RSS feed of hiblogger.net user maxi4u Голосов: 1 Адрес блога: http://maxi4u.hiblogger.net/ Добавлен: 2010-05-08 02:04:06 блограйдером maxi4u

жива

Я чимало упускаю....я відчуваю це кожною клітиною своєї оболонки....це не тішить, це не приносить абсОлютно нічого і від цього....ніяк? Чому ніяк, чому так пусто.

Отам, де встає сонце, я бачу щось дивне, ніби надію, що так само, як  полум"яний диск жевріє над смужкою дерев та будівль, хоча здалеку, з моїм не надто високим зором, будівлі і дерева, це щось нероздільне. Я не хочу надіятись, та ні, не так, в мене немає сили.

Колись прийде час і я усвідомлю, що вже кінець,  і тоді я не хочу відчувати біль. А ще, ще я хочу щоб мене врятували. Противлюсь цьому всими тими клітинами оболонки, мозком та  "душею"...всим, але хочу.....

Зараз  хороший стан, трохи гулко, трохи боляче, трохи  хочеться блювати....що в цьому хорошого? Бо це знайоме, це відчуття дуже знайоме, воно говорить, що ти жива...а не так, як там,  десь в реальностях підсвідомості, де хтось, а може і я сама, показує вивернуті навиворіт фільми де помираєш. Помираєш? помираєш.

Щось тут явно не так, бо "чисто формально" просякнуте все навколо...будівлі, робота, люди, почуття, емоціїї. "Все це формальності"-- кажуть коли щось мудрують з документами, з одруженням, народженням, смертю....ба як, формально...живем формально.

Я хочу збудувати санктуарій, свій і може ще чийсь, бо самій там буде...не так. а з кимось--в самий раз. Хочу зруйнувати всі свої тюрми....і мабуть повбивати в"язнів, жорстоко, але тільки так вийдеш з ситуації...мабуть. улюблене слово? мабуть. воно вся теперішня я, наскрізь. суцільне мабуть, до мозку кісток.

ти жива, ти жива, чуєш, ось ти відчуваєш біль, мертві не відчувають,  а ти жива....