| Сегодня 8 января, среда |
      |
  
|
  
Какой рейтинг вас больше интересует?
|
А дива таки трапляються2014-01-01 16:35:00 (читать в оригинале)Зима. Легенький морозець пронизував тіло. З неба падали маленькі, наче рисові крупинки, сніжинки. І така чудова зимова погода, і наступаюче свято Нового року спонукало до нових мрій, нових сподівань. Захотілось зробити подарунки рідним та друзям. Я зайшла у невеличку подарункову крамничку. Часу було достатньо, продавчиня привітна, тому вибирала різні дрібнички довгенько. Дуже мені сподобався скляний Дід Мороз. Відклала, щоб купити. За спиною почула: - Мені теж такого Діда Мороза! - На жаль, це останній – чемно відповіла продавчиня, - Але у нас багато інших цікавих сувенірів. - Ні, саме такого Діда Мороза я хотіла подарувати своєму знайомому, щоб і до нього прийшло справжнє кохання. - Якщо ви вірите у магію новорічних подарунків, тоді я вам його уступаю. - Вірю, - промовила дівчина у кораловому пальті. А далі ми з продавцем заслухались її історію кохання. Напередодні Нового року Оля (так звали дівчину), проходила повз різноманітні святкові вітрини, в одній із них вона помітила невеличку ялинку, дівчина зайшла у крамницю, щоб купити її, аби хоч якось приглушити свою самотність. Адже уже вкотре Новий рік доведеться зустрічати самій. Купивши зелену красуню, Оля задивилася на різноманітні іграшкові прикраси, які яскраво виблискували одна напроти іншої, на лахматий дощик усіх кольорів веселки і на стікляні гірлянди у формі зірочок. Вони хоч якось розвеселили похмуру, але таку юну душу дівчини. Оля проходила повз «товари радості» і побачила його – причину свого смутку і багаторічної самотності. Володя, помітивши дівчину, подарував їй щиру посмішку й теплий сяючий погляд. А потім, підійшовши ближче, з приязності поцікавився, як справи у його знайомої. За хвильку простягнув Олі крихітного скляного Діда Мороза, якого щойно придбав. - Нехай він принесе тобі удачу у Новому році. З наступаючим тебе! І ось ще один пронизливий погляд - і Володимир розчинився в натовпі.  Годинникові стрілки показували рівно північ. Оля, стискаючи у руці подарованого їй сьогодні Діда Мороза, зробила декілька ковтків уже теплого шампанського. Думки про те, що Володя у ці ж хвилини обіймає іншу, що, міцно тримаючись за руки, під бій курантів вони загадують спільне бажання. Ці думки ятрили її душу, розбивали на мізерні уламки. За вікном було чути радісний сміх людей, звук фейєрверків, які вкривали задумане небо різнокольоровими іскорками. Дівчина знову поринула у спогади, проте її перервав телефонний дзвінок. - Ало, - невпевнено та якось розгублено мовила Оля. А з іншого кінця проводу линули теплі слова вітання він незнайомця з хрипким, зачаровуючим голосом. Як потім виявилося, Роман помилився номером, хлопець телефонував до своєї сестри, яка жила в іншому місті, та чи то випадковий збіг обставин, чи то чари новорічної ночі поміняли всього лише одну цифру місцями. Оля з Ромою проговорили до самісінького ранку, а під кінець домовились про зустріч. Потім про ще одну й ще… А уже через рік Оля була дружиною Роми. Ілона Сеньків
|
  
Категория «Программы»
Взлеты Топ 5
Падения Топ 5
Популярные за сутки
|
Загрузка...
BlogRider.ru не имеет отношения к публикуемым в записях блогов материалам. Все записи
взяты из открытых общедоступных источников и являются собственностью их авторов.
взяты из открытых общедоступных источников и являются собственностью их авторов.