GubanovGubano - BLOG.I.UA Голосов: 2 Адрес блога: http://blog.i.ua/user/1232759/ Добавлен: 2009-02-07 19:03:45

Учителька (ч.10)

Обстановка у колективі стала нездоровою, запанувала атмосфера недовіри, пліток, заздрощів на тему кому більше оплатили, сварок, причиною звісно було те, що колектив складався весь із родичів, кумів, сватів, зрештою просто земляків. Зробити зауваження комусь зпрацівників було проблематично, вони починали ображатися, важелів впливу на цих людей у неї практично не було.

В той день, коли було намічено презентацію, більшість працівників запізнилися на годину, Ліна бігала, вся скуйовджена, знервована, не встигаючи сама нічого, розраховувала на них, а працівники прийшли /більшість колективу було жіночим/ із зачісками-укладками, якраз  з перукарні. Вони були врівноважені і спокійні. Коли Ліна побачила цю картину, ї обличчя вкрилося червоними плямами, від обурення у неї відібрало мову. Це була остання крапля в чаші терпіння. Вона провела все ж презентацію сама, а після цього коли всі гості розійшлися, Ліна зайшла до свого кабінету і через кілька хвилин вона вийшла, тримаючи в руках наказ про звільнення ряду працівників, за власним бажанням. Кинула «чекаю заяв»,- і зникла за дверима.

Якийсь черв’ячок непомітно підточував її зсередини, пробравшись потайки, і досягав все більшої глибини. Це була зворотна сторона медалі її успіху і нове складне випробування. Вона відкидала ці думки і відчуття, не мала часу на аналіз того, що відбувалося з нею, хоча і відчувала час від часу, щось змінюється. Вона боялась занурюватися у свій внутрішній світ, відганяла подібні думки і відчуття. За ці роки вона досить непогано навчилася керувати людьми і організовувати  їх, навчилася бути переконливою, не повірити їй було неможливо, вона навіть сама вірила в те, що казала, навчилася справлятися з Іваном і його складним характером, підлеглі боялися її, люди сторонні  поважали і захоплювалися. Коли колектив збирався на корпоративні заходи, різні свята, Ліна була центром загальної уваги, її промови відзначалися впевненістю, жарти – іскрометністю, коли вона сердилася – це було вибухонебезпечно, люди намагалися не потрапляти їй на очі. Односельці заздрили, вважали «куркулькою», нікого з них не цікавило які труднощі їй довелося подолати для цього і який пройти шлях. Про свої труднощі минулого вона якраз і не любила розповідати.

Залишаючись непомітним для неї,черв’ячок став помітним для тих, хто знав її всі ці роки. Колектив встиг змінитися, і не випадково у ньому залишилося лише кілька чоловік з початкового складу. Люди перешіптувалися, по дорозі з роботи обговорювали, але в очі Ліні ніхто не наважувався сказати цю правду: що вона стала іншою людиною, з вчинками, невластивими тій Ліні, яку вони знали раніше, з іншими нотками у голосі, що бриніли металом, з невиконаними обіцянками, даними працівникам, із забуванням про виплати, з істеричними випадами як способом натиснути тоді, колиїй було це потрібно, з небажанням розуміти і безкомпромісністю. Інколи у неї самої виникало відчуття, що вона трансформується у стерву, як сказала їй Ніна по телефону. Але вона відкидала ці слова.

Вона часто розповідала про витрати, постійною темою її розмов стало те, які труднощі на ринку їй доводиться долати для того, щоб втримати підприємство у своїй ніші в умовах жорсткої конкурентної боротьби. Зазвичай це звучало коли вона знала що неправа перед кимось на роботі.

Ділові зустрічі були необхідною умовою її діяльності, вона часто бувала у міністерствах, відомствах, найчастіше переговори вела із чоловіками. Скромно-стримана, але разом з тим впевнена в собі і елегантна, без зайвих слів і сентиментів, вона інтригувала своїм виглядом, поглядом, сама того не відаючи. Здавалося, в її темних очах захована якась сумна таємниця, яку вона ніколи не розкриє. Дуже часто ловила на собі зацікавлені їх погляди, нерідко були запрошення на чаювання, каву. Вона майже ніколи не погоджувалася на ці запрошення, вони більше дратували її, ніж тішили, тому що як тільки у співрозмовнику проглядав чоловік, її вся істота вдягала льодовий панцир,моментально заковувалася в броню, перед очима неодмінно поставав Іван, спрацьовував рефлекс самозахисту. Та попри все це Ліна вміла зберігати незворушний вигляд і спокій, не образити чоловіка випадковою фразою, не хотілося ображати, та і для неї ділові інтереси були понад усе.

/наступна частина буде останньою/.