Доказами успішності реалізації путінського ідеологічного сценарію, ретельно розробленого фахівцями ФСБ, може служити не лише нещодавній скандал, пов’язаний із викриттям «п’ятої колони», що працювала в громадській раді вищезгаданого міністерства, але й продовження активної діяльності російських ЗМІ на окупованих територіях та поширення сепаратистського та антиукраїнського читва у вигляді друкованих ЗМІ, розміщенні потрібних текстів на інтернет порталах, а також книжок потрібної Росії направленості на неокупованій території України.

Інформаційна політика в Україні, навіть не зважаючи на форс-мажорні обставини, продовжує залишатись вразливою та незахищеною. Тому злодії, перевертні та пристосуванці, минаючи покарання за попередні злочини, купують собі комфортні крісла у владі, або місця біля бюджетних годівниць, і продовжують свою ганебну справу, спрямовану на підрив української незалежності.

Злочинці регіонали, які нещодавно розкрадали та руйнували країну, нині почувають себе комфортно, але під прапорами новостворених політичних сил. Чого лишень варті запеклі вороги України, ідеологи «руського міра» – Володимир Сальдо, Олександр Сін, Олександр Соколов, Олександр Вілкул та Генадій Кернес, які швиденько перефарбувалися та, спекулюючи паростками демократії в Україні та користуючись схильністю до підкупу зубожілого електорату, знову на коні.

Але основну загрозу українському суспільству несуть не перефарбовані регіонали, і, навіть, не пропагандисти руського миру, які не витримали пресингу на Батьківщині та втекли жебракувати до Росії на кшталт політичного оглядача Олександра Челенка. Та, бодай, навіть, не різноманітні про-московські фонди типу «Русское единство», «Русский мир» і «Правозащитное общественное движение «Русскоязычная Украина», що намагаються нести спотворене зерно кривди необізнаним вчителям загальноосвітніх шкіл. Як колись казав Семен Петлюра, страшніше московських вошей можуть бути лише українські гниди. Ті самі гниди, які звикли вправно служити і вашим і нашим, маневрувати між поняттями ідеологія, честь, гідність, маючи єдиний сталий ідеал – гроші.



Деякі ЗМІ припускають, що одним з таких перевертнів є власник харківського видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький, який останнім часом здобув популярність у вітчизняних ЗМІ. Дарма тільки, що ця популярність базується на безкінечних скандалах з колегами по цеху, що виникають через його ідеологічну безпринципність та неперебірливість у зароблянні коштів.

Річ в тім, що у суспільства і в колі фахівців, пов’язаних з видавничою справою, давно склалося враження, що власник «Фоліо» звик розглядати книговидання виключно з комерційної точки зору та «підживлюватися» на всьому, що можна загорнути у книжкову палітурку. Тому випуск творів про різного роду злочинців на кшталт віктора януковича, Михайла Добкіна, Сергія Тігіпко, Віктора Пшонку, Олександра Лавриновича, Анатолія Присяжнюка та Дмитра Табачника для нього є цілком природнім.

Раніше потужне прикриття від закидів суспільства та колег по цеху Красовицькому забезпечував його давній товариш, екс-міністр Освіти Дмитро Табачник. Крім того, як пишуть ЗМІ, разом із Табачником наш герой реалізував не одну корупційну схему та заробив не один мільйон, освоївши бюджетні кошти, що виділялися на випуск книжок за державними програмами.

Із ганебною втечею Табачника з України положення Красовицького похитнулося, і навіть оперативна зміна ідеологічних вподобань - випуск книжок про героїв Майдану та АТО, вже не врятують фарисея від відплати.

Суспільна думка тисне на репутацію донедавна успішного ділка, змушуючи його нервувати, сіпатися, бігати судами та доводити свої патріотичні наміри, проте, врешті, здавати позиції.

З вищенаведеного випливають природні висновки: українське суспільство, загартоване в полум’ї Майдану та війни з окупантами, дозріло до ідеологічної саморегуляції. Тому, незалежно від зашкарублої державної політики, українська громада самотужки готова закрити питання з поширенням ворожої ідеологію, а разом з ним і викрити та знищити носіїв чужорідного слова та фарисеїв.

Сергій ПУПОК