Якщо коротко: продавали полуницю.
Звичайно, до цього рубіконового моменту нашої фінансової незалежності були колядування\щедрування у селі, гроші, назбиранні на ігнорувані шкільних обідів, та й просто подаровані гроші на день народження, або від Миколая, а то й від Діда Мороза (ну звідки тому Дід Морозу знати, що хочуть майже повнолітні дівки:))
Але то все так, дрібниці.
По справжньому свої перші гроші ми заробили, коли нам було по чотирнадцять років.
Передмова банальна - через ряд обставин і співпадінь мама змушена була залишити нас самих на господарстві (чи господарство на нас) терміном близько тижня.
На дворі - кінець 90-х. Як на мене той період - це суцільна криза і безгрошів"я. Те, чи буде за що нас зібрати в школу, багато в чому залежало від того, чи вдасться за літо щось виростити у селі. Тож на нас були залишені кури із ціплятами, гусі, кролики, великий садок і 20 соток городу і сума грошей на хліб і морозиво.
Звісно, що гроші ми спустили за перший день. Другий день ми ще прожили на молодій морковці і редисі, який аїдали черствіючим хлібом, на третій - пекли коржики, але вже зрозуміли, що без грошей нам дууууже сутужно.
У наші обов"язки входило щобдня вибирати, мити, перебирати, зацукровувати полуницю. Того року врожай був більш, ніж щедрим.
Так, в контексті надлишку полуниці і нестатчі фінансових ресурсів, сяйнула думка: "а чому б її не продати?"
Думати легше, ніж робити щось вперше. Те, як ми над рогою розствляли відра із полуницею серед інших бабок, які торгували городиною, вирішували по скільки її продавати, як хвилювалися, коли перша машина біля нас зупинилася.... Знаєте, йдучи на перший іспит я так не хвилювалася! Оцінивши кон"юктуру ринку, ми з сестрою виділились реальним сервісом: біля нас стояло відро із чистою водою, де полуницю можна було помити для "негайного вживання". Потім вода виливалась і ми почерзі таскали те відро метрів по 30, але справа пішла!
До приїзду мами ми наторгували суму, яка в кілька разів перевищувала залишену нам. Чесно простягли мамі гроші.
Остаточний кайф від власноруч зароблених грошей ми відчули перед першим вересням, коли купували до школи за них те, що подобалось саме нам, а не нав"язувалось дорослими.
Ми ввійшли у смак:)) восени попросили бабцю виділити нам клапоть городу під полуницю і квіти. Я штудіювала статті по вирощуванню полуниць і квітів, сестра розробляла план насаджень:)))
У нас тоді все вийшло!
Ще три літа ми торгували городиною і квітами серед бабок над дорогою, хоча вже й потреби такої не було. Маялись цим всім заради відчуття власнозароблених грошей)
