| Сегодня 11 июня, среда |
      |
  
|
  
Какой рейтинг вас больше интересует?
|
Главная /
Каталог блоговCтраница блогера ФАСТІВСЬКИЙ БЛОГ/Записи в блоге |
 |
ФАСТІВСЬКИЙ БЛОГ
Голосов: 1 Адрес блога: http://fastivblog.blogspot.com/ Добавлен: 2013-02-21 18:05:24 |
Велоквест у Фастові 13.09.2014 - анонс
2014-09-07 15:59:00 (читать в оригинале)
Дорогі Фастівчани!
Ми раді запросити Вас прийняти участь у добрій справі. Величезне прохання, поширте цю новину серед своїх друзів, зробіть репост!
Не так давно Фастівщину сколихнула, ще одна лиха звістка в зоні АТО загинув наш з вами земляк, Володимир Шестопал - батько трьох неповнолітніх дітей.
Організаторський колектив проекту NeFoRmat http://nfr.kiev.ua прийняв рішення, допомогти родині Шестопал, і провести благодійну гру на їх підтримку.
Ми пропонуємо вам зіграти в велосипедний квест: - старт 13 вересня о 11:00 з площі Перемоги, 1 (збір біля Дому Культури ) - для участі потрібна команда від 1 до 3 осіб - велосипед для кожного учасника команди і хоча б один телефон з доступом до інтернету - зручний одяг та взуття - гарний настрій.
Вартість гри - на ваш розсуд! Всі витрати на організацію цього заходу ми беремо на себе.
Призовий фонд: - Сертифікати на відвідування квест-кімнати проекту «Взаперти» http://vzaperti.com.ua/ (100%, 50%, 30%) -... список оновлюється.
Усі зібрані кошти будуть передані родині Шестопал.
По завершенню обов'язково буде опублікований звіт!
Вечір церковної музики "Молитва за Україну" - анонс
2014-09-06 21:19:00 (читать в оригинале)
Ми повернемось і запитаємо
2014-09-03 14:17:00 (читать в оригинале)
Газета «Совершенно секретно – Україна» опубліковала інтерв’ю з двома фастівчанами, які зараз беруть участь в АТО, тож я пропоную Вашій увазі це інтерв’ю.
Зараз головною темою не лише українських і російських ЗМІ, але також і світових, є війна на сході України. Інформація надходить із різних джерел найсуперечливіша. Всі чують офіційні заяви, думки політиків, експертів, журналістів, але менше інформації від безпосередніх учасників, цих страшних подій. А бійцям є що розповісти.
Редакція «Совершенно секретно - Україна» провела бесіду з воїнами з 72-ї окремої механізованої бригади, які повернулися додому у відпустку. Наші співрозмовники - це бійці окремого об'єднаного розвідувального загону старшина Юрій та молодший сержант Андрій (вони попросили не називати в пресі їхні прізвища) поділилися своїми особистими враженнями і розповіли, що ж відбувається на Донбасі.
- Розкажіть про себе, ким ви були до війни, в мирний час, про свої захоплення?
- Розкажіть про себе, ким ви були до війни, в мирний час, про свої захоплення?
Юрій: Я столяр, майстер червонодеревщик. Риболовля, туризм.
Андрій: Я працював на заводі, старший майстер. Все, як у всіх нормальних людей, сім'ї, дім, робота, по можливості виїзд на природу, шашлички.
- А що у Вас з родоводом, ви істинні арійці? Потомствені фашисти, бандерівці?
- Звичайні люди, такі, як і всі. Історію України вчили, але при цьому ножі на «москаля" не ніколи точили. Приміром, наші підприємства поставляли продукцію не тільки на Донбас, до Криму, але і в Росію.
- Як ви називаєте те, що зараз відбувається на сході? Все-таки війна або АТО? Як ви туди потрапили і чому?
- Це - Війна. Ми пішли добровільно. Тому, що кожен чоловік повинен захищати свою родину, свою землю, будинок. І не вважаємо це чимось надприродним.
- Як зараз доводиться воювати?
- Як індіанцям проти конкістадорів. Хліба не бачили 2 місяці, а останні п'ять днів навіть чистої води не було.
- Що зараз собою являє українська армія?
- Бойова підготовка радянських часів. Стрільба лежачи, ну максимум з коліна, стоячи і все! Тактики ведення бою новобранцям не викладають взагалі.
Стрілецька зброя - ще радянське, воно вже не відповідає вимогам сучасного бою. АКМ простий в освоєнні, але він ні в яке порівняння не йде з автоматами сотої серії, які йдуть з Росії терористам. Це вже зброя нового покоління. Точно так само як і бронетехніка вся. Ні 80х БТРів, модифікованих БТРів, БМП3 які стоять на озброєнні в Росії. У нас - це минуле століття, для них це взагалі кам'яний.
Можна сказати, що все на голому ентузіазмі. Самі відремонтуємо, самі модернізуємо. Добре хоч патрони підкидали.
Забезпечення нікудишнє. Тил, або не встигає, або не справляється. Якщо їжі вдасться взяти на кухні, тушонки якоїсь, кільки, гречки, то можна буде самим щось зварити. Добре якщо є якийсь магазин, можна ще щось купити. Спасибі, що іноді привозять воду.
Обмундирування просто розлізлося в перший місяць при підготовці. Воно на складах лежить незрозуміло скільки.
Волонтерам - низький уклін! Це люди, без яких просто вся наша армія не вижила б, вони взяли на себе забезпечення наших військ. Допомагають не тільки матеріально, а й морально. Ось привозять листочки від діток з малюнками, з віршами.
Бронежилети, окуляри, каски кевларові. Хоча, навіть хвалені кевларові каски слабенькі. 5.45 пробиває передню стінку і в середині робить вінегрет. 7.62 пробиває з 50 метрів її на виліт. Перевірено особисто. Але це краще, ніж старі радянські, які навіть ПМ може пробити з невеликої відстані. А ті бронежилети ті, які видавалися міністерством оборони, 7.62 пробиває на виліт. Про що можна говорити, якщо нам навіть лопаток не видали.
- Морально - психологічний стан особового складу? Дисципліна? Завдяки замполітам?
- Відмінне! Супер! Бойове! Завдяки підтримці один одного. Ми самі собі психологи.
Головне - це усвідомлення того, що ми захищаємо свою власну землю. Дисципліна дивлячись в яких підрозділах. Підрозділи, в яких офіцери туди-сюди і випивають, точно так само і підлеглі починають їм слідувати. Якщо ж офіцер більш менш тримає себе в рамках пристойності то і підрозділ більш менш зібраний. Все залежить від офіцерів.
- Як вас приймають місцеві, були конфлікти? Ви відразу всіх розстрілюєте, дітей розпинаєте на щитах?
- Ну, це якщо тільки росіян. (сміються) Насправді немає. Коли ми приїхали до Маріуполя, то можливо 20% «за», а то й менше, всі інші сприймали нас «в багнети», коли ми їхали, скажімо так, 70% просили, щоб ми не їхали. Бо їм там розповідали, що приїхав «Правий сектор» і буде крутити немовлят на фарш. А коли вони з нами поспілкувалися, то почали нормально до нас ставиться. Ми ж нормальні, ми ж українці, ми в одній країні живемо, ви що?!
Коли ми проходили по звільненим населеним пунктам, в яких господарювали терористи, люди вже спробувавши цього, дякували нам за звільнення і хрестили колону в подяку, щоб Бог нас охороняв. В Маріуполі жінка з чоловіком привезли нам води, стала перед нами на коліна і плаче, каже: «Спасибі вам хлопці, за те, що не дали зробити тут другий Слов'янськ». Було дуже приємно, розумієш заради чого стоїш там, ось заради таких людей, які ось поряд.
- Хто воює проти нас на сході України? Це місцеві або це росіяни?
- Воюють терористи, які хочуть захопити нашу землю, які тероризують Донбас і розстрілюють жінок і дітей. Це в основному найманці. Зброя, це і автомати сотої серії, і кулемети ПКП Печенег з Росії. Правда, це переважно у кадрових російських офіцерів - інструкторів, які ховаються за спинами звичайних бандитів-найманців. Зібрали наркоманів і зеків. Є й місцеві, які за ідею, їх залишилося відсотків 10, тому що або полягли, або прийшло прозріння і вони чухнули по домівках.
- Чи є у бійців питання до командування? Корупція, зливи, зрадництва були?
- Питання є. Злив інформації. Тупі накази. Невміння воювати. Багато офіцерів звикли ганяти солдат-новобранців. Маршрути колон, місця розташувань наших позицій «зливають». Такі настрої серед бійців, що старший офіцерський склад, який має доступ до стратегічних планів, маршрутів пересування колон, причетний до «зливу» інформації, знаходять підтвердження. Ось в 95-й бригаді полковника спіймали на гарячому, що він «злив» колону. Нашу 72-ю, і 79-ю бригади виставили, як в тирі під Ізварино. Більшість техніки знищено по халатності, якщо не сказати, за чиїмось злим наміром. З 120 одиниць бронетехніки 72-ї бригади залишилося - 18. Під Амвросіївкою, прилетів комбриг, зібрав особовий склад, техніку виставив серед поля, відлетів на вертольоті, вночі бригаду обстріляли Градами.
Величезне «дякуємо!» Командуванню нашої 72 рідної бригади! Чому бійців 76-й, 95-й бригад, які теж перетинали кордон Росії вдома зустрічали, як героїв? А 72 бригаду ніби зрадників. Тут вина комбрига, і до нього взагалі багато питань. Штаб частини знаходиться в Білій Церкві, при цьому вони мають такий же статус учасників бойових дій, як і ми. Але, таке відчуття, що ми, бійці, які воюємо, просто заважаємо їм служити. Навіть довідки про поранення, про участь в АТО усіма правдами і не правдами нам намагаються не видавати. То немає комбрига, то немає печатки, то ще якісь причини.
З грошовим постачанням плутанина повна. Просто пішли в армію, через 2 місяці, нам дали 1300 гривень зарплати, потім ще - 2400. А скільки грошей нам положено і за що, ми не знаємо! У кого не питаєш, ніхто не знає. Платять, стільки - скільки платять. Але ми воюємо за свою землю і як би на цьому все. А от родина повинна на щось жити. Нам набагато легше воювати, коли ми будемо знати, що у наших рідних є все необхідне.
- Війна коли-небудь закінчитися. Що далі?
- Розібратися з тим начальством, яке нас поставило в такі рамки!
- Є ідея повернути зброю на Київ ?
- Ні, чому відразу зброю. Ми й так можемо підійти спитати. Але спочатку треба навести в країні порядок, припинити бойові дії, а потім запитати у «товаришів» великих начальників, а звідки, коли ми воювали, у них з'явилися дачі, мерседеси і все інше і скільки це коштує? Для них війна це великий бізнес. Запитати у своїх командирів, а чому у них різко, перед відправкою в АТО, виникають такі болячки, як геморой? А в іншого запитати, чому замість того щоб ти командував в бойових умовах, ти вічно п'яний прилазив? Не тільки верхівка, а й середній командний склад повинен бути вичищений. Ці уроки, які ми зараз отримуємо ціною крові і життя кращих людей, які є в Україні, не повинні пройти просто так. І ми, що залишилися живими, ми будемо це контролювати.
- Що після війни потрібно зробити на Донбасі, щоб там більше ніколи знову не розігрілося полум'я війни?
- Піднімати економіку. Там така злидні! Янукович загнав людей в такі мінуса! Крім цього там потрібно провести роз'яснювальну роботу. Вони там просто забиті. Я прекрасно розумію їхні настрої. Шахтар лізе туди в цю яму і не знає, чи вилізе назад. Отримує жебрацьку зарплату, ризикуючи своїм життям. Дружина його пиляє, що він вічно п'яний і не митий. Підняти економіку і соціальну політику, і це все піде само собою. Ще Парнас Мирний писав: «Хіба ревуть волі, як ясла повні?"
- Чи потрібно там проводити українізацію?
- Силувана ні в якому разі. Хочуть російською розмовляти - будь ласка. А російську пропаганду треба терміново зупинити, тому що це маразм, там таке чешуть.. Те як Росія інформує, вибачте, це треба зупиняти. Це ще один вид війни Росії з Україною. Чому це все почалося. Тому що людей просто на просто обдурили цією російською пропагандою.
- Чи почнеться відкрита війна з Росією?
- Важко сказати, ніхто не знає. Якщо почнеться відкрита війна, доведеться воювати в «партизанці» - у росіян озброєння на порядок краще вітчизняного, так що у відкритих боях нам туго доведеться. В свою чергу, ми добре знаємо з історії, що українські козаки переважно застосовували партизанську тактику в боротьбі з регулярними військами загарбників. Але будемо сподіватися, що до відкритого протистояння, яке може привести фактично до третьої світової війни, справа не дійде. А ми переможемо окупантів на сході і підготуємося до звільнення Криму.
- Так все-таки, незважаючи на всі проблеми, переможемо?
- Однозначно переможемо! Тому що МИ - НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ!
Євгенія Наумова: серце турбує - розум римує
2014-08-26 15:10:00 (читать в оригинале)
Є у Фастові творчі люди, які прагнуть себе реалізувати у різних сферах. Однією з таких особистостей є фастівчанка Євгенія Наумова.
Женя за професією швея-закрійниик та дизайнер одягу і займається індивідуальним пошиттям та виготовленням карнавального вбрання для дітей, щоб створювати їм свято. У своїй професійній дизайнерській діяльності Женя полюбляє створювати нові образи.
Ще Жені дуже подобається малювати, тому вона займається розписом тканин.
Але віднедавна з'явилося нове покликання та ще одна справа, яка її надихає - це є поезія та акторська майстерність. Все що пов'язане з цим - то є від душі та для душі, пошук себе, ще одна стежка, якою вона йде до себе.
У своїх віршах Женя висловлює свою думку, свій погляд на світ, який нас оточує. Простіше сказати живе за принципом - "серце турбує, розум - римує".
Вашій увазі пропонуються кілька віршів Жені, але не судіть її надто строго, адже вона займається віршуванням тільки рік і є поетесою ще тільки в процесі...
Сила Власти
Кожа, кости, меч и краски,
Красным залито напрасно.
Жизнь твоя отобрана безвластно.
Спустя время ты узнаешь.
Все поймешь,все осознаешь.
С чем уйдешь, что потеряешь.
Каковы те испытанья, взяты
Вдруг из-под сознанья.
Все пылает все горит.
И любовью ты забыт.
Жалки все твои движенья
Перед силой нападенья.
Долог путь - не знаешь сути.
Знай же кто за этим стал.
Это враг твой-ты его узнал.
Он тебя вводил в оману.
Он отнял у многих жизнь обманом.
Но ты-выжил! Уцелел.
Взяв всю силу, мощь и латы.
В путь пустился, ты - фрегата.
Дали в руки тебе меч.
Чтоб пошел моря стеречь.
Чтоб не вышли с берегов.
Чтоб ненастный день ушел.
Дощі нашої душі
Ще одна ніч
Як лились небесні сльози.
На цій землі гриміли грози.
Та й на душі легка тривога -
Чи вірно ти чинив до цього.
Ніяк ця злива невчухає
Можливо кожного лякає,
Але когось і надихає.
А би лише на праве діло,
Щоб тільки б зброя не гриміла.
Випробувань достатньо в цьому світі.
Лиш тільки б от червоним не залити.
Бо то вже дощ не від природи -
Всі ті дощі створили війни.
Так страшно іноді.
І ти не знаєш,
Чи то на довго тая злива.
І як ніколи ти вразлива.
І тільки наш Всевишній знає,
Скільки люду в цю ніч лягає
Від блискавок озлюченої зброї.
Кому написано на долі
Злягти на тім кривавім полі.
Все стихло, ніби.
Все спокійно.
Лиш десь далеко щось гриміло.
Хай буде свята та земля,
Коли ЇЇ небо дощем омива.
Най змиє всі наші тривоги.
Всі біди, що зостались від війни.
Хай буде спокій чистої душі
Коли зупиняться криваві ті дощі.
Ми молимось щодня, щоночі
І скільки нам іще терпіння
Посилить Боже позвоління.
Ми ще живі,
І це вже диво!
Чи винесе все те країна?
Коли почнуться тії зміни?
Коли припинеться руйнівна сила?
Чи не впадемо від безсилля?
Чи дужими ми станемо? Коли?
Ми так намолимо чоли,
Що небо датиме проміння.
Надію, спокій, Мир й благословіння.
Ми молимось щодня, щоночі.
Вже так змокріли наші очі.
Ми молимо, щоб збереглось наше коріння.
Ми молимо, щоб не ділилась Україна.
Ми молимо за спокій дітлахів..
Ми молимось за всіх чоловіків.
Ми віримо в своїх захисників.
Ми сильні лиш коли разом.
Здолаємо ми біди всі гуртом.
Ми силу ту вже відчуваємо.
Ще трішечки, і все владнаємо.
Життя яскраве
Життя таке, яким його малюєм
Який відтінок обираємо
Які картини ми собі даруємо
Чи то ми вікна знов фарбуємо
Чи то зеленим поле заллємо
Чи небо синім розфарбуєм
А чи промінчик сонця проведемо
Чи тую хатку, що будуєм
Білесеньким підведемо
Чи грядку - де троянду ростимо
Червоним ми підправимо
А чи, можливо, райдугу високу
Для неї лиш яскравую палітру оберемо
А скелі ті високії, степи, лани широкії...
Так гарно-гарно!
І в цьому світі живемо!
А іноді буває так похмуро...
Що тягне нас до сірого того
Але насправді навіть сіре
Може вказати нам, що
Не тією стежкою йдемо
Ото ж берімо пензлі сміло!
І проведемо райдугу барвистую
Щоб кожен був у світі цім щасливий
І долю проживав яскравую свою.
Молодята
Прийшла та мить, коли одягнені обручки,
Коли сильніше будете триматися за ручки.
Коли два погляди зустрілись,
І перед світом обручились.
Коли ваш човен повен почуттів любові.
Так швидше хочеться у море.
Тепер несете ви відповідальність.
За те, що вами створено було - і це реальність.
Усі думки, слова, і дії
Відтворять вам майбутні всі події.
Щоб склалось все як хочете ви, любі.
Потрібно один одного голубить,
Потрібно віддавати більш любові,
Потрібно розумітися у горі.
Все треба пережити що написано на долі.
Потрібно зберегти ту справжню силу,
Що вас поєднує у цю хвилину.
Бажаю вам тепла і миру,
І злагоди у вашому житті.
Сердець гарячих і спокою душі.
Багато треба усвідомити,
щоб увійти в велике море.
Але воно тим і цікаве,
Що кожна хвиля вас штовхає.
До тих казкових радісних подій.
До спільного яскравого життя.
І хай вам Бог допомога.
З молитвою збудується ваша крепкая сім’я.
Дівчинка-перлинка
Є в мене дитина.
Моя улюблена перлина.
Жадана, кохана і рідне дівча.
Найкращої у світі для мене нема.
Яскравий сенс мого життя.
Вона в мене єдина - і завжди різна така.
Я люблю веселу і ніжну.
І навіть іноді капризну.
І задуману трошки.
Якщо дощик оченята замочить.
Розумницю милу.
Таку, як картина.
Мальована мною.
Щоб склалась веселіше доля моя.
Я вдячна йому - Всевишньому.
Що дав таку змогу,
Щоб вимовляти кожен день її ім’я.
Та бути їй матінкою,
Яка дарувала для неї життя.
Душа
Чому так тяжко?
Я не знаю...
Мабуть до тебе щось я відчуваю.
Так тяжко на душі,
І сльози на щоці.
Так важко переношу я розлуки.
Не знаю, що мені із цим робити,
Чи варто про це тобі все говорити...
Так хочеться до тебе пригорнутись.
І хоч на мить в собі забутись.
Відчути теплий подих твій,
Солодкі поцілунки
Життя миттєві малесенькі дарунки.
Думки про тебе серце зігрівають.
Лиш ці обставини, в середині безжалісно все розривають.
Потрібні сили.
Все це розумію.
Але від однієї думки шаленію.
Потрібно взяти себе в руки,
Щоб пережити й цю розлуку.
Завжди очікування на долі випадало.
Так, що підходила до краю.
Завжди хотілось крапку малювати.
Але все сильніше хочеться щасливою себе, хоч трошки, відчувати.
Так хочеться тепла, турботи.
Щоб хтось чекав тебе з роботи.
Проводити всі вихідні разом.
Та зігрівати один одного теплом.
І святкувати кожен день життя.
Щоб памяті душа була сповна.
Прожити вік свій не дарма.
І щасття сильне відчувати,
Коли вертаєшся до хати.
І відчувати, що обраний тобою,
Змінить усю твою долю.
Щоб кращим був життевий шлях.
Бо щасття створено було
У наших з ним руках.
Багато думаю -
Чого ж чекати?
Все буде так, як долею написано.
Що ще й казати...
Зоряне небо
В мене серце болить про тебе.
Як погляну у зоряне небо.
Як згадаю вечори
Де були я i ти.
Твоi дотики нiжнi i cильнi.
Полонили мене у обiйми.
Всi поцiлунки солодко-медовi.
Здається, що так солодко не було нiколи.
П'янкий аромат твого тiла.
Яке я шалено хотiла.
Щось сталось зi мною цього лiта.
Я знову згадала,що можу любити.
Якби ж повернути тi митi.
Щоб серце перестало в мене болiти.
Щоб обiйняв мене мiцно.
I я б у полонi твоєму довiчно.
Але доля складає нам пазли.
"Таке життя"- казав менi ти.
I що тепер менi iз цим робити?
З тобою доторкнулась до небес.
I свiт зорями вкрився увесь.
Так легко з тобою було лiтати.
Чого ще хотiти?
Чого ще бажати?
Хiба що, щоб було усе нескiнченно.
I кожен вечiр - яскравеє небо.
"Але це життя - нагадуєш ти -
I далi своiми шляхами потрiбно нам йти"...
Мир нашему дому
Жечь дома так беспощадно.
Махнуть рукой, сказать -"Ай ладно,
Отстроим, что нам, пару лет."
Это ж бред, какой же бред.
Жизни не вернуть обратно.
Невиноватых бьют - досадно.
И не выжить им в огне.
Не могу смотреть спокойно.
Кто ответит нам как должно?
Кто вернет жилье и кров?
Кто спасет жену, любовь?
Деток почему здесь всех неволят?
О Боже - правый!
Кто позволил в наш Мир войне войти?
Сумеют ли стороною беды обойти?
Мрiї в нашiй країнi
Там, де мова колискова,
де душа радiє знову.
Де панує мир i спокiй.
Хай це небо - море синє
Допоможе, й додасть сили.
Та й заллє усе блакиттю надi мною i тобою.
Щоб можливiсть в нас з'явилась
Збудувати нову мрiю.
Я буду молити
Чуєш, Боже, я молюся
За Юрка та за Катрусю.
Чуєш, Боже, я вже знаю
Де я їх від біди сховаю.
Там,де буде їм спокійно.
Де не зачеплять їх клятії війни.
Де не буде хвилювань
Заховаю їх в казковий край.
Де нема жалю та болю.
Де дитячий сміх рікою.
А ти знаєш, Божий тато,
Як я хочу своїх діточок врятувати?
А ще буду тебе я молити,
Щоб ти зміг весь цей жах припинити.
Євгенія Наумова
Євгенія Наумова
Фастів незалежний - фотозвіт
2014-08-25 16:48:00 (читать в оригинале)Учора у Фастові, як і по всій Україні, відсвяткували День Незалежності. Свято, яке планували провести на площі перед міським Палацом Культури, через негоду провели у його приміщенні.
На святі кожен бажаючий міг придбати собі цікаві хендмейдові вироби, в тому числі на патріотичну тематику. Крім того дітлахи могли написати листа та намалювати малюнки для наших військових, які передадуться на передову в зону АТО та розвезуться по шпиталям. Була також молитва за Україну, де священники різних конфесій молили Бога про прихід миру в нашу країну.
А головною родзинкою заходу було щорічне свято під назвою "Вишиванковий ланцюг", на якому фастівчани встановили міський рекорд перебування в одному місці людей в українських вишиванках. Цьогоріч у вишиванковому ланцюзі нарахували 311 людей!
Категория «Истории»
Взлеты Топ 5
 | ||
|
+1120 |
1146 |
не задают вопросов о причинах желания |
|
+1071 |
1156 |
Azizti |
|
+996 |
1206 |
@дневники: ~ Mikeko ~ - Пусть все думают, что было так! :) |
|
+915 |
936 |
bigmir)net :: персональный дневник :: ISE-LADI |
|
+909 |
932 |
Robin_Bad |
Падения Топ 5
 | ||
|
-1 |
99 |
ClericDade |
|
-2 |
103 |
radulova |
|
-5 |
13 |
_123_ |
|
-6 |
30 |
_Kicker_ |
|
-6 |
22 |
Sebastian_Valmont |
Популярные за сутки
Загрузка...
BlogRider.ru не имеет отношения к публикуемым в записях блогов материалам. Все записи
взяты из открытых общедоступных источников и являются собственностью их авторов.
взяты из открытых общедоступных источников и являются собственностью их авторов.