Мої вірші часто порівнюють з хокку. Я, звісно, не проти - не моє діло, що людям ввижається. Але хочу сказати, що я перш за все бажаю ствердити принцип мінімалізму в поезії. І знаєте, порівняльники певним чином мають рацію: винахідники хокку, японці, дуже добре зналися на мінімалізмі (наприклад, на мінімалізм в архітектурі передусім вплинув саме японський стиль).
Ілюстрація batori до мого вірша "Крапка".
Так, я написав вірш після того, як сфоткав це на Інстаграм.
***
Ctrl+C, Ctrl+V Ctrl+C, Ctrl+V Оце людське життя. 25.07.2013
***
Пилове море Грає в кімнаті. Крізь хвилі проглядає промінь. 26.07.2013
***
Я йшов на роботу,
ЗАПІЗНЮВАВСЯ А потім зрозумів - Я ж просто йду. І спокій. 22.07.2013
***
Шива кохався з Шакті вічно.
А потім подумав. І все. 25.07.2013
***
Солодкий дим. Що за прекрасний запах? Здається, це Будда насрав. 22.07.2013
На моєму виступі в Одесі одна слухачка запитала, чи цікавлюся я філософією, оскільки мої вірші здалися їй досить філософськими. Питання мене дещо збентежило, адже філософією в традиційному західному розумінні я давно не захоплююся.
Своїм віршам же я взагалі не намагався приписувати якийсь стиль, тим паче, що він постійно змінювався. Наприклад, останнім часом з моєї поезії зникли матюки, а за духом вони стали нагадувати хайку. Не подумайте, що я почав негативно ставитися до матюків, либонь просто перестав бачити в них необхідний наразі засіб поетичного вираження. Чи вплинуло це кращим чином - вирішувати вже не мені. Твітері. Можете погоджуватися або ні, але якщо вас зачепили нові вірші - прошу відкоментити, наскільки божевільним ви стали під час прочитання.
24 червня я сходив до кінотеатру "Мультиплекс". Ні, зовсім не на кіно, тим паче, що як заклад для перегляду фільмів я його нікому не рекомендую. Я прокинувся в неділю спозаранку, аби відвідати показ робіт Батискафу 2013 - конкурсу відеопоезії (це як музичні кліпи, тільки для віршів, а не пісень). Наскільки знаю, захід відбувався не вперше, але потрапити на нього особисто мені вдалося вперше. Оскільки організатори недалекоглядно призначили показ на 10 ранку, я трохи запізнився на годину з чимось. Утім, ті роботи, що переглянути не вдалося (зокрема відеопоезію, що зайняла перше місце), я подивився в інтернеті.
Анжеліка Богаченко. Перше враження справила приємне, здалася досить талановитою дівчиною, тож перше місце отримала заслужено. Можливо мої слова змусять Анжеліку задуматися, що варто зосередитися на візуальному мистецтві та не розпорошуватися на літературу.
Інші цікаві роботи
Саме за нього віддав свій голос - і зовсім не через те, що Олександра Озерова моя подружка, і в неї того дня був день народження. Я розривався між її відео та роботою, про яку написав нижче. Хоча вірш другої мені подобається більше (це не скасовує того, що вірш Олександри мені теж до смаку), я все ж таки взяв до уваги відеоряд - в Eu Te iubesc, Heroina він більш захоплюючий. Особливо яскравою була еротична сцена - завжди любив у творчості Озерової те, що вона певним чином протидіє табу на сексуальність. Хвалю за сміливість - певен, що багато людей побоялися б подібного, наприклад, та ж переможиця Анжеліка Богаченко.
Олександра пояснила, що історію хитрої назви роботи. Вона запитала в бабусі-молдаванки, як буде по-молдавськи (так, я в курсі, що літературна молдавська тотожна літературній румунській) "Я тебе кохаю" - от воно так і буде: Te iubesc. Героїн, що молдавськоюHeroina додав друг Озерової в ході переписки. Отакі справи.
***
Ну, тут багато говорити не потрібно. Улюблений вірш улюбленого миколаївського поета Олега Дороша. Я вище казав про те, що відеоряд не дуже, хоча насправді я просто був рабом порівняння - насправді кліп досить цікавий і органічно укладений в короткий проміжок часу (вірш Думки геть невеличкий, за що окремий плюс - я вважаю, що сучасна поезія має бути максимально короткою). Особливо хочеться відзначити декламацію: коли автор повільно говорив останні рядки, то в мене пішли мурашки по шкірі. І ложка дьогтю: ставлю дислайк за притишення музики, коли лунають рядки - це обриває атмосферу, заважаючи в неї зануритися. Також не сподобалася якість зображення - мабуть, потрібна краща камера.
***
Моя участь у цьому конкурсі була невеличка - перекладав субтитри для Олега та Олександри. Мені приємно спостерігати розвиток поетичної сцени в Миколаєві - і цей пост разом з тими перекладами є невеличкою підтримкою процесу. А от з прозою туго. І наразі я сконцентрований на виправленні саме цієї прикрості - ви могли помітити, що пишу на блоґ набагато рідше, ніж раніше. Бракує часу. Утім, постити в невеликих обсягах я продовжую - слідкуйте за оновленнями на Твітері. З новим дизайном це можна робити прямо з блоґу. Чекатиму ваших коментарів.
Виступати в Одесі мене запрошували ще восени - заздалегідь попередили, що навесні планується масштабний поетичний захід. Згодом, як мені повідомили, плани змінилися, та організатори вирішили просто запрошувати авторів на сольні вечори. От і дочекався - запросили виступити 12 травня в арт-кафе "Бандероль" на власному поетичному вечорі Артема Бебика. Організацією займалися люди з МГО «Мовний ренесанс».
заінстаграмив навколишній ландшафт через віконце, яке прикувало мою увагу:
По прибуттю нас зустріли, поводили по центру Одеси, нарозповідали всіляких цікавинок про місто, врешті-решт ми просто мило поспілкувалися. І настало 17.00, ми прибули до "Бандеролі".
Цей поетичний вечір був дещо незвичним, оскільки я вирішив не читати свої найходовіші вірші, рясно оздоблені матюками. І не дарма, адже це дуже добре вписувалося в атмосферу літературника. Вона виявилася вельми затишною та дружньою - не в останню чергу завдяки дизайнерському стилеві закладу, а в першу чергу через сприйнятливу та охочу до дискусії публіку. Так, цього разу теж було багато спілкування з людьми, причому набагато осмисленішого, ніж попереднього разу (утім, даний факт аж ніяк не применшує цінність балачок останнього). Я взагалі дійшов висновку, що найголовніше для мене на подібних заходах - це саме взаємодія з публікую, у тому числі через розмову. Бо вірші та інші твори можна вільно почитати та послухати в інтернеті, а от відкрито поспілкуватися з зацікавленими людьми не завжди випадає нагода.
Зважаючи на те, що на кілька творів я на вечір наклав вето, а також на те, що потрібно було самому заповнити аж 2 години часу, я пошурхотів по архівах: відшукав деякі забуті або недооціненні свого часу вірші - як старі, так і нові. На додачу я поділився вибраною авторською афористикою (звісно ж, з постмодерністських уроків) та антижартами (от і кар'єра стендап комедіанта розпочалася).
***
Обсяг прочитаного матеріалу досить великий, тому, аби не втомлювати читачів, викладаю лише вірші, які ніде не декламував на публіку.
Нелюбов
Часто, Коли мовиться слово "любов", Люди думають про стосунки, секс, Бога - Про що завгодно, Але не про любов. А ви згадайте: Як метелик розфарбовує повітря крильцями. Як посміхається мати. Як пахне кохана. Як звучить улюблена пісня. Як смакує їжа на голодний шлунок.
Утім, це теж не любов.
28.03.2013
***
Memento Mori
Незадовільність стискає
Підступними пазурами.
Я кажу собі:
"Я помру".
І стаю щасливий.
31.03.2013
***
Ми всі помремо, Ми всі помремо. Агов! Ти теж помреш, друже. Може завтра, може через 50 років, А може в наступну мить. Досі нема чого сказати? Досі сердишся на те, що батьки про тебе піклуються? Досі злишся на кохану за те, що сміє бути особистістю? Досі гуляєш вулицею, не помічаючи запаху розквітлого бузку? Досі нудно, не знаєш, чим зайнятись?
Тоді ти досі не знаєш, що помреш.
04.05.2013
***
1984
Сказати щось хотів,
Але забув.
І ви ще твердите, що є минуле?
03.03.2013
***
Навчена безпорадність у всенародному масштабі
Кожний знайде собі виправдання,
Щоб нічого не робити
І я
І ти
І він, вона
І там, і там, і там
Чи проллється в тебе сльоза
Коли побачиш, як од голоду помирає дитина?
А що ти скажеш,
Коли син депутата зіб'є твою дружину?
Не люди - камінь.
Проте і з нього можна викресати бога.
Але нам
Не дано
Бо хата скраю.
І там, і там, і там.
02.06.2012
***
Поділіться собою без залишку,
Розтопіть айсберґи сердець,
Розкажіть як ви були дітьми,
Як сприймалося все по-інакшому.
Наче ходиш серед світу живих,
Облитих дощем зі святої води,
Ніби хочеться вити - не можеш,
Бо немає й маленького приводу.
Ну, а зараз - те світло погасло,
Тільки крутиться день у день усе те саме,
Щомиті, щоночі, щовечора, вранці:
Ми бачимо плагіат минулих днів,
26.02.2012
***
Вічний сум...
Ну скільки
Скільки
Скільки
Скільки можна?
Не відпускає.
І вічний стук відбійних молотків
У вухах, що в душі
Чи то скоріше і не стук
А монотонно свердлить біс лукавий
Робить дірки в тонкому тілі
Стоп! Неначе бачу: біс - то я
Невідокремлене єство, пов'язане
Як гравітаційний шлюб Землі та Місяця
Оце
Моя
Стезя
Навічно.
13.03.2011
***
Бий, бий, бий!
Вони зламали твої ідеали?
Вони пригнічують твою волелюбність?
Вони тобі на заваді стали?
Якщо не вбили, то підведися, не ний!
Інакше нащо нам той вогонь,
Те полум'я, що в нас горить?
Гріховні помисли приходять,
Коли ти втратив сірничок
Щоб підпалити знову
Ґніт,
Просякнутий міріадами зірок
Твого мікрокосму.
Не дай чорній дірі затягнути все без останку.
Ти ж цілий світ!
Борись! Вставай і роби зарядку на світанку!
Знай, що найстрашніший гріх - не підняти руки після того, як опустив.
27 квітня в барі "Перехрестя" (це Миколаїв) відбувся літературний конкурс [drugstore pt 2. breaking], який є продовженням раніше описаного мною [drugstore. pt 1]. Захід зорганізовано об'єднанням [Change in Art].
Почну з того, що я, на жаль, проспав і прийшов аж у самому кінці вечора (ненавмисно, звісно ж). Тому навряд чи вдасться скласти розгорнутий звіт. Утім, можу детально описати власний виступ. Дуже сподобалося активне спілкування з публікою. Можливо, воно було навіть надто активне - здається, я більше теревені правив, ніж читав вірші. Але ж самі розумієте: не було б таких привітних і розкутих людей у залі, то й розмова б не зав'язалася так добре. І все ж, як я вже казав, мабуть дійсно варто змінювати поетичну орієнтацію на кар'єру стендап комедіанта. Власне, весь чад кутежу самі можете оцінити на відео:
День Поезії в Адреналіні). Хотів прочитати один новий вірш, але заплутався з ходом конкурсу - на минулому drugstore було 2 тури, тому, подумавши, що аналогічно відбуватиметься й цього разу, я відклав свіже творіння на потім. Однак раунд був один, і познайомити публіку з ним не вдалося. У будь-якому разі - не страшно, для вирішення цього непорозуміння я викладу вірш прямо тут:
Memento Mori
Незадовільність стискає Підступними пазурами. Я кажу собі: "Я помру". І стаю щасливий.
31.03.2013
***
Переміг у конкурсі Володимир Греков, з чим його щиро вітаю. Цей поет вперше здобув першість у заході такого формату та, думаю, заслужено: зважаючи, по-перше, на значний стаж у поетичній тусовці міста, а, по-друге, на той факт, що Греков, на мою думку, є найпоетичнішим з усіх миколаївських поетів (у чому, либонь, є повною протилежністю до мене).
До речі, на мою радість, переможця визначали голосуванням, на відміну від попереднього конкурсу, чий авторитарний принцип обирання за допомогою журі я трохи покритикував.
***
Оскільки мені не вдалося бути присутнім, аби зняти виступаючих на відео, наведу кілька фото з виступу.
У мене навдивовижу безумний погляд.
Ще один доказ, що я все-таки читав вірші.
Переможець конкурсу - Володимир Греков.
Люблю емоційність цього хлопця. Мабуть, не я один.
Дебютував зі своєю поезією Матвій Милославський.
Читає вірші Ірина Павленко a.k.a. Іра Пам'ятай.
Організаторша та поетеса Олександра Озерова кидає зігу зі сцени.
Хікуємо в клубасику.
І наостанок - модна хіпстерська світлина:
***
Самі розумієте, яка ситуація вийшла з моїм спізненням, тому прошу очевидців доповнювати звіт власними враженнями в коментарях.
BlogRider.ru не имеет отношения к публикуемым в записях блогов материалам. Все записи взяты из открытых общедоступных источников и являются собственностью их авторов.
