Віршик-ужастік! Слабонєрвним не читати!

Завив у нетрях шлунку голод підлий.
За шкірку потягнув в "Пузату Хату".
Питва узявши трохи, трохи їдла,
я став усе до рота запихати.
Донизу-вгору рухались щелепи...
Аж ось навпроти здоровенне сіло
(із грацією мамонта телепнулось)
небачених іще масштабів тіло!
"У ньому ж, мабуть, четверть тонни!" -
зіниці я розширив.
Здавалось, тут усе потоне
в драглистих складках жиру.
Багато різного на таці
було у нашого гурмана...
Дружочок для зубної праці
запхнув туди півресторану!
"О, зникни, щезни, бісове поріддя!" -
одна лиш думка в голові зосталась...
Я бачив, як потрійне підборіддя
ритмічно колихалось... колихалось...
Волосся здійнялося, стало сторч,
коли його обвислими щоками
униз двома масними потічками
почав текти прямісінько у борщ
піт!
Під стіл хотілося залізти,
аби сховатись від побаченого!
Або ужити грамів двісті
за призначенням!

Увечері під час перевдягання
мої очиська зиркнули у дзеркало.
Штани упали й паском тихо дзенькнули;
виднілось попереду гарне
округле чималеньке черевце.
(Я надто полюбив пивце
останнім часом.
І смакотою різною поласувать.)
Питання надважливе враз постало:
або ти, хлопче, мен, або не мен!
І в той же день до ближнього спортзалу
я місячний купив абонемент.

Мораль цього жахіття є простою:
мені (і вам) Всевишній підказав,
що варто перейматися собою
й ходити регулярно у спортзал.

Стократне "Ні" гидкому ожирінню!
Застуда й геморой ідуть до чорта!
Відчуйте же, усі людські створіння,
Цілющу силу фізкультури й спорту!:-)