Я зрозумів: я Шива, все навколо Шакті.
Шива я, а не мої слова, моє тіло, навіть мої думки, які є тонким проявом Шакті.

Я Пуруш, Дух, Душа, Бог, Абсолют. А все навколо - Пракріті, Матерія, проявлене.

Якщо це якийсь етап просвітлення, то відбулося це усвідомлення досить спокійно та беземоційно, без якихось подальших висновків і рішень. Просто розуміння.

15.10.2013



Цікавість - рушій життя.

Інтелект, здатність пізнання та потяг до знань - це все результат еволюції. Саме все це дало змогу нам не просто вижити, а стати домінуючим видом.

Наша еволюція значною мірою перемістилася в площину розуму. Очевидно, що розвивати ці якості та слідувати за цікавістю - це наш спосіб еволюціонувати.

Щоденна особиста еволюція - це адаптуватися до нових умов, роблячи правильні висновки про навколишній світ і керуючись цими висновками.

16.10.2013



Подорожуючи Західною Україною, я дедалі більше переконуюся, що патріотизм лежить в основі тамтешньої культури, будучи невід'ємним від неї. І згадую наших південноукраїнських патріотів, які просто мавпують західноукраїнські форми вираження любові до своєї землі, не маючи власного внутрішнього стержня. А звідки ж він візьметься? Місцеві патріоти часто навіть ненавидять малу батьківщину. У цьому нонсенс і парадокс. Закон еволюції від малого до великого, від простого до складного порушено, поставлено з ніг на голову. Тому й патріотизм південних українців часто є не щирим, а просто прив'язаністю до абстрактних форм - люблять якусь абстрактну Україну з книжок, а не справжню Батьківщину, яка їх звідусіль оточує, перебуваючи в деревах, будівлях, пташках, людях.

Варто для початку навчитися практично любити землю, де народився та живеш. Бо це і є батьківщиною, patrís - землею батьків, у першу чергу.

13.11.2013



Одна з теорій нейробіології полягає в тому, що кількість нейронів стала, а розвиток мозку відбувається за рахунок множення зв'язків між нейронами. Воістину, розвиток особистості в значній мірі - навіть більшій, ніж накопичення нових знань - полягає в множенні асоціацій між різними ділянками пізнаного, зв'язуючи знання воєдино в цілісну систему, інтегруючи нове знання з кожною раніше пізнаною галуззю знань. Дійсно, розумний не той, хто багато знає - звалище знання багато користі не несе - а хто може застосувати певне знання в різних ситуаціях і в різних контекстах. І чим гнучкіше ці ситуації й контексти, чим більше зв'язків у різних частин знань (виражених у біології нейронами), тим розумніше людина.

27.11.2013



Як бачите, міні-есе небагато, вони короткі, а думку я висловлюю чітко, без властивої художній прозі гри (окрім першого твори, який і не есе по суті). Заперечуйте, матюкайте, погоджуйтеся, вихваляйте, захоплюйтеся, висловлюйте надуману байдужість - для цього всього є секція коментарів. Дякую за увагу.

---

Літвечір в антикафе "Молоко": трохи поезії, трохи хіпстерства, трохи компартії

2013-12-13 00:23:00 (читать в оригинале)

Дещо вагався, але все ж таки вирішив коротко написати про літературний вечір, що відбувся 12 грудня в антикафе "Молоко" (антикафе - це таке кафе, коли платиш не за питво й хавіч, а за проведений час). Вагався через те, що, як на мене, подія не дуже визначна. Проте виступати на заході мені особисто дуже сподобалося - і, гадаю, враженням варто поділитися.


виступав, хоча в останньому, звісно ж, затишніше. Як на мене, оздоблення "Молока" дуже добре підходить для мистецьких заходів, аби послухати поезію в щільній концептуальній атмосфері та накліпати інстаграмоподібних фоточок для задоволення ока. І якщо з другим, судячи з наявності милих дівчат з дзеркалками, усе було ок, то з першим, на жаль, не все так райдужно.

Захід був просякнутий незрозумілим і непотрібним офіціозом, котрий дещо псував налаштування на вільну творчість. Особливо здивувала заготовлена чеканна промова в кінці - про літературу в стилі радянських підручників - наче ми були не на молодіжному поетичному вечорі, а на засіданні компартії. Я подумав - з чого б це? І потім згадав, що в організаторах заходу стоїть Студентська Мерія. Не буду судити, добре чи погано, що держава дісталася вже до неформальних літературників у нашому місті, проте офіціозний фарс повеселив старого доброго анархіста в мені.

Стосовно ж публіки мушу висловити тільки симпатію. Ми багато не спілкувалися (що було викликано вузькими часовими рамками - організаторша навіть безцеремонно намагалася перервати мій виступ, кажучи, що час оренди добігає кінця; щоправда на пропозицію накинути червончик особисто від мене за зайві кілька хвилин не пристала; врешті-решт я все одно дочитав), проте аудиторія виявилася уважною, люди реагували дуже щиро та прихильно. Про це свідчить і те, що люди після виступу підходили й особисто дякували. Читати їм вірші та базікати у перервах між ними, як я люблю, було суцільним задоволенням. За що я вельми вдячний - адже заради такого й виступаю.

Скласти власної думки про виступаючих не можу, бо спізнився та прийшов на самий кінець через роботу. Проте можу переповісти відгуки присутніх, яким нема підстав не довіряти. Основним моментом критики було те, що захід не мав магістральної концепції, через що читання представляло з себе суцільний різнобій - а це не дуже добре для сприйняття поезії, коли мусиш постійно перескакувати увагою з одного на інше, причому кардинально відмінне. По-друге, виступало мало досвідчених поетів, які вміють захопити увагу публіки, що, звісно ж, позначилося на якості читання не найкращим чином. Утім, не страшно - усе буває вперше, головне не припиняти розвиватися. Бажаю тільки удачі.

Я ще на виступі казав, що пообіцяв Анастасії Лемке прочитати нові вірші - і прочитав. Хоча її не виявилося на літвечорі. Отже, викладу поезії нижче - нехай вона та інші, хто не дістався в цей четвер до "Молока", зацінять.


Кожна мить важлива
Та не хапай
А бережи.

05.12.2013


Що тебе гнітить?
Зазирни туди
І побачиш, що так треба.

18.11.2013


Любов матері
Не сховають, не закриють
Навіть її забобони обивателя.

08.11.2013


Сонце
Вічна пляма
На небі
В голові

08.11.2013


Оце відчуття
Що щось навколо не те
Що щось у людях не так
Без нього нікуди

11.11.2013


Література
Це творчий екстаз
Коли відчуваєш, що він просто є.

18.11.2013


З роботи, на роботу
Монотонна суєта.
Єдина втіха - голуби,
Що літають між домами
І сидять на дротах.

29.11.2013


Я дивлюся на небо
А бачу прекрасну картину
Що веде в інший світ

30.11.2013


Що за дебіли бояться
Самотності?
Я мрію про неї щодня.

01.12.2013


Почуття провини
Не намагайся мене з'їсти
Я-то знаю, що всі люди - будди і святі.

05.12.2013


Я Вічний Маргінал
Бо я ніколи В
А завжди Між

13.11.2013


Хто був на літвечорі та має повніше враження про нього - ласкаво прошу до коментарів. Тим паче що чим більше думок, тим повніша наша загальна картина світу. А хто не був на заході, не хвилюйтеся - вашим коментарям я також буду вельми радий.

---

Твіти Артема Бебика - сучасне мистецтво афоризмів

2013-12-03 21:38:00 (читать в оригинале)

На сторінці Про автора зазначається, що головною метою блогу є зближення літератури та інтернету. Даний пост прямим чином торкається цього моменту.

Конкретно - я хочу ствердити, що Твітер є прекрасним ресурсом для афористів. Звісно, для багатьох ця популярна соцмережа асоціюється з чимось на зразок вульгарного мікрощоденнику, вміст якого: чим я поснідав, що я бухаю, як круто відірвався на ґіґу, подивіться на мою фоточку в дзеркалі тощо. Але очевидно, що вміст твітів може бути вельми різноманітним  - адже це лише голий інструмент, і кінцевий результат залежить від того, як його використовувати. У порожню форму твіту можна вписати набагато більш значущий сенс, ніж перерахована вище побутова банальщина.

Твітер може бути й таким.

філософського напрямку (можливо, через те, що вони про на світі). А це вже дещо підносить роль Твітеру над стереотипним уявленням про фото сніданків чи підліткових рефлексій, роблячи з цієї соцмережі такий собі універсальний мистецький гучномовець. Інтернет узагалі дає стільки пречудових можливостей, про які митці минулих епох могли тільки мріяти.

Колись моя афористична діяльність вилилася в проект Постмодерністські уроки. Він і досі триває на пабліку, але з покращеним - не пакращєннім! - форматом. У зв'язку з переорієнтацією на Твітер зміни торкнулися передусім порядку постингу моїх афоризмів: вони спочатку твітяться, а потім виливаються на паблік, а не навпаки, як було раніше. (Зізнаюся чесно - так просто зручніше). По-друге, дещо змінився формат пабліку: під впливом Твітеру з'явилися хештеґи, також вислів завжди супроводжується візуальним доповненням. Плюс афоризми завжди підписані, оскільки я вирішив постити не тільки власні творіння.

Відтоді накопичилося багато постмодерністських уроків нового твіт-формату, тож у даному пості я зібрав їх докупи. Чим з вами й бажаю поділитися.

Який сенс #буття? Буття і є відповіддю на це питання. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) August 13, 2013

#Життя - це пінг-понг між цікавістю та байдужістю.
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 8, 2013

Коли не думаєш, то краще чуєш #Всесвіт. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) August 19, 2013

#Посмішка - це ключ до #просвітлення. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) August 3, 2013

#Математика правдива, бо сама створила умови цієї правдивості. За межами математики 2+2 не дорівнює 4, бо ніяких 2, 4 та + не існує.
— Артем Бебик (@artem_bebik) July 16, 2013

Порахуйте час між подумати та сказати. А тепер між сказати та зробити. Відчуваєте? А проміжок має бути однаковим. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) August 6, 2013

Варто знайти #компроміс між собою та світом, а не ломитися противсіхом. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) August 4, 2013

#Вірші - це шматки #життя.
— Артем Бебик (@artem_bebik) August 20, 2013

Шизофренікам властиво бачити глибинний прихований смисл у звичайних словах. #Поезія дає легальну нагоду побути шизофреніком.
— Артем Бебик (@artem_bebik) June 28, 2013

Якщо поет зациклюється на римі, то він не поет, а римувач. #поезія
— Артем Бебик (@artem_bebik) July 28, 2013

Три стовпи: #любов, #творчість, #пізнання. Межа між ними така умовна та ілюзорна. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) June 29, 2013

#Стосунки руйнує #егоїзм.
— Артем Бебик (@artem_bebik) July 8, 2013

Це добре, якщо в тебе часто трапляється #дежавю. Це через тебе дивиться #вічність.
— Артем Бебик (@artem_bebik) July 18, 2013

#Маятися - від слова #майя.
— Артем Бебик (@artem_bebik) August 21, 2013

Примітка: майя - це поняття в індійській філософії, що позначає ілюзорність світу речей, феноменів, людей.

Нічого зайвого. В житті - простота, в дизайні - мінімалізм, у голові - відсутність зайвих думок. Не варто заважати щастю. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) June 24, 2013

Єдина різниця між чоловіком і жінкою - первинні та вторинні статеві ознаки. #сексизм
— Артем Бебик (@artem_bebik) June 26, 2013

Прикро, коли люди страждають через свою прив'язаність до слів, забуваючи, що вони є лише недосконалим засобом комунікації. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) June 27, 2013

Напружуватися найлегше без #напруження.
— Артем Бебик (@artem_bebik) June 27, 2013

#Лінощі - це #любов до себе.
— Артем Бебик (@artem_bebik) August 22, 2013

#Думки - це як #трейлер до фільму під назвою #життя.
— Артем Бебик (@artem_bebik) August 27, 2013

Наявність наміру - це вже початок справи. #дзен #намір
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 2, 2013

Отак виростаєш, згадуєш, що ти думав у дитинстві про те, як бачитимеш світ дорослим - і розумієш: щось тут не так. #дитинство #гра #соціум
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 6, 2013

Мені кажуть "Я теж можу писати всіляку ахінею в стовпчик і називати це віршами". Чудово. Різниця в тому, що вони лише можуть, а я роблю.
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 3, 2013

"У вині правди нема." (с) ЛСД
— Артем Бебик (@artem_bebik) June 20, 2013

#Життя - це великий довгий #жарт.
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 11, 2013

"Своє гівно не пахне" - це, мабуть, кажуть ті, хто ніколи не намагався до нього принюхатися. #нюх #гівно
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 10, 2013

Може сни - то уривки чужих життів? #сон #життя
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 10, 2013

Щастя не в грошах, а в знанні витратити їх так, щоб здобути те #щастя. #гроші
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 15, 2013

Всі #люди - наркомани #життя.
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 16, 2013

#Рай - це #божевілля.
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 16, 2013

Розкручення згустків напруги з підсвідомого - це і є #життя.
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 18, 2013

Гадаю, Курт Кобейн застрілився через #шок від осягнення факту: велика #слава не означає, що фанати розуміють душу свого кумира.
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 19, 2013

#Сміх - це #істерика радості.
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 20, 2013

Втікаємо від своєї Тіні - отак і розвиваємо власне #життя.
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 22, 2013

#Спогади, підтверджені соціумом - от і маємо #особистість.
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 22, 2013

Там, де є #вхід, звідти завжди є #вихід. Головне вміти його побачити.
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 24, 2013

Одноманітна робота повністю протирічить людській природі. #робота #природа
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 25, 2013

З виникненням соцмереж стало набагато простіше будувати #еґо.
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 27, 2013

#Просвітлення не існує. Є тільки #просвітлені. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 28, 2013

Коли я знаходжуся в соціумі, то бачу навколо гру, виставу, цирк. От і підіграю. #соціум #гра #вистава
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 30, 2013

Єдина безцінна річ, яку можна здобути в житті - #досвід.
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 30, 2013

Чорна #діра - притягує інформацію. Прямо як людський #розум.
— Артем Бебик (@artem_bebik) October 1, 2013

Лінгвістичне спостереження: слова #існування та #снування відрізняються лише однією літерою.
— Артем Бебик (@artem_bebik) October 1, 2013

#Батьки не піклуються про душу, вони піклуються про #тіло. Ніхто не попіклується про твою душу. Треба робити це самому. #душа
— Артем Бебик (@artem_bebik) October 2, 2013

#Поезія - це #терапія душі, коли можна висловити абсолютно все.
— Артем Бебик (@artem_bebik) October 4, 2013

#Думки - це не #істина. Думки - це #творчість. Вони творять #життя.
— Артем Бебик (@artem_bebik) October 5, 2013

Наше #тіло руйнується дедалі дужче з кожним днем. Не варто намагатися це спинити, варто зробити #руйнування якомога продуктивнішим.
— Артем Бебик (@artem_bebik) October 18, 2013

#Депресія - це інтенсивне перекомпонування особистості.
— Артем Бебик (@artem_bebik) October 22, 2013

Коли спимо, набираємось енергії. Може #смерть - це глобальне насичення енергією перед новою мандрівкою під назвою #життя?
— Артем Бебик (@artem_bebik) October 27, 2013

Я - не #тіло. Але це не означає, що тіло - не #я.
— Артем Бебик (@artem_bebik) October 28, 2013

#Життя – це просто чергування різних станів свідомості. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) November 2, 2013

Коли когось критикуєш, завжди питай себе: чи добився я того, чого досягнув об'єкт моєї критики? #критика #успіх
— Артем Бебик (@artem_bebik) November 5, 2013

#Хокку - це як #фото на пам'ять, тільки #поезія.
— Артем Бебик (@artem_bebik) November 8, 2013

#Здоров'я - це не відсутність хвороб. Здоров'я - це #рівновага.
— Артем Бебик (@artem_bebik) November 8, 2013

Помітив, що телефонні дзвінки завжди невчасні. От прямо #завжди. У цьому контексті #соцмережі є дуже корисним винаходом.
— Артем Бебик (@artem_bebik) November 9, 2013

Перед тим, як щось спожити, я в себе питаю: це потрібно моєму тілові чи капіталістам? Бо частіше бажання не природне, а нав'язане рекламою.
— Артем Бебик (@artem_bebik) November 12, 2013

---

Поетичний вечір Артема Бебика в Луцьку

2013-11-14 21:48:00 (читать в оригинале)

Отже, я виступив у Луцьку, а ви - ні (не ображайтеся, ніхто не ідеальний). Це відбулося 9 листопада в арт-кафе Друзі Forever.


Запросив мене провести поетичний вечір Георгій Гонта, талановитий гравець руками на бандурі (це не просто бла-бла-бла - він мені грав наживо), хіка та взагалі різностороння особистість. Він же мене зустрів і водив містом. А потім посадив на потяг, що теж логічно.

Замку. Там мені вдалося постріляти з лука, про що я давно мріяв (оце я розумію - гідний атракціон). А на завершення прогулянки територією Замку я майже явно відчув себе перенесеним у лицарську добу Литовсько-Руської держави. Про це - вірш. Гадаю, він охарактеризує цей дивовижний стан найкраще:

Піднімаюся до Свидригайлової вежі
Під співи солов'їв.
Потрапив до Середньовіччя.

09.11.2013

Замок Любарта ліворуч.

Гуляли ми гуляли - і врешті-решт настав час поезії.

Людей зібралося небагато (що загалом не дивно для заходів такого формату). Утім, як відомо, головне не кількість, а якість. Я виступаю передусім заради прямого спілкування з публікою - і в цьому плані лучани мене дуже порадували. Люди швидко втягувалися в діалог, не боялися питати, коментувати, дискутувати, навіть один раз указали на помилку (за що я вдячний).

Дехто залишився ще після виступу взяти в мене автограф і висловити захоплення проведеним літвечором. Несамохіть продовжилася бесіда на ті теми, що я піднімав у проміжках між віршами. Чесно кажучи, дуже багато балакав, аби передати той культурний бекґраунд, в умовах якого творилися поезії - і, отже, надати краще розуміння (з цього приводу слушно написано в Луркморі про постмодерністську літературу: "Людям без филологического образования вообще бывает невозможно понять некоторых шибко увлёкшихся авторов" - хоча в мене алюзії виходять далеко за межі філології). Говорили про одвічні філософські питання буття, про страждання, про прошарки реальності та існування, про східні духовні вчення, про невимовну дивовижність людської душі.

Слухачі виявилися співрозмовниками, що для мене дуже показово на поетичних читаннях - так я бачу, що моя творчість дійсно цікава людям, дійсно зачепила вібрації їхніх душ. Це говорить набагато більше, ніж банальні оплески, які часто робляться чисто заради дотримання формальностей.

Ну, а для тих, кому не пощастило побувати на моєму поетичному вечорі в Луцьку - викладаю вірші, вперше там оприлюднені (паблік вконтакті не рахую):


Усі вірші - плагіат
Бо слова вигадані
Не нами.

19.10.2013


Входить і виходить
Входить і виходить
Пульсація Всесвіту
У фрікціях дзен.

30.10.2013


Музика проливається крізь вени.
Блаженство, оргазм,
Вічна ерекція.

30.09.2013



Мої інтереси
Це якорі,
За які чіпляється життя.

10.09.2013



Думки гудять у голові
Зашкварюють мозок
Як зникли - то спокій.

29.10.2013


Страшно зустрітися з собою.
Ще страшніше -
Дізнатися, що все навколо - Ти.

01.10.2013



Той, хто мислить
Це я чи не я?
Той, хто бачить
Це я чи не я?
Той, хто судить
Я.

12.10.2013



Не зважаючи
На розуміння Я,
Знання себе навалюється
З болем.

19.10.2013


І я - не я
І ти - не ти
А все одно живемо
Ми

04.11.2013


Прокинувся - Великий Вибух
Заснув - і стиснувся
У сингулярність

29.10.2013


Цивілізація - це звір.
Що з'їв - перетравив.
Як отруївся - криза.

06.11.2013


Я смертний.
Але якщо смерть - це чорна діра,
То з її сингулярності
Великим вибухом
Вибухне Всесвіт.

22.10.2013


Нахуя я живу?
Нахуя я роблю?
Нахуя?
Нахуя?
Нахуя?!

26.10.2013


Моя душа
Мандрує
Від інфополя
До інфополя.

04.10.2013




Чому люди такі суєтливі?
Я боюся їх.
Доводиться глушитися в підіграванні.
Я клоун. Я мім.

30.09.2013



Усюди сміх навколо.
Чому мене дратує?
Я заспокоївся та зрозумів,
Що
Cміх - це плач.

03.10.2013



Б'юся об стіну
Як бот з контр-страйку
Стіну існування.

21.10.2013


Брахман пізнає себе через форми
А Я
Пізнаю себе через вірші

03.11.2013


Стани свідомості
Упираються
В стани реальності.

13.10.2013



У переливах ліхтарів
Блищить земля
Блищить асфальт
Пилинки радості
І світла

23.10.2013


Помирає природа
А з нею помираю і я.
Душа живе.

31.10.2013


Як листя опадає
З пожовклих дерев
З мене опадає світ.

14.10.2013


Краплі на кінчиках гілок.
Дерева оплакують
Осінню смерть.

29.10.2013


Вечірній промінь
Розфарбував панельний дім.
В рожевий. Але не як ТП.

24.09.2013



Повіяло квітками.
Мить.
І вже нема арома-раю.

10.10.2013



Дощик
Оросить асфальт
І змиє бруд затуфлених підошв.

23.10.2013


Цік-цік, цік
Напередодні зими
Пташки за вікном
Наче Бог.

13.10.2013



Такий холод у вересні.
А пташка співає
Серце радіє.

12.09.2013



Якщо пташка зранку
За вікном не заспівала
То й день пройде
Мов чорна хмара.

19.10.2013


Суцільні сизо-фіолетові хмари
Відрізали небо від очей.
Блакить проглядає мов Рай.

24.09.2013



Крізь затемнені вікна в маршрутці
Західні хмари стали багряними
Наче пломінь війни.

25.09.2013



Моє місто
Архітектурний цвинтар історії
Живіший за людей

27.10.2013


Місто й дерева в тумані
Птахи голосять
Фродо, де ти заховався?

28.10.2013


Світло ліхтарів
В тумані
Як фільм про інопланетян

28.10.2013


Холод розповзається по тілу.
Скарабеї пожирають твою плоть.
Віддайся холоду, розслабся.
Він зітре тебе вщент.

26.09.2013



Я кручуся на стільці
А моя вода з медом-лимоном
Крутиться навпаки.
Фізичний факт.

16.10.2013


Вийшов з душу
І дощ пройшов.
Чому плакало небо,
Коли плакав я?

15.10.2013


Гудить у голові
Як нульова кардіограма
Звук Нада.

27.10.2013


Хтось скаже хіпстор.
Хтось скаже підор.
Хтось скаже хворий на голову.
А я скажу:
Що в людини болить,
Про те вона і говорить.
Азаза

11.09.2013



В дитинстві кожен вірить у магію.
Дорослі руйнують її нормальністю.
Дехто проносить її крізь бар'єри системи.
А ви вже знайшли собі віддушину?

10.09.2013



Цікавість
Веде
Нитку життя
Крізь сансару.
Три мойри переріжуть нитку.
Але цікавість не зникне ніколи.

28.09.2013



Блядь,
У який же прекрасний час я живу.
Інтернет - бездонна скарбниця дивацтв.

27.10.2013


Покоління Вікіпедії,
Привіт.
Уже повірили в усі статті,
Написані такими ж як і ви?

20.10.2013


Великий цвинтар вебсайтів
Залишиться після нас.
Тони мертвої інформації.

30.10.2013


Хто любить їздити в маршрутках,
Хто любить втикати у вікно,
Той молодець.

10.09.2013



Геніальний математик
Зробив відкриття у вишці.
Але не зміг провести розрахунки з податками.

16.09.2013



Люди носять речі
А я бачу як речі живуть на ринку
Та мігрують на їхні тіла

27.10.2013


Життя - це творчість.
Ти - творець.
А як не осягнеш це,
То пиздець.

25.05.2013


Пару слів про сам заклад Друзі Forever, який додав мистецьких барв до атмосфери літвечору. Власник Богдан Іщук і персонал зустріли привітно і - що важливіше - так само й прощалися. Інтер'єр мене вразив своєю креативністю та оригінальністю: одразу видно, що люди вкладали душу - це простежувалося в тому, як любовно були викладені продукти (як зазначив мій супутник Георгій - хоч бери та фоткай на Інстаграм), у синкретизмі різних арт-декорацій (я особливо вподобав картинку з дзеркалом під назвою "Ти" - вельми концептуальний витвір), навіть у колекції книжок, що я виявив на другому поверсі.

Друзі Forever я, відверто кажучи, порівняв би з таким собі витвором мистецтва в сфері ресторанного бізнесу. Маю надію, що подібний творчий підхід до облаштування тільки множитиметься на теренах України. І Друзі Forever послужить гарним прикладом.

Традиційно в день літвечорів - фото в дзеркалі параші.

Оскільки прямого рейсу з Миколаєва до Луцька не існує, то довелося їхати з пересадками - туди через Одесу, а назад через Київ. Насправді був радий цій нагоді побути вільним туристом не тільки в Луцьку. Багато розповсюджуватися про враження не збираюся - лише короткий фото й поетичний звіт.

Одеса

Місяць і ліхтар десь коло одеського вокзалу.

Приїхав до Одеси
А пташки
Не перестали гратися в деревах.

08.11.2013


Стільки ворон
Все небо затулили карканням
У парку над Одесою.

08.11.2013


Парк. Сутеніє
Ввімкнулись ліхтарі
Пташки заглухли.
А люди все ті самі.

08.11.2013


Каркання над Одесою
Наче пульс життя
Веде від урбан-суєти.

08.11.2013


Сфера каркання над містом
Оточила хаотичною
Та вічною
Мережею Життя.

08.11.2013

Київ

За пару годин перебування в Києві наодинці вже побачив більше, ніж за безліч попередніх разів у компанії людей. #Київ #туризм
— Артем Бебик (@artem_bebik) November 10, 2013

Прямо як у пісні Океану Ельзи - небо над Дніпром.

На дереві білки стриб-стриб
Хруст-хрусть кору
І пізньоосінній вітер їм не страшний.

10.11.2013


Сонце гріє добром
Що вдома
Що на Володимирській гірці

10.11.2013


Картини
Двері в інший світ
Який знаходиться в мені.

10.11.2013

Це фото вже вдома зробив. Нарешті придбав вишиванку - дякую тітоньці з Андріївського узвозу за позитив і знижку.

П.С. Фото з вечору будуть пізніше. Можливо.


Не забувайте, що секція коментарів - вона вся для вас.