станом на 17-18 травня. мрії.
2012-05-18 23:30:35 (читать в оригинале)
лежу з тобою на землі. і начхати на те, що вночі в горах холодно. зате, яке небо! в місті такого нема… точніше, є. але не таке. не таке.
трава з росою.
ти гладиш її рукою і хляпаєш гірськими слізьми на мене.
я кривляюсь. холодна ж.
десь за метрів три-чотири потріскує ватра і димні полоси труться до неба.
біля джерела світла ліниво лежать на карематі Орест і Клео.
Вовка, сидить на поваленому дереві, тримаючи на колінах гітару. підкидає полінця до вогню і закриває лице від диму.
пахне прянощами. глінтвейн?
Клео найперша і найголосніше кричить, що всі апельсинки з'їсть сама, залишивши нам лиш по шматочку банану. ви теж готуєте глінтвейн з бананами? смачно ж.
за найближчою ялиною дзюрчить річка. таке дивне відчуття — засинати під звук води.
якось в горах життя інакше. вільніше. і дихається простіше — на повні груди. і навіть більше! ©
ти шепчеш мені шось своє і незалежне. перериваєш потік слів і думок, щоб вдихнути і продовжити. «знаєш» і за хвилину «мовчи».
Орест і Клео заворушились — Вовка приніс по горнятку запашного вина. а карпатське домашнє вино, знаєте, особливе. не гребе, а, швидше, глючить. пахне порічками і свіжістю. як добре, що цьоця Марійка продає його за 15 грн/літра.
вже давно за третю ночі. а сон не приходить, бо в горах все не так. все не так. ніч в Карпатах — це щось казковіше, ніж просто ніч. село далеко, можна горланити пісні до ранку. а потім — на джерело! можна навіть скупатись наголяса! біля водоспаду глибше, можна навіть пірнати. але вода холоднюююща.
хочеться залишитись тут назавжди. хочеться.
мрію.
