Блоґ Артема Бебика Голосов: 1 Адрес блога: http://artem-bebik.blogspot.com/ Добавлен: 2012-11-22 21:24:28

У стилі Жидорептилії: Артем Бебик у Києві

2014-12-03 16:45:00 (читать в оригинале)


У Києві все дуже просто: понаїжджаєш виступити один раз, а виступаєш три. Але давайте по порядку.

проїхав свою зупинку. Певно, через те, що вона була кінцева.

Зранку на Київському вокзалі гарно. Я вперше почув стільки української в столиці. Або вуші розгорнулися, або то люди перестали соромитись після Майдану (це ПЕРЕМОГА).

Та довго я в тому царстві похмілля і виталищі екстренних запахів не задержувався. При виході причепився хлопець зі славаукраїнськими стрічками. Цікаво, як же ж то він здогадався, що я укроп їбаний. Що ж, за прозірливість дав йому двадцятку, урочисто прийняв дві стрічечки - для мене та бонусна для "дівчини". А шо, хай буде ще більше стрічок, різних і ладних.


По приїзді в центр я першим ділом ділом завітав у Музей Української Літератури, то видалася не неділя, що врешті-решт мені вдалося пороздивлятися тамтешні експонати. І, чесно скажу, було на що позорити. Це й "Обличчя Майдану" з гарними картинками та пам'ятками Революції Духу, і виставка староукраїнських видань - од Федорова до Шеви, і експозиція на пам'ять Стуса та Ко. Як опинитеся в Києві, дуже рекомендую відвідати.


Відтак на хвилі літературщини завітав у Читай-город. Щоб ви розуміли різницю між миколаївськими та київськими книжковими магазинами:
Миколаїв
- У вас є Антонич?
- А хто ета?
Київ
- Ви маєте Антонича?
- Авжеж, є дві збірки, красива та...
- Некрасива?
ХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХ

Отже, взяв обидві та радів, що назавтра міг насолоджуватися не тільки ранковим актом полегшення, а й досипнути дрібку шикарної магії слова. Так, я знаюся на гедонізмові.


Далі зустрівся з Валіком, він нарешті показав мені щось окрім вишгороду-даунтауну. Ходили-гуляли, а перед самим літературником виявили, що в Києві ніхто інший як великий миколаївський поет Олег Дорош. Він пропускав з Юрком Матевощуком з Тернополя по кухлеві живого пива. І це після з'їзду спілки великих українських бюрократів, себто Спілки Письменників України. Хлопці ще святі, я б на їхньому місці після такого вмазався трьома дозняками воскресального геричу, знюхав залізну дорогу цілющого коксу та обколовся би ще відром шкідливішої за алкоголь трави. Та, на щастя, я не в спілці письменників, всім xSTREETRACEx.

Хлопці пообіцяли, що на літературник піти не зможуть, бо поїзд і всі діла. Дорош став клятвопреступником, але про це пізніше. А що раніше?

Ми нарешті добулися арт-простору Тахелес, зразу котировочка - дуже затишний хіпстерський заклад ("хіпстерський" - це комплімент, від to hip - шарити). І люди там хороші. не тільки власники, а й гості. Наприклад, нарешті привітав живовидячки самого розбудовувача української мережевої культури Курки Аалямб.

З самого початку людей навідалося геть небагато. Таким чином, умови були якнайсприятливіші, аби вперше спробувати нову фішку - поетичне жеребкування. Знаєте, як оті недолугі китайські пророцтва у тістечках? Хіба долугі й без тістечок (тільки глінтвейн, тільки хардкор). Суть у тім, що я перетасував аркуші з віршами, а потому почережно пропонував кожному слухачеві витягнути з колоди, ой, себто, зі стосу той аркуш, котрий дивиться на неї чи нього: цікаво ж, чим та доля здивує. Особливо не дивувала, хоча слухачі та я лишилися задоволені. Набагато прикольніше в цьому плані було, коли ми вже вдруге повернулися з кагалом чернігівських творчєскіх. Прикладом, юнка з видатними бровами витягнула вірша "Точені брови...".

До речі, чернігівську флейву забрали з іншого заходу, де вони співали та показували колажі (було і два зі мною), усе це ми встигли (фууух), поки тривала кількагодинна перерва. Заодно підібрали й Алєжу, котрий спізнився на потяг.



Дорогою назад якось усі розповзлися, тому не всім пощастило стати свідком Притичини Григора у Сільпо. Що за притичина? Прошу, відево (питайтесь, коли шо не ясно):




У другому читанні було гамірніше та спілкувальніше. Одна дівчинка навіть так захотіла мене, що аж почала критикувати.  Буцімто я не знаю, що декламатор з мене так собі (після 18 годин на ногах), та через це незнання й роздаю так ненав'язливо аркуші з віршами - точно не для того, аби моє декламаторські огріхи не стали на заваді поезії. По завершенні та дівчинка так захоробрилася, що аж зачитала свій римований уривок з дівочого з щоденника, котрий чомусь назвала віршем. Дівчинка мила, не хотів її ображати, то сказав, що спадає на Полозкову. Хоча Полозкову я ніколи не читав і не слухав, а насправжки то стеменнісінько наше всьо Ксенія Слободенюк.

Присутні були настільки приємними співтусовниками, що ми ледь не профукали остатнюю електричку до Чернігівської (м), де нас з Олежою вписав великий український програміст і король хіпстерів Валентин.



Здавалось би, ранок неділі не провішав біди. Проте перед самим нашим од'їздом ми втрапили на анімку київського аніме-клюбу Міцурукі. Там тусувалися няшні тяни, куни, ба навіть лолі та великий український хіка Цейво. І цьому вельмикавайному панству з задоволенням зачитав кілька віршиків. Не вірите, що я настільки модний анімешник? А я маю речові докази:



І ще - віршик для хіканів.
прост)))00

Гудить комп'ютер поночі залипло
Зсинялі тіні меркнуть без устану
Вірші з екрану зрізують бадилля
Інфобрудових соцмережних ран

Спалає хіка в сутінку програми
Злітає з хури інтернет-залежних
У високості понадхмарній (теґів)
Не всне уже ніколи як ізпрежди


Вроді би вже й ніц написати, а нє. Адже великі українські поети не можуть без приключок доїхать додому. Я ж навіть не кажу про те, що я випадково був купив квиток на 29, що мусив домовлятися з провідником как мужик с мужиком. Просто крім великого українського поета Олега Дороша в поїзді ще їхала велика українська поетеса Олекса Озерова. А, як відомо, трі паета - ета сіла. Зрештою, уперше за життя побував у вагоні-ресторані. Щоправда, там ніхуя не було, тому нас вигнали, що ми нічо' не замовили.

Поки що все. Дякувати поіменно вже не модно, тим-то просто подякую всім живим істотам.
Отаким чином: на початку цієї зимної зими почастую вас трошкилітом. Смачного!