Союз Криму і України в Історії Світу

На початку XVIIIст Крим опиняється в двозначному становищі. За міжнародними договорами, що були встановлені після Константинопольського мирного договору 1700, забороняли кримчанам здійснювати військові походи на землі Росії. Султанат, зацікавлений у збереженні миру, був вимушений обмежити вторгнення кримських військ у межі чужих держав, що викликало серйозні суперечки в Криму, що виразилися в ході заколоту Девлета II Герая в 1702-1703 роках. Карл XII навесні 1709 року, напередодні Полтави, не один раз звертався до Девлет II з пропозицією військово-політичного союзу. Лише завдяки позиції Туреччини, яка не хотіла воювати з Росією, і грошових потоках, що йшли до кишень турецьких чиновників, Крим зміг зберегти нейтралітет під час відомої Полтавської битви.
Опинившись після Полтави на території Туреччини, в Бендерах , Карл XII налагодив тісний контакт зі Стамбулом і Бахчисараєм. Якщо турецька адміністрація Ахмеда III проявляла серйозні коливання в питанні про війну, то Девлет II Герай був готовий кинутися в будь-яку авантюру. Не чекаючи початку війни, у травні 1710 уклав військовий союз з Пилипом Орликом і запорожцями. Умови договору були наступні:

1. Хан зобов'язався бути союзником запорожців, але при цьому не брати їх в свою протекцію і підпорядкування;
2. Девлет II давав обіцянку домогтися звільнення України від московського панування, при цьому зобов'язався не брати полонених і не розоряти православні церкви;
3. Хан обіцяв усіма силами сприяти відділенню Лівобережної України від Москви та її возз'єднання з Правобережною в єдину незалежну державу.

6-12 січня 1711 г кримська армія вийшла за Перекоп. До Києву попрямували Мехмед Герай з 40 тис. кримським військом у супроводі 7-8 тис. орліковцев і запорожців , 3-5 тис. поляків , 400 яничарів і 700 шведів полковника Цюліха.
Протягом першої половини лютого 1711 р. кримчани легко оволоділи Брацлавом, Богуславом, Немировом, невеликі гарнізони яких не надали практично ніякого опору.
Влітку 1711 р, коли Петро I з 80- тисячною армією вирушив у Прутський похід, кримська кіннота чисельністю в 70 тисяч шабель спільно з турецькою армією оточила війська Петра, що опинилися в безнадійному становищі. Сам Петро I потрапив у полон і був змушений підписати мирний договір на вкрай невигідних для Росії умовах. У підсумку Прутського миру Росія втратила вихід до Азовського моря і свій флот в азовсько-чорноморській акваторії. В результаті Прутської перемоги об'єднаних турецько-кримських війн російська експансія в Причорномор'ї була зупинена на чверть сторіччя.

Незважаючи на вмовляння Кримського Хана не відпускати Петра І, Турецький Візир відпустив за викуп, за що по поверненню в Стамбул був страчений. Султан звелів залити йому в горло розплавлене золото.