| Сегодня 23 сентября, вторник |
      |
  
|
  
Какой рейтинг вас больше интересует?
|
#нульемоцій2017-01-23 11:20:00 (читать в оригинале)Життя вчить нас банальних речей шрамами на різних місцях. Малими дітьми ми опіками на руках запам'ятовуємо, що не варто бавитися з батьковою запальничкою, з синцями на колінках приходить усвідомлення недостатньої офігєнності навчичок катання на ровері, розбитими губами ми засвоюємо, як потрібно стояти "лава на лаву" за свої переконання. Як в анекдоті: "- Лікарю, я зламав ногу в трьох місцях! - Запам'ятали ці місця? - Так, звісно! - То більше туди не ходіть". Час минає і шрами робляться менш помітними, зате значно болючішими. Пригадуєте розпач, коли вас уперше зрадила "половинка"? Цей рубець прописався десь у серці назавжди і відтоді ще неодноразово нагадуватиме про свою присутність, немов знущаючись. Бо ж нове - це просто добре забуте старе, все тут крутиться по колу. Міняються тільки обставини, місця та дійові особи. Найхріновіший шрам виникає тоді, коли ховаєш свого друга. Не можеш зрозуміти, як узагалі так сталося, що ще буквально три дні тому ви разом сиділи на твоєму Дні народження та чудово проводили час, а тепер от він - жовтуватого кольору труп у чотирьох стінах вогкої прилікарняної "прощальні". Вистоюєш чергу із охочих сказати щось пафосне, заходиш усередину, ледве тримаючись на ногах, видушуєш із себе якесь кряхтіння замість слів і валиш у генделик через дорогу заливати горе горілкою. Тоді, у поминальній, тебе тримала за руку чергова "половинка", яка вже через кілька тижнів до крові роз'ятрить старий-добрий рубець на серці. Так, вигадає сотні виправдань, чому так сталося, тисячі підстав саме твоєї вини в цій ситуації. І хуй із нею, нехай. А як її звали взагалі, ту суку? Хоча похер. Життя вміє вчити, чорт забирай. Мамо, що ж ти не сказала? Життя не бортанеш - он яка у нього рама! Із часом на тілі просто не залишається вільного від уроків життя місця. Зарубцьоване все, що тільки може бути. Саме тоді настає сакральна мить знайомства з новим тобою - таким, зустрівши якого на вулиці ще роки два-три тому ти неодмінно перейшов би на інший бік від гріха подалі. І тобі нарешті стає похуй. Сидиш у соцмережах, клац-клац-клацаєш фотки старих знайомих. Опа, бляха, однокласники поодружувалися, понароджували дітей, виклали фотки з поїздки кудись у дорогезні єбеня - лиш стиха посміхаєшся до монітора. Вже не поспішаєш жити. Куди, бляха, поспішати? Викидати свою енергію в повітря безглуздо. Прокидаєшся такий уранці, надягаєш поношену курточку й порвані джинси, йдеш у крамницю по пиво й чіпси. Серед десятків відвідувачів силкуєшся відшукати бодай одну людину з живими очима. Немає. Пік-пік-пік - із вас стільки-то, розраховуєшся та простуєш геть. Дорогою додому бачиш, як фура на переході збила якогось чувака. "Ого, як розхрінячило", - зауважуєш мимохідь і посміхаєшся: цей шрам точно навчив би його правильно жити. Тобі здається, що ти вже мудрий. Смішно. Попереду життя вже зараз готує для тебе таке лайно, в якому вже зовсім скоро доведеться борсатися з головою. А поки маєш спокій, тож пий своє пиво і хрумти чіпсами. Амінь. Комментировать
|
  
Категория «Живопись»
Взлеты Топ 5
Падения Топ 5
Популярные за сутки
|
Загрузка...
BlogRider.ru не имеет отношения к публикуемым в записях блогов материалам. Все записи
взяты из открытых общедоступных источников и являются собственностью их авторов.
взяты из открытых общедоступных источников и являются собственностью их авторов.