ФАСТІВСЬКИЙ БЛОГ Голосов: 1 Адрес блога: http://fastivblog.blogspot.com/ Добавлен: 2013-02-21 18:05:24

Березень на Фастівщині традиційно був Кобзарським - фотозвіт

2013-04-06 23:43:00 (читать в оригинале)

Березень у Фастові традиційно є Кобзарським місяцем, так як Тарас Шевченко бував у нашому місті й залишив у своїй творчості дуже гарні слова і історичні спогади про нього. Тому Фастівське міське об'єднання Товариства «Просвіта», яке носить ім'я Тараса Шевченка, щорічно і організовано скликає фастівчан 9 березня на загальноміський мітинг вшанування пам'яті Великого Кобзаря на площу біля його пам'ятника. Так було й цьогоріч, коли фастівські просвітяни, козаки, члени НРУ Української платформи «Собор», УНП та інших громадсько-політичних організацій міста взяли учать у традиційному мітингу з покладанням вінків і квітів до пам'ятника Кобзарю, який був організований Фастівською «Просвітою».
Взяла участь у заході й представницька делегація влади міста на чолі з міським головою О.Пеньковим (з ним були також заступник з гуманітарних питань Л.Ткачова, керуючий справами і керівники кількох інших структурних підрозділів міськвиконкому, окремі депутати міськради). Зазначимо, що цього разу міська влада створила абсолютно сприятливі умови для проведення згаданого заходу. Відкрився він співом Кобзаревих «Дум» у виконанні хору «Казнівчанка». Голова і заступник голови Фастівської «Просвіти», що були ведучими заходу, довели учасникам мітингу його програму і подякували присутнім, які незважаючи на досить морозну погоду, таки прийшли віддати шану Тарасу Шевченку. Бо, наприклад, саме несприятлива погода і стан здоров'я окремих виконавців дещо скоригували програму заходу.

Почався захід з традиційної панахиди за упокій Великого Тараса, яку відслужили отці Михайло і Олег Даниліви з хористами церковного хору парафії Св.Миколая УПЦ Київського Патріархату. Мав о.Михайло і слово до присутніх, де відзначав велику роль Т.Шевченка в історії України та в об'єднанні українського народу. Він відзначив також його побожність і закликав деяких сучасних фантазерів не приписувати йому непритаманних богохульних рис. За його словами, нині всі щорічні архівні сповідальні та метричні книги ні для кого не закриті і вони чітко протягом всіх 47 років життя доводять постійний зв'язок Тараса Шевченка з Богом і з православ'ям.

 Виступили перед учасниками мітингу й міський голова О.М.Пеньковий та отаман Фастівського куреня Українського козацтва В.О.Мазуренко, які відзначили великий внесок Тараса Шевченка у поступальному історичному розвитку України, творчому розвитку української культури. Фастівською «Просвітою» цього дня було також відзначено цінними подарунками художницю з Борової Є.Ф.Гупалову (за підсумками щорічного конкурсу «Українські скарби Фастівщини») та учасників хору «Казнівчанка», що піснями на слова Т.Шевченка періодично доповнювали віршовано-музичну композицію заходу. Палким і емоційним було шевченківське слово у виступі громадської активістки З.А.Галущенко, яка прочитала декілька творів з поезії Шевченка.

А завершився захід виконанням всіма присутніми «Реве та стогне Дніпр широкий», після чого його організатори закликали всіх пересісти до автобусу, який був спеціально підігнаний до площі, для організованого виїзду у с.Фастівець на аналогічний шевченківський захід у цьому селі. У ньому, як відомо, у 1846 році Т.Шевченко певний час проживав під час проведення археологічних розкопок на кургані Переп'ят, тому й увага до нього особлива. У Фастівці також лунало багато віршів Т.Шевченка, а відповідний спів його творів у виконанні об'єднаного хору місцевого Будинку культури і фастівської "Казнівчанки" викликав бурхливі оплески присутніх. Наостанок, для об'єктивності хотілося б зазначити, що висвітлення офіційними місцевими ЗМІ згаданих заходів, м'яко кажучи, трішки "шкутильгає" у подачі достовірності інформації, але більшість фастівчан вже звикли до цього. І ми ж для чогось існуємо.

 Фотозвіт з заходу:




Фастів Інфо

---

Конкурентні розбірки за право возити пасажирів з Києва до Борової

2013-04-06 23:27:00 (читать в оригинале)

Нещодавно у столиці на початковій зупинці кілька невідомих з палицями вчинили розбійний напад на маршрутку з пасажирами, яка мала їхати до Борової. Били по вікнах, дзеркалах, дверях, внаслідок чого маршрутці нанесені матеріальні збитки, після чого накивали п'ятами. На щастя, ніхто з тих 6 пасажирів, що були в салоні авто, не постраждали. Пасажири впевнені - напади влаштовують конкуренти-перевізники і кидають підозри у бік великоснітинських перевізників (маршруту В.Снітинка-Київ). Люди кажуть, що це не перший такий випадок і вони вже не раз зверталися до міліції з вимогою захистити керманича маршрутки, який їм подобається. Утім, міліція на заяви чомусь не реагує.

Фастів Інфо

---

Борова відтепер також із «Форою»

2013-04-06 23:18:00 (читать в оригинале)

Супермаркет "Фора", який у Фастові працює цілодобово, вже став певною торговою візитівкою нашого міста. Наприкінці ж березня аналогічний супермаркет відкрився і у Боровій. Щоправда, працюватиме він лише з 8.00 до 23.00, але й такий його графік роботи неабияк потішив борівчан додатковими зручностями.

Фастів Інфо

---

Незвичайний транспортний бік святкування Масляної у Фастові

2013-04-06 23:09:00 (читать в оригинале)

16 березня 2013 року у Фастові відзначали Масляну. Основні святкування місцева влада організувала на площі перед міським Палацом культури. Зусиллями меценатів і комітетів самоорганізації населення вона організувала їх з танцями, забавами, співами, млинцями та варениками, гарячим глінтвейном.

 Зрозуміло, що морозна погода дещо вплинула на відвідуваність цьогорічних святкувань (згадаймо минулорічні за участі одного з екс-кандидатів у депутати Верховної Ради), хоча на них також були і традиційні змагання чоловіків з перетягування канату, армрестлінгу, діставання призів з верхівки гладенького п’ятиметрового стовпа. Нагородження проводив особисто мер міста О.Пеньковий, який мав, окрім того, й вітальне слово до фастівчан на імпровізованій трибуні на сходах перед Палацом культури. З неї лунали також пісні солістів і хорових колективів міського Палацу культури, хору з с.Дослідницьке Васильківського району та київського баяниста К.Мілевського.

У звичному стилі всі ці святкування влади відбувалися під символікою правлячої партії, у палатках якої організували роздачу гостинців і свої тематичні виставки представники всіх місцевих комітетів органів самоорганізації населення. Що цікаво, частина фастівчан у цей же час була зайнята у іншому заході, який проходив неподалік у Малій залі згаданого Палацу культури. Там відбувся «круглий стіл» на тему «Проблеми транспортного сполучення м.Фастова», організаторами якого, фактично, виступили активісти ГО «Громадський актив Фастова» та міської організації ГО «Фронт Змін».

Відкрив вищезгаданий «круглий стіл» О.Ничипоренко – депутат міської ради, який представив також інших своїх колег-організаторів (О.Лясота, В.Гаврона, О.Попко, Д.Поворознюк, В.Довгопол тощо ), що склали президію цього заходу. Від владного боку на захід прийшли депутати від Партії регіонів В.Сальніков і О.Федун. Підняту проблему допомагали донести до людей перегляд відповідного тематичного фільму і виступ одного з організаторів-експертів В.Гаврони.

Останнім зазначалося, що віднедавна питання транспорту у Фастові набуло підвищеної актуальності, через що мешканці міста вимушені «постійно і стійко переживати» масу проблем. Вони, за його словами, з одного боку викликані об’єктивними складними нинішніми погодними умовами, а з іншого боку – значно у більшому розмірі незграбними діями відповідних місцевих чиновників і такою ж політикою Укрзалізниці, яка «свідомо й неприховано останнім часом прагне перетворити наше місто в транспортний нуль». Він у своєму виступі наполягав на тому, що місцева влада не має права «під козирьок» тихо споглядати за цим і якщо не може забезпечити всім бажаючим своїм мешканцям роботу у Фастові, то, принаймні, вона зобов’язана забезпечити нормальну роботу транспорту як в самому місті, так і домогатися нормального сполучення з столицею.

Ним наводилось також чимало прикладів того, як планомірно відбувається постійне скорочення пар електропоїздів і відміни рейсів в транспортному обігу на дільниці Фастів-Київ, як постійні ремонтні роботи без попередження та неоптимальний графік курсування призводять до запізнень людей на роботу та відповідних проблем у стосунках з керівництвом. Говорив він і про те, що зараз з незрозумілих причин відсутні рейси електропотягів з Києва, навіть, в години-пік, коли питання нерентабельності перевезень і близько не може звучати. Тому у нього є підозри, що таким чином у нас запроваджуються «донбаські стандарти створення депресивності територій і галузей» для подальшого дерибану.

Крім проблем, пов’язаних з роботою залізниці, на думку В.Гаврони, вкрай гострою залишається також і суто міська проблема: розсинхронізованість міського транспорту з рухом електропоїздів, відсутність будь-якого вивчення думки пасажирів щодо побажань до графіку руху автотранспорту. Підтримав його у цьому у своєму виступі й депутат міськради С.Бевза від ВО «Свобода», котрий сам є перевізником і який першим взяв слово у обговоренні. На його думку, влада у питаннях транспортного сполучення не вирішує їх в інтересах людей, а сприяє збагаченню близьких до неї автоперевізників, вбила у місті конкуренцію і все зробила для того, щоб у Фастові у галузі автоперевень встановилася монополія окремих осіб. Говорив він і про всілякі хитрощі у проведенні міських тендерів і конкурсів у автоперевезеннях, на які влада, за його словами не реагує.

Не згоден він і з тим, що найбільш рентабельні маршрути на Київ захоплені лише одним перевізником, через що люди тільки потерпають. Коли багато фастівчан, розчарованих нинішніми діями і політикою залізниці, почали масово користуватись послугами маршруток, то єдиний перевізник ТОВ «Фастів-Автотранс», користуючись фактично монопольним становищем на цьому ринку, вже кілька разів піднімав ціни на свої послуги. На сьогодні, за словами С.Бевзи, вони виглядають дуже завищеними. Була б конкуренція, впевнений він, такого б не було.

Це питання викликало жваве обговорення. У виступах наводилися цифри оплати проїзду маршруткою між ст. Васильків і Києвом (6 гривень), ст. Мотовилівка і Києвом (9 гривень) та неадекватною існуючою ціною проїзду з Фастова до Києва у розмірі 20 гривень.
Говорив про нерівні умови на ринку перевезень й ще один присутній автоперевізник В.Кучерук, що настоював на тому, аби місцеві конкурси проводилися незалежними від влади людьми за участю широкого кола громадськості.

У інших виступах учасників «круглого столу» (депутата міськради В.Тимофієва, депутата міськради В.Довгопола, Р.Кудя, О.Чернишенка тощо) також наводилося багато фактів, що спричинили транспортний колапс цієї зими, та висловлювалися пропозиції щодо покращення транспортних проблем (обілечування пасажирів у комфортних електропотягах прямо в салонах, створення для людей відповідної «горячої телефонної лінії» з транспортних питань, продовження підземних переходів під перони через небезпеку для життя внаслідок запровадження швидкісного руху потягів «Інтерсіті+» через наше місто тощо).

Натомість, депутат міськради О.Попко у своєму виступі підняв проблему нещодавнього підвищення міськвиконкомом з 1 березня тарифів на проїзд у міському автотранспорті, яке відбулося, за його словами, «просто так», без належного попереднього обговорення і, найголовніше, без якогось покращення якості послуг. Скарг людей щодо роботи останнього, за його словами, ніяк не менше за працю залізниці і маршрутні перевезення до Києва. Якщо перевізник до Києва ще хоч якось їздить, то справжнім головним болем для деяких районів Фастова є їх місцеві перевізники, які часто не виїжджають на маршрут, не довозять людей на роботу, курсують дуже погано в силу різних причин (стан доріг, застарілість рухомого складу, часті поломки). Підтримав О.Попка у цьому і депутат райради від «Фронту змін» підприємець В.Яременко, який розповів про аналогічні проблеми у Фастівському районі.

Мали слово перед присутніми і провладні депутати. В.Сальников просив організаторів показати письмові скарги людей щодо транспортних проблем, настоював на тому, що такі питання треба вирішувати не у залі, а їхати до Адміністрації Президента України та Кабінету Міністрів України і там їх «пробивати-вирішувати». Обурення монопольним становищем ТОВ «Фастів-Автотранс» інших автоперевізників намагався представити їх особистими інтересами. Сам же О.Федун у виступі, взагалі, відкидав всі звинувачення щодо цінової політики підконтрольного підприємства, розповідав про методику спущення цін на автоперевезення, декілька раз наголошував на відсутності багатьох місцевих перевізників і фахівців галузі у залі, з якими б можна було вирішувати транспортні питання. Зрозуміло, що ведучі і присутні люди з цим категорично не погоджувалися, так як саме їх кишенями забезпечується вирішення таких питань.

За результатом активного обговорення питання було окреслено головні блоки піднятих проблем і висловлених пропозицій, після чого ухвалено дві резолюції: до влади міста Фастова та до керівництва Південно-Західної залізниці. За них присутні проголосували майже одноголосно за виключенням одного з вищеназваних депутатів. Наостанок О.Ничипоренко пообіцяв, що організатори «круглого столу» доведуть підняте питання до кінця і про хід виконання цих резолюцій будуть постійно повідомляти громадськість у засобах масової інформації.

Фастів Інфо

---

Про утворення Фастівського району під час проведення адміністративно-територіальної реформи 1922-23 років

2013-04-06 22:56:00 (читать в оригинале)


- Перші райони в Україні. Поняття районів в Україні з’явилося задовго до березня 1923 року. Вони були вже при захопленні влади більшовиками апробовані у 1918-1921 роках у Києві і окремих губерніях партосередками КП(б)У, в організаційно-територіальній побудові яких широко використовувалася така одиниця як «партрайон». Більшовики на місцях неодноразово пробували адміністративне і партійне будівництво поєднати, через що ще до 1923 року у Києві і в деяких інших територіях з’являлися районні ревкоми. Ці революційні органи адміністративно-управлінської влади зі змінами військово-політичного становища то зникали, то знову виникали. І тільки влітку 1921 року після закінчення виборчої кампанії до сільрад вони реорганізувалися у виконкоми.


На фото - фрагменти декількох статей у газетах “Пролетарська правда” і “Вісти ВУЦВК” за 1922-1923 роки, в яких детально висвітлювалися ухвалені відповідними органами влади УСРР рішення щодо тогочасного адміністративно-територіального поділу України
- Повітово-волосна ланка адмінтериторіального устрою УСРР на початку 1920-х років і спроби її реформування. При остаточному встановленні радянської влади в Україні влітку 1920 року в республіці продовжував діяти адміністративно-територіальний поділ на губернії, повіти й волості – старі землеуправлінські одиниці колишньої Російської імперії. Села і хутора нинішньої Фастівщини знаходилися тоді у складі Фастівської (17 населених пунктів), Веприківської (19 нас.п.), Мотовилівської (5 нас.п.), Малополовецької (2 нас.п.), Ковалівської (3 нас.п.), Кожанської (7 нас.п.), Великополовецької (1 нас.п.) волостей Білоцерківського повіту і Лучинської (5 нас.п.) та Ходорківської (1 нас.п.) волостей Сквирського повіту Київської губернії. Нова пролетарська українська влада відразу хотіла позбутися старорежимних царських адміністративно-територіальних одиниць на свої нові під гаслами «Вся влада – радам!» і «Ми новий світ збудуємо!». Але зробити це було не так просто через слабкість партосередків на місцях (наприклад, якщо у повітовому місті Біла Церква вони були сильними, то на початок 1922 року по Васильківському партрайону існувало лише 2 партячейки КП(б)У у Барахтах і Мотовилівці, але й ті на початку червня 1922 року були розпущені і віддані під суд через неблагонадійність). Тому у питаннях адмінперекроювання територій більшовикам необхідно було спиратися на існуючі волосні і сільські органи влади, де членів партії на той час було обмаль. Натомість, на 20.12.1921 року в Білоцерківському повіті у 24 волвиконкомах, 170 сільрадах і 15 волкомнезамах була сконцентрована велика армія необхідних адмінчиновників, на плечі яких і лягло питання проведення адміністративно-територіальної реформи 1922-1923 років.

Сама ж ідея «перекроювання донині існуючих адміністративно-територіальних одиниць» в «незалежній Радянській Україні» була перейнята від північних братів-пролетарів Радянської Росії, в якій на початку 1921 р. ІІ сесія Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету (ВЦВК) 8-го скликання ухвалила рішення про невідкладність «встановлення нового адміністративно-господарського районування». Їх колеги з ВУЦВК також приступили у 1921-1922 роках до попереднього районування, яке було підготовкою до основної Всеукраїнської адміністративно-територіальної реформи, яка розпочалася наприкінці 1922 року і тривала аж до 1937 року, хоча на Київщині цей процес можна обмежити лютим місяцем 1932 року, коли відбулося утворення Київської області.
До початку цих реформ у жовтні 1922 року в УСРР відбувалася попередня підготовка до майбутнього районування. На цьому етапі здійснювалась зміна губернських і повітових меж за рахунок ліквідованих повітів без порушення меж волостей. В основі цих змін були як економічні, так і політичні аспекти (десь вирішувалися питання скорочення штатів таким чином, десь перенесення адміністративного центру і економічно-транспортної прив’язки до нього окремих населених пунктів, десь територія прив’язувалася до чисельності і впливовості парторганізацій тощо). Відбувалися ці процеси і на Київщині, тим більше, що тодішнє законодавство дозволяло вирішувати питання «адміністративно-територіального перекроювання» виконкомам тих адмінодиниць, на території яких вони знаходились. І хоча Постановою ВУЦВК від 01.02.1922 року «Про адміністративно-територіальний поділ України», де були підведені підсумки попереднього районування і з огляду на допущені попередні хиби губвиконкомам і повітвиконкомам до закінчення районування України заборонялося «відтепер самостійно робити будь-які зміни адміністративно-територіального поділу, а тільки через Наркомат Внутрішніх Справ», але винятків і надалі буде вистачати у цьому процесі. Що ж до НКВС, то його роль в адміністративно-територіальній реформі 1922-1923 року була чи не найголовнішою. Вже вищезгаданою Постановою ВУЦВК від 01.02.1922 року на цей наркомат покладався контроль і обов’язок розробити детальний план районування УСРР, виходячи з наукових даних, господарських особливостей і економічного тяжіння територій. В основу плану була покладена ідея «дрібного районування». Суть її полягала в тому, що «від сільської одиниці до українського уряду повинно бути три, а не чотири адміністративно-господарських інстанції».

Цікавою у цьому процесі була й вимушена Постанова ВУЦВК «Про припинення передачі адміністративних одиниць з 10 серпня 1922 року», якою з 10.08.1922 по 01.01.1923 року з метою «успішного проведення продподаткової кампанії» місцевим органам влади і Адмінкомісії Держпляну УСРР наказувалося припинити розгляд нових питань передачі відповідних одиниць з одної губернії до іншої або з одного повіту до іншого, але роботу з виконання рішень по старим пропозиціям адмінреформи дозволялося продовжити.
- Органи влади і адміністративно-управлінської вертикалі УСРР у 1923 році. Найвищим органом влади УСРР станом на 1923 рік за Конституцією 1919 року був Всеукраїнський з’їзд Рад. У період між цими з’їздами Рад вищим органом влади був Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК, голова Г.Петровський), рішення якого ухвалювались на сесійних засіданнях. Але, що цікаво, в період між цими сесіями вищим законодавчим, виконавчим і розпорядчим органом влади УСРР, фактично, була Президія ВУЦВК, існування якої не було передбачено Конституцією УСРР і регламентувалося лише виданими директивними актами.
Діяв в УСРР у цей час і такий виконавчий орган влади, як Раднарком (РНК, голова Х.Раковський). Київський губвиконком тоді очолював Ян Гамарник, а Білоцерківський повітвиконком А.Озерянський.
Не слід також забувати у ці часи про вплив в УСРР на прийняття рішень таких інституцій як ЦК КП(б)У, НКВС, органів влади утвореного 30.12.1922 року Союзу РСР.


- Початок і хід адміністративно-територіальної реформи 1922-1923 років в УСРР. Хоча повітово-волосна ланка адміністративно-територіального устрою УСРР у 1921-1922 роках й була поступово підготовлена до реформування, але офіційним початком адміністративно-територіальної реформи 1922-1923 років можна вважати ухвалення Постанови ВУЦВК від 25.10.1922 року «Про адміністративно-територіальний поділ УСРР та спрощення Радянського апарату», яку було ухвалено на основі відповідних рішень 3-ї сесії ВУЦВК. Саме її настановчі положення роботу з проведення масштабного районування в УСРР перевели в реальну практичну площину. Згідно них рішенням ВУЦВК при органах влади всіх рівнів створювалися спеціальні Центральна, губернські та повітові адмінтериторіальні комісії, які повинні були спільно розробити проект нового адміністративно-територіального устрою України та подати його «на затвердження ВУЦВК не пізніше 1-го січня 1923-го року». Цей поділ слід було здійснювати так, щоб сільрада мала близько 1000 чоловік населення, волосна (районна) – 25000-40000, повітова (окружна) – від 400000 до 600000.
Ще не висохли чорнила на цій постанові і не всюди були створені відповідні комісії, як Президія Київського губвиконкому почала швидко втілювати її в життя. 13.11.1922 року нею було ухвалено Постанову про новий адміністративний поділ Київської губернії. За ним було вдвіччі скорочено кількість її тогочасних повітів (7 замість 14) і відбулося широкомасштабне перекроювання волостей між ними. Внаслідок цього одна з волостей Білоцерківського повіту (Васильківська) відійшла до Київського повіту, а перший до своїх 23-х волостей долучив ще 10 і 7 відповідно від розформованих Сквирського і Таращанського повітів. Відтоді Білоцерківський повіт до березня 1923 року мав у своєму складі 40 волостей (у т.ч.: Фастівську, Веприківську, Малополовецьку, Мотовилівську і ...Триліську, керівники якої відвоювали у Кожанки статус волосного центру). Тільки Черкаський повіт на Київщині мав більшу кількість волостей (51) за Білоцерківський.

Цікавими були рішення Київгубвиконкому про відхилення клопотання Білоцерківського повітового з’їзду рад про перейменування Білої Церкви в м.Червонорось і ухвалення рішення про переніс центру Радомишльського повіту до м.Малин.
В цей час в додаток до вищезгаданої Постанови від 25.10.1922 року вийшло затверджене ВУЦВК 29.11.1922 року «Положення про адміністративно-територіальні комісії», яким чітко визначалися повноваження Центральної (ЦАТК), губерніальних (ГАТК) і повітових адміістративно-територіальних комісій. Вони повинні були мати в складі по 5 членів. Нижчим по рангу адмінтеркомісіям дозволялося приймати рішення у своїх межах і подавати свої напрацювання на виконкоми для затвердження. Але, у тижневий термін всі спірні і неприйнятні рішення могли оскаржуватися адмінтеркомісіями вищого рівня. Також був передбачений щомісячний звіт місцевих АТК у ЦАТК по всім своїм прийнятим рішенням.
Цікавим у цьому Положенні був п.4, де зазначалося: «Жодні зміни адміністративно-територіального поділу без санкції Президії ВУЦВК – не припускаються». А п.7 Положення додатково зазначав, що «Всі стосунки ЦАТК з місцевими АТК, виконкомами та Центральними відомствами – проходять через НКВС». Тому і до п.4 у Положенні була відповідна зноска щодо можливостей виправлення на місцях суміжних сільських і волосних адмінмеж через НКВС з повідомленням ЦАТК.

Протягом грудня 1922 – лютого 1923 року відбулося дуже багато засідань адмінтеркомісій всіх рівнів з питань ухвалення рішень з майбутнього районування. Розглядав його 10.12.1922 року і VІІ Всеукраїнський з’їзд рад у Харкові 7 питанням порядку денного під назвою «Радянське будівництво (Адміністративно-територіальний поділ України)», який підтримав необхідність проведення районування в Україні в найближчі терміни. А 05.02.1923 року відбулася Всеукраїнська нарада з питань районування. На основі її рішень ЦАТК 07.02.1923 року зібрала представників всіх ГАТК зі своїми пропозиціями щодо адмінподілу і затвердила на своєму засіданні для передачі на затвердження Президії ВУЦВК новий губерніальний, поволосний і сільські поділи територій УСРР (є у цих пропозиціях і назва новостворюваного Фастівського району і новостворюваної Білоцерківської округи). Постанова Президії ВУЦВК «Про адміністративно-територіальний поділ Київщини» від 07.03.1923 року надала цим рішенням більш офіційного характеру. Згадана постанова проголошувала утворення окремого адміністративного Фастівського району з центром у волосному містечку Фастові з колишніх Фастівської (Фастівська селищна, села Фастівецької, Снігурівської, Малоснітинської, Офірнянської, Бертницької, Червонянської сільрад тощо) і Веприківської (Веприцька, Скригалівська, Ставківська, Волицька, Дмитрівська, Дорогинська, Кощіївська, Пришивальницька, Чорногородська і Яблунівська сільради) волостей без багатьох сучасних сіл Фастівщини у своєму складі. Вона ж доручала всім повітвиконкомам до 01.04.1923 року уточнити і завершити цю роботу, аби ВУЦВК на своїй сесії 07.04.1923 року остаточно затвердив всі ухвалені рішення. Білоцерківський повітвиконком зібрався на таке засідання 24.03.1923 року з розглядом виключно одного питання (районування волостей) і згідно Постанови його Президії цього дня ухвалив рішення про утворення на території повіту 20 районів, у т.ч. Фастівського і Триліського.
Не все у цих процесах відбувалося гладенько, тому сесія ВУЦВК зібралася на своє засідання тільки 11.04.1923 року і 12.04.1923 року 5 питанням порядку денного розглянула питання «Затвердження нового адміністративно-територіального устрою України» за доповіддю замнаркома НКВС т.Черлюнчакевича.
Вважливе значення для успіху і завершення адміністративно-територіального поділу України мали також:
- Спільна Постанова РНК і ВУЦВК «Про порядок ліквідації й передачі справ радянських установ у скасованих повітових і волосних адміністративно-територіальних одиницях» з Інструкцією з 18 пунктів від 16.03.1923 року;
- Постанова ВУЦВК «Про порядок організації виконавчого комітету в новоутворених округах, районах і органах сільських селищних рад» з 12 пунктів від 21.03.1923 року;
- Постанова ВУЦВК від 9 травня 1923 року «Про структуру та штати райвиконкомів» (тимчасові на 2 місяці);
- Постанова РНК УСРР «Про видання офіційних карт по адміністративно-територіальному поділу УСРР» від 03.08.1923 року за підписами голови РНК Чубаря і наркома НКВС Черлюнчакевича;
- Постанова ВУЦВК від «Про підсумки і чергові завдання районування України» від 4 листопада 1923 pоку.
Результатом запровадження вищезгаданих рішень в життя стала заміна колишньої адмінсхеми: губернія – повіт – волость на нову: губернія – округ – район – сільради, поділ республіки на 53 округи замість 102 повітів та 706 районів замість 1989 волостей, зменшену на понад 6000 кількість сільрад країни. Всі ці кроки супроводжувались численними партійними і позапартійними конференціями в підтримку «Політики Радвлади з перерайонування Губерній і волостей в інтересах робітників і селян».
Cлід також зазначити, що у 1924 році до Борової, яка отримала статус села, було переведено райцентр Ксаверівського району. Але Борівському райвиконкому судилося прожити недовге життя, бо адміністративно-територіальне реформування у Білоцерківській окрузі продов-жувалося і у 1925 році село Борова було приєднано безпосередньо до Фастівської селищної ради Фастівського району.
Недовге життя мав і Триліський район. Більшість сіл цього розформованого у 1925 році району увійшли до складу Кожанського району (який проіснував до 1929 року). Протягом 1922-1929 років відбулось ще чимало змін на Фастівщині, але про них газета розповість вже в інших номерах.