post

Люди, ви надзвичайні. Дякуємо всім! Ніяке Х*йло нізащо в світі не переможе такий народ.
Позавчора, тобто в четвер, ми сиділи й обговорювали, як допомогти нашим - ну неможливо ж зібрати таку величезну суму (53 тисячі) бодай на тепловізор, що вже й мріяти про каски або термобілизну. Бо ж усі вже вичерпалися за сім місяців допомоги голій-босій армії, пораненим героям, сім'ям загиблих...

Але відгук на прохання допомогти нашим бійцям із Тунгусками перевершив усі сподівання. Учора деленькання смсок не змовкало цілий день. Від часу публікації поста із проханням допомогти чернігівським хлопцям під Донецьком минула доба, а станом на 12:00 11 жовтня на рахунку вже було майже 159 тисяч гривень!



Це і тепловізор, і ще багато корисних речей. Про кевларові шоломи, дощовики, термобілизну і т.п. начебто домовлено паралельно - навіть без урахування отриманих коштів. А вони все йдуть. "У дорозі" ще кілька переказів "Вестерн Юніон" - це лише те, про що ми вже знаємо напевне.
ФБ-юзер Oleksandr Piddubnyy назвав це "посткапіталістичною економікою співучасті". Що ж, якщо так - у нас дуже людяна економіка і світле майбутнє. Ми переможемо, тепер ми точно це знаємо.

У рубриці "до сліз" - багато пунктів. А найбільш розчулює дочка b0risа, яка збирала гроші на велосипед, їй його подарували й так, а заощаджені кошти вона переслала для солдатів, щоб вони не замерзли зимою. Малюнок ми чекаємо й передамо за адресою!!!

Спасибі за перекази всім-всім - і за значний почин Ігореві, і Сашкові, Толіку за рекордні 20 тисяч, і ще сотням знайомих і зовсім незнайомих людей. Найменший внесок був 20 грн., найбільший - згадані 20 000.

Але що ми хочемо вам усім сказати. Цей збір коштів довів нам ще одну дуже важливу річ: маленьких пожертв не буває. Із таких "по 20" і "по 50" гривень назбиралося щонайменше тисяч 20 з усієї суми. А може, й більше.

Тепер ми точно знаємо, що коли перераховуєш 50 гривень на пораненого або онкохвору дитину - це не малі (як здається), а дуже, дуже великі гроші.
Ніколи не бійтеся допомагати, хай навіть копійкою. Разом ми - СИЛА!

Ну й будьте певні - жодної копійки не піде не на допомогу нашій армії. Ми про все відзвітуємо, а все, що залишиться після допомоги нашим зенітникам, перерахуємо "великим" волонтерам або іншим бійцям, які того потребуватимуть, і теж відзвітуємо.
Ніщо не переможе наш народ!

Оскільки на наших зенітників ми ве зібрали "з головою", то тепер прохання від Д. особисто:

Люди, величезне всім спасибі, але вже досить слати на мою картку! Оскільки потрібна сума і перелік потреб уже закриті - "здача" буде переказуватися на великі волонтерські контори та нашим друзям, які так само збирають кошти для своїх підрозділів. Тобто можна спрямовувати гроші їм напряму. В Україні велика армія з великими потребами, в Україні багато хороших волонтерів. У першу чергу раджу George Tuka і його команду.

А моє завдання надалі - купити, що треба, за оптимальними цінами (консультації вітаються), і зробити так, щоб тепловізор та інші корисні речі дійшли хлопцям прямо в руки. Бо хто крав соляру в попередні місяці, до АТО, - ми знаємо.

І ще. Усе, що я хотів, - допомогти своєму підрозділу. У міру можливостей і потреб допомагатиму йому надалі. Я не можу займатися широкою волонтерською діяльністю, бо шість днів на тиждень із 7.30 до вечора маю бути на службі у військкоматі, куди я відряджений із Гончарівського. У КМВК своє коло обов'язків, розпорядок дня й дисципліна.

Дехто з волонтерів побачили в мені конкурента (!), який "піариться" на темі Донецького аеропорту. Бог їм суддя. Піар - це, мабуть, все-таки трохи про інших людей. Наприклад, про кандидатів у депутати абощо... Я хочу дембеля, спокою, затишку, смерті російських окупантів і Х*ла, само собою... Але я з найпершого дня мобілізації переживаю за простих хлопців із своєї батареї, які живуть здебільшого в селах, залишили там жінок, дітей і господарство, які слабо представлені у фейсбуках, зовсім не мають знайомих депутатів і вважають далеко не найгіршою зарплату 2000 грн.

Слава Україні!

P.S. У пості не було написано, що мій підрозділ - це "кіборги з аеропорту". Вони просто несуть бойове чергування у тому районі (база - Мар'їнка), куди запросто долітає москальський "град". Іноді розкидані на десятки км "Тунгуска" від "Тунгуски". Стоять, мобілізовані вже сьомий місяць. Від снігу весни до снігу осені. Хай їм буде хоч трохи тепліше й безпечніше.