Скажем так информационная война и не прекращалась:)

Як звучить стара цензорська приказка, «стовп – це добре відредагована сосна». З поправкою на сезон можна сказати, що в Україні зараз замість сосни старанно редагують «йолку» – причому кожен обтісує зайві гілки на власний лад. У результаті цього обтісування те, що відбувається зараз на Євромайдані, відбивається одночасно у двох дзеркалах: в одному віддзеркалюються морально бездоганні борці за європейське майбутнє України, в іншому – вандали та фашисти, які намагаються кинути країну в безодню анархії.

Лідерство з виробництва дзеркал другого типу безперечно належить Росії. «Особливості» висвітлення сусідськими ЗМІ подій в Україні давно вже стали притчею во язицех, але останнім часом – віддати російським колегам належне – вони перевершили навіть самі себе. 2 грудня програма «Время» спокійно хоронить «десятки погибших» в результаті розгону Майдану (щоправда, потім довелося виправитися і розповісти про «десятки пострадавших»). У той же час кореспондент «России 1» у прямому включенні з Києва натхненно розповідає, як українці «опьянены состоянием беззакония, когда сделать можно все, что угодно», а його колеги монтують сюжет, де найнятий активіст регіонального антимайдану «легким помахом руки» перетворюється Regnum. Не треба думати, що голова МЗС Німеччини, де з такою параноїдальною підозрою ставляться до будь-яких проявів фашизму, раптом з’їхав із глузду, натяг пов’язку зі свастикою та почав горланити на Майдані: «Хайль Гітлер!» Насправді Вестервелле, який уже навідував Україну в жовтні у зв’язку зі справою Тимошенко, приїхав на Євромайдан, щоб зустрітися з лідерами опозиції, – за його власними словами, як «європеєць до європейців». Перед тим як зійти на трибуну, він провів прес-конференцію разом із Кличком («боксером») та Яценюком (якому Regnum ніякого прізвиська не підібрав). У чому ж тут виявилося віддання Вестервелле переваги Тягнибоку («фашисту»), російське інформагентство так і не пояснило. Хіба що в тому, що німецький міністр «смог на Евромайдане в могучей тени Кличко взглянуть на реплику национал-социалистических знамен Германии – на красно-черные флаги Banderabewegung».

Тяжка провина, нічого не скажеш. Без всяких сумнівів, наявна підступна міжнародна змова. Адже інакше б Вестервелле, звичайно, нізащо не дивився б на тягнибоківську «репліку» – очі б заплющував чи то погляд би демонстративно відводив, але ж ні. Побоявся клятий німець заробити собі косоокість: дивився, мерзотник, і навіть не червонів…

Утім, провина Вестервелле – це ще дріб’язок перед страшним гріхом його шведського колеги Карла Більдта, який (страшно навіть мовити!) виявився нащадком шведських генералів, із якими ще сам Петро І боровся! Цю генеалогічну сенсацію озвучила знову-таки кисельовська передача на «России 1». «Главная движущая сила евроинтеграции Украины – Швеция, Литва и Польша; эта старая коалиция, которую громил еще царь Петр, пытается навредить России и взять реванш, тем более, что у шведского министра иностранных дел Карла Бильдта в роду были генералы», – розповіли з блакитного екрана російським глядачам. Забули лише додати, що, мабуть же, цього підступного Більдта не просто так Карлом батьки назвали – вже ж напевне на честь Карла ХІІ, завзятого ворога Росії. Тобто ще півстоліття тому знали, що виросте з цього карапуза міністр МЗС, який намагатиметься здійснити історичний реванш і «оторвать от России ее старого союзника» (тобто Україну). Бачите, які давні корені у цій жахливій змові?

За свої генеалогічні викриття Кисельов отримав заслужену нагороду: 9 грудня Путін пожалував йому посаду голови агенції «Россия сегодня», яку буде створено на базі ліквідованого «РИА Новости». Оголошення про цю значну подію було оприлюднене на офіційному сайті Президента РФ. Утім, можливо, останньою краплею на терези монаршої вдячності стало не зривання покровів зі злочинного походження шведського міністра, а віртуозне жонглювання Кисельовим календарем подій у Києві. За версією кисельовських «Вестей недели», спочатку вандали-бунтівники жорстоко калічили міліцію (події під АП 1 грудня), а вже потім відбувся розгін студентів – жертв опозиційної підступності (події на Майдані 30 листопада). Подивитися на цю дивовижну машину часу в дії можна тут:

Урешті-решт, градус неадеквату породив іще несподіваніший неадекват – щоправда, на цей раз, швидше, кумедний, ніж огидний. Спустившись із депутатських висот до обивательського телевізора, обурився на сусідську пропаганду навіть… Азаров-молодший. Той самий, який іще недавно розказував, як класно працює Кабмін, поки злочинна опозиція байдикує на Майдані. «Вчерашний вечер я посвятил просмотру ток-шоу «Поединок» на телеканале «Россия-1» о ситуации в Украине. На какой-то минуте поймал себя на мысли, что мне откровенно противно слушать этих «политологов» и «журналистов». Пренебрежительное отношение к нашей стране и в целом населению вне здравого смысла», – написав Олексій Миколайович у Facebook. Ну що тут можна сказати: не дивись, Альошо, перед вечерею російське телебачення! І перед обідом не дивись. Ну і, тим більше, не дивись його зранку: пацієнти, які не дивляться російське телебачення, як стверджує медицина, почувають себе чудово. Бо «Россия 1» – це тобі не Österreichischer Rundfunk…

«Точка зрения» та «точка сидения»

Однак несправедливо було б приписувати роль інформаційного противника Майдану лише Росії. Вносять свою лепту і її вітчизняні однодумці – регіональні (у всіх значеннях) ЗМІ. Особливо стараються ті, що регіональні не лише у політичному, а й у територіальному сенсі: адже чим далі від епіцентру подій, тим легше ці події освітлювати у потрібному ключі. Наприклад, сайт «Херсон NEWS» (той самий, що оприлюднив звернення Колесніченка про створення Polemika: «Переворот в Украине – Захват госучреждений – Вандализм в Киеве – Интеграция Украины – Третья Сессия ВР».

А ось, для порівняння, Цензор.Нет: «Революция в Украине – Евромайданы в мире – Они разгоняли Евромайдан – Евромайдан – Гепа – «смотрящий» Харькова – Срыв ассоциации с ЕС».

Як-то кажуть, відчуйте різницю. Ну і, відповідно, там, де на «Цензорі» у топ-новинах кримський спецназ, що розчищає шлях на Київ, у «Полеміки» – свободівці, які розгромили будівництво у центрі Києва, та євроінтегратори, які знищують Маріїнський парк.

Утім, звинувачувати той чи інший ресурс у тенденційності – справа маловдячна. Тенденційністю, скажімо чесно, грішать обидві сторони: якщо провладні новинні ресурси змальовують учасників Євромайдану чорнішими за чорта, то опозиційні ЗМІ, навпаки, старанно обходять мовчанням будь-яку інформацію про те, що на Майдані зібралися не лише лицарі без страху та докору. Зовсім уже незручні новини (на зразок побиття вікон у будівлі КМДА) звично пояснюються наявністю серед мітингуючих провокаторів, але це палка з двох кінців: «провокаторську» тему з тим же успіхом підхоплюють ресурси противника, перевертаючи її на свій лад, і врешті-решт починає здаватися, що, крім провокаторів, нікого на євроінтеграційних акціях взагалі немає.

Однак, якими б недоліками не грішили опозиційні ресурси, заперечувати втручання влади у роботу центральних ЗМІ було б просто-таки безглуздо. Шквал звільнень (за власним і не власним бажанням) охопив не лише курченківський холдинг: 6 грудня стало відомо, що з Першого національного каналу звільнилися кореспонденти Ігор Меделян і Сергій Лефтер. «Я звільняюся, тому що не згоден з редакційною політикою каналу. Рішення залишити НТКУ назріло після подій 30 листопада, коли відбулося побиття протестуючих на Майдані Незалежності у Києві. Ефір новин на «Першому» в той день став останньою краплею, – цитує Меделяна «Телекритика». – Я поважаю свій колектив, але вважаю, що не маю морального права брати участь у створенні таких новин».

Аналогічним чином пояснив своє звільнення і Сергій Лефтер. У свою чергу випускаючий редактор телеканалу «Бізнес» Тетяна Мельниченко повідомила, що за освітлення подій на Майдані її звільнили з роботи. «Причина – у ранковому ефірі я поставила інформацію про вихід людей на майдан і незгоду з зупинкою євроінтеграційних процесів», – написала Мельниченко на своїй сторінці у Facebook.

За інформацією активістів Майдану, змусити журналістів замовчати намагався і особисто Андрій Клюєв. Як повідомила на брифінгу 6 грудня виконавчий директор Інституту масової інформації Вікторія Сюмар, Клюєв викликав головних редакторів українських телеканалів і деяких ЗМІ та переконував їх не освітлювати події на Євромайдані. В той же час, як розказала редактор відділу «Суспільство» LB.ua Вікторія Герасимчук, Курченко у своїй конторі створив спеціальний відділ цензури: «На вихідних люди з «Корреспондента» розповіли, що там відбувається. Про зміну власника ви знаєте. І ось нещодавно ввели наступну схему – перед публікацією всі матеріали, навіть новини на сайт, читає спеціальний адміністративний відділ. Класика цензури, прямо як за підручником», – написала Герасимчук у Facebook.

Не замовчимо, так зламаємо; не зламаємо, так заглушимо

Окремий фронт інформаційних війн перемістився у царину високих технологій. На погану якість або повну відсутність мобільного зв’язку учасники Євромайдану скаржилися із самого початку – з 24 листопада. Однак атака, очевидно, почалася ще раніше: коли за кілька днів до того відразу декілька опозиційних нардепів заявили, що їхні мобільні заблоковані великою кількістю дзвінків із невідомих номерів. Зокрема, серед жертв «мобільної блокади» тоді опинилися Леся Оробець та Олександр Бригинець.

Далі справа мобільними телефонами не обмежилася. 26 листопада опозиція заявила, що хтось зламав поштові скриньки та аккаунти у соцмережах прес-секретарів Луценка, Тимошенко та Кличка. З цих аккаунтів хакери відразу ж порозсилали користувачам багато веселого: від повідомлень, що Луценко розпочав голодовку, до панічних закликів негайно покинути Майдан. Кличку та Луценку до того ж пощастило окремо: зломщики дісталися і до їхніх особистих аккаунтів, а заразом зламали і партійний сайт УДАРу, повісивши на головній сторінці заяву з провокаційним заголовком: «Тільки партія УДАР здатна керувати Євромайданом за європейськими стандартами!»

Одночасно з опозиціонерами зазнали атаки і деякі електронні ЗМІ. 25–26 листопада «лягли» сайти «Главком» та «Цензор.Нет». Головред «Цензору» Юрій Бутусов тоді заявив, що «Главком» після цього перейшов на зарубіжний хостинг, і додав, що «Цензор» планує зробити так само. Тоді роботу обох сайтів вдалося відновити, однак, поки писалася ця стаття, «Цензор» знову «ліг»: 9 грудня офіс веб-ресурсу захопили силовики та вилучили всю техніку. «Після того, як людей вишикували біля стіни й заборонили підходити до компʼютерів та користуватися мобільними телефонами, якийсь силовик заявив: ми проводимо вилучення техніки у вашому приміщенні, тому що в нас є рішення суду, що якась людина, яка працювала адміністратором однієї з компаній, що розташовується в цьому ж приміщенні, але не має до нас жодного стосунку, нібито залишила тут свій сервер, який їй не повернули нібито якісь її роботодавці. Увага! В постанові суду не вказано, а який серійний номер, або яка марка, чи які ще ознаки цього сервера! Тому силовики вирішили забрати всі компʼютери в чотириповерховій будівлі у всіх, хто там працює, щоб знайти те, що шукають!» – написав Бутусов у Facebook. Водночас спільнота «ВВ» наразі не відкривається.

Протягом останніх двох тижнів про DDoS-атаки на свої сайти також повідомляли Ukr.net, «П’ятий канал», «РБК-Україна» та LB.ua. Крім того, існують перманентні труднощі з доступом до «Української правди» – хоча у випадку цього надпопулярного ресурсу проблеми можуть пояснятися перевантаженням серверів: надто вже побільшало зараз інтернет-користувачів, які цікавляться політикою. А ось сайт Кабміну, який «звалився» вранці 9 грудня і був недоступний протягом кількох годин, особливою популярністю похвалитися не може. Так само, як і сайти МВС, МЗС та особистий сайт президента, яких спіткало те ж нещастя. Нагадаємо, що півтора тижні тому сайт МВС уже «лягав»: тоді відповідальність за це взяла на себе група Anonymous, яка заявила, що таким чином висловлює свою підтримку Євромайдану.

Інфа 100 %: страшилки президента і таємниці Яценюка

Ті ж ресурси, які не можна ні зламати, ні підвісити, використовуються в інформаційній війні не менш ефективним чином. Потужним знаряддям «майданного фронту» став Google AdSense – сервіс, який надає можливість транслювати банерну рекламу на сайтах усього світу. Географічний таргетинг сервісу дозволяє вираховувати по IP, з якої країни заходить користувач, і показувати йому рекламу, призначену саме для його регіону. Останнім часом, як свідчать користувачі Google AdSense, ціни за кліки з України піднялися майже вдвічі. І недарма: ринок українських кліків зараз просто перегрітий, бо безліч рекламодавців жадають показати українцям рекламу, пов’язану з Євромайданом – від закликів негайно приєднатися до акції (на фоні портретів опозиційних лідерів) до провокативних лякалок на зразок: «На Майдані можна підчепити туберкульоз!» (на фоні паличок Коха).

«Майданну» рекламу можна побачити не лише на екрані монітора, а й у програмах для смартфонів (безкоштовні програми зазвичай транслюють рекламні банери через гуглівський сервіс AdMob або через його аналоги). Так, сьогодні вранці автор з огидою побачив усе ті ж палички Коха в інтерфейсі будильника на власному телефоні: мовляв, доброго ранку, авторе, чи не збираєшся сьогодні на Майдан? Ой, не ходи, там туберкульоз…

Взагалі масштаби ротації цих страшилок змушують думати про мільйони – причому не гривень, а валюти куди більш серйознішої. Однак лякати можна і дешевшим способом: наприклад, за допомогою соцмереж. Боти або проплачені живі найманці коштують куди менше, ніж широкомасштабна банерна кампанія (жадібні вони дуже, ці рекламні сервіси), а загадити той же Twitter провокативними повідомленнями типу «Був учора ввечері на #євромайдані, холодно, захворів, завтра вже нікуди не піду» можна дуже швидко. І охоплення аудиторії буде чималеньке: хештег #євромайдан зараз один із найпопулярніших.

До речі, 9 грудня до лякалок про мороз на Майдані приєднався навіть особисто Віктор Федорович Янукович. «В ближайшие дни заметно похолодает. Одевайтесь теплее или проведите время дома с родными», – таке повідомлення з хештегом #СоветПрезидента було опубліковано у «Яценюка УНН. Джерел своїх лідер Батьківщини, як завжди, не розсекретив, але підкреслив, що інформація «абсолютно достовірна та перевірена».

Чи матиме хоч на цей раз рацію таємниче яценюківське джерело – з’ясує час. Але все ж таки бажано, щоб не мало. Адже єдине, що дозволяє хоч якось миритися з наявністю всіх цих майданних сенсацій – від Януковича в АП до вибухівки у метро, – це те, що досі жодних збігів із реальністю вони не мали. Але якщо пророцтво Яценюка щодо надзвичайного стану справдиться, то пишатися цим буде безглуздо навіть його автору, оскільки означатиме це лише одне: почалася війна. І вже не тільки інформаційна.

До речі, останній вид бойових дій уже виплеснувся із віртуала в реальне життя. Це сталось у момент «візиту» силовиків до партійного офісу Батьківщини. Практика тупа, але ефективна – люди з автоматами винесли сервери «Цензору», який прихистився саме у приміщенні Батьківщини. І зараз важко сказати, що було первинним у намірах влади: покопирсатися у партійних таємницях, аби знайти компромат, або закрити рота популярному та впливовому опозиційному «Цензору»? Скидається на те, що друге завдання було не менш важливим за перше…