| Сегодня 18 декабря, среда |
      |
  
|
  
Какой рейтинг вас больше интересует?
|
Дзен-Хуєн ч.2: оргія спокою під час чуми паніки2014-03-04 15:49:00 (читать в оригинале)Коли організовуєш сиквел концептуального заходу, то в голову часто лізуть думки-сумніви: "Навіщо це мені? Кому це взагалі потрібно?". Боротися з ними немає сенсу, бо відповіді на ці питання все одно не знайдеш: зазирнути в майбутнє, аби побачити, чи задовольнить подія відвідувачів, виступаючих та особисто тебе, немає змоги, бо майбутнього не існує, поки воно не перетвориться на теперішнє. Тому я не парив собі мізки, а просто зосередився на втіленні в життя того, що я хотів би бачити на заході. Зацитую свою промову, що відкрила літературно-музичний вечір Дзен-Хуєн ч.2: "Ілюзія в буддизмі не означає, що чогось не існує, ілюзія означає, що все непостійне. Порожнеча в буддизмі не означає, що цього нема, порожнеча означає, що те, що є, не вписується в наші обмежені уявлення про це. Все просто стається. Сьогодні ми будемо читати вірші, співати пісні та грати музику. Не надавайте цьому великого значення. Вірші - це просто набір слів. Музика - це просто набір нот. Пісні - це поєднання набору слів і набору нот. Це все повна хуйня. Що має значення - ваша реакція на все це. Я хотів би, щоб ви звернули увагу на те, що відчуваєте саме ви. Не намагайтеся зрозуміти вірші чи музику - це непотрібно, бо це неможливо. Я розумію, що ніхто мене не послухається, бо я просто чувак, який пиздить зі сцени. Тоді просто реагуйте щиро - і насолоджуйтеся моментом. Дзен Хайль!"  Олександрою Озеровою, яка до того ж і вірші читала - про що нижче). Певно, що найбільшою перешкодою можна вважати нестабільну політичну ситуацію в країні. Дехто дійсно дивувався ініціативі проведення літературно-музичного вечору в такі часи, не розуміючи, що культурні люди не вимерли, вони й далі вимагали мистецького життя в місті - тож лишалося тільки згадати рядки з Тичини та діяти: Та нехай собі, як знають, Божеволіють, конають,— Нам своє робить! Більше того, особисто я назвав би нинішній стан речей в Україні не перешкодою, а причиною. Люди зараз вкрай напружені, вони, підбурювані некомпетентними ЗМІ та маргінальними угрупуваннями, накручують паніку та навіюють одне одному зайвий ажіотаж. Він цього напруження можна збожеволіти. І оскільки ми не індійці з їхнім природним перком розслабленості, то мусимо шукати способи психічної релаксації, адекватні для людини Західної цивілізації. Звісно, у Миколаєві багато-хто вибирає бухло - утім, як відомо, це ближче до євразійської (я б сказав російської, але не хочеться ображати адекватних росіян) культурної парадигми. А прогресивна освічена українська молодь має набагато приємніший в усіх планах шлях - мистецтво. Саме мистецтво здатне відірвати молодого українця/українку від політичної суєти та какофонії неперевірених чуток, відрізати - бодай на короткий час - від впливів негативних еґреґорів, і, врешті-решт, дає змогу глибоко розслабитися, долучившись до вічного. *** У порівнянні з попереднім Дзен-Хуєн можна виділити як плюси, так і мінуси. Серед плюсів: - Дзен-кафе переїхало на Московську, тож людям не довелося шукати заклад у нетрях лісковського парку. - Захід проходив у залі, стилізованій під чайхану: по-перше, це перегукувалося зі східними нотками в концепції вечору, а, по-друге, планування було вельми сприятливе в плані звучання й акустики. До того ж, приміщення було осібне від спільної зали, тож люди, які прийшли просто посидіти в Дзен-кафе, не заважали нам, а ми - не заважали їм. - Людей навідалося більше, ніж минулого разу, і при цьому їм усім було де розміститися - присісти, розсістися, розкапуститися чи навіть прилягти. Чайхана така чайхана. Серед мінусів: - Ми вирішили поекспериментувати з порядком виступу літераторів і музикантів - перемішали їх, прагнучи до більшої різноманітності. Як показала практика - аудиторія від цього більше втомлюється, а поділ на дві автономні секції - літературну та музичну - як і було на першому вечорі, є оптимальнішим. Проте, не зважаючи на певну розтягненість у часі, виступила пристойна кількість поетів і музикантів - така щільність є позитивною ознакою. Нижче - коротко про кожного учасника, у хронологічному порядку виступу, плюс: фоточки, відосики, текстики. *** CollectiveХлопці знову порадували виконанням старих добрих композицій світового рівня - у характерному стоунерському стилі з вкрапленнями милозвучної флейти. Цього разу колектив Collective мав діджея (який разом з тим грав на акустичній гітарі), тож моя барабанна допомога не знадобилася - драм-машина is a king. Зате ладнав з маракасом.      *** Володимир ГрековЦей відомий у мистецьких колах міста російськомовний літератор відкрив секцію поетів. Володимир порадував нас дотепним есеєм про природу жіночності, а також влучними віршами на межі високого й непристойного. Шарить чувак писати вишукано про, здавалося б, найнижче.  Джину мне с тоником – Стану Слоником, С грустным хоботом До колен, Буду таким печальным дальтоником, Видящим радугу, словно тлен. Джину мне с тоником – буду хроником, Вяло себя превращая в бар, Чтобы понять себя, Стану сонником, Джину мне с тоником – и сигар. Тихо спиваюсь. Над подоконником Звездное небо, да переплет… Буду последним своим поклонником, Слоником, плюнувшим на полет. *** Кто меня поучает – я говорю: «Гуд лак, Живи, как хочешь, а я по-своему буду; У меня внутри малюсенький злой ГУЛаг Где хватит места на Бога, Аллаха, Будду, И на таких, стремящихся поучать… Каждый себе учитель, я полагаю, Каждый ставит себе немеркнущую печать Нерукотворный памятник воздвигая. *** Іра Пам'ятайІрина була присутня на першому Дзені-Хуєні, вона була присутня й на другому. Це як аксіома - бо куди ми без її віршів, що розкривають переживання сучасної молодої української жінки зі специфічним глибоко психологічним тоном. Окремо відзначу: за вірш про Сухий Фонтан - браво! Якраз нещодавно прочитав "Гру в бісер", тому лірика перегукнулася з моїм враженням від книги та спогадами про рідний серцеві район. Молодість Йозефа Кнехта Молодість Йозефа Кнехта з Сухого Фонтана Стала чужим обличчям до стіни У старій забігайлівці, Де вода ллється з даху, а побиті шибки Тріщать під ногами Вдома його чекає затишна старість Вона стелить нам ліжко, На якому ми б’ємось одне об одно І сміється мені услід Бо я йду, як завжди, з пустими руками звідти Під його ногами рипить торішній сніг: «На стіні з`явиться портрет Йозефа Кнехта. Я зі своєю молодістю та жагою до життя Покину Сухий Фонтан назавжди» *** Близнюки без обличчя Тепер я людина без маски Подивись на мене Мій близнюк забрав у мене її І примірив на себе Тепер я ходжу наче привид І ніхто не знає мене, Окрім нього Він забрав у мене всі мої лиця Одірвав від обличчя шкіру І повісив на нього табличку: «Продано» Більше мене ніхто не купить Адже без обличчя я нічого не вартий *** Матвій МилославськийЮний Матвійко порадував нас своїм гормонально-поетичним сплеском - такий відвертий і природний у своїх віршах. З музичною частиною виступу не склалося, бо гітара - не настільки простий у застосуванні інструмент як мовленнєвий апарат, і потребує тверезих рук. Тут згадується залізне правило з кількох років моєї музичної кар'єри: ніякого алкоголю до виступу, після - скільки забажаєш (хоча якщо викладешся по повній, то не те що бухати - ходити не схочеться, а єдиним бажанням буде завалитися в ліжко й спати).  Зачинені двері в легалку, В глубоких синіх підвалах. Де було і буде навалом, Людей по статусу не зухвалих. І кожного ранку там діти, Казали, що їм вже по 20. Питали у чурок в крамниці, Що є нового, які в смерті види. З дев'ятої й до передозу, Школяр купує нову дозу. Хімки типової: для себе і друзів, Прийде він додому, чи спатиме в калюжі. Садова, Фалєївська і Декабристів, Три янголи рецидивістів. Вони відкриють знову сині двері, І ледь у передозі, Пацик доповзе, стискаючи полтінік у долоні. *** Бывает так, что кончишь быстро, Бывает даже невзначай. Однако думать нужно хитро, Иначе "худшему" бывать. Так "редко" может и не повезти, А едкий яд в тебя вползет. С собой последствия способны принести, Плоды "печали" и на взлет. А если думать сможешь быстро, Надеюсь, друг мой, тебе свезет. А если легкомысленным ты быть привык, Не удивись, что вскоре ты услышишь детский плач и крик. *** Олександра ОзероваПро Олександру навіть писати нічого не хочеться, адже її репутація говорить сама за себе. Тільки зазначу, що окрім активної участі в організації, вона також поділилася своїми сексуально нестримними віршами. Ха Я путаю переключатели И не знаю в какую сторону Крутить замок. Я не знаю, где таится зачатие И в чем заключается порок Где начало строк, Которые прочла бы И сказала бы: “Дома”, Чтоб возвратиться, Чтобы почувствовать. Снова. *** Мыльные пузыри Я больше не звоню тебе, Когда приезжаю в город Ты мне все еще дорог, Но уже лишь как Кружочек пенки, Что остается После того как Лопает мыльный Пузырь, Правда, твой скрин... Засматриваю до дыр. Что после Изгиба бедер, Что схож С горами Крыма? Полумрак, Мертво розовый Свет совдеповского Светильничка над Диваном. Я тебе чаще спамом, Чем твоих рук Холодом По свежим ранам От родных ногтей, Что ломались О родной кожу. В темноте лежа Мы были с тобой На короткой: Я робкой, а ты... Ты - последняя, на коня! Что не лезет В глотку. *** Вокруг да около Здесь влажно, Здесь пахнет морем. Очередной занюханный Музыкант Печатает бестактное “сорри”, Я сворачиваю Во двор Своего Асташкина 9 - Любимый одесский дворик, Где поутру топают Красные кеды, А бутылка шипящего Нагревается в холодной руке, Где на уголке На стыке Стен Поджидает мальчишка С почтальйонкой Через плечо. Около парадного входа, У избитого порога; Поднимается по пятам На третий, не проронив Ни слова. Так вот где, оказывается, Дома! *** #нубля Я умею дышать Сквозь ингалятор Парами “Боржоми”, Надевать платье от... Давать на хлеб, Стонать почти довольно. Могу выкушать грамм За сутки, Изредка за двое. Я вегетарианка. Это мне говорят, что Вегетарианцы сидят на сое... Тот парень не знает, В каких притонах бывала, У кого в социальных сетях В графе “друг”, А кому раздвигала. Ты тоже не знаешь, Но тебе все не ймется, И если у нас тут словесная бойня, То любопытно - кто чем дерется? Жень, покажи нам свои стихи - посмеемся. 01/02/2014 *** Юра КучеренкоЮрій - цікавий молодий інтелектуал. Його творчість непроста - автор явно не прагне полегшити сприйняття своїх ідей спрощенням мови, тож потрібно вникати, аби взріти суть. На вечорі, де виступи відбуваються з невеличким поспіхом, слухачам це, певно, не дуже вдалося. Тому тут є чудова нагода вивчити один з читаних творів Юри детальніше. Кому треба більше - клікайте на ім'я, там посилання на його паблік вконтакті. Всі бачать, милуються, дехто зітха. Та як упіймати - один лише знає. Як вийде він - гомін одразу стиха. Всі дивляться з захватом, дехто на заздрість, але що захоплено - сумнів мина. "Коли упіймає - ото буде радість!" Глядацька вмить зводиться ціла стіна. Він знічений поглядом натовпу дуже, але від завдання відмовитись зась - лиця не покаже й мине всіх байдуже. Поперед всіх вийшов. Все, гра почалась. Умить усі подихи затамували - на полі почався запеклий двобій. Бо мало красу щоб у руки впіймали - малюнок незрушений треба на нїй. Сміливець вже втомлений, мало не мертвий, та спроби свої не полишив й на мить. До цілі своєї рушає відверто, хоч й серце від болю давно вже щемить. І ось перемога, юрбою як хвиля вже котиться схвальний, захопливий крик: " ... ну ось, не дарма так доклав він зусилля! ... ну що за один, просто маг, чарівник!" Герой піднімається. Втома і гордість - в руках, як у клітці, шедевр трима. Про те що старався він добре, на совість, ні сумніву дрібки ні в кого нема. Так тихо навколо, здіймаються пальці... За мить всім відкриється божа краса. Всі стримано дивляться в руки зухвальцю... В усіх очі в сльози, як вранці роса. Відкрились нарешті долоні на огляд, і линуло звідти проміння сяйне - відвести довелося майже всім погляд, доки теє світло хоч трохи мине. Але воно сяяло дужче, невпинно, весь натовп поволі і стиха пішов. "Занадто яскраво, та так не повинно!.." Заняття собі кожен інше знайшов. Лишилося двоє: ловець і незрячий. У першого сльози щоками біжать. Той другий здивовано скаже: "Юначе? чого це тобі забаглось сумувать?" Відмовить зажурений мудрому старцю, що натовпу байдуже до його справ, і всю його втомливу, змучену працю не перший вже раз, наче сон, забував. "Я скажу відверто тобі милий друже, що натовпу схвальність - весняна вода. Як тільки відступить байдужості стужа, і чудо - повернеться знову вона. Та це лише аверс монети, послухай у творчості й праці лиш те головне - отримати з неї упевненість й радість, а слава й визнання, як треба - прийде". У крикові зайдеться бідний, заплаче: "Яке визнання, ба ж, не бачать цього!! Здобуток весь мій оцінив лиш незрячий - хіба ж це все варто лиш слова твого? Усміхнено старець відмовить герою "Я бачити темряву завжди лиш звик, і тут залишився, бо знахідку твою Я БАЧУ. І морок хоч трохи, та зник". *** Артем БебикНу, я - це я, що ще додати? Краще покажу вам відео.Я традиційно роздавав аркуші з віршами, а люди знову просили автографи. З чого б це? Деякі вірші змазані через перерви в зйомці, але не хвилюйтеся - я якось викладу всі нові поезії в текстовому форматі. *** Ксенія СлободенюкМила дівчина вийшла й зачитала свої милі вірші. Поетичний талант плюс оригінальність стилю безсумнівно присутні, проте бракує розкриття перформансу. Бажаю творчих успіхів і подальшого розвитку.  Мой отец зачастую со мной молчит. За плечами у него мир и карта, расчерченная огрызком деревянного карандаша, Там же стопки проявленных фото, альбомы, девятнадцатый пыльный Зенит, Одногруппники - режиссёры, ученики, года-города. Мой отец с 18-ти с бородой, с детства - в очках, с младенчества в книгах, толкованиях и в себе. Мой отец - умник , остряк и смельчак. Простить - не прощает , и вообще он явно сам себе на уме. Я - не лучшая дочь. Плохая новость , буду всадником без головы. В моих графоманских строках слишком много местоимений, глупых тем, умственный карантин. За ужинами в бокалы - вина, в разговоры - океанно воды. Молчи-кричи-говори, но ты - самый памятный и единственный из мужчин. Мой отец со мною молчит. Улыбаться мне нет причин. *** я задихаюся я тут , знаєш, шукала свою тишу, як сліпий з палицею, знаєш, а знайшла знов у собі тебе, і тепер шукаю . свій спокій . дарувати тобі і ти вір крилаті вирази знову виразять-виріжуть мої крила не для мене ж був створений вирій просто коли прокидаєшся вночі думаючи про якусь людину хвилину , у цьому щось є, щось йде з тебе, то душа витісняється напевно і певно що живучи у моїй голові п'єш мою гордість замість кави і навіть коли писатиму про стелі у моїх творах завжди будеш ти у душі коти у душі кішки кігтями впиваються коли граються і нам по черзі моторошно спати кошенята їдять метеликів в животі я бажаю тобі тепла такого несамовитого, щоб пити і не напитися ти - мій темний бік внутрішньої медалі слабкість палкість ти протагоніст-секта. ти скептик ти слухай мене хай мине все хай минає бо що робити, коли я мучу себе своїми ж вигаданими словами нововведення в мені-неологізми душісерця натщесерце наче серце то шматок твого міста досить лізти у мої сни не стій наді мною я задихаюся. *** ФенькаСиньоволоса дівчинка зачитала нам свої несиновольосі вірші. Що хочу відзначити - поетеса дуже й дуже щира у своїй творчості. За це лойс. И нет времени в тысячах лет, Что бы мне расхотелось плакать. Есть ли смысл мне искать ответ, Портить солнцем сырую слякоть? Я каждый день заставляю себя уходить. И каждый день умоляю себя остаться. Из желаний: забыться и пить. Пить много и матом ругаться. Будь умней: промахнись мимо цели! Не робей, укуси побольнее! Громко в сердце чужие ели, пили, пели… И есть время! И тысячи лет, в раздраженной и гадкой манере, Мокрым пальцем в чужой слюне, Страницы сердца листают Еле Еле Еле 08*07*13 *** Ты скажи, в чём моя вина? Я извинюсь, изменюсь, исправлюсь! Объясни, от чего здесь стена? Или я тебе больше не нравлюсь? Ты решительной тонкой рукою Подписала мне смертный приказ. Ах, скажи, как жестокой такою Можно быть и разбить наш баркас? Ты поверь, я почти не тоскую. И не пью от печали вина… Но не вижу я рядом другую. Так скажи, в чём моя вина? Я не брошенный пёс на алее, И не тихо опавший лист. Ты не бойся и бей смелее, Пока в сердце безумном твист! За окном ни дождя, ни тучки. Безмятежная глубина. И я не жду, как влюблённый пёс ожидает случки. Но скажи, я прошу, в чём моя вина? *** Сніг за вікном. Гаряча чашка кави. Холодний ніс. Розхристана печаль. Там, за вікном, червоний світ заграви. Сліз золотих жорстоко трощить даль. Ген, в небі, хмарами по лихоліттю, Літа думок вже збочена вуаль. А їй би так хотілось залишитись миттю... За сніг? Хоча би за медаль. Вона ж бо варта цілих снів і волі. Як було завше - золото в ціні. З підбитим оком йде по полю доля - До крові ранить ноги на стерні. *** OakTheBandДругий Дзен-Хуєн - другий виступ OakTheBand. Приємний вокал, майстерний гітарний акомпанемент, ніжний ліричний стиль - що ще потрібно для медитативного занурення в царство нот?     *** Павло КаратайЦей хлопець, можна сказати, виявився приємним відкриттям. Дуже глибока й детально пропрацьована поезія зі значною епічною складовою вирізнялася своїм оригінальним стилем на тлі переважно побутової та інтимної лірики. Звісно, до мого схвалення примішується особиста симпатія до фентезі, вплив якого на поезію Павла явно відчутний - утім, навіть якщо судити об'єктивно й безсторонньо, твори, безсумнівно, сильні.   Заклинание Белым словно мел пеплом веки укутаны, Снежным мягким настом все тропки запутаны. Десятый январский вечер тихо клониться к полночи, Воин губами шепчет заклятье о помощи, Крылатый уголёк из под небес, Слети мне на плечо и я вздрогну весь, И тот сумрачный путь, что жизнь моя, Позабуду навсегда узрев тебя. Ночью будет бой, встанет рать древней нечисти, А на запястье её платок талисман, символ вечности, Пред глазами, слезами пропитаний дочки сон, Возмущенный сын, что с собой не взял, что один ушел. Крылатый уголёк из под небес, Сохрани их если я лягу здесь, И тот сумрачный путь, что жизнь моя, Будет годом счастья за миг страдания. Холодный зов рогов пробудет ото сна, И грозный клич зажжёт под латами сердца. Он встретит зло извивами клинка, И стерпит боль сжимая край платка. Крылатый уголёк из под небес Слети мне на плечо и я вздрогну весь И тот сумрачный путь, что жизнь моя, Позабуду навсегда узрев тебя. Белым словно мел пеплом веки укутаны, Снежным мягким настом все тропки запутаны. Десятый январский вечер тихо клониться к полночи, Воин губами шепчет заклятье о помощи, Крылатый уголёк из под небес, Сохрани их если я лягу здесь, И тот сумрачный путь, что жизнь моя, Будет годом счастья за миг страдания. Врата открыты, всем кто выжил в награду детский смех А с права на стальном плече от углей след… от углей след. *** Каштановый рассвет По колено в морях из проплаченной лжи, По макушку в степях закопают мечты, Эти звери, за деньги разденут святых, Эти монстры, за власть смертью кормят живых. Я хочу быть другим, я совсем не такой, Я давно не делился собою с тобой, Если губы в крови и надежд больше нет, Крикни мне как за полюсам вспыхнет рассвет. Я найду к тебе путь по замерзшим слезам, Я за меч кузнецу тихий голос отдам, И раздутых от власти, на зависть пирам, Мертвых монстров придам я огню и червям. Бегом сквозь пылающий город и падают наземь замки, Отступает дрожь, отступает холод здесь больше не будет тоски, Ласточка, объятья, улыбка и тёплые слёзы – нежный поцелуй в ответ, По капле дождь, по мигу грозы, и в волосах твоих каштановый рассвет. Я найду к тебе путь по горячим губам, Научи меня говорить… *** Отчаянье Как много в этом мире душ людских Сколь мало среди них достойных И как же трудно полюбить таких порой подлых и безвольных Гнилых натурой и с сердцем черным как вуаль? Чьей партитурой будет ложь, а жертву им не жаль Когда предать тебя им легче... Чем душу обогреть чужую словом, теплотой Им не суметь уж точно мне поверьте, Узнать, что значит слово боль. Когда твои старанья неприметны... И даже помощь не оценит не один... Как полюбить? Когда железные кареты, вместо души, Перед глазами всё у них? Если нужна отнюдь им не любовь? Тогда ты станешь просто глуп, или жесток на веки... Но ещё есть отсюда выход, одна не занятая роль… Чернилом жизни напиши рассказ "О человеке" Не будь слепым ты для любви, для безразличия ослепни, Мир океаны пустоты, Но в нем чистейшие моря воды поверь уж мне отнюдь не редки. *** Вой… Вой… Вой Слышен вой… Пора на войну, Бери меч, ставай в строй, Точи коготь и клык и в подвале старик, Ты запри свой покой, вспомни молодость, Пой… Если столкнутся мечи, то узнаешь ты, Если столкнутся мечи, то узнаешь ты, О народе что живёт в гуще лесной и хочет быть вечно свободен, О сказаньях, что принесём с собой про далёкое бескрайние море, И о том как выглядит страх, когда солнце из глаз тебе выгрызут волки. Это поверь ещё и не страх, ещё и не смерть, ещё и не воля, Это ещё лишь бледный закат, и из ратных баллад, ты услышишь о горе, О том как в лаву повержен Тифон. Как распят царь Велдон. Как навеки заснула Елена. Можешь дрожать, ведь идём за тобой и оставлен покой, Не спасут тебя Сила и высокие своды, Бурый огонь путеводной звездой, В сердце воина безумной породы. Если столкнутся мечи, то узнаешь ты, Если столкнутся мечи, то узнаешь ты, О народе что живёт в гуще лесной и хочет быть вечно свободен, О сказаньях, что принесём с собой про далёкое бескрайние море, И о том как выглядит страх, когда солнце из глаз тебе выгрызут волки. И очиститься вой, И промолвит к нам зверь, Голосом Бога, Голосом Бога, Голосом Бога. *** Свет данный твоею рукой Повсюду тени из сомнений, ошметки прошлых обязательства. Кто не ошибся тот и не искал Кто не осекся, тот не убеждал Кто вред не причинял - добра не видел Кто благо не творил - тот зла не понимал Время пришло в путь собираться... Мост радужный детьми утерян, Сеть паутины разрывая “ не свернуть, и не сдаваться” – просит её образ, Будь же смелым… Иди... иди... всего лишь иди... Сквозь боль крики - "беги!!!"... не слушай... иди... Всего лишь иди... Я помню тот свет данный твоею рукой... Но кровавый рассвет плывёт над звёздной каймой... Я знаю мой меч, словно жнец положил многим жизням черный конец... Прочь вымысел... правда здесь одна... Я боялся смотреть, убивая врага... Сколь было их много я не исчислял... Боялся... Боролся... И горевал... Теперь... в душе тихо как у птенца... Там всё же уютно как у костра... Есть знаний немного и силы запас... Всё верить... Всё гнаться... И различать... Как ужасно терять свет данный твоей рукой... Он суть возрождения... Он не пустой! Мне ныне не страшно один на один... В строю иль колоне... Средь лесов иль равнин... Спокоен под песни идущий на рать... Известно ему как смерть презирать... Иди... иди... всего лишь иди... Сквозь боль крики - "беги!!!"... не слушай... иди... Не сворачивай.Всего лишь иди... Вестимо легко быть дураком... Иль истину помнить, обладая дворцом... Должно быть хоть что то... крупица на платке Ты смешон фатум... в хрустальном ларце... Как ужасно терять свет данный твоей рукой... Он суть возрождения... Он не пустой...!!! Я ложь не возьму с собою в путь... Пускай рассудок твердит "забудь"... Для веры всё безлико... ведь лик один... Там семисцветие радуги ждёт...впереди... Иди... иди... всего лишь иди... Сквозь боль крики - "беги!!!"... не слушай... иди... Не сворачивай. Всего лишь иди… Я не потеряю свет данный твоею рукой, Он суть возрождения Он не пустой... не пустой... Не пустой *** Олег ДорошОлег Дорош, відомий у миколаївських мистецьких колах україномовний поет, закрив своїми проникливими віршами секцію літераторів. *** Last Gasp of JacoХлопці з цього прекрасного вокально-інструментального ансамблю, переорієнтувавшись на один вечір з експериментального металу на невимушені акустичні пісні та підпрягнувши мене підігравати на маракасі, закінчили вечір і побажали всім приємних сновидінь.   *** Трошки вдячної публіки Це не Кіран Калкін.
Загрузка... 
BlogRider.ru не имеет отношения к публикуемым в записях блогов материалам. Все записи взяты из открытых общедоступных источников и являются собственностью их авторов. |
