| Сегодня 18 ноября, понедельник |
      |
  
|
  
Какой рейтинг вас больше интересует?
|
Главная /
Каталог блоговCтраница блогера СПРАВА ПРАВА/Записи в блоге |
 |
|
Договір поставки. Підводні камені. Частина перша.
2010-07-20 10:45:00 (читать в оригинале)Роман Щудло
Договір поставки — один з найпоширеніших видів договорів, що використовують у своїй діяльності суб'єкти господарювання. Як свідчить юридична практика проект договору поставки складає сторона-постачальник, а сторона-покупець лише візує його і вказує свої реквізити, рідше — оформлює свої зауваження у вигляді протоколу розбіжностей. Проте в більшій своїй масі практика юридичного аналізу покупцем договорів поставки відсутня.
Для юриста підприємства існує кілька головних “болючих точок” на які необхідно приділяти неабияку увагу при р
озгляді запропонованого проекту договору, основні з них — умови поставки/оплати товару, відповідальність сторін, вирішення спорів. Не слід недооцінювати і решту частин договору таких як: предмет договору, обставини форс-мажору, комплектність, якість, гарантія.
У чому проблема.
У випадку укладення договору без належної йму правової оцінки призводить до досить сумних наслідків, в деяких випадках критичних для діяльності підприємства — неможливість отримати наперед оплачений товар, повернути кошти за недопоставлений товар, неможливість стягнення штрафу та пені зі сторони порушника договірних зобов'язань, неможливість замінити неякісний/бракований товар.
Саме тому, головну мету, яку ставлять перед собою юристи, як постачальника так і покупця при розробці договорів - є повний правовий захист інтересів сторони, попередження небажаних правових та економічних наслідків, які можуть настати у випадку порушення сторонами своїх зобов'язань у договорі. Так основними завданнями постачальника є:
спростити обов'язки постачальника щодо поставки товару, його післяпродажного обслуговування;
у випадку порушення умов оплати покупцем забезпечити собі надійні важелі тиску на покупця шляхом нарахування штрафів, пені;
здійснити вирішення справи в судовому порядку, отримати рішення суду і виконавчого документу швидко та дешево;
перенести ризики загибелі товару з постачальника на покупця;
Завдання ж юриста покупця мають протилежний за спрямованістю характер:
забезпечити вчасне отримання якісного та цілісного товару;
отримати можливість “користуватись чужими грошами” (післяоплата, можливість розтягнути виконання грошового зобов'язання);
у випадку порушення умов поставки забезпечити повне та швидке повернення грошей покупцю;
уникнути санкцій за неоплату товару;
добитись відповідальності постачальника за поставку неякісного товару;
у випадку порушення умов оплати покупцем зробити неможливим (або звести до мінімуму) стягнення з покупця штрафів, пені;
Оскільки обидві сторони ставлять перед собою взаємозаперечуванні завдання, то виникає необхідність “поступатись інтересами”.
Істотне значення
тут. Нйбільш застосованими у договорах поставки є такі терміни: EXW - застосовується у випадку отримання покупцем товару на складі постачальника (магазини, ринки, оптові склади тощо), при цьому покупець бере на себе практично усі витрати з моменту отримання продукції “на руки” (загруження на транспортні засоби , страхування, розмитнення, охорона); FCA – згідно цього терміну постачальник доставляє продукцію, яка пройшла митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов'язання по навантаженню і розвантаженню продукції в даному місці. Якщо постачання здійснюється в приміщенні постачальника, то постачальник несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, - постачальник за відвантаження товару відповідальності не несе; CPT - постачальник здійснює поставку продукції шляхом її передання перевізнику, призначеному ним самим - це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки продукції у вищезазначений спосіб.
В договорі ці умови вказуються наступним чином: “Поставка товару здійснюється на умовах EXW – м. Луганськ, вул. Остапа Вишні 8, відповідно до Міжнародних правил Інкотермс 2000.”
...Далі буде...
Жити стало краще, жити стало веселіше...
2010-07-02 18:13:00 (читать в оригинале) Здається нова влада знайшла вихід як безпроблемно збільшувати зарплати і пенсії та відразу ж відбирати гроші назад, як то кажуть: "В одну кишеню кладу, з іншої - виймаю". "Партія регіонів" вирішила поповнити казну держави за допомогою збільшення ставок державного мита, так народним депутатом Юрієм Мірошниченко зареєстровано законопроект № 6567 , що передбачає прийняття Закону "Про судовий збір". Згідно з законопроектом ставки судового збору прив'язані до мінімальної зарплати і ціною позову. Наприклад, у майновому спорі
ставка судового збору становитиме 2% ціни позову (а не 1% як є зараз), але не менше 0,2 розміру мінімальної зарплати (зараз - не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 51 грн.). Також документом визначаються категорії позивачів, звільнених від сплати судового збору, порядок сплати збору, розстрочення та відстрочення його сплати, а також порядок його повернення і зарахування.
ставка судового збору становитиме 2% ціни позову (а не 1% як є зараз), але не менше 0,2 розміру мінімальної зарплати (зараз - не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 51 грн.). Також документом визначаються категорії позивачів, звільнених від сплати судового збору, порядок сплати збору, розстрочення та відстрочення його сплати, а також порядок його повернення і зарахування. Крім цього зареєстровано законопроект № 6568 того ж таки народного депутата Юрія Мірошниченка, що передбачає прийняття Закону "Про державне мито". На відміну від однойменного Декрету Кабміну в законопроекті розміри державного мита прив'язані не до неоподатковуваного мінімуму, а до мінімальної зарплати. У зв'язку з цим ставки держмита можуть підвищитися в середньому в 10-26 разів. Наприклад, за нотаріальне посвідчення договорів відчуження нерухомості мінімальний розмір держмита збільшиться з 17 грн до 442 грн, з подальшим зростанням в міру збільшення розміру мінімальної зарплати.
Використано матеріали: http://news.ligazakon.ua/news/2010/6/25/26625.htm
Нормативні новели з «ненормативними» коментарями
2010-06-25 10:25:00 (читать в оригинале)НЕОБМЕЖЕНЕ ЗАВДОВОЛЕННЯ
Проект ТКУ:
“Максимальна тривалість щоденної роботи за підсумованим обліком робочого часу не повинна перевищувати 12 годин. За наявності письмової згоди прац
івника допускається встановлення більшої тривалості щоденної роботи, якщо характер та умови праці передбачають періоди, коли працівник перебуває на роботі у стані очікування часу початку виконання роботи та коли працівник має можливість відпочивати протягом зміни” (ч. 3 ст. 143).„Максимальна тривалість роботи протягом тижня за підсумованим обліком робочого часу не повинна перевищувати 48 годин. Більша тривалість роботи протягом тижня може встановлюватися колективним договором, а якщо такий договір не укладався – нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), за наявності достатніх підстав”(ч. 4 ст. 143).
Чинний КЗпП:
„Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень” (ч. 1 ст. 50).
„Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня” (ч. 1 ст. 62).
„За погодинною системою оплати праці за роботу в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки” (ч. 1 ст. 106).
Наслідок:
Чинний кодекс дозволяє працювати більше 8 годин на день, але при дотриманні норми про 40-годинний тиждень (ст. 61). Робота понад установлену тривалість робочого тижня оплачується у подвійному розмірі. З прийняттям проекту ТКУ робота по 12 годин стане обов’язком працівника.
МЕНШЕ ЗЛО
Глава “Особливості регулювання трудових відносин за участю юридичної особи-суб’єкта малого підприємництва, фізичної особи – підприємця” (ст. 299-306) містить невигідні для працівників норми. Зокрема, на цих суб’єктів (до 20 працюючих) не поширюються вимоги щодо броні для прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту та нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів (ст. 302), дозволяється звільняти працівників за два тижні, а не за два місяці (ч. 3 ст. 303), надається право роботодавцеві самостійно затверджувати правила внутрішнього трудового розпорядку, без узгодження з профспілковим органом, як на інших підприємствах (ст. 301). Окрім того, про зміну істотних умов праці трудовому колективу оголошується лише за 2 тижні, а не за два місяці; звільнення неповнолітніх проводиться без отримання згоди служби у справах дітей.
У чинному КЗпП подібні норми відсутні.
Наслідок: Громадяни України ризикують потрапити в рабство навіть не виїжджаючи за кордон. Завдяки своїм співвітчизникам-підприємцям. Роботодавці зможуть фіктивно ділити підприємства на дрібні, отримуючи при цьому можливість вільно „форматувати” трудовий колектив. Праця на таких підприємствах буде найменш захищеною.
ПЕРСОНАЛЬНИЙ ГОСПОДАР
Проект ТКУ: „Строки та форма попередження працівника про розірвання трудового договору, умови і розміри виплати вихідної допомоги та інших компенсаційних виплат визначаються трудовим договором. У разі відсутності відповідної домовленості застосовуються норми цього Кодексу” (ч. 2 ст. 314).
Чинний КЗпП: „Умови договорів про працю, які погіршують становище працівників, порівняно із законодавством є недійсними” (ст. 9).
Наслідок: „Еспедешники” опиняться у ще більш вигідному положенні, ніж юридичні підприємницькі особи. Фіз. особи отримають право встановлювати строки попередження про звільнення і обсяг вихідної допомоги без урахування мінімуму, передбаченого Кодексом.
НАКАЗИ РОБОТОДАВЦЯ
Проект ТКУ: „Роботодавець має право приймати нормативні акти у сфері праці шляхом видання наказів, розпоряджень, рішень” (ч. 1 ст. 13).
„Нормативні акти роботодавця приймаються ним самостійно” (ч. 2 ст. 13).
„Якщо колективний договір не укладено, питання, що мають бути ним урегульовані відповідно до вимог цього Кодексу, регулюються нормативними актами роботодавця...” (ч. 3 ст. 13).
У чинному КЗпП подібні норми відсутні.
Наслідок: Роботодавцеві буде вигідніше видавати нормативні акти роботодавця, а не колективний договір. Бо їх можна прийняти в односторонньому порядку і за їх порушення не передбачена відповідальність. А за порушення колдоговору згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ “Про колективні договори і угоди” передбачено штраф до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. До того ж роботодавець отримає право визначати численні додаткові умови трудового договору, зокрема, такі, як уведення плати за навчання, дрес-код, мова спілкування.
ГАРАНТІЇ ПРОФСПІЛОК
Проект ТКУ: Із проекту Трудового кодексу повністю вилучено розділ XVI теперішнього КЗпП “Гарантії діяльності професійних спілок щодо захисту трудових та соціально-економічних прав працівників”.
Чинний КЗпП:
Профспілка:
„бере участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, у роботі комісії з питань охорони праці” (п. 11 ч. 1 ст.247).
„Приміщення для роботи виборного профспілкового органу та проведення зборів працівників, які є членами професійної спілки з усім необхідним обладнанням, зв'язком, опаленням, освітленням, прибиранням, транспортом, охороною надається власником або уповноваженим ним органом у порядку, передбаченому колективним договором” (ч. 2 ст. 249).
„Власники або уповноважені ними органи зобов'язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективними договорами та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці” (ст. 250).
„У разі затримки виплати заробітної плати власник або уповноважений ним орган зобов'язаний на вимогу виборних профспілкових органів надати письмовий дозвіл на отримання в банках інформації про наявність коштів на рахунках підприємства, установи, організації чи отримати таку інформацію в банках і надати її профспілковому органу” (ч. 2 ст. 251).
Наслідок: буде знищено організаційно-правовий механізм забезпечення прав профспілок, закріплених законом “Про профспілки, їх права та гарантії діяльності” та іншими спеціальними нормативними актами. Адже, зокрема, Державна інспекція праці за новим ТКУ повноважна розглядати лише питання порушення трудових прав (ст. 398), а не “прав профспілок” чи “прав об’єднань громадян”. У першу чергу, це призведе позбавлення профспілок засобів для ведення діяльності – приміщення, транспорту, зв’язку.
РЕПРЕЗЕНТАТИВНІСТЬ
Книга 6 проекту нового ТКУ, текст якої відтворює досить сумнозвісний законопроект “Про соціальний діалог…” поділяє українські профспілки на дві нерівноправні категорії: “репрезентативні” і “нерепрезентативні”. “Репрезентативними” вважатимуться лише ті, що охоплюють не менше 3 % працівників певної галузі, або 2 % працівників області. “Нерепрезентативні” профспілки не будуть допущені до участі в укладенні колективних угод, а також управлінні соціальним страхуванням.
У чинному КЗпП подібні норми відсутні.
Наслідок: у випадку, коли “стара” профспілка, що існує з радянських часів виявиться неспроможною захистити інтереси найманих працівників у випадку масових скорочень, урізання або недоплати заробітної плати, примушення до неоплачуваних надурочних робіт і так далі, створені ними нові незалежні профспілки будуть оголошуватимуться “нерепрезентативні”. Таким чином вони усуватися від захисту прав трудівників, передбачених колдоговором, Генеральною і галузевою угодами. Трудящі будуть змушені звертатись до „масових” профспілок, які давно втратили довіру.
ДОБРОВІЛЬНА ОБОВ’ЯЗКОВІСТЬ
Ускладнено функціонування Комісій з трудових спорів – рішення вони приймають лише одностайно. Окрім того, “рішення підлягає добровільному виконанню роботодавцем у строк визначений рішенням” (ст. 429).
Наслідок: Комісії, як і корумповані суди, будуть підконтрольні роботодавцеві.
КОНТРОЛЬ
Проект ТКУ: „Роботодавець вправі контролювати виконання працівниками трудових обов'язків, у тому числі з використанням технічних засобів, якщо це зумовлено особливостями виробництва” (ч. 1 ст. 28).
У чинному КЗпП подібні норми відсутні.
Наслідок: Роботодавець отримує право контролювати процес виконання працівником роботи.
ЧИСТИЙ ЛИСТ
Проект ТКУ: „Роботодавець зобов'язаний вносити до трудової книжки працівника записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення з роботи в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань праці” (ч. 2 ст. 59).
Чинний КЗпП: „До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до не ї не заносяться” (ч. 4 ст. 48).
Наслідок: Працівник позбавиться ще однієї переваги при влаштуванні на нову роботу, оскільки трудова книжка не демонструватиме його професійних заслуг.
Сьогодні прірва між працівником та власником виробництва значно ширша ніж за радянських часів. Однак працівника хочуть позбавити „зайвих” гарантій. Навіть „соціалістичний” Радянський Союз визнавав, що працівник має користуватись більшими правами ніж роботодавець. „Вільний ринок” нам пропонує фальшиву юридичну рівність, що загрожує обернутися реальним поневоленням.
Вчора вони звільнили тебе незаконно. Тепер вони мають на це право.
Кодекс залишає регулювання численних відносин виключно на совісті роботодавця. Але ж в нього нема совісті, а лише жага до наживи.
Працюй більше. Твоє життя – тимчасове. Імідж фірми – вічний.
Віталій ДУДІН
Джерело: http://postup.kh.ua
Оскарження постанов Державтоінспекції
2009-03-17 17:00:00 (читать в оригинале)Право особи на оскарження постанови передбачено ст.287 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП): «Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим». Однак, слід знати, що термін оскарження постанови обмежений строком у 10 днів з дня винесення постанови, про що зазначено у ст.289 КУпАП: «Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови».
Способів оскарження постанови працівника ДАІ є декілька:
1. вищестоящому керівництву працівника ДАІ;
2. прокурору для подальшого опротестування;
3. до суду.
Оскільки, два перших способи оскарження мають довільну форму та не потребують особливих знань та навиків, розглянемо детально найбільш дієвий спосіб оскарження постанови ДАІ – до суду.
До якого суду звертатись?
Згідно п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Таким чином, КУпАП передбачаючи право на оскарження постанови до суду, не визначає самого порядку такого оскарження, а відсилає до Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ). Згідно п.1 ч.1 ст.17 КАСУ компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. У відповідності до п.2 ч.1 ст.18 КАСУ місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Отже, нам точно відомо, що скарга на постанову у вигляді адміністративного позову має розглядатись місцевим загальним судом.
КАСУ слід керуватися також під час вибору місця оскарження постанови – за місцем проживання позивача чи за місцем знаходження одного з відповідачів.
За загальною нормою ч.1 ст.19 КАСУ адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. Постанова ДАІ про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом та стосується інтересів конкретної особи (порушника), тобто є актом індивідуальної дії. Під правовим актом індивідуальної дії суди розуміють акти ненормативного характеру, які породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані (Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» 02-5/35 від 26.01.2000 із змінами та доповненнями). Виходячи із викладеного, необхідно керуватися ч.2 ст.19 КАСУ. В ній зазначено, що адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.
Отже, адміністративний позов має розглядатися за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача місцевим загальним судом (міським, районним, міськрайонним). Точну назву та адресу конкретного суду можна отримати на сайті «Судова влада України».
Хто має бути відповідачем?
Як вже зазначалось вище, ми оскаржуємо рішення суб’єкта владних повноважень. Згідно п.7 ст.3 КАСУ суб’єкт владних повноважень – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто, суб’єктом владних повноважень в нашому випадку є як Державна автомобільна інспекція (орган державної влади), так і працівник Державтоінспекції (їхня посадова чи службова особа). При цьому слід враховувати, що не кожен орган Державтоінспекції може бути стороною в адміністративній справі, зокрема відповідачем. В адміністративному судочинстві існує поняття адміністративної правосуб’єктності – це здатність мати процесуальні права та обов'язки (ч.1 ст.48 КАСУ). Згідно ч.3 ст.48 КАСУ здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам). Тобто, виключно юридичні особи можуть бути стороною у справі (відповідачем).
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 за №341, до складу Державтоінспекції входять:
* департамент Державтоінспекції МВС,
* управління (відділи) Державтоінспекції головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі,
* Центр безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем,
* спеціальний підрозділ дорожньо-патрульної служби особливого призначення при департаменті Державтоінспекції МВС,
* відділи (відділення) Державтоінспекції з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах,
* автомобільно-технічної інспекції та реєстраційно-екзаменаційної роботи,
* підрозділи дорожньо-патрульної служби.
Однак, у відповідності до п.9 зазначеного Положення статус юридичної особи мають лише:
* Департамент Державтоінспекції МВС,
* управління (відділи) Державтоінспекції головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі,
* Центр безпеки дорожнього руху при департаменті Державтоінспекції МВС.
Враховуючи викладене, відповідачем за адміністративним позовом, окрім службової особи - працівника Державтоінспекції, можуть бути лише управління (відділи) ДАІ областей і міст Києва та Севастополя, але в жодному випадку не міські чи районні відділення (відділи) ДАІ. Адреси управлінь ДАІ можна отримати на сайті Департаменту ДАІ МВС.
Форма оскарження:
Оскарження до суду постанови ДАІ має вчинятись у формі адміністративного позову, оскільки, у відповідності до ст.104 КАСУ іншого способу звернення до адміністративного суду, окрім зазначеного, не передбачено.
Судовий збір:
У відповідності до ч.5 ст.288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Проте, КАСУ передбачає сплату заявником судового збору, а не державного мита. Так, згідно ч.1 ст.89 КАСУ особа, яка звертається до адміністративного суду із позовною заявою … повинна сплатити судовий збір. Крім того, в КУпАП зазначено про звільнення від мита лише при оскарженні постанови, а в нашому випадку мова йде про позов, а не скаргу (див.-Форма оскарження). Таким чином, виходячи із цих підстав, сплата судового збору є обов’язковою.
Розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту (пп.2 п.3 Прикінцевих та перехідних положень КАСУ) та становить 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян = 3,40 грн.
Реквізити відповідного суду для оплати судового збору можна знайти на сайті «Судова влада України», а бланк для заповнення та сплати судового збору можна завантажити з цієї сторінки.
Підстави для скасування постанови:
В мережі Інтернет можна віднайти безліч випадків та прикладів доведення неправомірності притягнення до адміністративної відповідальності: щодо зупинки (стоянки), перевищення швидкості, виїзду на зустрічну смугу, ненадання переваги в русі пішоходам, проїзду на заборонені знаки і т.д. На практиці кожен випадок є досить індивідуальним та потребує певної конкретизації при описанні в адміністративному позові. Тому, якщо не зможете знайти що написати в обґрунтування неправомірності накладення штрафу, пишіть, - спробуємо разом – безвихідних ситуацій не буває.
Автор: В. Зломинога
Джерело: http://pravovik.blogspot.com/
Осиротіла юриспруденція. Пам’яті Михайла Сироти (1956 – 2008)
2008-09-05 14:24:00 (читать в оригинале)Михайло Сирота не був юристом за фахом, він був юристом за покликанням: професіоналом, патріотом і порядною людиною. За освітою він був інженером-будівельником, але, зрештою, займався державним будівництвом. В інтерв’ю «Юридичній газеті» в січні 2008 року (№1) він назвав своїми сферами практики конституційне право і правову політику. Своїм найбільшим досягненням назвав прийняття Конституції України 1996 року, а професійною мрією – потужну і щасливу Українську державу.
Ми спілкувалися з Михайлом Сиротою двічі. Уперше – в 1996 році, після прийняття Конституції, коли ще студентом я переїхав до бурхливого Києва й шукав відповіді на питання: з кого брати приклад? Вдруге – в 2006 році, під час участі в конференції. Після першого спілкування в мене залишилося відчуття, як від знайденого скарбу, після другого – враження глибокого змісту. В 2006 році пан Михайло підготував для «ЮГ» публікацію (№ 19 2006), витяги з якої, разом із витягами з інтерв’ю (подані далі) варті уваги як мудрі слова і заповіт юристам, що залишаються. «Біда України – в тому, що нею правлять люди, яким вона не потрібна». Ці слова М. Грушевського, обрані М. Сиротою для своєї публікації в «ЮГ», він завершив словами: Зрештою, суспільство має зрозуміти, що Верховна Рада України – це не клуб мільйонерів і мільярдерів, а представницький орган всього народу і саме парламент має забезпечити якісне законодавче поле – основу ефективного і стабільного розвитку держави.
Конституція повинна розвиватися і змінюватися, адекватно реагуючи на зміни в суспільстві. Питання полягає в тому, яка мотивація таких змін. Мотивація конституційних змін у 2004 році не знаходилася у площині інтересів суспільства. Там були зовсім інші, вузькі корпоративно-фінансові інтереси.
Парламентська форма правління. Незважаючи на те, що більшість громадян України має патерналістські настрої та хотіли б єдиного господаря в державі, сильної руки тощо, я переконаний, що український шлях розвитку державного будівництва та європейський шлях указують на парламентську форму правління.
Сили, зміни і розкол. Ми маємо сьогодні кілька політичних сил, які пропонують свої проекти змін до Конституції. Але ми повинні бути свідомі того, що поляризація українського суспільства сьогодні настільки велика, що в різних регіонах України підтримують проекти різних політичних сил. Тобто громадяни на референдумі будуть голосувати не за той чи інший проект Конституції, а за того чи іншого політичного лідера, який цей проект підтримуватиме. Відтак ми отримаємо ситуацію, коли різні регіони України схочуть жити за різними проектами Конституції, а це уже не просто політична криза. Це початок розвалу всієї правової системи та й узагалі держави. Це надзвичайно небезпечна перспектива для України. З правового хаосу, що утвориться, вибратися буде практично неможливо.
КСУ. Я є прибічником того, аби взагалі відмовитися від такого елементу судової системи як Конституційний Суд, а його повноваження передати Верховному Суду України. Вважаю за необхідне провести кардинальне реформування самого ВСУ, який сьогодні складається з близько 100 суддів, але місію свою повною мірою не виконує. Можливо, тут варто було би скористатися європейським досвідом або американською моделлю та різко скоротити кількість суддів ВСУ, але надати їм більшу самостійність, більше можливостей та повноважень. Підвищити самостійність і незалежність суддів ВСУ можна було би шляхом запровадження прямих виборів суддів ВСУ населенням. У такому випадку вони б перестали бути залежними від волі чиновників найвищого рівня.
Суддя повинен орієнтуватися не тільки на закони юридичні, але й на закони Божі, закони суспільної моралі. Інакше ми ніяк не зможемо змусити людину бути гуманною, порядною, доброзичливою до інших.
Діяльність. Все моє життя – це професійна діяльність. Я не розділяю своє життя на відпочинок і роботу. Я займаюся тим, що вважаю за потрібне, важливе. Як народний депутат, я сьогодні здійснюю законотворчу діяльність. Як голова Трудової партії України, я займаюся розвитком партійних структур. Як людина, не байдужа до долі своєї держави, я пишу відповідні книги, займаюся наукою. Я намагаюся максимально вчитися та реалізовувати свій потенціал.
Молодим юристам слід вчитися вміло плавати в бурхливому правовому та законодавчому морі України. Шторми й урагани будуть ще дуже довго у нашому законодавчому морі. Юристи не повинні втрачати орієнтири, вони мають готувати себе до приходу в парламент, до законотворчої діяльності, до ефективної роботи у вищих органах державної влади на користь суспільним інтересам.
Славік Бігун,
головний редактор «Юргазети»
Джерело
Категория «Ню»
Взлеты Топ 5
 | ||
|
+143 |
146 |
IllAIR |
|
+123 |
143 |
GetProfit |
|
+116 |
124 |
antonesku |
|
+111 |
126 |
Melipomena |
|
+108 |
125 |
Agnoia |
Падения Топ 5
 | ||
|
-2 |
48 |
В трусиках |
|
-2 |
22 |
СюНя_СоЛныШкА |
|
-3 |
14 |
Sebastian_Valmont |
|
-3 |
17 |
xpyctal |
|
-3 |
24 |
I have been here before |
Популярные за сутки
Загрузка...
BlogRider.ru не имеет отношения к публикуемым в записях блогов материалам. Все записи
взяты из открытых общедоступных источников и являются собственностью их авторов.
взяты из открытых общедоступных источников и являются собственностью их авторов.