GubanovGubano - BLOG.I.UA Голосов: 2 Адрес блога: http://blog.i.ua/user/1232759/ Добавлен: 2009-02-07 19:03:45

Учителька

Дощ шалено стукотів у вікно,немов просився в дім. Ліна дивилася на краплі, що сповзали повільно час відчасу по віконній рамі, по склу текли швидкі потоки, прокладаючи собі нерівні доріжки. На щоках у Ліни теж були доріжки від пекучих сліз, які вона навіть не намагалася витерти, а мовчки дивилася за вікно, мовчки спершись на підвіконня. Дощ завжди зачаровував її, знаходив відгук в серці, хвилював до глибини душі. Здавалося,тільки вона могла годинами слухати дощ і тільки він, дощ, міг так довго слухатиїї серце, воно розповідало йому про свої хвилювання і йому єдиному довіряла. Дощ- найближчий на світі, так вона була не одна в своїй самотності, яка каменем лягала щодня на її молоде серце.

Дощ скінчився, виглянуло сонечко,освітивши дощові краплі, вона одразу засяяли як діаманти. Ліна все ніяк немогла забути той докірливий голос тітки Олі, матері Ліниної подруги: «Знайшла з ким дружити!Яблучко від яблуньки недалеко падає». Ліна швидко побігла додому,зачувши таке на свою адресу. Хіба ж вона винна що мати запила після розлученняз батьком? Бігла городами, не вибираючи дорогу і не бачачи нічого перед собою,кукурудза боляче била по щоках, але Ліна того не відчувала. Прийшовши до іншої подруги через кілька днів, зловила докірливі погляди її батьків. Ліна всезрозуміла і тут же пішла додому, не попрощавшись. Хто дивився осудливо, хто хитав головою вслід дівчині, Ліна зрозуміла одне- її односельці категорично проти того, щоб їх діти дружили з нею, Ліною, в голові стукало: »Неблагополучна сім’я» - сказане зверхньо тіткою Клавою, сусідкою, вслід матері Ліни, яка йшла хитаючись додому, щойно залила своє горе.

«Мамо, все буде добре, я допоможу тобі, ми справимося»,- казала матері, гладячи її руку. Мати мовчки дивилася увікно і здригалася, коли з дерева у  садкупадали яблука. Вона немов би не чула і не бачила. Не бачила і того, що її дочка виросла , чорнява красуня з великими темно-карими очима, всі зустрічні перехожі не могли відвести від неї погляду. Дівчина і сама бачила, як вони озиралися їй вслід. Розумна, з господарською жилкою, добра, тільки дуже стримана і замкнена,- так думали пронеї односельці. Вона подобалася хлопцям у селі, тільки цуралася всіх. НавітьІвана, який щойно повернувся із-за кордону, де проходив військову службу.Кремезний, широкоплечий, нестриманий на язик, він одразу привернув до себе загальну увагу. І став першим хлопцем на селі, повернувшись з Германії досить забезпеченим, впевненим у собі. Під загадковим поглядом його зелених очей дівчата ніяковіли, але не Ліна - вона мовчки проходила з байдужим виглядом. Він помітив Ліну одразу, не помітити її було неможливо, тільки чому стільки смутку в очах цієї юної дівчини?- запитував себе Іван.Запросив її до кіно -відмовилась. «от яка мені потрібна дружина»- ділився з другом Іван,- «буду сватів засилати. Спочатку поживемо у мене, з мамою, а тоді будемо свій дім будувати»,- міркував Іван, який був за характером господарським, хоч і мав одну ваду - був надто запальний і схильний до конфліктів, та ще й досить гоноровий.

/ще ніхто не читав. далі буде/