RSS feed of hiblogger.net user maxi4u Голосов: 1 Адрес блога: http://maxi4u.hiblogger.net/ Добавлен: 2010-05-08 02:04:06 блограйдером maxi4u

"Я знаю, що ти знаєш, що я знаю". Враження.

   В моєму улюбленому журналі, започаткували нову рубрику в якій редакція (жіноча її половина) випробовує на собі новинки косметики і парфумерії, а потім рекомендує її читаючій аудиторії. Подумалося, добре, що є ХБ, можна почитати відгуки про книги, або інші цікаві кожному речі і прочитати ту ж книгу, поділившись враженням. Одним словом, тепер моя черга =)).

     Давно хотілось почитати роман "Гудзик" Ірен Роздобудько та завжди то часу не було, то можливості, karmacoma мене "підштовхнув" до читання цього роману. І от, я обираючи серед різноманіття книг пані Роздобудько натрапила на роман "Я знаю, що ти знаєш, що я знаю". Особисто для мене важливим при виборі книги є не так анотація, як перші фрази роману, якщо він починається легко і цікаво- він мій! У цьому романі фраза була така "Кінець березня був схожий на початок січня-..."  це була розповідь-опис про дівчину. Поспішаючи захопила "Гудзик" підійшла до каси.

      Вже повертаючись додому розпочала читання у маршрутці. Добре, що кілька днів було вихідних- я від книги відірватися не могла! Чесно кажучи аж після першого розділу розумієш суть роману, читаючи складалося враження, що авторка просто спілкувалася з людьми які проживали, або жили за кордоном. Дуже реальні переживання героїв, такі про які чула не один раз від знайомих які жили за кордоном. Тому цей роман для мене був дуже життєвим, так як фантастики я не люблю. Про життєві, психологічні, фізіологічні переживання чоловіка, жінки, це до болю правда на папері.

       Розповідь про німкеню, яка здавала у найм помешкання емігрантам з України, ділиться спостереженнями за одинадцятьма житлонаймачами, старша, досвідчена жінка, яка по-своєму нещаслива та не залишилася черствою до людської доброти. У кінці роману все стає зрозуміло, подальша доля кожного героя дописана автором до кінця. А ще дуже чудові фрази, які хочеться пам"ятати:

- все в світі – лише одна велика історія однієї людини, в якій злилося безліч інших людських історій. І її треба прожити на своїй землі».

- Всі ускладнення і умовності вигадали люди.

- Апокаліпсис уже настав. Непомітно – тому і моторошно… Він давно розпочався в головах.

- Художник або будь-який митець проживає тисячі життів через те, що хоче перемогти смерть. І взагалі творчість – це боротьба зі страхом смерті. 

- Творчість – це кара. Нею займаються самогубці. Самогубець пише у своєму житті одного листа – передсмертного, а художник кожну роботу пише, як прощання.

-  Надзавдання кожного справжнього митця – довести читача до незручності від упізнання себе у книзі, на полотні чи на екрані… Ось це і є диво! Влучення у больову точку. 

- Життя коротке і визначатися в ньому треба швидко. З реакцією бійця, в якого летить куля. 

- Учень сам мусить знайти свого вчителя, а не навпаки. Мусить іти по сліду, мов пес, хоч в яких би хащах були ці сліди – і не впустити миті пізнання.

- Зацікавлений сторонній спостерігач за мить уловлює ті нюанси, які якраз хочеться приховати. І чим більше хочеться приховати, тим яскравіше вони кидаються в очі сторонньому. Такий от парадокс.

-  Є люди, які проживають не своє життя. це розумієш одразу, варто лише поглянути на їхні обличчя.  

- Старість і самотність роблять з людини високо-чуттєвий прилад. 

- Любов не має пояснень! Але має наслідки і… продовження.

- Часом у житті трапляється таке, чого не може передбачити найвигадливіший письменник.

-  Це у нас можна прийти «на чай» – і обжертись, обпитись і лишитися до ранку.

- Їсти і пити разом, спати під одним дахом і проводити вихідні в зоопарку – не завжди є еквівалентом почуття любові.

- Немає більшої мудрості і сили, як на несправедливість і образу відповідати коротко або взагалі не відповідати.

- Часом, якщо, звісно, тина це заслуговуєш, доля знайде тебе і під кришкою зламаного роялю...
 

      Сто років  я подібного не читала, мене просто переповнювали емоції, слова авторки про те, що вона намагаєть писати для кожного читача підтверджую. Цей роман в 100 разів вражаючий ніж "Гудзик." Читайте і насолоджуйтеся- не пошкодуєте!