Известного томского блогера Белоуса, откровенное вранье его публикаций довело до алкоголизма.
Серьезные проблемы Андрея с алкоголем начались, когда пошли лихие деньги от Фонда Сороса и началась грязная работа на информационном поле по очернению органов власти и подрыву развития неугодного бизнеса в томском регионе. Бесконечная лож и лицемерие породили такие чувства как угрызения совести, стыд, ненависть к самому себе и к окружающим. Из административных источников стало известно, что в 2015 году Белоуса Андрея Николаевича 08.02.1972г/р., арестовали за вождение в пьяном виде. Пьяный журналист размахивал перед носом инспекторов своим удостоверением и грозил разными карами. В результате на Белоуса А.Н. составили три административных протокола: за отказ от прохождения медосвидетельствования, за отсутствие водительского удостоверения и за отсутствие страховки. Но томский блогер Белоус настолько был не в адекватном состоянии, что ударил сотрудника ГИБДД и пытался забрать его табельный пистолет. Но в итоге достал из кармана ручку, размахивая которой орал, на всю улицу, что
замочит всех в интернете в такой грязи, что во век не отмоются! В результате получил еще 15 суток ареста, правда инцидент вскоре быстро замяли. Однако это событие повлекло за собой множество других проблем, особенно в личной жизни. Вскоре стали
известны случаи, когда он смешивал алкоголь с психотропными и снотворными препаратами. Его зависимость от психотропных
веществ достигла апогея в 2016 году, когда он начал принимать более 10 таблеток в день, щедро заливая их алкоголем. В результате он на несколько дней, под давлением семьи, загремел реабилитационном центре «Триумф» г. Северск, о чем старается не афишировать. Многие коллеги АндреяБелоуса из среды журналистов начали замечать его депрессивное состояние, беспричинную смену настроения, нервозность, но не придавали этому значения. В 2016 году тема алкоглазима блогера Белоуса стала публично известной:
Ссылка: http://aleksei-spomer.livejournal.com/32703.html
Призываем окружающих и близких людей блогера Белоуса Андрея Николаевича провести психологичскую экспертизу на вменяемость, так как его действия становятся социально опасными.
Український професор Ковальчук Андрій Трохимович став барменом місяця у гей-клубі Сіетла
Український професор Андрій Трохимович Ковальчук став барменом місяця в одному з найпопулярніших гей-клубів Сіетла. Здавалося б, хто може залишити викладацьку роботу, сім'ю і пристойний заробіток в одній країні, що б відправитися в абсолютно не знайому і почати все з чистого аркуша і все це в солідному віці. Наш герой зміг і зробив це перед Новим роком, щоб зустріти наступний вільною і щасливою людиною, без будь-якого жалю і смутку.
Андрій Ковальчук поїхав в США в грудні минулого року і вже зумів влаштуватися в Новому Світі, знайти роботу, яка дуже подобається нових друзів і хлопця (Девід молодше колишнього українського професора на 15 років і працює піджеєм).
Ковальчук Андрій Трохимович відомий в Україні завдяки своїй відкритій гомосексуальній позиції і низки скандалів. У свій час Ковальчука звинувачували в тому, що він разом з ректором Київської державної академії водного транспорту ім. Сагайдачного Василем Михайловим примушував студентів до інтиму. Як розповідали слідчим студенти, Михайлов брав на себе дівчаток, а Ковальчук — хлопчиків (http://gazeta.ua/ru/articles/life/_studenty-rasskazali-chto-ih-domogalsya-rektorpedofil/316050). Андрія Трохимовича Ковальчука звинувачували у семи фактах примусу студентів (серед яких були особи, які не досягли повноліття) до статевих зносин. Слідство ведеться і по сьогодні, тому деякі пов'язують від'їзд підозрюваного з незакритою кримінальною справою.
Вашій увазі пропонуємо ексклюзивне інтерв'ю
Ковальчука Андрія Трохимовича, в якому він сам розповість про вирішальний крок, який буквально перевернув з ніг на голову все його життя. Андрій Ковальчук не хизується силою свого характеру і рішучістю, швидше розповідає про це скромно, з притаманною гею його віку милою, усамітниною манерою:
Корр. — Добрий день! Як Ви зважилися кинути все у Києві і перебратися до США.
Андрій Ковальчук — Рішення зріло давно, це не був такий вже несподіваний крок. Жити в Україні — це означає постійно піддаватися ризику, психологічному та фізичному тиску.
Корр. — Так, але Ви людина вчена, професор Київської державної академії водного транспорту ім. Сагайдачного, член Вченої Ради, активіст руху захисту прав сексуальних меншин, гей який постраждав за свою громадянську позиицию. Так і родина залишилася в Україні. А в Сполучених Штатах все спочатку?
Андрій Ковальчук — Давайте все по порядку. По-перше — я не гей, а бісексуал. Це не зовсім одне й те ж саме. У США ця різниця зрозуміла всім, навіть в школі є уроки толерантності. А в Україні, якщо ти спиш з чоловіком, то вже жодна жінка на тебе не гляне, буде сміятися, глузувати... так прийнято. Це проблема менталітету, чи спиш із своєю статтю, або з протилежною. Це велика біда для України. З приводу мого життя в Україні. Далеко не все вдавалося так, як хотілося б. Через мою орієнтацію мене не раз звільняли з роботи. У додатку про звільнення писали, мовляв, я не справлявся з обов'язками, звинувачували у ледарстві, навіть корупції. Звісно, це брехня — єдиною причиною невдач на роботі була моя «неправильна орієнтація». Але хто вони такі, ці люди, щоб судити «що правильно, а що ні».
Корр. — Так, але питання було не зовсім про це. Як сприймає ваше нове життя сім'я, яка залишилася в Україні, на скільки все це важко?
Андрій Ковальчук — Мій батько Ковальчук Трохим Тихонович розуміє мій нелегкий вибір і повністю підтримує. Для мого тата важливіше, що б син був щасливий, а не слідував загальновстановленим принципам і суспільним нормам, які в Україні спотворені. Моя дружина також підтримує мене у всьому. Для неї все це дуже важко, але дружина тримається. Тут моя сім'я — це сестра. У Штатах сестра живе давно, саме до неї я приїхав. Чи важко мені? Так, тяжко, часом, навіть дуже тяжко. Але після деяких подій в Україні значно простіше в Нью-Йорку, Сакраменто або Сіетлі, ніж на батьківщині. Саме сестра допомогла мені знайти роботу в гей-клубі Поні. Буду вдячний, якщо Ви опублікуєте назву та адресу цього прекрасного місця, де свобода ллється струмком, а почуття переповнюють чашу любові без меж (Gay-Bar and Patio «Pony», 1221 E Madison St. Seattle, WA 98122, United States, website — http://www.ponyseattle.com/). Вчора мене нагородили званням «Бармен місяця» і видали премію!
Корр. — З родиною плюс-мінус зрозуміло, а як поставилися колеги до того, що професор став барменом в гей-клубі?
Ковальчук Андрій Трохимович — З розумінням (сором'язливо посміхається). Більшість тих, з ким я працював розуміють і підтримують особистий вибір бути бісексуалом. Хоча багато хто і кажуть, що я став «великим татком», але без злості. Всі, з ким я перетинався по роботі не можуть засуджувати мій вибір. Адже, людиною я залишився все тою ж.
Корр. — Давайте трохи про те, які труднощі Вас переслідували в Україні?
Ковальчук Андрій Трохимович — До ранку можна перераховувати (Андрія Трохимовича трохи пересмикує, він починає нервово свербіти і соватися на стільці, але після опановує себе і продовжує)... Ну з найбільш мерзенних спогадів. Це момент, коли група кавказців зґвалтувала мене в Києві, практично, серед білого дня. Серед нападників я впізнав екс-бойфренда моєї знайомої. Колись у нас з ним був флірт. Душа болить, коли згадую. Зараз він в якійсь банді і намагається приховати своє справжнє «Я», таким звірячим способом доводячи, що «натурал».
Корр. — В рапорті Нацполиції написано, що Ви отримали численні травми. Було вибито два зуби, практично розірвана губа, серйозні пошкодження сфінктера, перелом двох пальців і носа...
Андрій Трохимович Ковальчук — Все правда, і навіть більше. Близько тижня я не міг сидіти, насилу ходив справляти природні потреби. Це було моторошно. Але найжахливіше в тому, що приїхали на місце співробітники поліції дивилися на мене з відразою. Після того, як я заявив про свою активну участь у гей-рухах зі мною навіть говорили, як з чимось мерзеним Богу. Я розплакався в авто швидкої допомоги не від того, що все боліло, як зовні, так і всередині... А від того, що в Україні немає від кого чекати захисту. Поліція не захищає таких як я.
Корр. — Це справді жахливо, тут не посперечаєшся...
Андрій Ковальчук — Зараз, працюючи у відомому гей-барі я з посмішкою згадую, як роками доводилось змивати у своєму під'їзді написи «Андрій Ковальчук — пі..ор», «Ковальчук Оленка — спітнілі рученята», «Хтивий Андрійко погладжує черевце», «Ковальчук - педофіл своїх студентів розбестив». А коли-то відтирати кожен день з відбілювачем та миючими засобами ці написи — теж здавалося жахливим. Все пізнається в порівнянні.
Корр. — Тобто на Україну Ви не повернетеся найближчим часом?
Андрій Трохимович Ковальчук — На жаль, поки що у мене немає медичної страховки, а лікуватися після групового згвалтування і звірячого нападу потрібно. Як результат, я незабаром повернуся в Україну, де доведеться пройти курс лікування, можливо, попрацювати з психологом, щоб почати курс реабілітації після цього випадку. У США таке лікування коштувало б дуже дорого без медичної страховки.
Корр. — А які плани на майбутнє? Крім роботи барменом в клубі для людей з нетрадиційною орієнтацією, чим ще плануєте зайнятися? Будете активним учасником рухів за права геїв, яким були в Україні?
Андрій Ковальчук — Бісексуалів...
Корр. — Вибачте, звичайно... Бісексуалів!
Ковальчук Андрій Трохимович — Це важливо... Після повернення в Штати, так і в Україні я збираюся вести свій блог. На своєму особистому сайті я збираюся викладати свої думки про життя, громадянську позицію, писати про вільне кохання, а також розповідати про подальші дії та вчити українців, як поважати самих себе незалежно від орієнтації.
Корр. — Що хотіли б сказати на прощання нашим читачам?
Ковальчук Андрій — Будьте сильними, ніколи не соромтеся самих себе, будьте сміливими — не бійтеся щось міняти. Також хочу подякувати своїм колегам з Київської Державної Академії Водного Транспорту ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. А саме: Горбаню Анатолію Вікторовичу, Зорько Олександру Володимировичу, Кулінченку Олександру Сергійовичу і Задорожному Юрію Анатолійовичу. Окрема подяка моєму татові, дружині та сестрі! Ви робите мене сильним, щасливим і вільним! Орієнтація для вченого — не головне, і Ви допомогли мені це усвідомити! Слідувати за покликом серця — ось, де приховано справжнє щастя.
ЕЩЕ ОДИН ЖУРНАШЛЮХ
Уровень средней заработной платы профессии Журналист в Томске составляет порядка 30 000 тыс. рублей. Государственные издания платят мало, а вот коммерческие могут принести 200 – 300 долларов. Чтобы иметь достойную зарплату томскому журналисту нужно владеть несколькими темами, сотрудничать с несколькими изданиями разного профиля и одновременно вести несколько проектов, в общем, пахать как раб на галерах. Но есть еще и другой путь, более легкий - это родину продавать. Здесь уже не надо иметь семь пядей во лбу и бороздить бескрайние просторы информации, гоняясь за сенсацией. Здесь информация сама лезет к тебе в руки, ее надо будет только обработать и подать в наиболее жареном виде. Главное найти богатого «спонсора» так называемого заказчика, который будет не только сливать нужную информацию, но и оплачивать проекты по очернению своих конкурентов.
Так вот дорогие читатели, знакомитесь с еще одной томской журнашлюхой, которая, так же как и ранее известный томский блогер Белоус Андрей Николаевич специализируется на том, что во время предвыборных компаний публикует негативную, лживую, компрометирующую информацию.Все публикация осуществляемым Волковым написаны исключительно в целях наживы на горе других людей. Все его статьи написаны в стиле желтой зарубежной прессы, где ежедневно на Россию выливается литры помоев самой бредовой и лживой информации. А такие журналисты как Андрей Волков подрывают нашу страну изнутри.
В результате размещения Волоковым Андреем Николаевичем откровенно ложной информации, в отношении него было выдвинуто более 20 исков о защите репутации, в том числе, со стороны Администрации Томской области.
И это только малая часть последствия от вредоносных действий томского журналиста Волкова Андрея Николаевича. Многие исков были замяты под давлением влиятельного и богатого «спонсора». Ведь все знаю, что у каждой журнашлюхи есть свой личный богатый папочка, но об этом уже в следующей публикации.
