*Т*Е*Л*Е*В*І*З*О*Р*

– Що далі?..
– Я не чула. Ти про що?
– Нудно... Ти в депресії.
– А в тебе нічого не змінилося?
– Зараз відзвітую, чекай… (Літ сто. Корова!)

 Тихо! Це кіно! Не знаю про що, але фільм хороший… Отже, усі пішли на гостини до Діми Ґордона. Знудилися, і потрапили до лікаря: "Галло, лікарю!" Коли ж усіх забрала швидка, довелося дивитися на Лєоніда Канєвського з його слідаками. Камєнська, врешті-решт, усіх знайшла… Ми були, кххххххххххррррррр!

– Не хропи!

Тихо! На суді ми були… Там усі мужики і відчайдушні домогосподарки змагалися у великій різниці та званій вечері. Усі лишилися голодними, тому побігли до Юлії Вісоцкой на тарлетки…

– А далі?

Потім нам стало зле, і ми були схожими на всі квадратні метри правди життя… Почався ранок, і телепузики та клубнічки опинилися на вікні як знак якості.

– Фільм має назву?

Слів не вистачає, така "гарна" назва… Голосом холостяка, що мріє одружитися і мешкати на фермі, заспівала вся країна, і не одна! Ой! Здається, заснули…

– Ну, казкар – не казкар, а на туфельки заслужила…