alexfox2011 - BLOG.I.UA Голосов: 1 Адрес блога: http://blog.i.ua/user/3929117/ Добавлен: 2012-03-12 16:49:13 блограйдером alexfox2011 Принадлежит блограйдеру alexfox2011

Здійснений прогноз.

"Вы зацените красоту игры!"

Отставка Саакашвили как катализатор политических процессов в Украине

   
 Сегодня Михаил Саакашвили объявил свое решение уйти в отставку, и эта новость стала топ темой во всех ведущих СМИ. Прокомментировать эту тему уже начали политические эксперты и народные депутаты. Даже Алексей Гончаренко решил примерить должность губернатора Одесской области под себя. Я тоже решил вставить свои пять копеек и поделиться своими размышлениями о перспективах этой отставки.
 
     1. Хотел ли Михаил Саакашвили добиться успеха в Одесской области?
 
     Безусловно, хотел. Как человек, обладающий харизмой и личными амбициями, который достиг реальных успехов в борьбе с коррупцией у себя в Грузии, а также значительно улучшил условия ведения бизнеса и предпринимательской деятельности, он стремился получить такие же результаты и в Одесской области.
     Здесь надо сделать объективное замечание. Борьбу с коррупцией Михаил Саакашвили в Грузии проводил достаточно жесткими методами и находясь в должности президента Грузии. И у многих читателей сразу возникнет это удивительное словосочетание, которое так часто витает в информационном пространстве Украины и называется «политической волей». Но у нас, в Украине все чаще приходит мысль – мы действительно говорим о недостатке политической воли или просто о маразме чиновника и его некомпетентности.
     Я не думаю, что Михаил Саакашвили хотел остаться в Украине надолго. Предполагаю, что как человек, который уже был президентом, он хотел получить максимально быстро конкретные результаты своей деятельности, которые бы показали универсальность и эффективность его методов работы. И этими результатами Михаил Саакашвили бы набрал дополнительные бонусные балы перед ведущими западными политиками, а также дал весомые аргументы своим сторонникам в Грузии для повышения своего рейтинга и победного возвращения в Грузию на должность президента.
 
     2. Был ли у Михаила Саакашвили шанс добиться желаемых ему результатов?
 
     Однозначно нет, так как в условиях олигархическо - кланового управления страной, этого добиться невозможно. Но, вполне возможно предположить, что Петр Порошенко, имея очень слабое влияние на Одесский регион, при назначении Михаила Саакашвили, преследовал чисто шкурный интерес – под видом борьбы с коррупцией убрать максимально неугодных ему влиятельных чиновников руками Саакашвили, а также по возможности расставить свои кадры.
     Вряд ли можно себе представить, что Петр Порошенко, отстаивая интересы олигархов, вот так просто даст провести реальные реформы в отдельной области. Что не будет наездов налоговой на бизнес, что Одесский припортовый завод начнет нормально работать, что чиновникам, пойманных на взятках, суды вынесут справедливое решение и они таки сядут в тюрьму. Что не будет рейдерских захватов и можно честно заниматься предпринимательской деятельностью, что исчезнет контрабанда и таможня будет достойно пополнять бюджет.
     Очевидно, что как только бы реально пошла реализация налоговой и судебной реформы и население почувствовало на себе положительные изменения, то это тут же перекинулось на ближайшие области, что никак не входит в интересы олигархическо –клановой системы управления. Поэтому, Петр Порошенко на словах дал Михаилу Саакашвили широкие полномочия, а через решения и чиновников кабинета министров тут же начал жестко бить по рукам.
 
     3. Как отреагирует Петр Порошенко на это заявление Михаила Саакашвили?
 
     3.1. Предполагаю, что это заявление будет подписано.
     3.2. С учетом того, что Саакашвили публично обвинил Петра Порошенко в «крышевании» двух коррупционных кланов, то, безусловно, реакция должна последовать. Потому что на сегодняшний день, после опубликования деклараций, на Петра Порошенко, собственника 104 предприятий, стали совсем по-другому смотреть западные лидеры. И я уверен, что тон в общении с Петром Порошенко станет более жестким, после обвинений в пособничестве коррупции человеком, который у себя в Грузии достиг реальных результатов и эти результаты признаны всем миром.
     А Петру Порошенко перед западными лидерами результатами борьбы с коррупцией похвастаться нечем и время работает против него. Уже создали столько структур по борьбе с коррупцией с безумно большими зарплатами, а результат исключительно как на спортивной рыбалке – поймал, отпусти.
     3.3. Некоторые политологи предполагают, что Петр Порошенко постарается при личной встрече уговорить Михаила Саакашвили остаться на должности губернатора какими-то бонусами и таким образом погасить конфликт. Я бы не советовал Михаилу Саакашвили в данном случае идти на мировое соглашение, так как это будет очередные обещания Петра Порошенко типа безвизового режима, а через две-три недели снова ударит по рукам и все опять встанет на свои места.
          
     4. Что будет делать Михаил Саакашвили после отставки?
 
     Если отставка будет принята, то я предполагаю, что Саакашвили останется в Украине и будет активно вести политическую деятельность, направленную против Петра Порошенко. Тем более, что он приобрел в Одесской области много сторонников и в условиях информационной свободы, может испортить планы многим ставленникам олигархов.
     Получать критику от человека, с мнением которого считаются западные лидеры, для Петра Порошенко не очень приятная вещь. Поэтому, наберем попкорна и будем смотреть на дежурных спичрайтеров от Блока Петра Порошенко и Народного фронта с критикой Михаила Саакашвили.  
 
     5. Послужит ли отставка Михаила Саакашвили катализатором политических процессов?
 
     Безусловно, да. Но, это будет не основным источником активизации политических процессов в Украине. Предполагаю, что опубликованные декларации депутатов в совокупности с ожидаемыми платежками за коммунальные услуги, наконец-то заставят граждан Украины задуматься над одним из ключевых вопросов – а какие народные депутаты нам нужны?
     Кто сейчас поверит народному депутату, который пришел из бизнеса, владея 10-15 предприятиями и имеющий миллионы в наличной и иностранной валюте, что он действительно хочет защищать интересы простых граждан?
     Кто сейчас поверит Петру Порошенко, который мечтает о втором сроке президентства, что он продаст свой бизнес в соответствии с требованиями Конституции и гарантирует права и свободы гражданам Украины?  
 
     В заключении хочется отметить, что украинское общество гораздо быстрее пришло к выводу о как можно быстрейшей перезагрузке парламента, чем это поняли сами народные депутаты. Хотя действительно народных депутатов можно по пальцам пересчитать.

© Владимир Батищев [07.11.2016]

Чи стане журналіст Авдєєв лауреатом?

Журнал «Музеї України»  висунув кандидатом на здобуття  обласної премії  імені

Олександра Осмьоркіна у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства в номінації “Мистецтвознавство та історія мистецтва”. Кандидат від журналу, а також Асоціації польських журналістів в Україні імені Кароля Шимановського протягом останніх десяти років підготував до друку в різних  інтернет-виданнях України більше ста матеріалів, що популяризують образотворче мистецтво та музейну роботу на Кіровоградщині та широко висвітлював і пропагандував культурно-мистецьке життя області.

Обсяг написаних та видрукованих  у різних ЗМІ статтей охоплює період більше ніж за десять останніх років. У статтях подано відомості про живописців, скульпторів, архітекторів і дослідників мистецтва, життя і творча діяльність яких була пов’язана з Кіровоградщиною. В них розповідається про виставки, пленери та благодійні аукціони, про долі людей пов’язаних з образотворчим мистецтвом.  За цей час сотні тисяч читачів через мережу Інтернет були ознайомлені з культурно-мистецьким жаттям області, а публікації отримали багато схвальних відгуків.

Крім цього було і ще дві, без перебільшення, корисні ініціативи. В 2011 році за  ініціативи Анатолія Миколайовича Авдєєва було створено інтернет-журнал  «Живописна Кіровоградщина», на жаль, пізніше атакований і майже знищений хакерами. В ньому  в  період його активної діяльності висвітлювалося виставкове життя області, творча діяльність художників та робота музеїв краю. Нині це видання перебуває у стадії відродження та  технічної реконструкції.

В 2010 році кандидатом  на здобуття премії було започатковано новий напрямок пропаганди образотворчого мистецтва краю. Під егідою міського клубу колекціонерів, з метою популяризації образотворчого мистецтва,  було ініційовано випуск пам’ятних значків присвячених виставкам кіровоградських художників в музеях, галереях та бібліотеках міста. А за підсумками краєзнавчих досліджень було розпочато випуск для колекціонерів серії значків «Проект «Видатні кіровоградці». В цій серії більше двадцяти значків присвячено художникам-землякам та тимчасово проживавшим у різні роки на теренах області.

Слід відзначити , що у кандидата від журналу «Музеї України», який на нашу домку є фаворитом і основним кандидатом є , як і годиться, два опоненти.   В їх числі місцевий підприємець та власник приватної галереї «Єлисаветград» Микола Цуканов та киянка і заввідділом Музею книги Ірина Боса.

Доробок першого маловідомий, але ймовірно, що це пару малотиражних брошур випущених ним під егідою власної галереї до виставок у ній. До речі про роботу галереї багато і схвально писав наш кандидат Анатолій Авдєєв, але галерея цього  якось не дуже  помічала, бо могла і сама висунути нашого кандидата, або якось відзначати його працю. Серед художників міста Микола Цуканов був би великим і помітним, і навіть незаперечним авторитетом якби… До цього «якби»  на перше місце слід поставити подію минулих років, коли він займав посаду секретаря міської ради, і за його сприяння мало не вдвічі скоротилася виставкова площа художнього салону, який належить обласній організації НСХУ. Ображаються митці і за цінову політику Миколи Цуканова при закупівлі їх творів до його приватної колекції,  яка і стала основою його галереї. Ну то таке – грошей багато не буває, ні коли продаєш або купуєш. А так заслуги, як заслуги: хотів повернути місту імперську назву Єлисаветград, якою назвав свою галерею і таке інше. Всім же не догодиш на цій довгій ниві.

У доробку другого опонента, те чого ніхто ніколи не бачив ( а тому чи не зарано номінуватися на обласну премію), а саме невиданий довідник на основі незахищеної дисертації. Тобто має місце така собі спроба отримувати все авансом.

Прецедент присвоєння цієї премії журналістам до цього вже мав місце. Одного разу в 2012 році її отримав заслужений журналіст України і мистецтво знавець за дипломом Броніслав Куманський. А от що в нього за спиною в доброму сенсі? Практично регулярно пише на теми образотворчого мистецтва степового краю та запекло його пропагандує  лише кандидат від  журналу «Музеї України» Анатолій Авдєєв. А ще здається це висунення міг здійснити або хоча б підтримати і колектив обласного художнього музею, бо певна частина публікацій нашого кандидата починається одними і тими ж словами –«в обласному художньому музеї відкрито».  Пісню про музей, на жаль не помітили…То що в багаторічній роботі спрямованої на користь цього музею було не так? Невже це  якісь  образи на випадки критики? Та журналістська робота така, щоб шукати і висвітлювати навіть негативне…

На останок трохи про нашого кандидата. Авдєєв Анатолій Миколайович народився 21 листопада 1953 року в місті Кіровограді (нині Кропивницький). Після закінчення середньої школи в 1971 році вступив та закінчив в 1976 році Кіровоградський інститут сільськогосподарського машинибудування (нині КНТУ) за фахом інженер- механік,  а також в 1981 році Університет марксизму-ленінізму за спеціалізацією  політологія.

З 1976 по 1990 рік, за винятком  строкової служби в армії та роботи в МЖК працював на різних інженерних та керівних посадах в НПО «Радій» ( раніше завод радіовипробів), брав участь у підготовці та проведенні Олімпіади-80 в Москві. За час роботи пройшов шлях з інженера третьої категорії до інженера першої категорії, ведучого технолога проекта та начальника бюро.

З 1990 року працював на різних посадах в обкомі профспілки працівників кооперації, середній школі № 22, Кіровоградському державному педагогічному  університеті імені Володимира Винниченка ( на кафедрі образотворчого мистецтва), Комітеті виборців України (спеціальний кореспондент Інтернет-видання «Політична Україна» та експерт і постійно діючий спостерігач),  газетах «Зоря», «Народна газета»(перша назва «Фаворит»), «Формула смаку», «Єлисаветградський тиждень», « Наше місто і село». В 2002 році   стажувався в «Українських новинах».

Під час проведення виборів різних рівнів з 1990 року був спостерігачем, куратором виборчого округу від  Комітету виборців України, членом виборчих комісій різних рівнів. Призначався ЦВК заступником голови окружкому( 2014) та з вересня 2015 року є нині діючим заступником голови обласної виборчої комісії. Був кандидатом у депутати міської та обласної рад, кандидатом у народні депутати України (2006 рік).

Вперше у ЗМІ почав друкуватись в 80-ті роки в газеті «Молодий комунар». Постійно почав друкуватися в 1997 році в газетах «21 канал», «Вечірня газета», «Народне слово», «Думка», «Кіровоградський експрес», «Відомості-плюс», « Страна Совєтов», «Наша газета» та інших. З 2001 року друкувався в Інтернет-виданнях «Трибуна», «Форум», «Майдан», «Vlasti.net», «Нова Січ»,  та в газетах «Українське слово»,  «Клич Нації», «Україна степова», «Третій гетьманат», журналі «Гетьман». З  2003 року певний час був редактором газети «Просто газета».

Останнім часом  Анатолій Авдєєв постійно друкуюється в Інтернет-виданнях «Хайвей», «Альренативна історія», «Музеї України», «Нова Січ», «Сурма» та інших. За останні десять років є автором більше тисячі статей різної тематики. Основні теми публікацій: політика, соціальні питання, історія і  краєзнавство, геральдика, культура та мистецтво.

Більше сорока років активно займаюється геральдикою: вивчає та розробляє герби, публікує статті та дослідження. За підсумками цієї діяльності нагороджений медалями російського журналу «Гербовєд» «За заслуги» та «За труди»,знаком «Почесний член Всеросійського геральдичного товариства» та знаком «Х років ВГО», геральдичними медалями Каменцевой ІІ ступеня, медаллю Ордена Золотої Бджоли та  відзнакою мерії міста Таганрог – почесним знаком Лакієра «Сподвижнику геральдики» І ступеня (№10) та іншими. З 1999 року є головою Української геральдичної колегії. Займається геральдичним колекціонуванням, автор більше десяти гербів міст, сіл та особистих  і корпоративних гербів.    З 1992 року ініціатор та організатор проведення в Україні зльотів геральдистів, перший та кілька наступних з яких проходили у Кіровограді (нині Кропивницькому).

З 1991 року є членом Українського козацтва, полковник УК, в 1991- 1995 роках обирався крайовим отаманом.    В КПРС не перебував, член Народного Руху України з 1989 року. З 2011 року Голова  ГО «Товариство відродження української нації». Член Національної спілки журналістів України. Безпартійний. Вільний журналіст. Шеф-редактор козацького інтернет-журнала «Сурма» та «Інгульський край».  Член редколегії журналу «Музеї України» ( м. Київ).

З початку 2000-х років постійно друкує статті мистецької тематики та є автором більше ста з них. В 2011 році за його ініціативи було створено інтернет-журнал «Живописна Кіровоградщина», про що писалося вище. В 2010 році під егідою міського клубу колекціонерів, з метою популяризації образотворчого мистецтва, став ініціатором випуску пам’ятних значків присвячених виставкам кіровоградських художників в музеях, галереях та бібліотеках міста. А за підсумками краєзнавчих досліджень було роз почато випуск для колекціонерів серії значків «Проект «Видатні кіровоградці». В цій серії більше двадцяти значків присвячено художникам-землякам..

Тепер все руках членів шановного журі, яке, здається, спроможне відділити мух від котлет та зробити достойний вибір. До цього ще не було випадків купівлі цієї непримітної  для України, але дуже вагомої і авторитетної в межах області нагороди, якимись лівими людьми чи грошовими мішками. В цьому і авторитет премії імені Олександра Осмьоркіна..

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»

Міносвіти, українські діти і «русский мир»

Ну, що українці, ви вже стали раком? Ще ні? Ну то ставайте. Фу, як грубо? А я не знаю, як назвати те, що витворяє департамент середньої освіти Міністерства освіти України.

Непотопляємий директор департаменту МОНу 24 жовтня 2016 року розіслав листа (фото1) місцевим органам управління освіти з клопотанням провести опитування серед учнів 7-11 класів.

Фото №1

Опитувальни підготувала Академія педагогічних наук України!!! (фото 2 і 3) Звинуватити науковців цієї структури в непрофесіоналізмі не повертається язик, то ж звинувачую їх у навмисних антидержавних діях. Науковці через опитувальник застосовують психологічні прийоми та маніпулюють свідомістю дітей, нав’язуючи їм думку, що Україна може бути поділена на окремі країни або думку, що Україна – це «єдіная страна з Росією».

Дивимося опитувальник

1. Опитувальник російською мовою (це квіточки порівняно з тим, що далі).

2. В опитувальнику є питання «Я бы хотел(ла), чтобы Украина присоединилась к политическому и экономическому союзу с Россией». Мало того, що такого питання не повинно бути в принципі, так на нього ще пропонується 8 варіантів відповіді!!! Дітям нав’язується думка, що така ситуація можлива, над нею дітям ще пропонується подумати, щоб вибрати, який варіант з восьми їм підходить. Такий варіант можливий на 2, 3, 4, 5, 6 чи 7 балів.

3. «Я бы не голосовал (ла) за кандидата-женщину на пост президента» А це що за постановка питання? Уже в ньому закладене нав’язування думки, що президент-жінка – це ненормально. І знову пропонується 8 варіантів відповіді (не нормально тільки трошки на 2 бали, чи не нормально аж на 7 балів) Це несприйняття всіх жінок, чи хтось почав антипрезидентську кампанію проти когось? Діти тут при чому?

Фото №2

Продовження опитувальника

4. «Украинская и русская культуры совершенно одинаковы». На скільки однакові вибрати 7 варіантів відповіді.

5. «Украина и Россия должны быть одним государством». Якщо не згоден – це 1 бал, а якщо дитина згодна, то треба над цим поміркувати!!! згоден – це 2, 3, 4, 5, 6, 7 балів.

Ну, і апогей нав’язування дітям антидержавної думки

6. Є ще перелік з 5 питань, серед яких треба вибрати свій варіант: «Украина становится частью большого союза, который включает Россию», «Украина распадается на несколько отдельных государств»!!!

Фото №3

Дорогі друзі. Хто ще не зрозумів, так ставити питання дітям не можна. Це все одно, щоб дослідити, наскільки гуманні зараз діти, поставити перед ними питання «Чи готовий ти убити однокласника» – виберіть 7 варіантів відповіді. Або «Якщо на ваших очах убиватимуть людину пострілом в лоба чи ножем у серце, виберіть наскільки цей спосіб гуманний по семибальній шкалі. Брєд? Так. Як і брєд задавати питання дітям про наперед неприйнятні ситуації з Україною.

Україна – унітарна, соборна, цільна країна – ІНШИХ ВАРІАНТІВ НЕ ДАНО. Зі своєю ВЛАСНОЮ культурою, самобутністю, історією і мовою. КРАПКА.

Нас знищують. Через мову, через несформовану свідомість наших дітей. Це гібридна війна, друзята, ви це знаєте, і отакий опитувальник – це її елемент.

Ви запитаєте, що робити? Відповідаю: «Все в наших руках». І одна людина може змінити світ, але коли нас буде багато, ці зміни настануть швидше. Тож прошу Вашої допомоги. Треба написати листи на СБУ та Міністерство освіти. Не кивайте один на одного. Пишіть усі. Чим більше листів, тим краще.

ГОЛОВІ СБУ. Прошу дати оцінку на причетність до сепаратизму та порушення територіальної цілісності України (через маніпулювання свідомістю учнів) розробників опитувальника для 7-11 класів працівниками Національної академії педагогічних наук України та директора департаменту середньої освіти МОН, який погодив даний опитувальник та розіслав місцевим управлінням освіти до застосування.

МІНІСТРОВІ ОСВІТИ України. Вимагаємо звільнення Директора департаменту середньої освіти Юрія Кононенка за дії, не сумісні зі статусом державного службовця, та посадою директора департаменту.

Завершую цей допис. Зараз у моїй поштовій скриньці висить 5 листів від батьків, які змагаються з директорами, хто кого, у праві не вивчати/вчити російську. Я сяду їм повідписую, поскидаю різні витяги з законів, бо у кожного свій варіант директорських маніпуляцій, а Ви сьогодні чи завтра сідайте за листи в СБУ та МОН. Гаразд? Бо мене однієї на все не вистачить. Та Ви самі це розумієте.

Джерело

поцелуй меня коротенько

Упал на улице прохожий