Крупный представитель семейства журавлиных, оседло обитающий в Западной и Восточной Африке. Размеры туловища этой краснощекой птицы с темно серым оперением, могут достигать 110 – ти сантиметров, а вес доходить до 5,5 кг.
Отличительной особенностью венценосного журавля, благодаря чему он и получил свое название, является золотистый хохолок на голове, состоящий из жестких перьев. Еще одной характерной чертой этих птиц, служит небольшой горловой мешок ярко – красного цвета, имеющий возможность раздуваться в несколько раз.
Большие природные популяции этих птиц можно встретить в саваннах, на заболоченных местах и влажных лугах с обильной растительностью, где они могут найти много подходящей пищи для себя, основными видами которой являются личинки насекомых, травяные побеги, семена и даже мелкие животные.
Село Виженка лежить у долині однойменної річки і складається, фактично, з
однієї довжелезної вулиці, яка кілька разів перетинає річку, уходячи в гори.
Навіть якби тут не було ніяких пам’яток, село варто відвідати хоча б заради
гірських краєвидів, які відкриваються навколо.
Раніше Виженка була містечком і носила назву Верхня Вижниця, за
австро-угорських часів мала славу відомого курорту. Зараз тут теж є санаторії,
пансіонати і дитячі табори, але навряд про них відомо широкому загалу.
Окрасою Виженки є її дерев’яні церкви. Перша – Іоанна Сучавського, 1792
року. Остання капітальна реставрація проведена в 1970 році. За легендами,
зведена на місці, де колись зазнали великої поразки орди Батия.
Щоб знайти церкву, треба звернути направо з головної вулиці за першим
мостом через річку (якщо рухатись з Вижниці).
Біля храму знаходиться старовинний цвинтар.
Другу церкву узагалі не оминути, бо вона стоїть просто над дорогою.
Носить ім’я Святого Миколая. Зведена в 1920-ті роки в типово гуцульському
стилі.
На подвір’ї – каплиця, збудована в 1848 році з приводу відміни панщини.
Окремої уваги заслуговує і річка.
Як і всі гірські потічки, вона стрімка, мілка, холодна і дуже живописна.
Один із водоспадів у межах села.
Але не селом єдиним. Адже головна вулиця Виженки виводить нас просто в
гори. Карпати мало чомусь асоціюються з Чернівецькою областю, але ось вони,
зовсім поруч. Поступово хати понад дорогою рідшають, сама вона втрачає
асфальтне покриття і різкіше завертає в гору.
Ще якийсь кілометр від останніх хат, і ми у справжнісіньких Буковинських
Карпатах, а саме на перевалі Німич.
Через перевал (580 метрів над рівнем моря) колись була дорога на Путила, а
зараз тут більше ходять пішки.
Панорама.
Тутешня забудова влітку, здебільшого, покинута.
Писанки зараз в тренді.
А навколо – гори, гори!
Вид на два села, розділені Черемошем. Обидва мають назву Розтоки, але
відносяться до різних областей, Чернівецької і Івано-Франківської.
Генделик на перевалі виконано в етнічному гуцульському стилі.
BlogRider.ru не имеет отношения к публикуемым в записях блогов материалам. Все записи взяты из открытых общедоступных источников и являются собственностью их авторов.