_Fandorin_ - BLOG.I.UA Голосов: 1 Адрес блога: http://blog.i.ua/user/2871354/ Добавлен: 2010-05-28 23:49:36 блограйдером atntrans

...

2017-08-02 20:50:00 (читать в оригинале)

https://soundcloud.com/shmrec/inshaya-tanok-lisitsi-single

---

СОМНИЯ (Космическая сказка)

2017-08-02 20:44:00 (читать в оригинале)

Где-то в холодных просторах Вселенной путешествовала планета по имени Сомния. Её окружающее пространство было усеяно бесчисленными светящимися точками. Это были жители космоса – звёзды. Они были так далеки, что за тысячи лет полёта планеты, маленькие огоньки не сменили рисунки своих россыпей. Казалось, что время остановилось, а сама Сомния находится в каком-то летаргическом сне.

Однажды на своём пути планета заметила звезду, которая светила ярче за окружающие звёзды. С каждым прошедшим отрезком времени, она становилась всё ярче и ярче.  Свет звезды манил, а тепло плавило многовековый лёд планеты. Сомния приближалась к звезде.

– Солнышко! – радостно прошептала она.

Планета вышла на орбиту звезды и жизнь начала наполнять её, почва проросла разными ароматными травами и прекрасными цветами. Пение птиц наполняло просторы Сомнии. В её душе генерировалось и пребывало счастье. Планета обоготворяла звездочку и в знак благодарности посылала цветы, выросшие на её просторных лугах и в её прекрасных садах. Цветы были символом жизни, красоты и любви. Звезда почему-то не замечала планету на своей орбите. Она была занята собой. Со временем Сомния заметила, что система звезды двойная и вторым её элементом является чёрная дыра. Этот объект ничего не излучал и не отражал, а только поглощал всё на своём пути. Чёрная дыра начала поглощать и звезду. Прошло ещё немного времени…

– Солнышко…  – с грустью прошептала Сомния. Последний лучик света, как поцелуй коснулся планеты. Затем звезда полностью исчезла в чёрной дыре. Холод своими ледяными руками начал обнимать планету. Всё живое, что было на ней, стало превращаться в лёд. Сомния впадала снова в летаргию. Вокруг неё тусклым светом светили неизменные россыпи далёких звёзд.

Somnia (лат.) – сон, мечта

---

Переход ( Странник)

2017-08-02 20:32:00 (читать в оригинале)

 Река текла вниз. Иначе и не могло быть, все реки текут повинуясь тяготению земли. Странник смотрел на свое отражение, остающееся неподвижным и лишь слегка подрагивающее на мелкой ряби движущейся воды. Ветер дул с низовья и волны, гонимые резкими порывами, двигались против течения, поднимаясь вверх по течению. Всю эту картинку дополнила стайка мелкой рыбешки метнувшейся от правого берега к противоположному.
 Теперь, когда стало очевидным, что вещи накрепко связанные вместе вполне могут жить собственной жизнью, не нарушая общности закона целесообразности, в поведении реки он уже не видел ничего странного. Что собственно случилось? Цепочка взаимосвязей не нарушилась, даже остался на своём месте мостик. Его больше сейчас беспокоило поведение Амоны, которая не осознавала, а лишь чувствовала изменения. Она всегда руководствовалась больше чувствами, даже вопреки логике и почти никогда не ошибалась. Почти... Но на этот раз слишком рискованным казался переход. Ведь это был переход в другое состояние, которое в большинстве своем было уже за гранью. И просчитать последствия, руководствуясь логикой и предписанием законов целесообразности становилось совершенно невозможно.
 Странник  глубоко вздохнул, медленно выдохнул, вытягивая ноздри. Неспешно поднялся, забросил отработанным четким движением за плечо походную сумку. Поправил двуручный меч в перевязи за спиной и сделал шаг. Шаг в неизвестность...

---

Літні канікули в школі «Сеншин». Греція.

2017-08-02 20:31:00 (читать в оригинале)

ЛІТНІ КАНІКУЛИ В ШКОЛІ «СЕНШИН». ГРЕЦІЯ.

 

Барселона, Флоренція, Мюнхен, Берлін, Відень... Вихованці школи "СЕНШИН" на чолі з керівником організації Богданом Чайкою навіть на канікулах відпочивають з естетичним розмахом. Не встигли приїхати з табору з міста Солотвино (Карпати), як вже спакували валізи й цього разу вирушили на відпочинок до найісторичнішої країни нашого континенту - Греції. Спробуємо через враження нашого Сенсея Богдана Михайловича хоч трішки пропустити через себе традиційний літній відпочинок у Львівській школі Айкідо Йосінкан «СЕНШИН».

- Ну, розкажіть вже, розкажіть, як там в тій Елладі (саме так звучить грецькою мовою назва грецької держави)?!

- Звичайними словами всі враження, отримані під час нашого вояжу, буде дуже складно описати. Адже Греція – досить специфічна країна, яка за правом вважається колискою Західної цивілізації. Вже з перших моментів перебування на грецькій території з подивом помічаєш незвичне переплетення елементів стародавньої культури з характерними ознаками сучасності. Їдеш і мимоволі кидаєш погляд на сільські будівлі, в яких частини стін ще досі зберігають відголосок стародавніх часів. Наче невидимим коконом огортає щось наче «дежа вю», немов вже десь-колись щось подібне бачив... А як пригадати, що перші міста-держави на території нашої української держави, так звані грецькі поліси еллінці будували вздовж узбережжя Понта Евксінуса (Чорного моря), то подібна гра підсвідомості вже не видається такою дивною.

- В якій саме частині Греції нашим айкідокам пощастило зупинитися?

- Наш відпочинок протікав в мальовничому номі під назвою Пієрія, а точніше – в місті Катеріні, столиці вищезгаданого нома. Історія цього міста сягає корінням ще в 17 століття, коли монахи побудували храм святої Катерини, на честь якої й було названо місто. На півдні Пієрії знаходиться найвища гора Греції – славнозвісний Олімп. Сьогодні там також розташований національний парк «Олімп». Пієрія простяглася в південній частині Центральної Македонії, недалеко від ному Халкідікі, на однойменному півострові якого в Петралонській печері було знайдено рештки прадавньої людини Європи. Щоб зрозуміти неймовірну красу цього місця, яке омивається Егейським морем, досить кинути погляд на фото супутника.

- Побувати в Греції й не здійснити жодної екскурсії нереально. Тому навіть не запитую «чи» були, а хочу поцікавитися, які саме древні пам’ятки ви відвідали?

- Безперечно, екскурсії в Греції – святе діло. Щоправда, добиратися трохи складно, але це того вартує. В нашій скарбничці спогадів цілих дві об’ємних позиції: Метеори й, звичайно ж, Афіни! Почнемо з монастирів.

Отож, Метеори (дослівно – «ті, що ширяють в небі») – це своєрідне чернече містечко, розташоване на скелястих вершинах в горах Фессалії, на півночі Греції. Нам довелось туди добиратися понад три години. Але, повірте, краса цього місця заполоняє свідомість з перших секунд. Адже, лише вдуматись! Згідно з переказами для будівництва одного монастиря (щоби тільки підняти каміння на скелю) потрібно було близько двадцяти років!

Монастирі Метеори називають Восьмим Чудом Світу в Греції! А з 1988 року їх було долучено до фонду всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

За весь час існування (а це близько тисячі років!) нараховували (за різною інформацією) 22-24 монастирі. Однак більшість з них до нашого часу не збереглися, сьогодні залишилось лише шість активних монастирів: чотири чоловічих і два жіночих.

Потрапити туди трохи проблематично, оскільки для туристів та вірян монастирі відкриті лише у певні години певних днів. Для туристів вхід, звичайно, платний, греки ж відвідують Метеори безкоштовно. Оскільки ці монастирі вважаються чинними, то, цілком логічно, що тут панують певні правила. Скажімо, (як і в православних церквах) не дозволяється заходити в монастирі чоловікам в шортах вище колін, а жінкам в штанах і коротких спідницях. Проте (як в тих самих православних церквах) всім, кому потрібно, видають довгі спідниці. Метеори вважаються одним з найшанованіших місць паломництва для всіх православних християн.

- Ви так розповідаєте, наче самі готові проводити екскурсію! Поділіться ще з нами своїми враженнями після відвідин грецької столиці.

- Просто в нас був дуже хороший гід. (Посміхається) О, Афіни – це щось неймовірне... Коли ми туди їхали, то окрім мінімальної інформаційної довідки на зразок того, що місто назване в честь грецької богині мудрості Афіни Паллади (дочки Зевса), яка вручила місту оливкове дерево, ніхто з нас не володів. Звичайно, десь бачили фото, десь щось чули-читали, але зовсім не очікували, що відчуватимемо свою нікчемність поряд з гігантськими спорудами, які збереглися до наших часів. Античні храми, Візантійські церкви, особняки неокласичного стилю... Вважається, що тут виник театр.

Завдяки досконалим формам, ліням і пропорціям Акрополь було визнано найдосконалішим пам’ятником світу. Таке враження, що немає значення, де саме ти робиш фото, бо майже з будь-якої точки в місті можна побачити Акрополь.

Легендарний Парфенон – серце Акрополя.

Як нам і обіцяли, в пам’яті ще надовго збережеться цікава Церемонія зміни почесної варти (евзонів) біля стін Парламенту. Евзони – це елітний спецпідрозділ грецької піхоти, до якого можуть потрапити лише найкращі піхотинці (їхній зріст повинен перевершувати позначку 1 метр 87 сантиметрів).

Пам’ятник Невідомому Солдату, біля якого я не міг не сфотографуватися (Посміхається).

Неймовірної краси Біломармуровий Стадіон, побудований в четвертому сторіччі до нашої ери, було відбудовано в 19 столітті для того, щоб відновити Олімпійські ігри.

І звичайно ж – район Плака біля підніжжя Акрополя, як своєрідний підсумок нашої екскурсії, місце, де можна придбати сувеніри, вино, а також просто посидіти, відпочити. Улюблене місце туристів і городян.

А що найбільше вражає в Афінах - це те, як поруч з пам’ятками історії, архітектури, культури й мистецтва, яким тисячі років, тісно співіснують прояви сучасності: невеличкі сучасні кафе в таємничих античних провулках, в тіні оливкових дерев ховають свої металеві боки сучасні автомобілі. Сьогодні Афіни живуть в шаленому ритмі, цілком протилежному до того, коли виливалися у вікові пам’ятки сьогоденні руїни.

Правда, є й суттєвий недолік у сучасних Афін: через те, що місто розташоване наче в заглибленні між пагорбами, сюди погано доходить морське повітря, через що влітку тут практично неможливо дихати.

- Я так розумію, що й традиціям Айкідо під час відпочинку ви не зраджували. Щоденні ранкові пробіжки, тренування на піску й в морі. Велика різниця у кліматі між Грецією та нашим Солотвино?

- О-о! Просто гігантська! (Сміється) Якщо в Карпатах ми могли спокійно тренуватися в кімоно, то в Греції це просто нереально. Пекельна спека дозволяла одягати лише пояси! Але ж ми, зціпивши зуби, обливаючись потом, підвищували свій рівень володіння Айкідо Йосінкан. Адже як стверджував О-Сенсей Моріхей Уесіба: «Кожен мій рух – Айкідо». І ми повинні прагнути до того, аби робити Айкідо, не зациклюючись на пересуваннях чи конкретних техніках. Тому вечорами, коли сонце трішки менше палило і можна було потренуватися в більш-менш звичному режимі, ми могли собі дозволити невеличке шоу-дзьовазу на пляжі під світлом вечірніх ліхтарів.

- Вам не рекомендували заходити в море в гумових капцях? Кажуть, в деяких місцях біля берега буває багацько морських їжаків.

- Ні, нам, на щастя, не довелося плавати у взутті. (Посміхається) Проте ми теж чули, що краще уберегтися від голок цих морських істот, бо рани після них дуже довго загоюються.

Цікаво також, що в Греції є своя внутрішня монастирська держава (на зразок «Ватикану») під назвою «Афон», для відвідин якої потрібна окрема віза. При чому дозвіл отримати можуть лише чоловіки. Згадується одразу ж наш український найяскравіший представник полемічної літератури гуманіст Іван Вишенський, який провів на Афоні в якості ченця понад сорок років.

Про Грецію можна писати й говорити довго та без упину. Проте, як кажуть, краще один раз побачити й відчути. А ще краще й не один, бо нереально за короткий проміжок часу долучитися до спадщини однієї з найдавніших і найунікальніших давніх культур нашого розвинутого світу.

 

(Витяг з другого номера (липень-серпень) газети «СЕНШИН»)

 

---

Это вам от господина за тем столиком

2017-08-02 20:28:00 (читать в оригинале)

Он подписал )))