Монолог зрадженого чоловіка :-)

 

Я гніватись маю право.
Я нехтую словом "зрада"!
А ти розвела ораву,
виляючи вміло задом.

Метався, дурний, по дому:
ну де ж-то моя маруда?
Тим часом вона котромусь
кошлаті лизала груди.

Навіщо ти так, красуне?
Любилися б аж до скону...
Ти, мабуть, із тих, хто суне
будь-що в ненаситне лоно?

Бувай же.. Зробила вибір!
Дорога мені одна є:
шукатиму інший вимір,
де двох почуття єднають.

Тобі - самота; настане
знемога слабкої плоті.
А поки - гуляй, кохана,
забий на примарне потім...

Як сутінь покриє вічки,
як духу не стане в гнилі,
ніхто не поставить свічку
тобі на брудній могилі.