| Сегодня 23 марта, понедельник |
      |
  
|
  
Какой рейтинг вас больше интересует?
|
Главная /
Каталог блоговCтраница блогера Блоґ Артема Бебика/Записи в блоге |
 |
Блоґ Артема Бебика
Голосов: 1 Адрес блога: http://artem-bebik.blogspot.com/ Добавлен: 2012-11-22 21:24:28 |
Афоризми про письменників і письменництво
2013-04-10 23:44:00 (читать в оригинале)Не секрет, що я давно веду паблік з афоризмами відомих людей, намагаючись добирати до нього найкращі, на мою думку, вислови. Через мене пройшло дуже багато цитат, тому, гадаю, не буде зайвим час від часу ділитися цінним матеріалом у цій галузі - на блозі в тому числі.
Збірка афоризмів, яку подаю нижче, стосується однієї з найближчих мені тем - ці вислови про письменництво.
***
"І читач творець, не тільки я, не тільки ми — письменники." Микола Хвильовий
***
"Абсолютно неможливо написати твір, який задовольнив би всіх читачів." Міґель де Сервантес Сааведра
***
"Той, хто не сподівається мати мільйон читачів, не повинен писати жодного рядка." Йоган Вольфґанґ Ґете
***
"Як би ви до цього не прийшли, незалежно від ваших переконань, література кидає вас у бій. Писати — отже, саме таким чином прагнути свободи. Відколи ви вирішили це робити, вимушено чи за власним бажанням, — ви ангажовані. Ангажований на що? — здивуєтеся ви. Відповідь проста: захищати свободу." Жан-Поль Сартр
***
"Якщо лікар скаже, що мені лишилося жити п'ять хвилин, я не рватиму на собі волосся. Я просто почну друкувати на машинці трохи швидше." Айзек Азімов
***
"Нема ніякого символізму. Море — це море. Старий — це старий. Хлопчик — це хлопчик. а риба — це риба. Акули всі рівні, немає акули гірше чи краще. Увесь символізм, про який розмірковують люди, — це лайно собаче. Те, що відбувається по той бік — це те, що ти бачиш, коли володієш певними знаннями." Ернест Гемінґвей
***
"Слово, що йде від серця, проникає в серце." Нізамі Гянджеві
***
"Якби я був цар, я б видав закон, що письменник, котрий використає слово, значення якого він не може пояснити, позбавляється права писати та отримує 100 ударів різок." Лев Миколайович Толстой
***
"У кожнім слові безодня простору." Микола Васильович Гоголь
***
"Я став літератором тому, що автор рідко зустрічається зі своїми клієнтами і не мусить пристойно одягатися." Бернард Шоу
***
"Письменник талановитий, якщо він уміє подати нове звичним, а звичне — новим." Семюел Джонсон
***
"Література — найшляхетніша з професій." Едґар Алан По
***
"Письменники вчаться лише тоді, коли вони одночасно вчать. Вони найкраще оволодівають знаннями, коли одночасно повідомляють їх іншим." Бертольд Брехт
***
"Найвеличніше вміння письменника — це вміння викреслювати." Федір Михайлович Достоєвський
***
"Головне, що має вміти письменник, — обертати ті почуття, котрі він переживає, на ті, котрі він хоче викликати." Альбер Камю
***
"Письменник, звісно, повинен заробляти, аби мати можливість існувати та писати, проте він у жодному разі не повинен існувати та писати для того, щоб заробляти." Карл Маркс
***
"Письменник — це людина, якій писати важче, ніж іншим." Томас Манн
***
"Письменник існує лише тоді, коли тверді його переконання." Оноре де Бальзак
***
"Кожен справжній письменник не повинен думати про критику, так само як солдат про шпиталь." Стендаль
***
"Кожен може написати тритомний роман. Усе, що для цього потрібно, — геть не знати ні життя, ні літератури." Оскар Вайлд
***
Може ви теж знаєте ще якісь цікаві афоризми на тему красного письменства? Не соромтесь, діліться в коментарях. Якщо щось вподобаю, то обов'язково додам до посту.
"Україна починається в Японії" - оповідання Артема Бебика
2013-04-01 22:29:00 (читать в оригинале)Ще на початку минулого року одне з моїх оповідань відібрали для друку в збірці Anthology of Modern Literature 2012. На жаль/на щастя, видання спочатку постійно переносилося, а згодом ініціатива зовсім заглухла.
Отже, гадаю, не буде зайвим викласти те старе оповідання. Я його не переписував, тільки трохи відредагував, тож твір лишився фактично незайманим з часу написання.
***
Україна починається в Японії
Артем Бебик
«Любов до батьківщини – це приємні спогади, пов’язані з нею.»
Артем Бебик
«Лолщо?!»
Після перегляду чергового тайтлу аніме Олена Прилипало розчинялася в тенетах світової інформаційної мережі, знаної як Інтернет. Посилання за посиланням, закладок дедалі більшає, голова незримо пухне від міцного струму інформації – і врешті дошукалася:
Ви ніколи не мріяли побути іншої національності? Може ви хотіли відчути себе аристократичним англійцем, пристрасним італійцем, темпераментним іспанцем або таємничим японцем?
Тільки тепер – ЦЕ МОЖЛИВО!!! – за допомогою речовини N.
Негайно замовляйте – кількість обмежена!
Далі йшли контактні дані.
Прочитавши незграбно складену рекламу, якої тьма тьмуща по всій мережі, дівчина спочатку прореагувала скептично та навіть іронічно. Давня віабу Олена, звісно, неабияк жадала би стати японкою, але як дівчина розумна, вона усвідомлювала всю фантастичність тієї загадкової речовини.
Хоча Японія всередині неї дещо сколихнулася, ніби від звичного для того архіпелагу землетрусу. Потаємна зернинка надії отримала нарешті крихту бажаних добрив…
Олена озирнулася – старенька однокімнатна хрущовка, яка прямо-таки благала про бодай косметичний ремонт. Вікна запнуті коричневими шторами, що ледве пропускали світло. Посеред кімнати ліниво розвалилося двомісне ліжко, яке ніколи не заправлялося, осторонь тулився старий письмовий стіл – на ньому чорний ноутбук і творчий безлад. Бляклі шпалери деінде провиднялися крізь просвіти між паперами формату А4, наліпленими на стіни. На аркушах містилися зображення – то була творча віддушина дівчини: вона малювала манґу. І робила це досить непогано.
Скільки ж суму Олена переживала від того, що це було абсолютно безперспективним заняттям. От переїхати б до Японії – інша справа, а ще краще: японкою там народитися… Однак дівчина була українкою – прожила все життя в Україні з повною відсутністю змог. І попри це Оленка не припиняла займатися «чудернацькими малюнками».
Захоплення країною висхідного сонця розгорілося в дівчині ще змалку, коли та без тями підсіла на дитячі анімешні серіали, що рясно крутили по українських телеканалах. Дивні великоокі персонажі створювали для дівчинки цілий світ, у котрий маленька Олена тікала від нестерпучої дійсності: батька-алкоголіка, психічно неадекватної матері… Поєднавши любов до аніме зі здібностями художниці, дівча натхненно розпочало любительську кар’єру манґоїстки. Отак безперервною ниткою захоплення пройшло через усе подальше життя, аж донині. Шкода, що даремно…
Олена вийшла на балкон покурити. Пагубна звичка не відпускала ще зі студентських часів, але дівчина й не докладала особливих зусиль, щоб її позбутися. Олена свавільно затягувалася п’янким димом: підступний нікотин розповзався по вразливому жіночому тілу та, дедалі поглиблюючи тютюнову залежність, отруював молодий організм.
На вулиці стояла ніч. Дим чудернацьким чином переплітався, плаваючи в очищеному морозом зимовому повітрі.
У голову знову вдиралися нав’язливі думки про Японію та речовину N. Олена прекрасно усвідомлювала, що на 99,99% імовірності то було чистої води ошуканство. Прагматизм у дівчині перевищував допустиму норму: не зважаючи на порожність життя, яка з кожним днем дедалі дужче тиснула на дверцята її мікрокосму, гіркий досвід важкого дитинства змушував задушувати в собі всі «нереальні» мрії, відкидати різноманітні сенси буття, які підступали зусібіч, хапливо посмикуючи душу. Не вдалося витравити одне тільки гостре прагнення, що ще з дитинства ціпко вкоренилося в дівчині – вона бажала стати професійною манґоїсткою. Мрія спала собі до пори до часу – і маленьке рекламне повідомлення в інтернеті акумулювало ланцюгову реакцію пробудження. Олена з усіх сил намагалася відігнати напосідливі думки, проте полум’я надії мимохіть розгоралося в серці, лоскочучи легкозаймисту жіночу душу. Перехоплювало подих, дівчина відчувала, як незрима пожежа прожогом розповзалася в грудях, аж поки вогонь не почав лизати голодними язиками весь периметр малого світу Олени, загрубілого від жорстокості світу великого. Тіло беззвучно кричало зсередини, наче там палали тисячі зірок, які рвалися назовні, тиск був напрочуд сильним, що, здавалося, от-от із вух піде дим. Од союзу гіркої зневіри та тепло-солодкого сподівання народжувалося рішення, воно неслося з висот духовних переживань, немовби вода з гір навесні.
Ну добре, дурисвітство, гадала дівчина; гаразд, нічого з того, певно, не вийде. Однак спробувати ж можна? Гірше точно не стане.
***
Замовляти речовину N виявилося легко, усе онлайн: впишіть ПІБ, укажіть адресу, поставте позначку, що прочитали інструкції до вживання, що ознайомлені з протипоказаннями та побічними ефектами. Олена переглянула інструкції: «Зілля – змінює національність і вживлює знання мови, менталітету, традицій (дія препарату є негайною). Пам'ять же колишньої національності поволі стирається. Згодом після прийняття речовини людина пам'ятатиме життя тільки тієї нації, на яку відбулося перетворення.» Далі також зазначалося, що ефект є безповоротним.
Сама не вірячи невластивій їй легковірності, Олена замовила .
Невдовзі прийшов емейл:
«Пані Прилипало, замовлення на речовину N прийняте. Номер замовлення 22344536. Незабаром прийде товар. Будь ласка, очікуйте.»
***
Речовина Nнадійшла через тиждень. Не дуже хутко, проте й не настільки затягнули, щоб роздмухувати скандал.
То був порошок жовтуватого кольору. В інструкції описувалося декілька способів його вживу, Олена вибрала найоптимальніший для себе: висипати в чай і випити. Смачно, тепло та звично.
Вирішено – зроблено. Навіть присмаку не відчулося: і не прогримів грім, не заяскравіла блискавка, не розверзлася земля, із пекла не виліз Сатана. Абсолютно ніяких змін.
«Та й не особливо сподівалася,» – з відтінком затамованої образи подумала Олена та лягла спати.
***
Дзвінок будильника. Відкрити одне око. Потім інше. Протерти обидва. Ох, як же Оленка ненавиділа вставати спозаранку. Але треба – сьогодні мусила здати проекти (підробляла дизайнером-фрілансером). З натугою змусивши себе підвестися з ліжка, дівчина смачно потягнулася. Опалення в квартирі було слабке, прохолода збадьорювала організм, котрий чимдуж пручався намаганням яві сколихнути його лазурний сонний спокій.
Олена попрямувала до ванної: освіжитися, зробити ранкові процедури, прийняти душ. Кінцівки рухалися на автоматі, руки приготували необхідні знаряддя, дівчина вже була готова починати чистити зуби. І тільки Олена кинула погляд у дзеркало – наступив шок. Щітка випала з руки, покотившись по вмивальнику, дівчина остовпіла, вилупившись скляними очима у власне віддзеркалення – звідти дивилося чуже обличчя.
Наче в казці: за ніч Олена трансформувалася в японця – монголоїда із невеличкою домішкою австралоїдної раси. Поступово усвідомлюючи зміни, дівчина приходила до тями, відчувала, як холодок від несподіванки плавно перетворювався на крещендо теплоти, котра різкими променями пронизувала єство: вдалося, вдалося!
Дещо занімілі від заспаності руки потягнулися до лиця – чи не сниться це все? Перевірила: помацала, укусила губу, ущипнула за підборіддя. Ні, не спить. Олена нахилилася ближче до віддзеркалення. Кожна риса, кожна деталь зовнішності змінилася: зник акуратний і маленький, задерикувато кирпатий ніс – натомість витворилося щось гостреньке й тоненьке, у найкращих традиціях гейш; ніжне темно-русяве волосся стало жорстким і чорним, немов смола; лице поширшало; колишні великі очні вирізи виглядали вужчими, епікантус зробив їх характерними для азійського расового типу.
Попередній огляд показав, що від колишньої Олени лишилися тільки очі – такі ж глибоко зелені, тверезі, проникливі, з іскрою страждання, котра, неспішно тліючи, ховалася за райдужною оболонкою. А ще зостався шрам на щоці. Він був, либонь, дуже давнім – добряче заріс шкірою та зарубцювався. Хтозна, яку загадку він беріг у собі, однак Олена всім казала, що то від операції.
Думки про різноманітність шляхів, що відкривалися тепер перед Оленою, бурхливо виплескувалися зсередини душі, ніби лава з вулкану. З графікою, близької до реальності, поставало перед дівчиною майбутнє життя в Японії: дивний вид галюцинації захопив жіночі мізки, розм’якшені шоком і відкриттям нових стежин. Плани подальших дій розросталися з неймовірною швидкістю, дряпаючи верхівками Гір Мрій рожеве небо можливостей.
Сила дум непохитно збільшила гравітацію, раптово стало тяжко стояти. Олена присіла на краєчок ванни. Вируючі почуття засліплювали свідомість, звичайно ясну. Дівчина зібрала волю в кулак, підвелася та п’яною ходою вийшла з ванної, думаючи:
«Ні, сьогодні здавати матеріал я не піду.»
***
Олена жила в Японії вже майже місяць. Коли з організмом відбулися національні зміни, дівчина фактично зразу ж емігрувала до Країни Висхідного Сонця. Як не дивно, це виявилося доволі просто, сливе ніякої бюрократичної тяганини не знадобилось – вистачило того, що вона виглядала як японка та японською балакала (плюс невеличке прибріхування з її боку). Японська нація, як відомо, про своїх представників дбає.
Спершу Олена почувала себе дещо незручно. Проте невдовзі новоявлена японка дуже швидко адаптувалася до інших культурно-національних умов – певно, речовина Nактивно посприяла. Також недовго лишалася талановита дівчина без роботи – її взяли з руками та ногами до цілком популярної професійної студії манґи та аніме. Мрія ставала реальністю.
Хвиля ентузіазму та снаги насунулася на Олену, захопивши в коловорот бажаного щастя – дівчина нарешті отримувала радість від життя. Улюблена справа затопила порожнечу в душі, не даючи жодного шансу журбі та розпачеві, винищуючи й найменші натяки на чорноту духовну. Зневіра, відчай, екзистенційний сум – тепер не для Олени.
Дні борознили простір, сумирним потоком проливалася мистецька енергія. Перекотиполе здобутків вчепилося в ґрунт – і виростала прекрасна квітка, живлячи Олену дивовижним ароматом звершення. Хоча накот ентузіазму потроху проходив, уступаючи місце благосному штилеві, задоволеність новим життям не зникала. Тільки саму малість почала сумувати за Україною – але то таке, гадала Олена. Головне, що вона здобула мрію – і неважливо, українкою чи японкою.
***
Навкруги – Токіо. Пелюстки квітучої сакури довільно кружляли в повітрі, статурний ряд хмарочосів затуляв пів неба, повз блимали усміхнені монголоїдні обличчя. Утім поза цим перед Оленкою поставали образи живописного українського села, рідної природи, неначе перед собою бачила чисто вибілену хатинку – дім любого дідуся, до якого частенько навідувалася дитиною. Ніби справжня, з’явилася перед очима невеличка ялинка – дідусь посадив її надворі, аби щороку не вирубувати нове деревце на Різдво. А ось і сам він – кремезний чоловік похилого віку, сивий, зі смуглявою шкірою, і, як завжди, усміхнений, із добрими блакитними очима. Легка посмішка торкнула вуста дівчини: пригадалося вдаване дідусеве обурення – тим, що внучка задерикувато смика його за густу бороду, коли він садив її на руки та розповідав про своє нелегке життя – а очі його радісно посміхались.
Олена прямувала додому. Од станції метро йти було недалеко. Японську столицю поступово накривала сутінкова шаль Нікс. Незабаром Олена опинилася вдома: комфортна квартира, ультрасучасний затишок, модний інтер’єр, найпрогресивніша побутова техніка. Олена зайшла до ванної, умилася. Холодна вода дещо заспокоїла емоції, які з недавнього часу гнітили дівчину. Зазирнула в дзеркало – уже геть не чужим сприймалося японське обличчя, котре з колишнього життя принесло тільки шрам. Подумала: добре, що все так сталося, що щаслива випадковість наштовхнула на речовину N. Українське минуле забудеться, а, отже, лишать простори пам’яті всі неприємні моменти: у солодке забуття підуть спогади про нещасливе дитинство, неповноцінну родину, незаслужений біль невинної дівчинки. Підуть згадки, як од титанічного жаху забивалася в куточок, але й у найдальшому з них Оленку знаходили монстри світу цього – не сховатися діткам, аматорам життя, од знівечених доль професіоналів – дорослих.
Зникне спогад і про те страшне, що давно не дає покою. Батько прийшов з роботи п’яний, блукав квартирою, чіплявся до домашніх. Усе цілком буденно. Маячня алкоголіка дуже важко піддавалася розшифруванню, проте головна думка вловлювалася – агресивно-жалісливі стогнання про власну нещасливість. Мати (прекрасна мати, яка ненавиділа цілий світ через те, що дешево продалася – вийшла заміж за коханням, але почуття вбив побут, стосунки конче швидко втратили магічну іскру, а її перспективний обранець скотився до алкоголізму) почала кричати на чоловіка: «Ах ти ж падло! Знову, тварюко, сліпи залив?!». Сварка з обзтиваннями та грубим вираженням невдоволення – звична справа для їхньої родини. Одначе цього вечора трапилося подія, що вибивалася з повсякденного життя. Батько, що до того сумирно ходив (видно, що стримувати себе коштувало йому немалих зусиль), якось напружився, завмер, наче гепард перед стрибком на газель. Мить – і чоловік почав наступати на дружину. Либонь, набридло терпіти знущання, крики, несхвальні відгуки – і навіть привите в дитинстві псевдо-шанобливе ставлення до жінки вже не втримувало його від фізичного насильства. Оленка із подивом дивилася на батька, який хоч і страждав на алкоголізм, одначе завжди лишався вкрай добродушним (особливо до доці) – тут же він перетворився на звіра, його тіло аж дихало люттю.
Мати зреагувала доволі холоднокровно – жодний м’яз лиця не ворухнувся, вона спокійно, не поспішаючи, відступала назад. Чоловік пер, ніби танк, але жінка не розгубилася – вона вже стояла напоготові на кухні: зустріла його качалкою по голові, рішуче, без найменшої тіні невпевненості. Сил не шкодувала – алкаш аж осів коло мийки, де в нього й прицілили. З голови буйним потоком полилася кров. Судячи з усього, пошкодження було чималеньке.
Маленькій Оленці стало шкода батька, тонкосльозе дитя розхвилювалося та підбігло до татка – пожаліти, подути на ранку. Подальші дії ніхто не очікував: п’яний ущент батько схопив ніж, що до того непримітно валявся на мийці, і з божевільним криком «Сука! Ненавиджу!» махнув незамінним кухонним знаряддям на дочку. Чи то погана координація рухів, чи то щаслива доля така – лезо лише чиркнуло Оленку по обличчю. Мабуть, в алкогольному угарі прийняв дочку за дружину. Гостре лезо майже повністю розпороло щоку, кров бігла, ніби навіжена гірська річка. У п’яних очах чоловіка прокинулося розуміння того, що він накоїв. Він почав ридати та навколішки линути до доці.
Дівчинка, похитнувшись, стала в ступорі - намацала язиком велику дірку на лівій щоці. У роті панував солонуватий присмак. Оленка провела рукою по рані, подивилась на долоню – щось червоне. Та це ж кров! Далі – чорнота з зеленим зірочками. Дівчинка знепритомніла.
Потім Олену забрала мати та першим ділом відправила до дідуся. Приходила звістка, що батько каявся, кинув пити. Утім вистачило його ненадовго – через місяць уже знов у гівно.
Так, буде пречудово, якщо Олена викреслить із пам’яті той прикрий інцидент із батьком та й узагалі спогади про сімейні стосунки. Але стоп! – зупинила себе дівчина – не тільки ж лихим представлялося минуле. Із прикрими спогадами кануть у Літу й найсвітліші епізоди життя, які нерозривно пов’язані з дідусем. Олена пам’ятала, мовби то було сьогодні, яке полегшення вона відчувала, вириваючись на канікулах із сіро-індустріальних пазурів міста до обійм живописного села, тієї єдиної віддушини, що дарувала дівчині спокій і радість, до оселі дідуся, куди душа завжди настирливо поверталася в пошуках розради. Боже, як же Оленка любила це місце – сховище від батьків, де вона вільно вибігала ген-ген у пшеничне поле, над яким височіло блакитне небо, і радісно ловила промені милостивого Сонця.
У тих мальовничих просторах мале дівча почувало себе вільною, вбезпеченою від татуся, що п’яними витівками попсував дитячу психіку, й істеричної матері, котра привила доньці безліч комплексів. Лише дідусь давав Оленці нагоду побути звичайною дитиною – безтурботною, допитливою, наївною. Тільки він заступався за внучку, надавав прихисток, захищав од кривдників (до найбільших із яких належали батьки). Дідусь же завжди вірив у внучку, напевно, саме завдяки йому Оленка обрала шлях художника – пам’яталося, як, розгледівши в дитині талант і прагнення, старий нашкріб з мізерної пенсії необхідну суму та купив їй фарбу, пензлі та мольберт…
Олена знову зазирнула в дзеркало: в очах, у яких нібито вже зник той давній світлячок страждання, затамована нереалізованість, знову загорілося маленьке багаття, трохи іншої природи. Несамохіть потекли сльози. Може то організм, увімкнувши досі невідомий механізм, намагався залити новоявлений вогонь? Хтозна. Зсередини з’їдала вибухова порожнеча, дівчина відчувала, наче втрачала щось дуже-дуже важливе.
Олену рвало на частини – той шматочок її, що пронесла з України, ніяк не хотів гинути, пручався до останнього. Душа нестямно гризла сама себе, намагаючись стишити збуджене протиріччя. Дівчина зловила себе на тому, що поступово з голови вивітрюється українська мова – а саме нею вона балакала з любим дідусем. Олена чинила спротив – пожадливо вихоплювала з пам’яті українські слова та фрази, особливо мудрі прислів’я, які так любив дідусь і котрими її часто повчав. Олену охоплювала істерика – нестямна, мов божевільна, вона бігала по квартирі, не в силах утихомирити власні почуття. У пориві відчаю дівчина вже криком намагалася затаврувати рідні слова в думках. Стіни, од яких віяло холодним комфортом, тиснули на дівчину, немов гігантські лещата.
Вибігла надвір. Усюди японці – зовсім не схожі на безпорадних депресивних українців – такі доброзичливі, щасливі, чемні, упевнені в собі, та все одно то чужі люде, їхні чесноти для дівчини видавалися брудом у порівнянні з вадами рідного народу. Японське повітря душило її прокурені легені. Олена затулила обличчя долонями. Розплакалася.
Радість од нової іпостасі якось непомітно випарувалася, здобута мрія різко тьмяніла на тлі етнічного дисбалансу. З оченят лилися сльози, з ніздрів – соплі. Невже вже нічого не вдіяти? «Так,» – гірко відповідала сама собі Олена, згадуючи невеличке застереження в інструкції до вживання речовини N– написане дрібними літерами внизу: «зміни від препарату є безповоротними». Ех, моя люба Україно, тебе вже не повернути в моєму серці… Що? «Україна»? ウクライナ？そう、何を私？
ЕПІЛОГ
Дзвінок будильника. Відкрити одне око. Потім інше. Протерти обидва. Ох, як же Оленка ненавиділа вставати спозаранку. Але треба – сьогодні мусила здати проекти (підробляла дизайнером-фрілансером). З натугою змусивши себе підвестися з ліжка, дівчина смачно потягнулася. І в голові блимнула думка: Японія!
Дівчина стрімголов побігла до дзеркала. Зазирнула – лице на місці. Фууух… Отже, то лише страшний сон.
Проте щось було не так, морочила якась невловима деталь. Стоп! Жах накотився, як порив зимнього вітру, у скронях гучно запульсувала кров. Шрам же зник.
Серпень-грудень 2011 року
Миколаїв
***
Буду дуже вдячний за відгуки стосовно оповідання. Не соромтеся - навіть короткий коментар може виявитися дуже цінним.
Іміджборди: короткий лікнеп
2013-03-17 03:37:00 (читать в оригинале)Перепост моєї опублікованої в інтернет-журналі "СОДА" статті про іміджборди.
***
Можливо, ви чули про місця, де можна поспілкуватися вільно, побути собою – або ж навіть розшукуєте такі? Що ж, ви знайшли правильну статтю. Ні, тут не описуватимуться хіпанські комуни, які давно вимерли, чи анархо-поселення, віддалені від комфорту сучасної цивілізації. Наразі насолодитися необмеженим плюралізмом і повною свободою слова можна, не встаючи з-за домашнього комп’ютеру. Вітайте: іміджборди.
Operation Payback на знак підтримки Wikileaks та вільного інформаційного доступу загалом). Відзначилися західні безосібні й за межами інтернету: відносно недавно проходила ціла кампанія акцій протесту проти Церкви Саентології. Ще варто згадати цікавий факт визнання адміністратора Форчану Кристофера Пула a.k.a. m00t найвпливовішою людиною світу в квітні 2009 за результатами відкритого інтернет-голосування, організованого журналом Time (джерело).
Утім, до України це явище дійшло відносно нещодавно, першу повноцінну іміджборду таповноцінно українську іміджборду було запущено лише 2009 року. Наразі маємо 3 чани.
Учан – перша українська іміджборда (до цього були російськомовний Uachan та недовгоіснуючий W13 – обидва непопулярні та вже давно мертві). Тож вважати днем народження українського безоса можна 17 листопада 2009 року – дату, коли був створений Учан. Спочатку борда була автономією на сайті Українських демотиваторів, згодом була перенесена на власний хостинг. Саме Учан є наймасовішою, найнаповненішою та найвідомішою іміджбордою укрмережі. Спершу чан відзначався сильною заполітизованістю, але зрештою хворобливий інтерес згас, а увага до різних тем стало врівноваженішою, об’єктами дискусій виступили різноманітні речі та явища. На даному етапі розвитку Учан має і внутрішні меми, і пантеон власних зірок, і унікальну говірку, дослідження якої вимагає окремої статті. Але найголовніше в цій іміджборді – дух свободи, який так сильно цінять свідомі люди – від наших предків запорожців до сучасних молодиків-інтелектуалів.
Нічан – відкритий 2010, задумувався як альтернатива Учанові, позбавлена надмірної заполітизованості (політичні теми заборонені всюди, крім, власне, розділу для політики), натомість декламувалася широка прихильність до аніме та отаку-культури, що, далебі, є властивим для АІБ – а на Учані цього якраз бракувало. Нічан не набув особливої популярності та досі є доволі маловідвідуваним, а адміністрація тяжіє до нехарактерної для іміджборд надмірної модерації. З плюсів: борду дійсно можна вважати віртуальною землею обітованою для українського анімешника.
Хатач – розпочатий 2012 року амбіційний проект, котрий мав за мету створення оригінального українського рушія. Його дійсно було розроблено, проте безліч незручностей і багів можуть засмутити, а початковий ентузіазм адміністраторів, який міг би виправити ситуацію, дещо вщух. Як би там не було, Хатач має приємний дизайн, виконаний в українському етнічному стилі, хоча для затятого анонімуса навігація скоріше за все буде незвичною. Також цікавою є своєрідна інтерпретація властивого соцмережам механізму лайкання – система дислайків, що концептуально коріниться в субкультурі безосібного – можна «дати рака» посту, що не сподобався; отримавши певну кількість раків, пост або навіть тред видаляється (в загальному значенні «раком» анонімуси вважають деградацію).
 |
| Скріншот Учану. |
Що за таємниче /b/?
/b/ – це, так би мовити, саме серце іміджборди. Здебільшого коли йдеться мова про АІБ, то мається на увазі саме /b/. Якщо без метафор – це загальний розділ чану, відкритий для будь-яких тем (чи їх відсутності). Саме в /b/ існує загальновідома широка свобода висловлювання – найчастіше немає жодних правил (окрім обмежень чинного законодавства країни – наприклад, заборона дитячого порно). Відсутність чітких меж дала поштовх розвиткові самобутнього стилю в спілкуванні: наприклад, дискусії про сенс життя та філософію постмодернізму цілком можуть комбінуватися з порно картинками та обговоренням ранкової ерекції. У /b/ люди не стримують себе у висловленні емоцій, котрі у представників сучасної сповненої стресів і неврозів цивілізації переважно неприємні, як то агресія та злість – показово, що в англомовній частині мережі /b/ заслужив назву Internet Hate Machine (Машина ненависті інтернету).
Чому саме літера /b/? Це друга літера після /а/, якою позначається розділ «Аніме» – а іміджборди від самого їхнього виникнення були орієнтовані на японську культуру та зокрема аніме. Отже, таким чином, загальний розділ ніби символічно представлявся другим за важливістю після анімешного. Та все ж згодом, з напливом нових юзерів, жодним чином не пов’язаних з отаку та не зацікавлених в аніме, /b/ став набагато значимішим за решту розділів.
Людина, яка є частим відвідувачем /b/, зветься бітард. Фактично більше ніяких спільних ознак у цього прошарку мешканців інтернету немає, хоча безоси інколи намагаються змалювати портрет «типового бітарда», приписуючи деякі риси, що, можливо, частенько зустрічаються на борді, однак, зрозуміло ж, не є властивістю всіх завсідників /b/.
 |
| Візулізація неординарності /b/ |
 |
| Стереотип про Internet Hate Machine ще живий. |
 |
| "Двоїню" - каже безосібний, коли висловлює згоду з іншими аноном. |
Меми
Ідеться, звісно ж, не про конкретно меми як одиниці передачі культури за визначенням Докінза, а про інтернетівські «мемчики», які доречніше було б назвати медіавірусами чи інтернет-феноменами.
Більшість мемів і популярних явищ в інеті походять з АІБ: демотиватори, FUUU-комікси, макроси (смішні картинки з підписом). Не оминула подібна участь і рідні чани, хоча, звісно, ми не можемо похвалитися таким розмахом, як 4chan чи навіть Двач. З відомих мені явищ, які, оформившись на іміджбордах, вийшли в маси, найпомітніше – азірівка. Відштовхуючись від неповторної вимови нинішнього прем’єр-міністра (безоси лагідно називають його Азірів), анонімна спільнота розвинула кумедну говірку, наразі вже навіть з деякими сталими термінами та зворотами. Наприклад, наведену картинку було вперше запощено на Учані, а звідти вона вже поширилася українським сегментом інтернету.
Гумор
Оскільки ніхто не впізнає, можна сміятися з будь-чого. Відтак, на бордах дуже популярні жорсткий сарказм і чорний гумор. Безсумнівно, що це є в інших місцях, однак такої щільної концентрації їдучого висміювання ви не знайдете ніде – гарантую. Тим паче, що чани не позбавлені й унікальних комічних засобів.
За законами циклічності постмодерністської епохи на АІБ виокремився т.зв. постгумор – іронізація над власне звичайним гумором. Явище оформлене у вигляді антижартів – по суті жарти, де смішний виверт замінено на буденну подію. Я вже описував постгумор докладно в цьому аналітичному нарисі, тож тут не розповсюджуватимуся.
 |
| Учанівська іронія над шароварництвом ("фапати на сленгу АІБ - мастурбувати) |
 |
| Еталонний приклад чорного гумору. (На зображенні - гора трупів після бомбардування Дрездену.) |
Тролінг
Я довго думав, куди приткнути інформацію про тролінг, і все ж таки вирішив виділити для цього окремий пункт. Що вважаю справедливим – без тролів і борда не борда, вони тут почуваються як вдома. А взагалі чого таїти – либонь, кожен анонім бодай трохи, але троль – у силу постингу інкоґніто та специфічного почуття гумору. Ще плюс: за тролінг не банять, на відміну від більшості інших веб-ресурсів.
Не дивно, що таке привілля вилилося в т.зв. «товстий тролінг», або просто «товстоту» – невмілі спроби задіти співбесідника, скоріше схожі на звичайні неприховані образи, ніж тролінг.
На українських чанах термін «троль» і похідні під впливом азірівки часто змінюють на «тріль».
 |
| Український тріль |
Аніме
Одвічно невід’ємний атрибут любові до аніме особливо розвинений на Нічані – там же ви знайдете й найбільше картинок, макросів та інших креативів анімешної тематики. Хоча на інших двох українських іміджбордах японську анімацію (особливо хентай) теж шанують і вподобають.
Сексуальність
Анонімність дозволяє людям висловлюватися вільно щодо будь-якої форми сексуальності, не зважаючи на суспільний осуд. Свобода настільки широка, що певний час АІБ навіть мала репутацію збіговиська педофілів – утім, цьому швидко запобігли жорсткою модерацією дитячого порно (на сленгу іміджборд: CP, або ЦП – від child porn). Зрозуміло, що педофіли не зникли з чанів, з ними можна поспілкуватися – з живими та реальними, котрі мучаться своїм потягом, соціальним несприйняттям, котрі самі ж передусім і виступають проти дитячої порнографії – а не ефемерним образом жахливого маніяка-ґвалтівника, жупелом педоістерії, створеним некомпетентними ЗМІ. Попри це під маскою Анонімуса приховуються представники різних форм сексуальності – від уже більш-менш звичних гомосексуалістів, фетишистів, транссексуалів до екзотичних фурріфагів (любителі антропоморфних тварин) чи прихильників ґуро (підвид хентаю, зображення еротичних сцен з розчленованими тілами, некрофілією, канібалізмом тощо).
 |
| Педофіли проти дитячого порно. |
Але переважна більшість, звісно ж, гетеросексуали. І чани дають вельми чітке враження про страждання від непорозуміння між гендерами та від безпідставних сексуальних табу. Тут знайдете й страх юнаків перед жінками, і женоненависництво, і чоловіконенависництво, і щирі любовні переживання, і скарги на незайманість, і сексуальні проблеми.
Чи не найпопулярнішою темою на АІБ є так звані ЄОТ-треди – абревіатура від «є одна тян» (тян – слово з іміджбордівського сленгу на позначення «дівчина», «жінка», походить від японського іменного суфіксу -тян (ちゃん) ). У них хлопці скаржаться на проблеми з протилежною статтю, а саме з конкретною дівчиною, у яку вони закохані. Аноніми можуть допомогти порадою та підтримати або висловити обурення пустопорожнім ниттям і підняттям такої заїждженої теми. Зі збільшенням відвідувачів жіночої статі з’являються ЕОК-треди – «є один кун (кум)» («кун» утворилося за аналогією з «тян» – від японського іменного суфіксу -кун (君), а на українських АІБ трансформувалося в автохтонне «кум»).
_____________________________
До АІБ можна ставитися по-різному: як до дна соціуму або до волелюбної піратської автономії, як до збіговиська збоченців або до місця, де можна не боятися поділитися потаємним, як до чорної діри інтернету або до інформаційного раю, де анон допоможе відшукати все що завгодно. Багато різних людей, багато різних думок. Але заперечувати цінність таких видів ресурсів як мінімум недолуго.
Попереджуючи закиди в неповноті та ангажованості викладення, зазначу – я й не намагався описати явище іміджборд у повній мірі (позаяк це неможливо), а тільки постарався надати загальну картину, висвітливши, на мою думку, невід’ємні ознаки та природні тенденції. Для повнішого ознайомлення (не лише у випадку з АІБ) я завжди раджу практичне пізнання. Тому нижче наводжу кілька посилань, що можуть стати в нагоді, якщо ви зацікавилися темою цієї статті.
Для практичного ознайомлення можуть бути корисними такі ресурси:
Українська Ендиклопедія Драматика – http://dramatica.org.ua
Учан – http://uchan.to
Нічан – http://nichan.net
Хатач – http://xata.ch
4chan – http://www.4chan.org
Двач – http://2ch.hk
Текст: Артем Бебик
Іміджборди: короткий лікнеп
2013-03-17 03:37:00 (читать в оригинале)Перепост моєї опублікованої в інтернет-журналі "СОДА" статті про іміджборди.
***
Можливо, ви чули про місця, де можна поспілкуватися вільно, побути собою – або ж навіть розшукуєте такі? Що ж, ви знайшли правильну статтю. Ні, тут не описуватимуться хіпанські комуни, які давно вимерли, чи анархо-поселення, віддалені від комфорту сучасної цивілізації. Наразі насолодитися необмеженим плюралізмом і повною свободою слова можна, не встаючи з-за домашнього комп’ютеру. Вітайте: іміджборди.
Operation Payback на знак підтримки Wikileaks та вільного інформаційного доступу загалом). Відзначилися західні безосібні й за межами інтернету: відносно недавно проходила ціла кампанія акцій протесту проти Церкви Саентології. Ще варто згадати цікавий факт визнання адміністратора Форчану Кристофера Пула a.k.a. m00t найвпливовішою людиною світу в квітні 2009 за результатами відкритого інтернет-голосування, організованого журналом Time (джерело).
Утім, до України це явище дійшло відносно нещодавно, першу повноцінну іміджборду таповноцінно українську іміджборду було запущено лише 2009 року. Наразі маємо 3 чани.
Учан – перша українська іміджборда (до цього були російськомовний Uachan та недовгоіснуючий W13 – обидва непопулярні та вже давно мертві). Тож вважати днем народження українського безоса можна 17 листопада 2009 року – дату, коли був створений Учан. Спочатку борда була автономією на сайті Українських демотиваторів, згодом була перенесена на власний хостинг. Саме Учан є наймасовішою, найнаповненішою та найвідомішою іміджбордою укрмережі. Спершу чан відзначався сильною заполітизованістю, але зрештою хворобливий інтерес згас, а увага до різних тем стало врівноваженішою, об’єктами дискусій виступили різноманітні речі та явища. На даному етапі розвитку Учан має і внутрішні меми, і пантеон власних зірок, і унікальну говірку, дослідження якої вимагає окремої статті. Але найголовніше в цій іміджборді – дух свободи, який так сильно цінять свідомі люди – від наших предків запорожців до сучасних молодиків-інтелектуалів.
Нічан – відкритий 2010, задумувався як альтернатива Учанові, позбавлена надмірної заполітизованості (політичні теми заборонені всюди, крім, власне, розділу для політики), натомість декламувалася широка прихильність до аніме та отаку-культури, що, далебі, є властивим для АІБ – а на Учані цього якраз бракувало. Нічан не набув особливої популярності та досі є доволі маловідвідуваним, а адміністрація тяжіє до нехарактерної для іміджборд надмірної модерації. З плюсів: борду дійсно можна вважати віртуальною землею обітованою для українського анімешника.
Хатач – розпочатий 2012 року амбіційний проект, котрий мав за мету створення оригінального українського рушія. Його дійсно було розроблено, проте безліч незручностей і багів можуть засмутити, а початковий ентузіазм адміністраторів, який міг би виправити ситуацію, дещо вщух. Як би там не було, Хатач має приємний дизайн, виконаний в українському етнічному стилі, хоча для затятого анонімуса навігація скоріше за все буде незвичною. Також цікавою є своєрідна інтерпретація властивого соцмережам механізму лайкання – система дислайків, що концептуально коріниться в субкультурі безосібного – можна «дати рака» посту, що не сподобався; отримавши певну кількість раків, пост або навіть тред видаляється (в загальному значенні «раком» анонімуси вважають деградацію).
|
| Скріншот Учану. |
Що за таємниче /b/?
/b/ – це, так би мовити, саме серце іміджборди. Здебільшого коли йдеться мова про АІБ, то мається на увазі саме /b/. Якщо без метафор – це загальний розділ чану, відкритий для будь-яких тем (чи їх відсутності). Саме в /b/ існує загальновідома широка свобода висловлювання – найчастіше немає жодних правил (окрім обмежень чинного законодавства країни – наприклад, заборона дитячого порно). Відсутність чітких меж дала поштовх розвиткові самобутнього стилю в спілкуванні: наприклад, дискусії про сенс життя та філософію постмодернізму цілком можуть комбінуватися з порно картинками та обговоренням ранкової ерекції. У /b/ люди не стримують себе у висловленні емоцій, котрі у представників сучасної сповненої стресів і неврозів цивілізації переважно неприємні, як то агресія та злість – показово, що в англомовній частині мережі /b/ заслужив назву Internet Hate Machine (Машина ненависті інтернету).
Чому саме літера /b/? Це друга літера після /а/, якою позначається розділ «Аніме» – а іміджборди від самого їхнього виникнення були орієнтовані на японську культуру та зокрема аніме. Отже, таким чином, загальний розділ ніби символічно представлявся другим за важливістю після анімешного. Та все ж згодом, з напливом нових юзерів, жодним чином не пов’язаних з отаку та не зацікавлених в аніме, /b/ став набагато значимішим за решту розділів.
Людина, яка є частим відвідувачем /b/, зветься бітард. Фактично більше ніяких спільних ознак у цього прошарку мешканців інтернету немає, хоча безоси інколи намагаються змалювати портрет «типового бітарда», приписуючи деякі риси, що, можливо, частенько зустрічаються на борді, однак, зрозуміло ж, не є властивістю всіх завсідників /b/.
|
| Візулізація неординарності /b/ |
|
| Стереотип про Internet Hate Machine ще живий. |
|
| "Двоїню" - каже безосібний, коли висловлює згоду з іншими аноном. |
Меми
Ідеться, звісно ж, не про конкретно меми як одиниці передачі культури за визначенням Докінза, а про інтернетівські «мемчики», які доречніше було б назвати медіавірусами чи інтернет-феноменами.
Більшість мемів і популярних явищ в інеті походять з АІБ: демотиватори, FUUU-комікси, макроси (смішні картинки з підписом). Не оминула подібна участь і рідні чани, хоча, звісно, ми не можемо похвалитися таким розмахом, як 4chan чи навіть Двач. З відомих мені явищ, які, оформившись на іміджбордах, вийшли в маси, найпомітніше – азірівка. Відштовхуючись від неповторної вимови нинішнього прем’єр-міністра (безоси лагідно називають його Азірів), анонімна спільнота розвинула кумедну говірку, наразі вже навіть з деякими сталими термінами та зворотами. Наприклад, наведену картинку було вперше запощено на Учані, а звідти вона вже поширилася українським сегментом інтернету.
Гумор
Оскільки ніхто не впізнає, можна сміятися з будь-чого. Відтак, на бордах дуже популярні жорсткий сарказм і чорний гумор. Безсумнівно, що це є в інших місцях, однак такої щільної концентрації їдучого висміювання ви не знайдете ніде – гарантую. Тим паче, що чани не позбавлені й унікальних комічних засобів.
За законами циклічності постмодерністської епохи на АІБ виокремився т.зв. постгумор – іронізація над власне звичайним гумором. Явище оформлене у вигляді антижартів – по суті жарти, де смішний виверт замінено на буденну подію. Я вже описував постгумор докладно в цьому аналітичному нарисі, тож тут не розповсюджуватимуся.
|
| Учанівська іронія над шароварництвом ("фапати на сленгу АІБ - мастурбувати) |
|
| Еталонний приклад чорного гумору. (На зображенні - гора трупів після бомбардування Дрездену.) |
Тролінг
Я довго думав, куди приткнути інформацію про тролінг, і все ж таки вирішив виділити для цього окремий пункт. Що вважаю справедливим – без тролів і борда не борда, вони тут почуваються як вдома. А взагалі чого таїти – либонь, кожен анонім бодай трохи, але троль – у силу постингу інкоґніто та специфічного почуття гумору. Ще плюс: за тролінг не банять, на відміну від більшості інших веб-ресурсів.
Не дивно, що таке привілля вилилося в т.зв. «товстий тролінг», або просто «товстоту» – невмілі спроби задіти співбесідника, скоріше схожі на звичайні неприховані образи, ніж тролінг.
На українських чанах термін «троль» і похідні під впливом азірівки часто змінюють на «тріль».
|
| Український тріль |
Аніме
Одвічно невід’ємний атрибут любові до аніме особливо розвинений на Нічані – там же ви знайдете й найбільше картинок, макросів та інших креативів анімешної тематики. Хоча на інших двох українських іміджбордах японську анімацію (особливо хентай) теж шанують і вподобають.
Сексуальність
Анонімність дозволяє людям висловлюватися вільно щодо будь-якої форми сексуальності, не зважаючи на суспільний осуд. Свобода настільки широка, що певний час АІБ навіть мала репутацію збіговиська педофілів – утім, цьому швидко запобігли жорсткою модерацією дитячого порно (на сленгу іміджборд: CP, або ЦП – від child porn). Зрозуміло, що педофіли не зникли з чанів, з ними можна поспілкуватися – з живими та реальними, котрі мучаться своїм потягом, соціальним несприйняттям, котрі самі ж передусім і виступають проти дитячої порнографії – а не ефемерним образом жахливого маніяка-ґвалтівника, жупелом педоістерії, створеним некомпетентними ЗМІ. Попри це під маскою Анонімуса приховуються представники різних форм сексуальності – від уже більш-менш звичних гомосексуалістів, фетишистів, транссексуалів до екзотичних фурріфагів (любителі антропоморфних тварин) чи прихильників ґуро (підвид хентаю, зображення еротичних сцен з розчленованими тілами, некрофілією, канібалізмом тощо).
|
| Педофіли проти дитячого порно. |
Але переважна більшість, звісно ж, гетеросексуали. І чани дають вельми чітке враження про страждання від непорозуміння між гендерами та від безпідставних сексуальних табу. Тут знайдете й страх юнаків перед жінками, і женоненависництво, і чоловіконенависництво, і щирі любовні переживання, і скарги на незайманість, і сексуальні проблеми.
Чи не найпопулярнішою темою на АІБ є так звані ЄОТ-треди – абревіатура від «є одна тян» (тян – слово з іміджбордівського сленгу на позначення «дівчина», «жінка», походить від японського іменного суфіксу -тян (ちゃん) ). У них хлопці скаржаться на проблеми з протилежною статтю, а саме з конкретною дівчиною, у яку вони закохані. Аноніми можуть допомогти порадою та підтримати або висловити обурення пустопорожнім ниттям і підняттям такої заїждженої теми. Зі збільшенням відвідувачів жіночої статі з’являються ЕОК-треди – «є один кун (кум)» («кун» утворилося за аналогією з «тян» – від японського іменного суфіксу -кун (君), а на українських АІБ трансформувалося в автохтонне «кум»).
_____________________________
До АІБ можна ставитися по-різному: як до дна соціуму або до волелюбної піратської автономії, як до збіговиська збоченців або до місця, де можна не боятися поділитися потаємним, як до чорної діри інтернету або до інформаційного раю, де анон допоможе відшукати все що завгодно. Багато різних людей, багато різних думок. Але заперечувати цінність таких видів ресурсів як мінімум недолуго.
Попереджуючи закиди в неповноті та ангажованості викладення, зазначу – я й не намагався описати явище іміджборд у повній мірі (позаяк це неможливо), а тільки постарався надати загальну картину, висвітливши, на мою думку, невід’ємні ознаки та природні тенденції. Для повнішого ознайомлення (не лише у випадку з АІБ) я завжди раджу практичне пізнання. Тому нижче наводжу кілька посилань, що можуть стати в нагоді, якщо ви зацікавилися темою цієї статті.
Для практичного ознайомлення можуть бути корисними такі ресурси:
Українська Ендиклопедія Драматика – http://dramatica.org.ua
Учан – http://uchan.to
Нічан – http://nichan.net
Хатач – http://xata.ch
4chan – http://www.4chan.org
Двач – http://2ch.hk
Текст: Артем Бебик
Вірш Янка Купали "Хто ты гэткі?" українською - "Хто такий ти?"
2013-02-25 01:37:00 (читать в оригинале)Білоруська література - не те явище, з яким ознайомлено багато людей. Утім насправді білоруси писали чудові речі, що аж за душу беруть. Мене особисто ще підкуповує милозвучна білоруська мова, яка так схожа на мою рідну. От вирішив посприяти поширенню білоруськомовних творінь - перекласти вірш Янка Купали "Хто ты гэткі?", популяризований піснею Ляпіса Трубецкого "Не быць скотам".
***
Як бачите, я намагався переклад зробити якомога подібнішим до оригінального вірша Купали. Буду радий зауваженням і конструктивній критиці в коментах.
Категория «Бизнес»
Взлеты Топ 5
 | ||
|
+1006 |
1094 |
ДеВаЧкА-НеФоРмАлКа |
|
+989 |
1001 |
White_Rabbit_Pics |
|
+988 |
1000 |
Смотрим на жизнь сквозь сетку |
|
+934 |
1101 |
Вадим Гоц |
|
+928 |
932 |
Блог о подарках и праздниках |
Падения Топ 5
 | ||
|
-1 |
10 |
Блог Находчивого Продавца |
|
-1 |
459 |
alexfox2011 - BLOG.I.UA |
|
-2 |
3 |
Деньги в интернете |
|
-5 |
992 |
Allendy.ru - экономический портал |
|
-6 |
729 |
Натяжные потолки Херсон |
Популярные за сутки
Загрузка...
BlogRider.ru не имеет отношения к публикуемым в записях блогов материалам. Все записи
взяты из открытых общедоступных источников и являются собственностью их авторов.
взяты из открытых общедоступных источников и являются собственностью их авторов.