alexfox2011 - BLOG.I.UA Голосов: 1 Адрес блога: http://blog.i.ua/user/3929117/ Добавлен: 2012-03-12 16:49:13 блограйдером alexfox2011 Принадлежит блограйдеру alexfox2011

+-+-+-+-+

2016-11-16 21:11:00 (читать в оригинале)

Але круто починається нове життя - як би це комічно не звучало, але я знову вдома, причому з поважнячої причини-відрядження!))))
Саме цікаве, що й з інтернету я тепер фіг пропаду(хіба не надовго)
Саме цьому й призначенна замітка, оскільки я не люблю грання на нервах,
пудру мізків й подібне.
Отже, у хіт-параді питаннь до мене серед всіх є декілька, але якщо їх об"єднати, то звучатиме це приблизно так:
-що знову в армію, а нашо тобі то й тебе ото воно чи не задовбало чи ти малинько з глузду з'їхав?


Хмм... В мене в самого ці питання виникали, доки я стояв на "жовте світло" перед тим як відпустити зчеплення й дати по газам у черговий туман життя..

Щоб стало ясно, маленький відступ у історичну минульщину:
далекий 94й,я ще студік 2 курсу за тисячку км від хати, в принципі вже на той
час цілком самостійна людина. Літні канікули, принесли страшну новину - Тато захворів й оце літо останнє, коли ми побачимося... Й ось час вирушати, й не забуду наше прощання-ми сиділи напроти й мовчали... Й ніхто не наважувався нагнітити тишу чи порушити її-сиділи два сильні чоловіки, які точно знали, що ніколи не побачаться. Німа розмова, ми все розуміли без слів, Тато жалкував, що більше у цім житті мені ніхто не допоможе. Й він не зможе. Я ж у свою чергу всім своїм виглядом давав обіцянку-справлюсь й сам й за тебе. Так й вийшло, з того часу я практично перебуваю у стані самотньої боротьби за життя, мені доводиться піклуватися іншими, й нема нікого, щоб допоміг мені. Допоміг мені? Дивно, але я цього напевне вже й не сприйму. Рідня увесь час далеко, спілкування нема, жінка так й не була ніколи рідною душею. Але я не підведу й те, що обіцяв тоді-виконаю, Тато.

Й хоча, в мене були успішні періоди у цивільному житті, що я лише не спробував: й навіть всі "ніштяки" дальнобою, й успіх як директор ТзОВ,
й був регіональним менеджером у всеукраїнській корпорації(її всі знають, не важливо) але....

Бізнес - це часто світ тіні, брехні, лицемирства, підлабузгицтва, відкатів, й у моєму випадку майже цілодобово мозговиніс по мобільникам, навіть у відпустках.

Але до бізнесу, було в мене ще одне життя - армія. Причому не якась там, середньостатична частина з гарнізонним бляцтвом, пиятикою й іншиими подібними речами, характерними тому часу. Ні, я з простого стройбату досяг верхівки - елітного підрозділу спецпризначення, з його вимогами, з зовсім іншим світом, де нема ані брехні, ані лицемирства, ані крисятницва.
Для мене той час - найприємніщі спогади після дитинства, хоч там й великий ступінь ризику й купа складнощів.
Хоча складнощі поняття відносне - хтось не міг витримати місяць виживання одинаком у лісі, а я до того віднісся як до кльової відпустки на природі, де ще й рибу можна ловити! У являєте - цілий місяць живеш у лісі, ловиш рибу, збираєш гриби, тобі ніхто не парить мізки - й ще тобі за то платять грощі+й дають ВІДПУСТКУ НА ОЗДОРОВЛЕННЯ!!!!!))))) блін, та я б так усю службу... Шкода багато разів не можна.
Про різні відрядження мовчу. Також мовчу, про ніштяки, коли ми усім дурбатом ходили на дискотряску й усі місцеві фраєри ховалися по закутках, а ми зривали всі косі погляди й цьомки місцевих красунь!!! Життя погане? Фіг там - прекрасне;)
Грубо кажучи, всі мої найкращі спогади - з армії.

Потім, це все вирішив замінити цивільним життям... Ні, я нікого не звинувачую, але.

Я не розумію, кар'єристів, я не розумію клоунів, у яких життя йде приблизно за такою схемою:
Ранок-на роботу-супермаркет-додому-спати. У вихідний переробити всі справи, щоб на увесь тиждень менше було.
Й де тут місце прекрасному?
Поважаю власний бізнес, або таких як я хто сам планує робочий час й приймає рішення чи йти на ту роботу, чи ну його в баню - краще в гори сходити. Але, навіть ця категорія не така й щаслива, бо знову ж :ризики фінансові, зустрічі про відкати, якісь церемонії з Великими акулами бізнесу-для "статусу". Грубо кажучи, майже 80%-життя у фальщі, життя заради статусу.

Й я так жив, й я так у принципі можу, але.

Одного дня мене задовбало рулити чужими справами, я, звільнився й замислив власний бізнес(ну а чому б й ні?)
Потім прийшла війна.
Для когось це жах, не сперечаюся, там всім страшно. Але, я окунувся у вир справжнього життя, де ти не маєш права схибити, злицеміриьи, набрехати й т. д. Й тебе оточують точно такі самі.
Війна принесла нові навички, на кшталт, прийняти душ з усього однієї півторачки води чи поголитися з пластиковим стаканом мінералки.
Блін, такі як я - вигідні люди, на ЖКХ можем економити)))!
Хоча, кому треба такі навички у цивільному житті? Я вмію гасити швидко купол парашута! - Тю, ну й вмій собі.... Отак, якщо образно.


Короче кажучи, цього разу, коли я навіть не замислювався, стоячи перед жовтим світлом на дорозі життя перед туманом-я швидко натис газу й сміливо рушив у туман, й ні краплі не шкодую - за завісою туману, сяятиме сонце, й я знову як колись буду ГРАТИ у футбол до одурі, а не дивитимусь ту пародію, що показують на ТВ за великі гроші.
Я знову серед найкращих, до мене знову купа вимог, я знову з задоволеням буду бігати, стрибати й все на час, все на виживання, а у вихідні...
Короч, я це все виклав для тих, хто спілкувався зі мною раніш, й може не упізнати мене "нового". Ні, я не новий, я зробив мвій вибір на користь справжнього життя, а щодо цивільнльного... Не знаю, може... Колись як постарію))))

Єдине, що я все, як й завжди один на один з цим життям, й єдина ознака "дорослості" хочеться знайти свою "рідну душу". Знайдеться, бо ніфіга собі скільки років десь бродить)))))



PідSумок:
Я не збожеволів, й не набридло мені у армії, й не боюся - тому, що я НЕ їду з дому ТУДИ, а просто там я ТАКОЖ удома. Хіба зауважте, в мене тепер дещо інакша реакція на тупий гумор, грубощі, фекальщину, дешевий понт... Можна сказати, що в мене "загострення благородства" - ну, вибачайте й сприймайте вже таким... Наслідки звідки-самі розумієте)))






Все, друзі мої - у інтернеті, я ще буду й не рідко, сподіваюсь ви зраділи...Ну а щодо ворогів - казіться, хай вас трафляє шляк,плюйтеся своїм лайном й дешевими понтами. Я тут також ВДОМА!))))))

Й знову, - здрасті! ;) Мняф!
Присоединенное голосование (голосовать):

• +: 100%, 7 голосов
• -: 0%, 0 голосов