| Сегодня 23 марта, понедельник |
      |
  
|
  
Какой рейтинг вас больше интересует?
|
Главная /
Каталог блоговCтраница блогера Блоґ Артема Бебика/Записи в блоге |
 |
Блоґ Артема Бебика
Голосов: 1 Адрес блога: http://artem-bebik.blogspot.com/ Добавлен: 2012-11-22 21:24:28 |
До проблеми перекладу власних назв у творі Дж.Р.Р. Толкіна «Володар Перстенів»
2012-11-16 00:15:00 (читать в оригинале)Раз уже пішла блоґоспека, то я вирішив викласти наукову статтю, яку ще в 2010 написав для вісника університету. Можливо, це єдине моє гідне творіння, бо наразі з усіх створених текстів дана толкіністична стаття єдина, що має статус опублікованої на папері. Тож нехай погуляє по інтернету, може комусь для наукових робіт (дипломних, курсових, рефератів, кандидатських, докторських тощо) знадобиться (бо матеріалу з теми дійсно мало - кажу з власного студентського ґуґлодосвіду). Стаття писалася, як попередник дипломної роботи, тому може здаватися дещо незакінченою. Утім, я люблю відкриті кінцівки.
Отже, Толкін, перекладознавство, хардкор.
http://www.kulichki.com/tolkien/arhiv/ugolok/dip_ank.shtml
4. Лебедева Е.А. Ономастикон произведения Дж.Р.Р. Толкина «Властелин колец»: структурный, семантический и функциональный аспекты. http://www.kulichki.com/tolkien/arhiv/manuscr/leb_aref.shtml
5. Тихомирова О.В. Концептуальні проблеми перекладу творів Дж.Р.Р. Толкіна //Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія: Філологія. – К.: КНЛУ, 2001. – T.4, №1. – С. 232-238
Джерело:
Шлях до науки. VIA AD SCIENTIAE: Збірник наукових праць студентів (за матеріалами Всеукраїнської наукової студентської конференції «Наука. Студентство. Сучасність»). – Випуск 2. / За заг. ред. В.В. Баркасі, О.Є. Олексюк. – Миколаїв: МДУ, 2010. – С. 88-91
Тэги: власн, володар, назви, наукова, ономастика, перекладознавство, персн, публ, стаття, толк
Постоянная ссылка
Антижарти: мистецтво постгумору
2012-11-10 16:53:00 (читать в оригинале)Останнім часом гумор втрачає для мене гострий смак. Навіть сарказм, навіть найпекельніша чорнуха вже не викликають особливого захоплення.
Без перебільшення я дуже зрадів, коли наштовхнувся на ідею постгумора - такого собі гумора без/проти гумору, де смішна частина замінена на передбачувану та нормальну для реального життя. Парадоксально, але саме ці антисміхуйочки - найкумедніше, з чим я стикався останнім часом. Якщо бути до кінця відвертим, постгумор викликає в мене божевільний регіт (що, либонь, дивно, бо це ж АНТИжарти).
 |
| Еге ж, саме такий регіт. |
Тож я підхопив ідею та вирішив розвинути концепцію. Я недавно вже постив пару антижартів
***
У далекі-далекі часи у Львові в трамвай забігає дід у вишиванці з автоматом і питає:
- Котра година?
Негр, який сидів поруч, встає та чистою українською каже:
- Пiв на другу!
Дід йому:
- Дякую!
***
Побили єврея в автобусі. Крім потерпілого, взяли ще двох, що били: військового та п'яницю якогось. Запитують у відділку, як усе відбулося. Єврей:
- Стою. Нікого не чіпаю. Раптом військовий кидається на мене, починає бити, а слідом і п'яниця.
Запитують військового:
- За що?
- Стою. Нікого не чіпаю. Раптом єврей наступає на ногу і не сходить з неї. Я про себе: "Даю йому хвилину. Не злізе - поб'ю!" Звірився по годиннику. Хвилина минула. Він не сходить. Я почав його бити.
Запитують п'яницю:
- Ну, цей зрозуміло, за що бив. Ти ж, паразите, чого поліз?
П'яниця:
- Не пам'ятаю, я п'яний був.
***
Дружина:
- Я не зрозуміла, чому шкарпетки по всій квартирі розкидані?!
Чоловік:
- Я неакуратний, вибач.
***
- Послала свого за картоплею, а його збила машина.
- Жах! І що ти тепер будеш робити?
- Хоронити.
***
Два гуцули на протилежних полонинах. Один кричить другому:
- Іване, ти чув, шо москалі в космос полетіли?
- Шо, всі?
- Та нє, тільки один.
- Ясно.
***
Іде заняття в школі. Учитель:
- Хто вважає себе дурнем, підведіться.
Через кілька хвилин підводиться Вовочка:
- Вибачте, можна вийти?
***
- Ти знаєш чому дівчат з маленькими цицьками називають чарівницями?
- Ні...
- От і я не чув, щоб їх так називали.
***
- Скільки молдаван потрібно, щоб закрутити лампочку?
- Один.
***
Їде гуцул на автівці, на повній швидкості. Дивиться - даішник стоїть. Не гальмує, думає, а не гріх, як зіб'ю, бо то москаль-москалем. Збив. Завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої, каже:
- Поховайте, вуйку, бо воно вистрибнуло саме на дорогу, я їй-богу, не винний.
- Та чо' ж нє, поховаю, синку.
Так і домовились. Їде далі гуцул. Ще одного такого збив, приїжджає з тілом на цвинтар, дивиться, гробар за столиком сидить, вже фляжку допиває. Гуцул кладе трупа на землю, каже:
- Слава Йсу.
Дід обертається:
- Слава навіки!
- А шо, діду, закопали того?
- Та закопав..
- Та як закопали, як во він лежит.
- Йой, синку, забув видно. Старий вже я. Зара' закопаю.
Гуцул подякував і пішов.
У ДАІ б'ють тривогу:
- Шо ета такоє! Дє наши люді? Паєхать, правєріть!
І послали одного. Приїжджає, дивиться, всюди тихо, темно - тільки на цвинтарі лямпа хитається, і чути, як гробар лопатою цьвохкає.
Приходить на цвинтар, дивиться, а старий лопатою землю прихлопує на свіжій могилі.
Підходить до гробаря та каже:
- Ізвінітє, а шо ета ви так позна тут дєлаєтє?
Старий гуцул обертається:
- Працюю.
***
Ішов ведмідь по лісу. Бачить - машина горить. Злякався та втік.
***
Сидить чоловік вдома. Дзвінок у двеpі. Відчиняє – на поpозі жид стоїть:
- Пґ'обачте, це не ви витягли вчоґ'а з ями євґ'ейского хлопчика?
- Hy, я.
- Дякую.
***
Вовочка говорить мамі:
- Мам, сьогодні директор запитував чи одна я дитина в сім'ї?
- І що ти сказав?
- Що я один.
- А він?
- Дякую за інформацію.
***
Сидить хлопчик на травичці, грає в машинку. Як раптом у машинки колеса відвалилися. Хлопчик сидить плаче. Повз проходив наркоман, почув плач хлопчика, підійшов і запитав:
- Ти чого плачеш?
- Я колеса втратив!
- Ну, ходімо зі мною, я тобі свої дам.
- Ні, мені мама сказала на травичці сидіти!
- Вибач за турбування.
***
- Тітка Галя вже йде. Що треба сказати, синку?
- Не знаю.
- А що я завжди кажу?
- До побачення.
***
Попереджаючи коментаторів, що критикуватимуть вищенаведені антижарти за несмішність - вони аж ніяк не мають бути смішними.
Якщо ж комусь постгумор до смаку - пишіть у коментах, буде ще.
Антижарти: мистецтво постгумору
2012-11-10 16:53:00 (читать в оригинале)Останнім часом гумор втрачає для мене гострий смак. Навіть сарказм, навіть найпекельніша чорнуха вже не викликають особливого захоплення.
Без перебільшення я дуже зрадів, коли наштовхнувся на ідею постгумора - такого собі гумора без/проти гумору, де смішна частина замінена на передбачувану та нормальну для реального життя. Парадоксально, але саме ці антисміхуйочки - найкумедніше, з чим я стикався останнім часом. Якщо бути до кінця відвертим, постгумор викликає в мене божевільний регіт (що, либонь, дивно, бо це ж АНТИжарти).
|
| Еге ж, саме такий регіт. |
Тож я підхопив ідею та вирішив розвинути концепцію. Я недавно вже постив пару антижартів
***
У далекі-далекі часи у Львові в трамвай забігає дід у вишиванці з автоматом і питає:
- Котра година?
Негр, який сидів поруч, встає та чистою українською каже:
- Пiв на другу!
Дід йому:
- Дякую!
***
Побили єврея в автобусі. Крім потерпілого, взяли ще двох, що били: військового та п'яницю якогось. Запитують у відділку, як усе відбулося. Єврей:
- Стою. Нікого не чіпаю. Раптом військовий кидається на мене, починає бити, а слідом і п'яниця.
Запитують військового:
- За що?
- Стою. Нікого не чіпаю. Раптом єврей наступає на ногу і не сходить з неї. Я про себе: "Даю йому хвилину. Не злізе - поб'ю!" Звірився по годиннику. Хвилина минула. Він не сходить. Я почав його бити.
Запитують п'яницю:
- Ну, цей зрозуміло, за що бив. Ти ж, паразите, чого поліз?
П'яниця:
- Не пам'ятаю, я п'яний був.
***
Дружина:
- Я не зрозуміла, чому шкарпетки по всій квартирі розкидані?!
Чоловік:
- Я неакуратний, вибач.
***
- Послала свого за картоплею, а його збила машина.
- Жах! І що ти тепер будеш робити?
- Хоронити.
***
Два гуцули на протилежних полонинах. Один кричить другому:
- Іване, ти чув, шо москалі в космос полетіли?
- Шо, всі?
- Та нє, тільки один.
- Ясно.
***
Іде заняття в школі. Учитель:
- Хто вважає себе дурнем, підведіться.
Через кілька хвилин підводиться Вовочка:
- Вибачте, можна вийти?
***
- Ти знаєш чому дівчат з маленькими цицьками називають чарівницями?
- Ні...
- От і я не чув, щоб їх так називали.
***
- Скільки молдаван потрібно, щоб закрутити лампочку?
- Один.
***
Їде гуцул на автівці, на повній швидкості. Дивиться - даішник стоїть. Не гальмує, думає, а не гріх, як зіб'ю, бо то москаль-москалем. Збив. Завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої, каже:
- Поховайте, вуйку, бо воно вистрибнуло саме на дорогу, я їй-богу, не винний.
- Та чо' ж нє, поховаю, синку.
Так і домовились. Їде далі гуцул. Ще одного такого збив, приїжджає з тілом на цвинтар, дивиться, гробар за столиком сидить, вже фляжку допиває. Гуцул кладе трупа на землю, каже:
- Слава Йсу.
Дід обертається:
- Слава навіки!
- А шо, діду, закопали того?
- Та закопав..
- Та як закопали, як во він лежит.
- Йой, синку, забув видно. Старий вже я. Зара' закопаю.
Гуцул подякував і пішов.
У ДАІ б'ють тривогу:
- Шо ета такоє! Дє наши люді? Паєхать, правєріть!
І послали одного. Приїжджає, дивиться, всюди тихо, темно - тільки на цвинтарі лямпа хитається, і чути, як гробар лопатою цьвохкає.
Приходить на цвинтар, дивиться, а старий лопатою землю прихлопує на свіжій могилі.
Підходить до гробаря та каже:
- Ізвінітє, а шо ета ви так позна тут дєлаєтє?
Старий гуцул обертається:
- Працюю.
***
Ішов ведмідь по лісу. Бачить - машина горить. Злякався та втік.
***
Сидить чоловік вдома. Дзвінок у двеpі. Відчиняє – на поpозі жид стоїть:
- Пґ'обачте, це не ви витягли вчоґ'а з ями євґ'ейского хлопчика?
- Hy, я.
- Дякую.
***
Вовочка говорить мамі:
- Мам, сьогодні директор запитував чи одна я дитина в сім'ї?
- І що ти сказав?
- Що я один.
- А він?
- Дякую за інформацію.
***
Сидить хлопчик на травичці, грає в машинку. Як раптом у машинки колеса відвалилися. Хлопчик сидить плаче. Повз проходив наркоман, почув плач хлопчика, підійшов і запитав:
- Ти чого плачеш?
- Я колеса втратив!
- Ну, ходімо зі мною, я тобі свої дам.
- Ні, мені мама сказала на травичці сидіти!
- Вибач за турбування.
***
- Тітка Галя вже йде. Що треба сказати, синку?
- Не знаю.
- А що я завжди кажу?
- До побачення.
***
Попереджаючи коментаторів, що критикуватимуть вищенаведені антижарти за несмішність - вони аж ніяк не мають бути смішними.
Якщо ж комусь постгумор до смаку - пишіть у коментах, буде ще.
Тестове привітання
2012-11-09 23:13:00 (читать в оригинале)Перший пост.
Треба ж відтестити систему якось.
І вступне слово, звісно ж.
***
Тематика буде різна - від банальних сміхуйочків (передусім власного виготовлення) до проблем екзистенціальної філософії, від графоманських висерів обколотого анашею мозку до хлипких потуг пізнати сутність порожнечі; псевдофілософські есе, нігілістична проза, постмодерністська поезія, невдалі переклади, несмішний постгумор - все, як у людей. У будь-якому разі моє ілюзорне "я" наразі так планує - а воно завжди вміло на словах бути Левком Дебелим.
Пора вже вилазити з контактівських підписок і твітера та срати ширше. Гадки не маю, скільки в мережі україномовних блоґів, але мій буде одним з них.
***
Тестове привітання
2012-11-09 23:13:00 (читать в оригинале)Перший пост.
Треба ж відтестити систему якось.
І вступне слово, звісно ж.
***
Тематика буде різна - від банальних сміхуйочків (передусім власного виготовлення) до проблем екзистенціальної філософії, від графоманських висерів обколотого анашею мозку до хлипких потуг пізнати сутність порожнечі; псевдофілософські есе, нігілістична проза, постмодерністська поезія, невдалі переклади, несмішний постгумор - все, як у людей. У будь-якому разі моє ілюзорне "я" наразі так планує - а воно завжди вміло на словах бути Левком Дебелим.
Пора вже вилазити з контактівських підписок і твітера та срати ширше. Гадки не маю, скільки в мережі україномовних блоґів, але мій буде одним з них.
***
