Українці

Двоє українців, які мігрували в цю країну зі сподіваннями зробити її кращою. Кожен по своєму її навіть робить кращою. Але коли читаєш - то так сумно стає, хоч вий. Бо виходячи з цього жодних шансів нема - притомних людей в Україні можна зібрати і заледве вистачить заселити ними маленький хутір...
І жодного променя надії...

"Чим відрізняється Західна Україна від Східної? Нічим. Ще б одне покоління - і було б те саме, що в Донецьку"

Народився я в місті Горлівка на Донеччині. Три роки жив з дідом-бабою, потім батьки забрали у Донецьк. Там тоді вже не говорили українською. Українська на Донбасі зникла після війни. Мої баби ще не розмовляли російською. Я по мамі в п'ятому поколінні донецький. Справжній донецький. І говорю так, як говорили баба, прабаба і прадід. Українською.

с)
=============================================
Громадянин США Джордж Білканич живе в закарпатській глибинці, невеликому селі Великоберезнянського району, вже більше десяти років, однак широкому загалу став відомий лише нещодавно - після того, як з його будинку викрали близько 100 тисяч доларів (!). Місцеві селяни вважають Джорджа дивакуватим, а особисто мені 82-річний американець чимось нагадує Дон Кіхота. Цей наївний, довірливий чоловік, який приїхав в Україну з чистими помислами і бажанням щось змінити на своїй історичній батьківщині, несподівано зіткнувся з жорстокою прагматичністю наших людей ... с)

А як на мене - це нормальні українці.
Однак їх в країні - одиниці.