RSS feed of hiblogger.net user maxi4u Голосов: 1 Адрес блога: http://maxi4u.hiblogger.net/ Добавлен: 2010-05-08 02:04:06 блограйдером maxi4u

Актуальне

В принципі це дуже сумно, те що сталося вчора. Але з усього поганого можна  і треба робити хороше. Проблема не в тому, що приходять погані дядьки і роблять з нашої країни феодальне князівство. Проблема в тому, що їм все зходить з рук. Проблема не в тому, що ми самі їх обрали, а в тому, що ми залишаємо їх при владі. Проблема не в тому, що вони не бояться розкрадати нас і зтикати лобами, а в тому, що ми ведемося, мов діти. Проблема лише одна: ми безхребетне створіння. Ми розповзлися кожен у свій куток, бо моя хата скраю.

Все, що ми робимо – мітингуємо. Одиниці здатні розумно і організовано опиратися, захищати себе та інших.

Це смішно: ми бастуємо, намагаємося своїх слуг, які живуть за рахунок нашої крові та поту, вмовити поводитися з нами, як слід. Пани вмовляють слуг. Жалюгідно.

Треба вмовляти не слуг, а таких самих, як ми, що думають інакше. Що голосують за гроші, чи не голосують взагалі, кому байдуже, чи хто вважає, що так воно і має бути. Ми розпорошені, вони просто вводять закони про розпділ. Ми пасивні, вони - вводять закон про безхребетність.

Справа не в тому, що вони утискають українську мову, а  в тому, що ми її нівелюємо. Ми нічого не робимо для того, щоб мова була самостійна, сильна, захищена. Мають бути школи, організації, видання, пісні. А де все? Українська культура десь на перефирії людського життя – вишиванки, Шевченко, гопак, сало-борщ-вареники. Ми забули казки, не знаємо фольклору, не вивчили правила мови та вимови.

Все починається з голови. Якщо сотня голів думає одне, вона зможе заразити тим, ще сотні і так без кінця-краю.

Маємо думати простіше. Мова не створюється у верховних радах і тому там вона ніколи не знищиться. Мова живе в головах і душах, тож саме там її треба найперше боронити. Мова живе в побуті, тож в побуті її треба плекати і виховувати. Мова – подих народу, тож до народу треба звернутися, а не до політиків.

Ніхто не забере в нас те, що від себе не відпускаємо