Уголок тоталитаризма Голосов: 1 Адрес блога: http://krivoshey.livejournal.com/ Добавлен: 2008-03-26 11:25:58 блограйдером Lurk

"...У загоні Степана вважали несвідомим: він не дивувався випуклому сраченяті, рідко читав Священну Книжку, а якось навіть сказав, ніби "кацапидли не винні, що вони кацапидли" (шаман на нього накричав і сказав, що це гіпертрофований гуманізм).

Ніколи б Володимирко не пішов би до лісу удвох зі Степаном. Але зараз вибору не було: вони відстали від своїх і мусили пробиватися додому.

- Обережно, - сказав Степан.

Але було пізно - з лісу вискочили троє окупантів.

- Чё тааакое, браааток-то?! - закричав перший.
- Да хааахлы, бля*!!! - пояснив другий. - Жрачка-то сааама пришла!!! Будет чем вааадяру зааакусить-то!!!

(* “бля” - брутальна московська лайка, вживається у значенні "гуляща")

- Гыгыгы! - заверещав третій. - Пришёл хааахол, нааасрал** нааа стол-то!

(** ”насрать” - теж брутальна московська лайка, вживається у значенні "дефікувати")

Кацапидли - дрібні, але дуже мордаті, з пласкими, налитими кров'ю мармизами - кинулися на українців. Спритно стрибаючи на кривих ногах, вони крутили над головами томагавками. Були вони голі - лише навколо пояса - спідниця з повстанських скальпів.

- Чё, инааагааародние?! - кричали окупанти, - Вы чё, не из Мааасквы-то?!

Вони явно були голодні і поспішали поїсти українського м'яса.

Повстанці підняли луки і вистрілили: двоє окупантів полягло. Третій присів на кривих ногах - і стрибнув на Володимирка. Але вуйко Степан встиг вистрілити ще раз - і чудовисько впало до ніг лицарів лісу.

- Ви мене врятували, - сказав Володимирко. - Вам й більша доля здобичі!
- Та тут стільки, що й за тиждень не з'їв.

Вони роздивилися трофеї і акуратно зняли скальпи: два взяв Степан, решту - Володимирко. Тоді обрали найтовстішого окупанта і пішли готувати вечерю.

- Не думав я у дитинстві, що стану канібалом, - зауважив Степан.
- А що таке "канібал"?
- Ну, людина, що їсть собі подібних.
- От, смішненьке ж Ви кажете, вуйку, - обізвався Володимирко. - Та хіба ж кацапидли подібні на нас?! В них і ноги криві, і голови пласкі, та й взагалі гермафродити...
- Вони стали такими через радіацію, бо патрулювали руїни міст після бомбардування. - Степан зітхнув. - А коли я був маленьким, вони були такі ж, як ми. Ми їх називали "росіянами".
- "Росіяни"? - перепитав Володимирко. - Чудирнацьке слово.

Вони почали їсти.

- А правду кажуть, що Ви з міста? - сказав Володимирко із набитим ротом.
- Правду. Мене відправили на літо до бабусі у село, а тут - атомне бомбардування! Міста згоріли вщент, тільки села й залишилися.
- Це тому, що у селі - висока національна духовність, - пояснив Володимирко. - Так наш шаман каже. А ще каже: міста самі себе погубили, бо перейшли на чужинську мову. За те їх покарала доля..."