Мы — группа студентов скромно сидели в кабинете директора интерната для детей с особенностями психофизического развития, и слушали его хозяина — Семена Петровича: — Вы, поймите, это просто дети! Они чувствуют и переживают также как и мы с вами. Их особенности неподготовленный человек может просто не заметить. Вот, например – критичность мышления. Чтобы вы поняли, ...

 

Як вона мене бісить! Огидно до глибини душі, а в нашій школі вона ще й ЧОРНА. Чорна, всі діти чорні, все безрадісно, одягти навіть якусь строкату блузочку - не можна, бо.. не можна! Але чому чорна, чому не вигадали якусь клітинку? Ну хоч би синю? І піджаки, окрема розмова, в них же незручно! Але кардіган не можна, бо.. Ну може іноді, але щоб піджак висів на стульчику, щоб показати перевіряючому (а це теж учні, старших класів), бо вони можуть - УВАГА! - підняти і присоромити перед всім класом. Що за рядянське лайно??? Як так взагалі можна?Це 30 років тому таке було можливо, але зараз, ЗАРАЗ! Ми у 21 сторіччі! Цей чорний колір вганяє в депресію, це сумно, це  не налаштовує до радісного сприймання інформації.
Я пам'ятаю, колись, коли в нас відмінили шкільну форму - ото було щастя! І ніхто не вмер, коли в школу ходили в джинсах. Тільки куйовджило вчителів старої закалки. Мабуть, ті, хто залишився з них - радісно почуваються, нарешті знову перед очіма чорна маса. То була коричнева, а тепер чорна. Ну, розумію, можна ввести якийсь дрес-код, щоб не можна було щось такого - занадто. Але ЧОРНИЙ.... Чому цих нещасних дітей хочуть обскубати на всіх рівнях? Чому треба задавити, зробити всіх стадом однаковим? Добре, що хоч вишиванки можна без обмежень.
Hey! Teachers! Leave those kids alone!