Сегодня 10 октября, суббота ГлавнаяНовостиО проектеЛичный кабинетПомощьКонтакты Сделать стартовойКарта сайтаНаписать администрации
Поиск по сайту
 
Ваше мнение
Какой рейтинг вас больше интересует?
 
 
 
 
 
Проголосовало: 7284
Кнопка
BlogRider.ru - Каталог блогов Рунета
получить код
_Fandorin_ - BLOG.I.UA
_Fandorin_ - BLOG.I.UA
Голосов: 1
Адрес блога: http://blog.i.ua/user/2871354/
Добавлен: 2010-05-28 23:49:36 блограйдером atntrans
 

оно вам надо?

2017-06-30 00:32:00 (читать в оригинале)

«В 1958 году у меня родился сын. Разочарование мое было безграничным: я хотел дочь! Я мечтал о дочери. Родители, жена, друзья, коллеги наперебой уговаривали меня, что я идиот, что все прогрессивные отцы во все времена и у всех самых отсталых народов мечтали о сыновьях — продолжателях рода, дела, фамилии и т.д. Я вяло кивал и убивался. Наконец слух о моих терзаниях дошел до Леонида Васильевича, и он призвал меня для разговора.

— Малыш, — сказал он, мягко полуобняв меня за плечи. — Я слышал, что у тебя там что-то родилось?

— Да! Вот!.. — и я поведал ему о своих терзаниях.

— Дурашка! Сколько тебе лет?
— Двадцать четыре.

— Мило! Представь себе, что у тебя дочурка. Проходит каких-нибудь семнадцать лет, ты сидишь дома, уже несвежий, лысеющий Шурик, и ждешь с Таточкой свою красавицу Фиру. А Фиры нет. Она пошла пройтись. Ее нет в двенадцать, в час, в два. Ты то надеваешь, то снимаешь халатик, чтобы куда-нибудь бежать, и вдруг звонок в дверь. Вы с Таточкой бросаетесь открывать. На пороге стоит лучезарная, счастливая Фира, а за ней стою Я! «Па-па, — говорит она, — познакомься, это Леня». Ты втаскиваешь ее в дом и в истерике визжишь все, что ты обо мне знаешь и думаешь! «Папочка, говорит она, — ты ничего не понимаешь: я его люблю». И я вхожу в твой дом. Малыш! Тебе это надо?

С тех пор я хочу только сыновей».
А.Ширвиндт
Комментировать


Навсегда.

2017-06-30 00:07:00 (читать в оригинале)

Нас ждёт асфальт непройденных дорог,
Расплавив воздух, гонит за порог,
Упав  за горизонт, зовёт  звезда.
И  если я уйду, то навсегда!

Толкают сердце ритмы невпопад
Надежду дарит летний звездопад
И все невзгоды, в общем, не беда
Ты позови меня  - чтоб навсегда.

И будет вечер, падающий в ночь,
Закат, баюкающий солнце словно дочь,
Пусть время льётся тихо, как вода
И нам покажется, что это - навсегда...




Комментировать


Ну як ви тут на ай юей живете?

2017-06-30 00:04:00 (читать в оригинале)

Все нормальненько?
Комментировать


Протокол допиту військовополоненого

2017-06-29 23:34:00 (читать в оригинале)

— Чітко і голосно кажи : якого біса ти приїхало на нашу землю ?

— Я приехал защищать мамбас !

— А точніше?

— Донмас !

— А я якшо ше раз спробувати ?

— Мне за кредит платить надо. На заработки приехал

— І дох*я заробив ?

— Не очень . Все немного не так ,как по тв.

— А в пєнзє хіба з роботою так погано ,шо ти в чужу країну преперся ?

— Работа есть,но платят мало. А тут перспективы есть карьерного роста даже

— Чуєш,нащадок гея , якшо я тебе на досліди віддам, ти сильно образишся ?

— То есть ?

— Та от бити тебе не маю бажання, бо відділ з захисту прав тварин потім затрахає. А от в лабораторію уродів тебе ше оформити є шанс.

— Будете органы вырезать? Я так и знал

— Б*яяяяяяя. От ти себе в дзеркалі бачило , пєнзєн-мен ? Ти ж бухаєш з 8 років, які нах*й органи? Хіба шо в тир тебе здати ше можна замість опудала.

— Что такое апудало ?

— Пугало по немитому

— Ааааа ! Это значит шо меня бояться будут?

— Х*й ти вгадав. Це значить шо голуби срати в радіусі гектара наколо тебе не будуть,бо гидуватимуть гівно на гівно класти.


http://othervision.info/adolf-doneckij-protokol-dopitu-vijskovopolonenogo-nemito%d1%97-v-ternopoli/
Комментировать


Без пошлости, простите)

2017-06-29 23:15:00 (читать в оригинале)

Він хоче її як жінку. 
З усіх жінок 
вона йому найскладніша і найбезмежніша. 
Любити її – це гратися у доміно. 
І він її любить – бережно і обережно.

Він хоче її як жінку, як воду, але 
боїться цієї прозорості, легкості, щирості, 
боїться її зруйнувати чи вразити чимось, 
і вчинки його не виказують головне.

Він звик до грубіших матерій. Тому коли 
вона посміхається, він опускає обличчя. 
І він би за нею пішов, та вона не кличе, 
і він видихає: «Пливи, моя рибо, пливи…»

Між ними свобода, між ними така глибина, 
що тільки молитись, мовчати, стояти у тиші. 
Вона би його прийняла, але й він не кличе. 
І їй залишається тільки вокзал залізничний

і далі пливти по морю, якого нема.

автор - Таня-Марія Литвинюк


Комментировать


Страницы: ... 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 ... 

 


Самый-самый блог
Блогер ЖЖ все стерпит
ЖЖ все стерпит
по сумме баллов (758) в категории «Истории»


Загрузка...Загрузка...
BlogRider.ru не имеет отношения к публикуемым в записях блогов материалам. Все записи
взяты из открытых общедоступных источников и являются собственностью их авторов.