить горло...пародія, чесне слово. І я боюсь, боюсь  іти знову до стоматолога, а зараз, коли нерви розшатані більше ніж коли-небудь раніше, цей страх здається просто  неймовірно великим. нехочу.

Сюди їхала поїздом, єдина відрада, яка ж це класна штука всетаки....

хочу щоб швидше закінчились ці два дні, щоб забратися звідси назад в Київ, щоб не було відчуття неспокою...неймовірно, як же я  буду проживати це літо...гидота.

Все, нізащо нікуди не піду, не хочу бачити когось знайомого, в мене просто страх когось побачити, щоб мене побачили, дикий страх, я не можу.....я не хочу бути в цьому малому місті, де вийшовши в магазан можна натикнутися на купу знайомих, я хочу забратися звідси, щоб бути в місті, де можна сховатися...а інститут, там люди з такими ж причоками як і в мене, є навіть гірше, на фоні яких я собі здаюсь здоровою і врівноваженою людиною....а є такі ж, в купкі з якими ми сидимо і малюємо, де пролітають жарти, над якими сміються лише художники, де розказуються страхи, слухаючи які я заспокоююсь, розуміючи що є такі ж як і я, колись, чуючи, що всі творчі люди з причоком, я не відносила себе до  цієї фрази, а зараз, змирилась. незнаю як там з творчим, але причоків вистачає. 

Я нічого з собою не можу вдіяти, я просто відчуваю що мені потрібно побути одній,без нікого, сім"я не рахується..... я просто неможу...я незнаю скільки має минути часу, але хіба це так важливо, ну невже неможна почекати, невже це так страшно, невже від цього щось зміниться....Ти мені цього не пробачеш, я знаю. Я завжди сміялася над фразою про перевірку відносин відстанню, бо думала, що зможу чекати скільки завгодно, а тепер...ех, час все розставить на свої місця, абсолютно все.