|
Какой рейтинг вас больше интересует?
|
Главная /
Каталог блоговCтраница блогера cocodiller - BLOG.I.UA/Записи в блоге |
|
cocodiller - BLOG.I.UA
Голосов: 1 Адрес блога: http://blog.i.ua/user/6010922/ Добавлен: 2013-08-22 14:16:36 блограйдером 33slots |
|
Белый бинт.
2015-11-28 18:29:00 (читать в оригинале)Я убиваю свою совесть, как коновал.
Она порой бьется током в память,
Меня теперь невозможно ранить
Словом жестоким, разум повесть вещать устал.
Но тело против, его к жизни влечет инститкт.
Взойдет азалией среди зимы,
Вдохнет хлеб, отломленный до каймы,
А позже зеленкой закрасит весь белый бинт.
Пс. Снега еще нет, но поймете.) И муз. не в тему, просто нравится.
хто організатор Голодомору-33
2015-11-28 18:29:00 (читать в оригинале)









Розповідь про хліб
2015-11-28 18:23:00 (читать в оригинале)Галина Пагутяк
«Я спекла хліб »
Мабуть, у випіканні хліба є щось сакральне, бо коли починаєш місити
тісто, тобою опановують особливі думки.Я згадую найперше свою бабцю
Настю, яка у вісім років стала сиротою і ставала на стільчик, бо не
діставала до діжі. Я пригадую дивного старого, який ходив по селі й
питав, чи не має хтось хліба «свого печива», бо він уже 7 літ не
куштував його, і через те не може вилікуватись.
Моя мама завжди пекла білий хліб і не любила лободи і перлової крупи, бо
вони їй нагадували про переднівок, коли розтирали недозрілі зерна і
пекли з них перепічки. Вона розповідала, як дивилась на хліб у сусіда,
коли була підлітком. Сусід працював у місті і йому давали пайок. А мої
дід і бабця працювали на землі і не мали хліба.
Та і я пам’ятаю дещо зі свого дитинства, коли мене відправляли за хлібом
до сільської крамниці, де було повно людей, і як сусідка влізла переді
мною, бо знала, що я не посмію їй щось сказати. Як мене сварили, коли у
хлібі одного разу виявилася діра зі споду, прогризена мишею.
Я пам’ятаю хліб голодних 90-х.Він був легкий, без смаку і засихав
наступного дня.Хліб мусить бути важким, щоб наситити серце.Я пам’ятаю,
як наша родичка молола зерно на жорнах, і ми, малі діти, сприймали це як
ритуал, а не роботу.Мені пощастило побувати з татом у нашому млині, я
пам’ятаю, як мене вразив той рух води, що обертала колеса, і як сипалася
звідусіль мука.Вічний двигун.Зараз навіть те місце важко
відшукати.Бабцина лопата для хліба досі лежить на горищі.Але вже немає
печі, де пекли хліб і паски, сушили сливи і груші на плетених з лози
лісках.
Відлучення селян від землі почалося з відлучення їх від хліба свого
печива.Яким щасливим є зараз той, хто сіє пшеницю і жито, і має змогу
їсти свій хліб.Це найбагатша людина на світі.Її благословляє земля і
душі предків не відчувають голоду.
Тепер я кожного дня бачу старших бідно вбраних жінок, які товпляться
коло кіоска з дешевим хлібом, мають якісь талони на знижку.Мені страшно
навіть дивитися їм в очі.Вони тяжко працювали ціле життя і тепер стоять у
черзі, щоб купити хліб, дешевший на кілька копійок. Слова «соціальний
хліб» викликають в мене відразу і почуття приниження.
Хліб я печу тоді, коли мені важко на серці, чи коли хочеться потішити
моїх найдорожчих. Я не шукаю рецептів, я хочу, щоб мій хліб не був ні
італійським, ні французьким, а відповідав моїй сутності, неписаним
правилам життя, які передаються разом з кров’ю моїх предків. Мій хліб не
спече ніхто крім мене.У ньому є тепло моїх рук і моя сила, а не сила
тієї бетономішалки, що називається хлібопічкою. Шкода, що моя мама і моя
бабця не покуштують мого хліба. Я – тепер замість них. Але якщо прийде
той дідусь, я впевнена, що він і далі ходить по Україні, я зможу
поділитись з ним хлібом.Хай він не такий, як з печі, але він свого
печива.
Я почала пекти хліб, коли моя мама померла. Мабуть, так буває зі всіма
жінками, коли вони перестають бути доньками і онуками.І їхній перший
хліб такий самий сумний, як і їхнє сирітство.
Из-за чего умирают комнатные цветы?
2015-11-28 18:20:00 (читать в оригинале)
мир, в котором я живу.....
2015-11-28 18:19:00 (читать в оригинале)Люди дешевеют, вещи дорожают…
Просто бездуховность в мире процветает.
Уточкою губы, «селфи» с голым задом…
Были бы финансы — доброты не надо.
Мимо инвалидов и котов облезлых
Едет модный перец с фейсом бесполезным.
У него стабильность — папа в депутатах
И диплом не хилый — он учился в Штатах.
Кто-то за идею и семью воюет,
Кто-то из генштаба званиями торгует...
Звёзды на погонах за продажу пленных,
Но они дешевле слёз обыкновенных…
Горе-командиру вдруг «героя» дали,
Чтоб в котле и дальше те своих бросали,
Чтобы брат на брата за авто и дачу.
Кто в бою бесплатно — жизнь отдал на сдачу…
Продаются кресла, галстуки, портфели,
Новости в газетах и большие цели…
Отыщите совесть за вознаграждение.
Курс души обвален за одно мгновенье.
Ненависть затмила в людях состраданье.
Главная задача — просто выживание.
То, за что боролись, оказалось бредом.
Как в войне с собою одержать победу?
Только смех детишек возвращает к Богу,
Ведь войною к миру не найти дорогу.
Небо смотрит сверху и от слёз седеет…
Вещи дорожают… Люди дешевеют…
|
| ||
|
+27 |
41 |
biletiks |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| ||
|
-5 |
36 |
Счастливые мамашки |
|
-9 |
2 |
gvud |
|
-16 |
13 |
mydorian |
|
|
|
|
|
|
|
|
Загрузка...
взяты из открытых общедоступных источников и являются собственностью их авторов.
