|
Какой рейтинг вас больше интересует?
|
Імена2016-12-24 16:57:00 (читать в оригинале)Жив колись у роки мого дитинства дід Кирило. Він працював
лісником, хоч був уже й досить стареньким, років сімдесят, а то й більше.
Лісникам було дозволено тримати дома коня, що був його службовим транспортним
засобом. В ті часи будівникам комунізму було строго заборонено мати хоч якусь
тяглову силу чи механізм, які б могли вважатися засобами виробництва. Тому прокататися
з дідом на возі було для сільської дітвори неабиякою розвагою. Дід Кирило
кожного дня зранку їхав селом до лісу, а вечором повертався додому. Кінь у діда
був старезний, майже ровесник дідові, він рівномірно тягнув спроквола воза і,
здавалося, ніяка сила не в змозі була заставити його йти швидше. Це збільшувало
наші шанси вчепится ззаду воза та побавитися з дідом. А дід Кирило мав одну
цікаву гру з дітьми – називав їх різними
химерними іменами. Колись він побував в далеких бувальцях і знав силу різних
імен. Були в його багажі імена єврейські, німецькі, польські, але в більшості
вигадані самим дідом. Ми вилазили на воза і кричали: - Діду, як мене звати? Комментировать
|
Категория «Печатные издания»
Взлеты Топ 5
Падения Топ 5
Популярные за сутки
|
Загрузка...
взяты из открытых общедоступных источников и являются собственностью их авторов.
