и в неё безумно влюбляется Брежнев. Он одаривает ее подарками, звонит ей по сто раз в день, требует от нее взаимности. Наконец Голда принимает решение. – Леонид Ильич, я буду ваша, но при одном условии: вы должны выпустить из СССР всех евреев! – О, какая же вы проказница! Вам так не терпится остаться со мной наедине!
ООО “ТМ Арт-Гласс”: зеркала любой формы - Витражи и художественная обработка стекла по революционным технологиям
Вот уже лет десять я с разной степенью хотения мечтаю сделать курс витража. Один раз я даже записалась, но мне почему-то не перезвонили, а потом уже не получалось. Пока суть да дело мое желание сублимировалось в мозаике - тоже разновидность монументализма. Тут и стекло и плитка, и порезанные руки, и какое - никакое украшение дома. Но мечта о витраже все еще жива. И вот мне попалась реклама об ознакомительном курсе витража - трехчасовой курс, безо всяких обязательств, без необходимости покупать дорогой инвентарь.
Такой курс просто необходим, чтобы понять, так ли тебе нужен большой серьезный курс
Курс вела хозяйка витражной студии в Явне Пнина Кахана. У нее явный преподавательский талант - через три часа курса мы вышли с готовой хамсой, которая теперь оберегает вход моей квартиры "от дурного глаза", причем вышли с ощущением "а не так уж это трудно, я тоже смогу". Как мы делали хамсу очень подробно описала kirasacura в ее блоге, кстати большинство фотографий тоже взято из ее блога.
Вот такая хамса у меня получилась. Моя!!! Я научилась паять огромным витражным паяльником (горжусь)
В перерыве Пнина сделала нам ознакомительную экскурсию по дому. Вот это был шок: дом пропитан творческим талантом Пнины, все, что она делает просто шедевры. Это и витражи, они у нее повсюду, и вышивки на стенах и всего в меру. Мы вышли оттуда с раскрытыми ртами. Ей удалось поразить наше воображение.
Это лампы в студии, каждая из них невыразимо прекрасна...
Фотографировать она не разрешила, но у нее в фейсбуке я нашла несколько фотографий, по которым можно получить лишь небольшое представление об этой красоте.
Днем витражи пропускают рассеяный цветной цвет, а вечером с улицы дом выглядит очень уютным. а таким он и является
Вид из кухни, мечта, а не кухня! Я бы оттуда не выходила
Эта лампа - верх мастерства!
За три часа курса я поняла: да я хочу учиться витражу, и хочу учиться у Пнины. Но не сейчас, чуть попозже.
Український професор Ковальчук Андрій Трохимович став барменом місяця у гей-клубі Сіетла Український професор Андрій Трохимович Ковальчук став барменом місяця в одному з найпопулярніших гей-клубів Сіетла. Здавалося б, хто може залишити викладацьку роботу, сім'ю і пристойний заробіток в одній країні, що б відправитися в абсолютно не знайому і почати все з чистого аркуша і все це в солідному віці. Наш герой зміг і зробив це перед Новим роком, щоб зустріти наступний вільною і щасливою людиною, без будь-якого жалю і смутку.
Андрій Ковальчук поїхав в США в грудні минулого року і вже зумів влаштуватися в Новому Світі, знайти роботу, яка дуже подобається нових друзів і хлопця (Девід молодше колишнього українського професора на 15 років і працює піджеєм).
Ковальчук Андрій Трохимович відомий в Україні завдяки своїй відкритій гомосексуальній позиції і низки скандалів. У свій час Ковальчука звинувачували в тому, що він разом з ректором Київської державної академії водного транспорту ім. Сагайдачного Василем Михайловим примушував студентів до інтиму. Як розповідали слідчим студенти, Михайлов брав на себе дівчаток, а Ковальчук — хлопчиків (http://gazeta.ua/ru/articles/life/_studenty-rasskazali-chto-ih-domogalsya-rektorpedofil/316050). Андрія Трохимовича Ковальчука звинувачували у семи фактах примусу студентів (серед яких були особи, які не досягли повноліття) до статевих зносин. Слідство ведеться і по сьогодні, тому деякі пов'язують від'їзд підозрюваного з незакритою кримінальною справою.
Вашій увазі пропонуємо ексклюзивне інтерв'ю Ковальчука Андрія Трохимовича, в якому він сам розповість про вирішальний крок, який буквально перевернув з ніг на голову все його життя. Андрій Ковальчук не хизується силою свого характеру і рішучістю, швидше розповідає про це скромно, з притаманною гею його віку милою, усамітниною манерою:
Корр. — Добрий день! Як Ви зважилися кинути все у Києві і перебратися до США.
Андрій Ковальчук — Рішення зріло давно, це не був такий вже несподіваний крок. Жити в Україні — це означає постійно піддаватися ризику, психологічному та фізичному тиску.
Корр. — Так, але Ви людина вчена, професор Київської державної академії водного транспорту ім. Сагайдачного, член Вченої Ради, активіст руху захисту прав сексуальних меншин, гей який постраждав за свою громадянську позиицию. Так і родина залишилася в Україні. А в Сполучених Штатах все спочатку?
Андрій Ковальчук — Давайте все по порядку. По-перше — я не гей, а бісексуал. Це не зовсім одне й те ж саме. У США ця різниця зрозуміла всім, навіть в школі є уроки толерантності. А в Україні, якщо ти спиш з чоловіком, то вже жодна жінка на тебе не гляне, буде сміятися, глузувати... так прийнято. Це проблема менталітету, чи спиш із своєю статтю, або з протилежною. Це велика біда для України. З приводу мого життя в Україні. Далеко не все вдавалося так, як хотілося б. Через мою орієнтацію мене не раз звільняли з роботи. У додатку про звільнення писали, мовляв, я не справлявся з обов'язками, звинувачували у ледарстві, навіть корупції. Звісно, це брехня — єдиною причиною невдач на роботі була моя «неправильна орієнтація». Але хто вони такі, ці люди, щоб судити «що правильно, а що ні».
Корр. — Так, але питання було не зовсім про це. Як сприймає ваше нове життя сім'я, яка залишилася в Україні, на скільки все це важко?
Андрій Ковальчук — Мій батько Ковальчук Трохим Тихонович розуміє мій нелегкий вибір і повністю підтримує. Для мого тата важливіше, що б син був щасливий, а не слідував загальновстановленим принципам і суспільним нормам, які в Україні спотворені. Моя дружина також підтримує мене у всьому. Для неї все це дуже важко, але дружина тримається. Тут моя сім'я — це сестра. У Штатах сестра живе давно, саме до неї я приїхав. Чи важко мені? Так, тяжко, часом, навіть дуже тяжко. Але після деяких подій в Україні значно простіше в Нью-Йорку, Сакраменто або Сіетлі, ніж на батьківщині. Саме сестра допомогла мені знайти роботу в гей-клубі Поні. Буду вдячний, якщо Ви опублікуєте назву та адресу цього прекрасного місця, де свобода ллється струмком, а почуття переповнюють чашу любові без меж (Gay-Bar and Patio «Pony», 1221 E Madison St. Seattle, WA 98122, United States, website — http://www.ponyseattle.com/). Вчора мене нагородили званням «Бармен місяця» і видали премію!
Корр. — З родиною плюс-мінус зрозуміло, а як поставилися колеги до того, що професор став барменом в гей-клубі?
Ковальчук Андрій Трохимович — З розумінням (сором'язливо посміхається). Більшість тих, з ким я працював розуміють і підтримують особистий вибір бути бісексуалом. Хоча багато хто і кажуть, що я став «великим татком», але без злості. Всі, з ким я перетинався по роботі не можуть засуджувати мій вибір. Адже, людиною я залишився все тою ж.
Корр. — Давайте трохи про те, які труднощі Вас переслідували в Україні?
Ковальчук Андрій Трохимович — До ранку можна перераховувати (Андрія Трохимовича трохи пересмикує, він починає нервово свербіти і соватися на стільці, але після опановує себе і продовжує)... Ну з найбільш мерзенних спогадів. Це момент, коли група кавказців зґвалтувала мене в Києві, практично, серед білого дня. Серед нападників я впізнав екс-бойфренда моєї знайомої. Колись у нас з ним був флірт. Душа болить, коли згадую. Зараз він в якійсь банді і намагається приховати своє справжнє «Я», таким звірячим способом доводячи, що «натурал».
Корр. — В рапорті Нацполиції написано, що Ви отримали численні травми. Було вибито два зуби, практично розірвана губа, серйозні пошкодження сфінктера, перелом двох пальців і носа...
Андрій Трохимович Ковальчук — Все правда, і навіть більше. Близько тижня я не міг сидіти, насилу ходив справляти природні потреби. Це було моторошно. Але найжахливіше в тому, що приїхали на місце співробітники поліції дивилися на мене з відразою. Після того, як я заявив про свою активну участь у гей-рухах зі мною навіть говорили, як з чимось мерзеним Богу. Я розплакався в авто швидкої допомоги не від того, що все боліло, як зовні, так і всередині... А від того, що в Україні немає від кого чекати захисту. Поліція не захищає таких як я.
Корр. — Це справді жахливо, тут не посперечаєшся...
Андрій Ковальчук — Зараз, працюючи у відомому гей-барі я з посмішкою згадую, як роками доводилось змивати у своєму під'їзді написи «Андрій Ковальчук — пі..ор», «Ковальчук Оленка — спітнілі рученята», «Хтивий Андрійко погладжує черевце», «Ковальчук - педофіл своїх студентів розбестив». А коли-то відтирати кожен день з відбілювачем та миючими засобами ці написи — теж здавалося жахливим. Все пізнається в порівнянні.
Корр. — Тобто на Україну Ви не повернетеся найближчим часом?
Андрій Трохимович Ковальчук — На жаль, поки що у мене немає медичної страховки, а лікуватися після групового згвалтування і звірячого нападу потрібно. Як результат, я незабаром повернуся в Україну, де доведеться пройти курс лікування, можливо, попрацювати з психологом, щоб почати курс реабілітації після цього випадку. У США таке лікування коштувало б дуже дорого без медичної страховки.
Корр. — А які плани на майбутнє? Крім роботи барменом в клубі для людей з нетрадиційною орієнтацією, чим ще плануєте зайнятися? Будете активним учасником рухів за права геїв, яким були в Україні?
Андрій Ковальчук — Бісексуалів...
Корр. — Вибачте, звичайно... Бісексуалів!
Ковальчук Андрій Трохимович — Це важливо... Після повернення в Штати, так і в Україні я збираюся вести свій блог. На своєму особистому сайті я збираюся викладати свої думки про життя, громадянську позицію, писати про вільне кохання, а також розповідати про подальші дії та вчити українців, як поважати самих себе незалежно від орієнтації.
Корр. — Що хотіли б сказати на прощання нашим читачам?
Ковальчук Андрій — Будьте сильними, ніколи не соромтеся самих себе, будьте сміливими — не бійтеся щось міняти. Також хочу подякувати своїм колегам з Київської Державної Академії Водного Транспорту ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. А саме: Горбаню Анатолію Вікторовичу, Зорько Олександру Володимировичу, Кулінченку Олександру Сергійовичу і Задорожному Юрію Анатолійовичу. Окрема подяка моєму татові, дружині та сестрі! Ви робите мене сильним, щасливим і вільним! Орієнтація для вченого — не головне, і Ви допомогли мені це усвідомити! Слідувати за покликом серця — ось, де приховано справжнє щастя.
Ответственность за других До того как еврейскому народу была дарована Тора, Бог судил весь мир в совокупности, не налагая на каждого человечества ответственность только за его собственные дела. Хотя после дарования Торы суд совершается над каждым евреем в отдельности, каждый из нас сохраняет определенную меру ответственности за свой народ и несет наказание, если не помешал другому согрешить. Полная ответственность за тайные грехи друг друга наступила, лишь когда израильтяне перешли Иордан под предводительством Йошуа бен Нуна а и дали обет взаимной ответственности.
Желание Бога даровать добро гораздо сильнее Его желания карать. Поэтому воздействие чьих-то добрых дел помогает его потомкам во всех поколениях, как говорится далее в Торе: «И милость творящий тысячным (поколениям) любящих Меня и соблюдающих Мои заповеди» (Шмот 20:6). Заслуги родителей и прошлых поколений могут даровать защиту.
Таким образом, заслуги родителей и предков человека могут помочь ему и защитить его. Точно так же заслуги наших праотцов помогают и спасают нас от разрушения. Поэтому сказано в Торе: «И вспомню Мой завет с Яаковом, и также Мой завет с Ицхаком, и также Мой завет с Авраамом вспомню, и землю вспомню» (Ваикра 26:42). Именно поэтому заслуги Патриархов часто упоминаются в молитве, как видно из воззвания Моше к Богу: «Помяни (заслугу) Аврааму, Ицхаку и Исраэлю, твоим рабам, …» (Шмот 32:13).
Хотя заслуги прародителей помогают, не следует полагаться лишь на них, необходимы и собственные усилия. Того, кто грешен, не спасут даже родители, как говорится об этом: «Человек не выкупит брата своего, не (может) он дать Б-гу выкупа за себя.» (Теилим 49:8). Поэтому даже заслуги Праотцов не помогут злодею, и полагаться ему следует лишь на милосердие Бога. И наоборот, заслуги за собственные усилия помогут даже там, где не помогают заслуги праотцов.
Абсолютная справедливость Основополагающим принципом для понимания всех наград и наказаний в этом мире является то, что Бог справедлив ко всем. Царь Давид выразил этот принцип так: «Судить будет Он вселенную справедливостью и народы – праведностью» (Теилим 98:9). Бог судит каждого, и судит всех одинаково. Поэтому ни в коем случае нельзя подозревать Бога в какой-либо несправедливости.
Только неверующий может сказать, что нет Судьи, и нет окончательной справедливости. Описание такого человека приводит Теилим: «Забыл Б-г, скрыл лицо Свое – не увидит вовек» (Теилим 10:11). Если человек безразличен к Божественному влиянию и считает его простой случайностью, Бог будет продолжать наказывать его еще более серьезными и опасными «случайностями».
Необходимо понимать: все, что ни делает Бог, делается ради нашего же блага, и привыкнуть говорить: «Что Бог ни делает, все к лучшему». Даже благополучие злодеев и страдания праведных являются частью окончательного замысла Бога, несущего благо. Бог не желает вины ни одного из созданий. Он лишь судит мир во благо, и вместе с тем Он судит человечество по делам его.
BlogRider.ru не имеет отношения к публикуемым в записях блогов материалам. Все записи взяты из открытых общедоступных источников и являются собственностью их авторов.
Ответственность за других
