ФАСТІВСЬКИЙ БЛОГ Голосов: 1 Адрес блога: http://fastivblog.blogspot.com/ Добавлен: 2013-02-21 18:05:24

Для Борової 2 червня стане вирішальним

2013-04-06 22:39:00 (читать в оригинале)


Отже, Борова дочекалася визначення дати позачергових виборів свого селищного голови. Верховна Рада України, хоча й провела останній час у бійках, блокуваннях і протистояннях, але таки встигла ухвалити низку постанов про призначення позачергових виборів сільських, селищних, міських голів в Україні на неділю 2 червня 2013 року. Серед списку призначених на це число виборів (Васильківського міського голови, Алчевського міського голови….) Постановою №142-VІІ від 21.3.2013 р. призначено й вибори Борівського селищного голови у смт.Борова Фастівського району.
У минулому номері газети ми вже розповідали про те, що підготовка до них у відповідних кабінетах Борової і Фастова давно розпочалася. І, хоча передвиборна кампанія стартуватиме у Боровій тільки у другій половині квітня, дух виборів відчувається у селищі всюди. Відчувався він й на останній сесії селищної ради 15.03.2013 року.

Цього разу сесійне засідання борівських депутатів таки повернулося з кабінету голови селища до місцевого Будинку культури. Працівники останнього на чолі з новим директором вирішили розпочати її нестандартним, але логічним методом – хоровим виконанням державного гімну. Депутатам це сподобалось і відповідним чином налаштувало їх на робочий лад. Запропонованих в.о. селищного голови півтори години для розгляду 10 винесених питань традиційно не вистачило і сесія тривала довше.
Серед вищезгаданих питань розгляд більшої частини особливих дискусій у депутатів не викликав (чергові зміни у бюджеті на 2013 рік, зміни у штатному розписі місцевого Будинку культури і продовження термінів оренди його приміщень релігійними організаціями, проведення інвентаризації і т.д.). Жвавим, але одноголосно проголосованим, вийшов розгляд питання по розцінкам на ритуальні послуги на місцевому кладовищі.

Натомість, питання про розміщення і облаштування місця праці місцевого соціального працівника несподівано викликало у депутатів роздвоєння думок. Справа в тому, що це місце нинішня селищна влада вирішила соцпрацівнику надати у кімнаті приміщення по вулиці Франка,1, де колишній голова Ф.Воробей облаштував своєрідний місцевий музей. Останній сприйняв це як сплановану провокацію щодо себе і спробу знищити результати його тривалої накопичувальної праці. Прямо під час сесії з ним намагалися провести телефонні переговори, але своєї позиції він не змінював і грозив подати на нинішніх керівників селищної ради в суд.

Але депутатська більшість таки ухвалила рішення, аби він звільнив згадану кімнату до 18.03.2013 року. А по закінченню цього терміну зірвала з дверей музею замки і поставила свої, через що ситуація набирає чимбільшого конфліктного характеру.

Жвавою на сесії була й дискусія при розгляді питання про надання дозволу на встановлення 2-х хлібних кіосків у найлюдніших місцях Борової всім відомого ТОВ «Кегичівське». Фраза одного з депутатів «Знаєте всі, що це все йде від облдержадміністрації. І якщо їм відмовлять, то ви багато потім наїстеся», подіяла. В рішенні вищезгаданому ТОВ було запропоновано вибрати необхідні 2 місця з тих 3-4-х ділянок, які змогла знайти задля встановлення таких кіосків депутатська земельна комісія. Утримався при голосуванні за це рішення лише один депутат С.Горкуценко.

Але найцікавіше на цьому засіданні розпочалося вже після того, як в.о. селищного голови Березянська О.П. офіційно закрила сесію та попросила закінчити відеотрансляцію і залишитися всім ще для розгляду одного додаткового питання. Делікатно присутнім було оголошено про неофіційність заходу і спробу… зрозуміти «вподобання» виборців. Для цього їм всім було роздано підготовлені папірці з переліком 5 прізвищ – можливих кандидатур на посаду голови селища (Горкуценко С.О., Григорук Н.В., Левчук К.В., Сиваненко Г.П., Ступак В.В.), по яким потрібно було провести таємне голосування з вкиданням «мінібюлетнів» до імпровізованої картонної «урни». Як бачимо, передвиборчий захід 22 січня у Боровій, про який ми писали у минулому номері, має логічне продовження і районна влада тримає процес виборів у селищі на пульсі. Вона веде активний пошук тієї кандидатури, з якою піде на вибори 2 червня 2013 року, вивчаючи шанси прохідності кандидатур свого «списку». Ці «маневри» районної влади досить помітні у селищі і не складають якогось особливого секрету серед борівчан. Цікавим у цьому процесі буде тільки одна деталь: чи тінь і підтримка з районних кабінетів допоможе кандидату на посаду селищного голови, чи, навпаки, завадить йому. Обіцяємо, що наше видання буде уважно слідкувати за цим процесом і об`єктивно його висвітлювати.

Фастів Інфо

---

Про Фастів і його околиці до 1923 року

2013-04-06 22:31:00 (читать в оригинале)


Весною 1923 року містечко Фастів з волосного стало районним центром, не маючи на той час, навіть, статусу селища міського типу. Для того, щоб зрозуміти всі чинники, що зумовили утворення Фастівського району і те, чому вибір районного центру при тодішньому районуванні колишнього Білоцерківського повіту випав у нашій місцевості саме на Фастів, потрібно уявити розвиток містечка і його околиць у найближчі попередні 10-20 років.


Початок ХХ століття Фастів, як свідчать архівні відомості, зустрів швидкими темпами промислового розвитку і розростанням своїх меж. Цей процес активно тривав до 1914 року – часу початку І Світової війни. Примістечкові слободи протягом цього часу все більше зросталися з самим містечком, з сусідніми селами Заріччя та Снігурівка. У поселенні Фастівського казенного лісництва кількість мешканців також стрімко зростала. В ньому на 1900 рік було 8 дворів, 129 мешканців (61 чоловік і 68 жінок), головним заняттям яких була «служба в лесничестве», а на 1914 рік  – значно більше.

Казенне село Снігурівка було окремим від Фастова селом, яке мало свою православну церкву Різдва Пресвятої Богородиці, до якої ходили також мешканці Малої Снітинки і Малої Офірни. Церква мала 99,75 десятин (стара мірна одиниця земельної площі, яка дорівнювала 1,09 га) з загальних 886,44 десятин землі села. Селянські наділи складали 758,15 десятин землі. Були в Снігурівці і своя церковно-приходська школа, водяний вальцовий млин, що належав дворянській родині Мерінгів і на якому працювало 4 місцевих працівників. Дворів у селі було 170, жителів – 796 (399 чоловіків і 397 жінок), головним заняттям яких було хліборобство і домашнє господарство. Окрім того, чимало снігурівчан працювало на кам’яноломні в М.Снітинці, на залізниці і заводських майстернях Фастова, у Києві. Великим попитом у той час також користували візники, тому чимало снігурівчан займалися розвозкою з вокзалу пасажирів і грузів по Фастову та його околицях.

Недалеко, по другу сторону річки Унава від Снігурівки, вздовж грунтового шляху на Дідівщину знаходилась Кадлубицька колона (колонія), яку з середини ХІХ століття заселили євреї. У ній на 1900 рік було 29 дворів, 434 мешканця (207 чоловіків і 227 жінок), головним заняттям яких було хліборобство. Звичайно, що частина місцевих євреїв займалася торгівлею і перепродажем товарів, виїжджала задля цього на ярмарки у сусідні населені пункти. Землі в колонні було 380,82 десятин, яка офіційно належала місцевому «обществу колонистовъ».

Між Кадлубицею, Заріччям і Фастовом знаходилася Нагорня слобода (або Гора, як її тоді зазвичай називали фастівчани). Вона належала містечку і була підпорядкована волосному правлінню на чолі з Фастівським волосним старшиною. Останнє у ті часи активно роздавало дозволи на відкриття різних кустарних виробництв, середніх і невеличких заводиків на території містечка і його околиць. Так, наприклад, у 1904 році дозвіл на «устройство кожевенного завода» у Фастові отримав казенний селянин Семен Сугак, на «устройство заведения для перетопки сала в Колонии Кадлубица» – Мирим Найштут, на будівництво «водяной мельницы в деревне Великой Офирне» – Олексій і Іван Овчаренки. В цьому ж році, за архівними відомостями, Нухим Лейченко будує у Фастові «малый керосинный склад», Арій Штец – «завод мыла», місцева єврейська громада – будинок з назвою «Талмуд – Тора».

У 1905 році фастівський міщанин Франц Ізаков отримав дозвіл на будівництво у містечку цирку, а у 1906 році дозвіл на будівництво у Фастові пивоварного заводу отримали Юліус Сібер і Герман Саальман. Цього ж року у містечку Овсієм Житомирським будується завод стеаринових свічок. Наступного року дозвіл на будівництво парового млина у Фастові отримав купець Яків Ліберовіц-Шейнцвіт. Разом з тим, цьогоріч на р.Унава будується ще один триповерховий водяний млин та видано дозвіл на «устройство паровой мельницы для выделки пшена и круп в м.Фастове» Мошку Берковичу Завирюсі.

У 1914 році громада м.Фастова домоглася затвердження «проекту и сметы на постройку Фастовской общественной бани», а Сруль і Барух Цуковичи Ванштоки з Алтиром Абрамовичем Раковським отримали дозвіл на будівництво у Фастові парового лісопильного заводу. Але найбільшим будівельним проектом того часу на Фастівщині було будівництво Гришино-Рівненської залізниці, зініційоване заможними українськими цукрозаводчиками. Її будівництво тривало активно і якби не подальші революції та громадянська війна, то вона б швидко почала перевозити вантажі між Донбасом і Волинню. Але, не судилося, хоча наші діди-прадіди за допомогою коней звели тоді чимало залізничних насипів на землях Фастівщини (неподалік х.Вінницькі Стави, с.Фастівець, с.Снігурівки тощо). В районі земель Фастівця на залізничному насипі були покладені шпали, вкопані телеграфні стовпи, проведена лінія телеграфного зв’язку. Залишки того насипу і кам’янно-бетонних споруд колишньої Гришино-Рівненської залізниці частково збереглися і нині на нашій Фастівщині (наприклад, сучасна об’їздна дорога з Фастова на Київ йде саме по цьому насипу, збудована водопровідна труба з озера 3-ї водокачки на Снігурівці залишилася також ще з вищезгаданих часів, діючий «тупик» київського парку ст.Фастів аж до бувшого переїзду біля будівельно-монтажного поїзду 707 тощо).

Так як воєнні дії від Фастова тривали далеко, то поступово правління волості і відповідні земські повітові органи у Василькові знову почали сприяти будівництву нових об’єктів у ньому. Наприклад, у вересні 1916 року казенний селянин Михайло Логинов Медведовський подав прохання на отримання дозволу «устроить кинематограф в м.Фастове» (за досвідом ст. Мотовилівка). Цікавим фактом є також затвердження у липні 1917 року «проекту пристройки к существующей часовне на ст.Фастов для преобразования её в церковь».

Революційні події лютого1917 року (мітинги, страйки, демонстрації, утворення багатьох національних товариств і партосередків) дещо змінили уклад життя у Фастові. Але створені містечкова і волосна ради та виконавчі комітети зберегли у своєму складі продкомісії для забезпечення потреб фронту, тому їх взаємовідносини з військовими поступово нормалізувалися.
Протягом 1917-1920 років влада у Фастові змінювалася дуже часто через воєнні дії, експропріації, погроми і громадянське протистояння, тому у 1921-1922 роках воно лежало майже в руїнах. Основна маса населення покинула його і від колишнього багатонаселенного промислово-розвинутого містечка початку ХХ століття майже не залишилося сліду. Але партосередок КП(б)У був чималим, що і зумовило вибір Фастова райцентром у 1923 році.

---

Підтримку фастівчан команда збірної України з футболу відчувала і в Одесі

2013-04-06 22:25:00 (читать в оригинале)

Газета "Фастів Інфо" вже не раз повідомляла про те, що на матчах збірної України з футболу часто можна побачити вболівальників-фастівчан. До речі, як на наших стадіонах, так і на матчах за кордоном. Ось, і на останньому матчі зі збірною Молдови в Одесі, як нам стало відомо, команда України не залишилася без підтримки фастівчан. Холодна березнева погода не злякала добровільне "фастівське футбольне товариство" і у переможному для нас рахунку 2:1, безперечно, десь є і їх "голосова заслуга".


Фастів Інфо

---

На заміну заметілям і снігопадам на Фастівщину прийшли суцільні калюжі

2013-04-06 22:17:00 (читать в оригинале)

Мінлива погода останнього часу динамічно змінює обличчя нашої Фастівщини. Не встигли фастівчани оговтатися від повальних снігопадів, як через кілька днів все навколо "поплило".

 

Фастів Інфо

---

Фастівські просвітяни допомагають білоцерківським

2013-04-06 22:07:00 (читать в оригинале)

Нещодавно за ініціативою В.Підіпригори делегація фастівських просвітян-краєзнавців побувала в гостях у 85 річного Теодора Григоровича Дячуна - голови Білоцерківської станиці ОУН-УПА ім. Василя Якуб'яка, останнього з живих УПівців цього міста. Метою поїздки був збір додаткових матеріалів про цього діяча для видання книжки «Діяльність ОУН на Білоцерківщині», яку планує невдовзі видати Фастівська «Просвіти», так як її краєзнавцями накопичено дуже багато архівних документальних матеріалів про діяльність ОУН-УПА на Фастівщині і Білоцерківщині. Така робота схвально оцінена білоцерківськими просвітянами, що пообіцяли посприяти їй.

Фастів Інфо